Навіщо лідерка тайванської опозиції їздила до США

Чен Лі-вун, лідерка опозиційної партії Тайваню "Гоміньдан". AP Photo/Mark Schiefelbein

16 червня 2026 року голова найбільшої опозиційної партії Тайваню Гоміньдан (КМТ) Чен Лі-вун завершила двотижневу поїздку до США. Це був партійний візит, під час якого вона зустрілася з членами Конгресу. Поїздка відбулася через два місяці після того, як у квітні Чен у Пекіні зустрілася з лідером Китаю Сі Цзіньпіном, ставши першою за майже десятиліття головою КМТ, яка здійснила такий візит.

Пояснюємо, чому за поїздкою уважно стежили водночас у Тайбеї, Вашингтоні та Пекіні.

Стосунки Гоміньдану з Китаєм

Гоміньдан є головною опозиційною силою Тайваню, яка разом із меншою Тайванською народною партією (ТНП) контролює більшість у парламенті. Чен Лі-вун відстоює лінію миру і нормалізації відносин між Тайванем і материковим Китаєм через діалог з Пекіном, але без поступок щодо суверенітету острова. Партію вона очолила в листопаді 2025 року й одразу зробила зближення з КНР центральною темою — за що критики, зокрема всередині самого Гоміньдану, дорікають їй надмірної прокитайськості.

Свою позицію Чен будує на двох тезах. Перша — «консенсус 1992 року», неформальна домовленість про те, що існує «один Китай», який кожна сторона тлумачить по-своєму. Друга — теза про те, що Конституція Республіки Китай сама ґрунтується на принципі «одного Китаю» і гарантує стабільні й мирні відносини між двома берегами протоки. Саме це Чен їхала пояснювати Вашингтону.

Водночас Демократична прогресивна партія (ДПП) президента Лая Ціндте, який визначає зовнішню та оборонну політику, тобто відносини з Китаєм та США, оцінює курс Лівень протилежно. На її думку, зближення з Пекіном на китайських умовах здатне посилити економічний і політичний вплив КНР на острів і дати Пекіну додаткові важелі тиску на Тайвань. 

Що передувало візиту

Тлом поїздки є затяжний конфлікт навколо оборонних витрат. У листопаді 2025 року президент Лай Ціндте запропонував спеціальний оборонний бюджет близько $40 млрд на вісім років на багаторівневу систему ППО «Тайванський купол» і закупівлю озброєнь. США цей план привітали.

Опозиційна більшість у парламенті відмовилася розглядати пропозицію в її первісному вигляді й запропонувала альтернативний пакет обсягом близько $12 млрд — приблизно втричі менший за урядовий. Гоміньдан також прив’язав фінансування до отримання від США офіційних «листів пропозиції та згоди» (LOA). Це — документ Програми військових продажів США (Foreign Military Sales), який фіксує згоду покупця на конкретне озброєння й дозволяє Вашингтону почати постачання. По суті, КМТ вимагав спершу побачити, за що саме платить, і лише тоді виділяти кошти. 

Правляча ДПП критикувала Гоміньдан за спроби урізати й відтермінувати оборонні видатки, бо так опозиція послаблює власну оборону острова саме тоді, коли тиск Пекіна зростає. 

Окрім ДПП, на партію Чен тиснули й США, щоб довести витрати до 5% ВВП. На що вона заявила, що «Тайвань — не банкомат». Однак під тиском Вашингтона — який вимагав підняти витрати й закликав не блокувати бюджет — позиція Гоміньдану зрушила. 

У травні 2026 року парламент ухвалив спеціальний оборонний бюджет на близько $24,8 млрд: приблизно вдвічі більше за початкову пропозицію КМТ, але все ще суттєво менше за урядову пропозицію. Тобто опозиція поступилася, проте лише наполовину — і зберегла прив’язку видатків до американських LOA.

Саміт у Пекіні, після якого підтримка США стала менш передбачуваною

Поїздка Чен наклалася на момент, коли захиталася сама американська політика щодо Тайваню. 13–15 травня 2026 року Дональд Трамп провів у Пекіні саміт із Сі Цзіньпіном, де, серед іншого, обговорювали пакет постачання зброї Тайваню на близько $14 млрд. Трамп публічно назвав цей пакет «переговорним козирем» у відносинах із Китаєм — крок, нетиповий для Вашингтона, адже США традиційно не обговорюють із Пекіном свої продажі зброї острову й не ставлять їх у залежність від китайської згоди.

Невдовзі після саміту адміністрація поставила пакет «на паузу». Сам Трамп пояснив, що остаточного рішення не ухвалив: «Останнє, що нам зараз потрібно, — це війна за 9500 миль звідси». Для Тайбея це стало сигналом, що американська підтримка більше не є автоматичною: пакет, схвалений парламентом ще в січні, залишився без подальшого просування, бо Білий дім не передав його Конгресу. 

Що дала поїздка

У США Чен провела зустрічі з членами Конгресу — зокрема з головою комітету Палати представників із закордонних справ Брайаном Мастом — та з представниками аналітичних центрів і університетів. Її меседж зводився до того, що діалог із Пекіном не означає відмови від демократії, свободи чи оборони, а Гоміньдан не виступає проти американських продажів зброї Тайваню.

Проте переконливість цієї місії лишається сумнівною. Заявлена формула «діалог без послаблення оборони» погано узгоджується з попередньою лінією Гоміньдану: важко доводити відданість обороні, водночас наполягаючи на врізанні оборонного бюджету. США тиснуть на опозицію через залежність Тайваню від США як єдиного військового гаранта та фактично безальтернативного постачальника зброї для острова.

Чому це важливо для України

Для України цей сюжет цінний у двох вимірах.

Перший — надійність США як партнера. «Пауза» з постачанням зброї Тайваню після саміту з Пекіном показує, що навіть законодавчо схвалена допомога може загальмуватися через ширші розрахунки Білого дому. Це нагадування, що підтримка партнера залежить не лише від формальних зобов’язань, а й від поточної кон’юнктури.

Другий — модель внутрішньополітичної боротьби навколо оборони. Тайванський випадок показує, як питання безпекових витрат стає предметом партійного протистояння і як зовнішній тиск союзника здатний зрушувати позиції навіть опозиції. 

Висновок

За підсумками візиту Чен Лі-вун заявила, що змогла усунути «багато непорозумінь» щодо підходу її партії до Китаю, у тому числі стосовно того, що її курс на діалог із Пекіном не означає послаблення оборони Тайваню.

Поїздку Чен Лі-вун варто оцінювати з урахуванням того, що курс Тайваню визначає не одна сила, а взаємодія трьох: США, чия підтримка стала менш передбачуваною, Китаю, який нарощує тиск, і самого Тайбея, розділеного щодо того, як на цей тиск реагувати. 

Помітних результатів поїздка не принесла, сумнівів щодо курсу опозиції візит не зняв, «паузу» з постачанням зброї не скасували. Головне ж питання, чи не послаблює лінія Гоміньдану оборону острова в найвразливіший момент, лишається відкритим.