Авторитарний режим Лукашенка більш уразливий, ніж видається

Фото: Reuters

Ми поговоримо у цій статті виключно про одну компоненту вразливості білоруського диктатора Лукашенка – економічну.

Природно, концентруючи увагу на економічних показниках Московії, ми втрачали з поля зору ситуацію в Білорусі. А ситуація там така, що режим Лукашенка існує доти, поки його підтримує силовий блок. Другий аспект — це наявність достатньої кількості  коштів для підтримки «пізньосоціалістичного радянського ладу» в Білорусі.

Залежність Лукашенка від силовиків

Лукашенко існує як явище, допоки існує комфорт у силовиків всіх рівнів та штибу: військові, міліція, служби розвідки, парамілітарні проурядові групи. За офіційними даними, в Білорусі це до 1,5 мільйона осіб (плюс кількість їх родин) з дев’ятимільйонного населення країни.

Емоційної підтримки, зі слів багатьох білорусів, з якими нам вдавалось спілкуватись за останні 10 років, навіть в силових структурах, у Лукашенка немає. Є виняткове бажання еліт силового блоку та представників відповідних відомств нижчого рівня не втратити «комфорт», який дає режим Лукашенка в обмін на лояльність.

Тому режим Лукашенка постійно змушений дбати, щоб у бюджеті були кошти на комфортне життя силовиків та їх родин. Фактично це «неписаний договір»: силовики захищатимуть Лукашенка попри все, поки він гарантує їм «комфорт» існування.

Зникнуть гроші. Зникнуть соціальні гарантії. Тоді зникне потреба у силового блоку підтримувати режим Лукашенка як політичне явище. Політичне явище, яке через факт свого існування превентивно несе загрозу Польщі та країнам Балтії через свої зв’язки з Московією.  Тому найбільш небезпечним для режиму Лукашенка є ризик втратити лояльність силового блоку, що тримається на фінансових стимулах.

Економічна залежність Білорусі від Москви

Коли у Лукашенка виникали економічні негаразди, то він звертався до Путіна, балансуючи на межах власної залежності. Але посилення санкцій проти Білорусі довело економічну залежність Мінська від Москви до абсолютно безпрецедентного рівня.

Якщо раніше Білорусь мала більш-менш диверсифіковану торгівлю, доступ до портів країн Балтії, то зараз 85% торгівлі залежить від Московії.

Адміністрація Лукашенка, розуміючи ризик, намагалась диверсифікувати баланс торгівлі завдяки країнам Африки, але через проблеми з використанням балтійських портів план було провалено.

Відносини Білорусі з Китаєм

Тоді режим Лукашенка у 2023/24 роках вирішив створити для свого комфорту геополітичну противагу Московії у вигляді відносин з Китаєм.

Китай планував зробити з Білорусі торговий форпост в Європі, який буде ще більше залежний від Пекіна, ніж Угорщина чи Сербія. Але санкції 2024 року унеможливили Білорусі виконати обіцянки дані Китаю.

З 26 пунктів пропуску на кордоні із західними країнами, чинними в Білорусі залишаються лише 5. Разом із санкціями це вплинуло на те, що 30% вантажообігу на Захід для Білорусі було втрачено.

Це своєю чергою призвело до того, що Пекін офіційно висловив Мінську невдоволення «транспортною ситуацією» та виконанням договорів. Причина невдоволення Китаю полягає в тому, що так вкладення в інфраструктуру Білорусі не повернуться.

Висновок

З огляду на причини, описані вище, Мінськ економічно залишатиметься орієнтований виключно на московський ринок, а отже Лукашенко напряму залежить від макроекономічної ситуації на Московії.

У другій половині 2025 року стагфляція на Московії може загостритись, що неодмінно вплине на макроекономічні показники безпосередньо й Білорусі. 

Будь-які економічні проблеми Москви безпосередньо вдарять на спроможності режиму Лукашенка втриматися при владі. Оскільки, залежності від Москви у 85% товарообігу і 10% прямих надходжень (подарунків) з Москви роблять Лукашенка вкрай вразливим.

Стратегічно уряд Лукашенка правильно розцінив у 2022 році, що треба «переорієнтуватись», але не зміг це реалізувати з Африкою, бо немає логістичної можливості поки перебуває під санкціями, а Китай незадоволений, що проблеми Мінська з ЄС шкодять окупності вже вкладених інвестицій.

Розуміючи ризики, попри свою «агресивну» риторику, Лукашенко перевіряє реакцію Заходу на предмет можливості послаблення санкцій. Для цього диктатор робить, на його думку, відповідний жест, звільнивши понад 200 політичних в’язнів.

Тож послаблення Московії, доведення її до економічного колапсу санкційним тиском неодмінно вплине на стійкість режиму Лукашенко, дозволивши білорусам вибороти свободу та демократію для власної країни, а Польщі, Естонії, Латвії, Литві та Україні убезпечити власні кордони від гібридних операцій, які Москва може здійснювати з території Білорусі.