Республіка Корея та НАТО: потенційне долучення Сеула до механізму PURL з фінансування оборонних пакетів для України

Фото: ua.depositphotos.com

Контекст та інституційні параметри PURL

PURL варто описувати не як загальний механізм підтримки України, а як вузький інструмент координації закупівель. Операційна модель простежується через перший профінансований пакет, оголошений Нідерландами на початку серпня 2025 року, який включав американські системи озброєнь і особливо закривав термінові потреби в засобах протиповітряної оборони (зокрема компоненти системи «Patriot»). А вже наприкінці 2025 року генеральний секретар НАТО Марк Рютте зазначив, що Австралія та Нова Зеландія були першими партнерами НАТО, які приєдналися до PURL, розширивши механізм за межі офіційного членства таким чином, що прецедент «участі партнерів» став безпосередньо актуальним для поточних обговорень у Сеулі.

До кінця 2025 року НАТО доповіло, що союзники та партнери взяли на себе зобов’язання профінансувати понад 4 млрд доларів у межах PURL, а починаючи з серпня 2025 року обсяги зобов’язань становили приблизно 1 млрд доларів щомісяця. До лютого 2026 року загальна сума зобов’язань перевищила 4,5 млрд доларів, а участь розширилася до 21 союзника НАТО плюс двоє партнерів, що свідчить про його швидке розширення та інституційне закріплення. У цьому контексті долучення нових партнерів до PURL дедалі більше розглядається як політичний сигнал готовності брати участь у ширшій системі стримування росії.

Поточний стан взаємодії РК — НАТО

Республіка Корея не є членом НАТО, але є її партнером в Індо-Тихоокеанському регіоні.  Формальний діалог між Сеулом і НАТО розпочався у 2005 році, коли РК отримала статус партнерської держави та почала брати участь у консультаціях щодо спільних безпекових викликів. У 2012 році було підписано Індивідуальну програму партнерства та співробітництва (Individual Partnership and Cooperation Programme), яка визначила основні напрями співпраці — зокрема кібербезпеку, боротьбу з тероризмом і нерозповсюдження зброї масового ураження.

Після початку повномасштабної війни Росії проти України співпраця між РК та НАТО значно активізувалася. Сеул є одним із чотирьох партнерів Альянсу в Індо-Тихоокеанському регіоні (разом із Японією, Австралією та Новою Зеландією) і регулярно бере участь у самітах НАТО, а з 2022 року Республіка Корея систематично долучається до засідань міністрів закордонних справ НАТО. У 2024 році вперше взяла участь і в зустрічі міністрів оборони Альянсу, що свідчить про поступове поглиблення взаємодії.

Помітною частиною цього партнерства є співпраця у сфері нових технологій і кібербезпеки. Республіка Корея бере участь у спільних ініціативах НАТО з обміну інформацією про кіберзагрози, зокрема в платформі Malware Information Sharing Platform, а також регулярно долучається до міжнародних кібернавчань Locked Shields. Крім того, у 2025 році Сеул приєднався до розширеного партнерства в межах NATO Science and Technology Organization, що відкриває можливості для спільних дослідницьких програм у сферах штучного інтелекту, сенсорних систем, кібербезпеки та оборонних технологій. Це стало першим випадком, коли РК отримала доступ до багатосторонніх науково-технологічних програм НАТО на постійній основі.

Але найбільш відчутний вимір взаємодії між Республікою Корея та державами НАТО формується у сфері оборонно-промислового співробітництва. Після 2022 року корейський військово-промисловий комплекс став одним із ключових зовнішніх джерел швидкого переозброєння окремих європейських союзників НАТО.

Зокрема, у 2025 році Польща уклала контракт на закупівлю 180 основних південнокорейських бойових танків K2, загальною вартістю приблизно 6-6,5 млрд доларів, що передбачає часткову локалізацію виробництва та передачу технологій польським підприємствам. Раніше, у 2023 році, Варшава також підписала контракт на 152 самохідні південнокорейські артилерійські установки K9, оцінений приблизно у 2,6 млрд доларів, що включає постачання боєприпасів, технічне обслуговування та підготовку персоналу.

У липні 2024 року Румунія підписала угоду з корейською компанією Hanwha Aerospace на постачання 54 самохідних гаубиць K9 та 36 машин забезпечення K10, орієнтовною вартістю близько 1 млрд доларів. Контракт передбачає комплексну програму логістичної підтримки та інтеграцію систем у національну структуру артилерійських спроможностей.

Ще одним показовим прикладом стала угода з Норвегією, укладена у 2026 році, яка передбачає закупівлю 16 реактивних систем залпового вогню K239 Chunmoo разом із пакетом керованих ракет і системами логістичної підтримки. Вартість контракту становить приблизно 922 млн доларів, тоді як загальний бюджет норвезької програми розвитку спроможностей далекобійної артилерії оцінюється приблизно у 2 млрд доларів.

Сукупність цих контрактів демонструє, що взаємодія між Республікою Корея та країнами НАТО поступово набуває характеру оборонно-промислової інтеграції. Йдеться про формування довгострокових виробничих і логістичних ланцюгів, які включають локалізацію виробництва, сервісну підтримку, підготовку персоналу та спільні технологічні рішення.

Практична взаємодія Республіки Корея з НАТО простежується і в українському напрямі. Хоча Сеул офіційно утримується від прямих поставок летального озброєння Україні, НАТО відзначає його внесок до Comprehensive Assistance Package for Ukraine, насамперед у сфері військової медицини. Паралельно Сеул поглиблює консультації з Альянсом щодо наслідків військової співпраці між Москвою і Пхеньяном: у липні 2024 року Юн Сок Йоль заявив, що Республіка Корея разом із НАТО посилюватиме обмін інформацією щодо північнокорейської зброї, використаної на полі бою в Україні.

В умовах поглиблення військових зв’язків між росією та КНДР, Альянс дедалі активніше залучає азійських партнерів до консультацій і спільних проектів. Для Сеула це можливість зміцнити статус «глобальної опорної держави», інтегруючи власний оборонно-промисловий потенціал у трансатлантичні ланцюги постачання та посилюючи політичний діалог із ключовими європейськими союзниками без формального членства в НАТО. У ширшому стратегічному вимірі потенційна участь Республіки Корея у механізмі PURL має значення не лише для підтримки України, але й для трансформації самої архітектури партнерств НАТО.

Чому Корея прагне брати участь у PURL

Для Сеула PURL цікавий насамперед як механізм закріплення вже набутих позицій корейського ВПК у Європі, бо мова йде про входження в додатковий багатосторонній формат закупівель і координації (пов’язаний із підтримкою України).

Другим мотивом є прагнення Сеула використовувати оборонний експорт як інструмент зовнішньої політики. Починаючи щонайменше з середини 2010-х років, а особливо виразно за адміністрації Юн Сок Йоля, уряд Республіки Корея системно просуває концепцію «K-Defense», розглядаючи оборонну промисловість як один із драйверів економічного зростання, технологічного розвитку та зовнішньополітичного впливу. У президентських виступах 2022-2024 років влада прямо пов’язувала розширення оборонного експорту з посиленням міжнародних позицій держави та обіцяла нарощувати державну підтримку галузі. На практиці це означає продаж озброєнь через укладання довгострокових контрактів, локалізацію виробництва, технологічну кооперацію та формування стратегічних оборонних партнерств із союзниками. У цьому контексті, використовуючи механізм PURL, Сеул може одночасно демонструвати політичну готовність підтримувати безпекові зусилля Заходу і створювати додаткові можливості для інтеграції корейських оборонних компаній у трансатлантичні ланцюги постачання.

Третій вимір мотивації Сеула пов’язаний із тим, що безпека Європи та Індо-Тихоокеанського регіону дедалі більше переплітається на практиці. НАТО ще у Стратегічній концепції 2022 року визнало, що події в Індо-Тихоокеанському регіоні можуть прямо впливати на євроатлантичну безпеку, а подальші заяви з індо-тихоокеанськими партнерами закріпили цю логіку.

Фактори, які впливають на рішення Сеулу

Корейське законодавство традиційно обмежує експорт летальної зброї до зон активних конфліктів, що створює складну політичну дилему для уряду. Отже, механізм PURL є привабливим саме тому, що дозволяє Сеулу брати участь у підтримці України у формі фінансових внесків, не здійснюючи прямої передачі корейських систем озброєнь. Таким чином PURL може функціонувати як своєрідний обхід правових обмежень, що дозволяє уряду одночасно зберігати формальні обмеження та демонструвати солідарність із союзниками.

Водночас на позицію Республіки Корея суттєво впливає безпекова динаміка навколо осі росія — КНДР. Масштабні постачання північнокорейських боєприпасів росії та поглиблення військово-технічної співпраці між москвою і Пхеньяном створюють у Сеулі відчуття, що війна проти України має прямі наслідки для безпеки Корейського півострова. Особливе занепокоєння викликають не лише поставки північнокорейських боєприпасів Росії та ризик передачі КНДР російських військових технологій, а й те, що участь північнокорейських військових у бойових діях може дати Пхеньяну практичний бойовий досвід, який потенційно підвищує рівень підготовки його сил. Саме тому президент Юн Сок Йоль неодноразово допускав можливість перегляду традиційної політики, яка обмежує передачу летальної зброї країнам, що перебувають у стані війни, якщо масштаб порушень міжнародного права або співпраця москви з Пхеньяном досягне критичного рівня.

Додатковим стримувальним чинником є реакція Москви на можливе розширення військової допомоги Україні з боку Сеула. У російських заявах постачання Південною Кореєю озброєнь Україні прямо трактується як недружній крок і як форма залучення до конфлікту, що підвищує для Сеула ризик подальшого погіршення двосторонніх відносин.

Не менш важливим стримувальним чинником залишається Китай, який залишається найбільшим торговельним партнером Республіки Корея, і попередній досвід розгортання американської системи протиракетного комплексу THAAD у 2016-2017 роках показав, що Пекін готовий використовувати економічний тиск як інструмент політичного впливу. Тоді у відповідь Китай застосував неформальні торговельні обмеження та скоротив туристичні потоки до Південної Кореї, що призвело до мільярдних економічних втрат для корейської економіки.

Для Сеула це означає, що участь у PURL потенційно дає політичні та промислові вигоди, але одночасно підвищує ризик одночасної негативної реакції з боку двох важливих для нього зовнішніх контрагентів - Китаю як ключового економічного партнера і росії як актора, здатного додатково посилювати безпекову напругу навколо Корейського півострова.

Не менш важливим є японський фактор. Японія активно розширює свою участь у механізмах підтримки України і розглядає можливість долучення до PURL у форматі фінансування нелетального обладнання.

Якщо Токіо приєднається до механізму, а Сеул утримається від участі, це може створити репутаційний дисбаланс у трикутнику США-Японія-Республіка Корея. Для Вашингтона обидві країни є ключовими союзниками в Індо-Тихоокеанському регіоні, тому відмова Сеула від участі може виглядати як небажання брати на себе порівнянну частку відповідальності за підтримку України.

Сценарії долучення РК до PURL

 З огляду на поточні політичні сигнали та структурні обмеження корейської зовнішньої політики можна виокремити три базові сценарії розвитку подій.

Сценарій системної участі

У межах цього сценарію Республіка Корея ухвалює стратегічне рішення про регулярну фінансову участь у механізмі PURL, інтегруючи свій внесок у систему колективного фінансування озброєнь для України. Це означатиме приєднання Сеула до практики регулярних внесків союзників, спрямованих на закупівлю пріоритетних американських систем озброєння для Збройних сил України.

Інституційно участь РК може реалізовуватися у двох форматах. Перший передбачає повністю публічну модель із фіксацією корейського внеску в офіційних комюніке НАТО. Другий є більш обережним і передбачає фінансування через трастові фонди або цільові інструменти, що дозволяють уникнути деталізації конкретних систем озброєнь. У разі реалізації такого сценарію Сеул не лише закріпить за собою статус більш залученого партнера Альянсу, а й отримає практичні переваги у вигляді тіснішої координації з європейськими союзниками, розширення доступу до спільних оборонно-промислових форматів та посилення своїх позицій на європейському ринку озброєнь.

Водночас саме цей сценарій має для Сеула найвищу зовнішньополітичну ціну: погіршення відносин із Росією, ймовірну реакцію КНДР і ризик економічного тиску з боку Китаю.

Таким чином, сценарій системної участі передбачає максимальну політичну рішучість Сеула, але супроводжується значними геополітичними витратами.

Сценарій утримання від долучення

У межах цього сценарію Республіка Корея не приєднується до механізму PURL і зберігає чинну модель підтримки України без переходу до фінансування оборонних пакетів у межах натівського формату. Такий варіант відповідає обережній лінії Сеула, дає змогу уникнути додаткового загострення у відносинах із Росією та Китаєм і не виходити за межі нинішніх політичних обмежень щодо військової допомоги Україні.

Водночас цей сценарій має і свої витрати. Хоч він і зберігає для Сеула нижчий рівень політичного ризику, але водночас обмежує його участь у нових функціональних механізмах взаємодії з НАТО та звужує можливості для подальшого закріплення корейської присутності в західних оборонно-промислових форматах.

Крім того, відмова від участі може викликати політичне розчарування серед ключових союзників Сеула, насамперед у США та серед європейських членів НАТО, які очікують більшого залучення корейських ресурсів у підтримку України.

Найбільш реалістичним виглядає проміжний сценарій, у межах якого Республіка Корея здійснює обмежену та частково непублічну фінансову участь у PURL. У практичному вимірі це може означати нерегулярні або відносно невеликі внески для фінансування окремих пакетів допомоги Україні - зокрема закупівлі боєприпасів або систем протиповітряної оборони. При цьому публічна дипломатія Сеула, ймовірно, формулюватиме таку участь у максимально обережних термінах, наприклад як «координацію з НАТО щодо підтримки України», без деталізації обсягів фінансування.

Подібна модель дозволяє Сеулу досягти кількох стратегічних цілей одночасно. По-перше, вона частково задовольняє очікування союзників у НАТО та США щодо більш активної участі Республіки Корея у підтримці України. По-друге, вона мінімізує ризики різкої реакції з боку росії та Китаю. По-третє, вона дозволяє зберегти внутрішньополітичний консенсус у питаннях постачання летальної допомоги.

У стратегічному вимірі саме цей сценарій найкраще відповідає корейській практиці обережного маневрування між більш широкою координацією із західними партнерами та потребою не провокувати різку зовнішню ескалацію в чутливому для Сеула регіональному середовищі.