Що для України та світу означає перемир’я на Близькому Сході?

Фото: Армія оборони Ізраїлю

Мирна угода є заслугою Дональда Трампа?

20-пунктовий план Трампа – це багатостороння ініціатива президента США Дональда Трампа, оголошена у вересні 2025 року, спрямована на припинення війни в Газі та стабілізацію Близького Сходу. План передбачає негайне припинення вогню, обмін заручниками, роззброєння ХАМАСу, демілітаризацію Гази, розгортання міжнародних сил, перехідне правління палестинських технократів під наглядом ООН (а спочатку колишнього прем'єра Британії Тоні Блера і Трампа) та арабських партнерів, масову реконструкцію інфраструктури та шлях до палестинської державності без анексії чи окупації Ізраїлем, за умови безпеки для Держави Ізраїль та економічного розвитку регіону.

9 жовтня 2025 року після двох років активних бойових дій (з 7 жовтня 2023 року) було досягнуто угоди про звільнення всіх 48 ізраїльських заручників, які 2 роки провели в полоні. Вже зранку 13 жовтня терористичне угруповання передало незаконно затриманих живих людей Міжнародному комітету Червоного Хреста (МКЧХ), який і буде посередником по виконанню зобов’язань між сторонами. Однак, наразі, у Газі ще лишаються тіла 13 заручників. Ізраїль вважає, що ХАМАС маніпулює та не хоче повертати тіла загиблих, а угрупування, зі свого боку, вимагає постачання техніки для пошуку тіл. Ізраїль погрожує відновити бойові дії, якщо тіла не буде повернуто.

Варто зазначити, що після того, як 13 жовтня в Єгипті було підписано угоду в рамках першої фази врегулювання по мирному плану, ми вже мали змогу спостерігати доволі сюрреалістичну картину, коли ізраїльський генерал обіймав премʼєр-міністра Катару (між країнами розірвано дипломатичні відносини з 2009 року). Ці події здаються неймовірними, особливо беручи до уваги удар Ізраїлю 9 вересня 2025 року по району Лектаіфія у Досі, де керівники ХАМАСу зібралися на зустріч.

Цікавим є те, що якраз наступного дня після укладення угоди було оголошено лауреата Нобелівської премії миру, на титул якого Дональд Трамп сильно претендував. Нобелівський комітет прийняв рішення нагородити Нобелівською премією миру опозиційну політикиню Венесуели Марію Каріну Мачадо, на що у Білому дому відреагували різким невдоволенням. Незважаючи на гучні заяви президента США, мирний план Трампа не став спонтанною панацеєю для припинення вогню. Перемир’я, хоч і крихкого, було досягнуто передусім за допомогою сили.

Перед укладенням угоди, Держава Ізраїль провела масштабний наступ на місто Газа та змусила 800 тисяч людей покинути його шляхом руйнування 2/3 міста. Тільки після цього Дональд Трамп почав активно просувати мирну угоду.  Обидві сторони в арабо-ізраїльському протистоянні втомилися від напруги конфлікту.

Вплив припинення вогню на російсько-українську війну

Конфліктогенність Близького Сходу має значний вплив на глобальну геополітичну ситуацію, впливаючи на енергетичні ринки, міжнародні альянси та безпеку.

Загалом, для Росії війна між ХАМАСом та Ізраїлем є вигідною, адже так як останній є реципієнтом США, це відволікає увагу американців від подій в Україні. Прикладом такої тенденції стали труднощі, з якими Україна зіткнулася у жовтні 2023 року, адже тоді через напад ХАМАСу та переорієнтацію ресурсів на підтримку Держави Ізраїль, значну частину допомоги Україні було заморожено. До того ж, Росія, використовуючи гуманітарні конвої, намагається представити себе перед арабським світом, як альтернативу ЄС та США (“гнилому Заходу”), що породжує часто “неоднозначну позицію” арабських країн щодо російсько-української війни. Але насправді ж це звичайне намагання відволікти світ від своєї експансії та закріпитися в регіоні шляхом формування “вісі зла” з Іраном.

Припинення вогню у Секторі Гази, по-перше, послабило геополітичні ризики на Близькому Сході, що разом з іншими факторами вплинуло на зниження цін на нафту, що є критично негативним для РФ. За тиждень після початку припинення вогню ціни на нафту марки Brent впали з $65 до майже $60 за барель. Російська нафта Urals продається з дисконтом $10-15. Зниження цін на нафту скорочує доходи Росії, послаблюючи її військову машину.

По-друге, позитивним результатом може стати зменшення конкуренції Ізраїлю та України за американську зброю та військову допомогу. Наприклад, системи Patriot спочатку пріоритизувалися для Ізраїлю через ескалацію (Іран, ХАМАС), затримуючи постачання в Україну. Таким чином, зниження ескалації у протистоянні між ХАМАСом та Ізраїлем може вивільнити частину американських військових ресурсів для України.

По-третє, мирний план Трампа фактично скасував дуже важливу для РФ подію – запланований російсько-арабський саміт на вищому рівні в Москві, який мав на меті продемонструвати стійкий вплив Росії на Близькому Сході та довести, що вона залишається далеко не ізольованою. Проте натомість світові лідери зібралися на “мирний саміт” щодо Гази у Єгипті – за відсутності Росії. Від Москви ніколи не очікували, що вона відіграватиме важливу роль у мирному процесі в Газі, але її відсутність у Єгипті підкреслює реальність, що вплив Росії на Близькому Сході, який тривалий час позиціонувався як противага західному, слабшає.

Тепер коли арабо-ізраїльський конфлікт на паузі, Путіну потрібно розпалити нове протистояння. Можливо, саме тому він поїхав в Таджикистан і не приховує свого бажання відкрити власну військову базу на території Афганістану (таке саме бажання виявляв і Дональд Трамп).

Між 20-пунктовим планом Трампа для Гази та планом Кіта Келлога для України (припинення вогню на поточних лініях, примусові переговори, умовна допомога Києву за діалог, часткове зняття санкцій з РФ) є паралель у стратегії “миру через силу”: тиск на агресора через демілітаризацію, стимули для переговорів та роль посередників для крихкої стабілізації з економічним відродженням. Трамп називає успіх у Газі моделлю для України, де обидва плани пріоритизують швидке припинення бойових дій.

Цікавим є те, що європейці у співпраці з Україною розробили “мирний план” із 12 пунктів для врегулювання російсько-української війни на кшталт плану Трампа з 20 пунктів для Гази. План ініціювала Фінляндія, а останніми тижнями ця ідея поширюється європейськими столицями, хоча поки він не заручився офіційною підтримкою жодної з країн. За даними Axios, прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер пропонував співпрацювати зі США для розробки подібного плану для України. Документ (він не є проєктом готової мирної угоди) передбачає, що припинення вогню має розпочатися “через 24 години після того, як сторони приймуть цей план”, і що лінія зіткнення “буде заморожена в точці, де вона пролягає на початку припинення вогню”. Також, наприклад, пропонується створити під час фази припинення вогню “Раду миру” під головуванням Трампа для нагляду за реалізацією остаточного мирного плану – ідея, яка, очевидно, запозичена з 20-пунктного мирного для Гази.

Україні варто взяти до уваги, що Дональд Трамп прагне бути “головним героєм” у врегулюванні конфліктів. Про це свідчить багаторазове згадування його прізвища в угоді щодо Гази. Логічно, що президенту США потрібно надати таку можливість, аби тільки результати його роботи були плідними для України.

Наслідки угоди

Ні Ізраїль, ні ХАМАС не досягли повної перемоги на полі бою. ЦАХАЛ так і не захопив всі 42 км території, а ХАМАС наразі переробляє боєприпаси ЦАХАЛу, що не вибухнули, та будує тунелі. Терористичне угруповання є зараз безальтернативною владою в Газі, а Трамп після гучних заяв щодо своєї місії вже втратив інтерес до конфлікту.

ЦАХАЛ покинув 47% захоплених територій Гази. Незважаючи на всі обговорення та план Єгипту, згідно з яким мав діяти принцип “двох держав” та мали бути розгорнуті миротворчі сили на Західному березі та в Газі, а також створений тимчасовий Комітет управління Газою, ніякої тимчасової адміністрації поки не буде створено. Відповідно, трохи менше половини територій Гази переходить під контроль ХАМАСу, що залишає простір для потенційного загострення конфлікту в майбутньому, адже радикали не визнають Ізраїль як державу й виховують нові покоління в дусі антисемітизму. Саме тому ЦАХАЛ залишає за собою право на оперативне вторгнення у разі нових провокацій.

У тексті угоди також йдеться про формування робочої групи з представників США, Катару, Єгипту, Туреччини та інших країн для контролю над виконанням умов. Єгипет та Йорданія, які мали стати на чолі коаліції, дивляться на цю ініціативу обережно. Цікаво, що тільки одна Італія виявила готовність відправити миротворців до Сектору Гази.

13 жовтня 2025 року у Шарм-ель-Шейху відбувся глобальний саміт за участю понад 20 держав (Туреччини, Франції, Німеччини, Британії, Італії, Канади, Йорданії, Катару та інших). Іран відхилив запрошення, що свідчить про його подальше бажання контролювати ситуацію в регіоні, використовуючи своїх проксі. Факт того, що саміт відбувся без участі делегатів від Держави Ізраїль та ХАМАСу свідчить про глибоку недовіру між сторонами та бажання міжнародної спільноти ізолювати радикальні сили.

Звісно, без сторін конфлікту остаточна угода неможлива, проте чітко видно зростання ролі посередників (Катару, Єгипту та Йорданії), які мають контакти з ХАМАСом. Зі свого боку, Західні держави прагнуть запропонувати “гуманітарну дорожню карту”: припинення вогню, допуск допомоги, поступовий контроль Палестинської адміністрації над Газою. Європа зацікавлена у цих діях, адже для неї на тлі заяв США про урізання фінансування європейської обороноздатності та порушення РФ повітряного простору ряду європейських держав, важливо сконцентруватися на забезпеченні своєї безпеки.

Регіон отримав критично необхідну паузу для гуманітарної допомоги та дипломатії, хоча це не змінює фундаментальних драйверів конфлікту. Усі арабські держави свого часу постраждали від радикалізму палестинців та заплатили за їх прихисток дорогу ціну, тому всі вони прагнуть стабільності в Газі.

Єгипет шляхом гуманітарної допомоги та активної дипломатичної участі посилив свою роль посередника. Ліван відчув зменшення напруги на свій північний фронт, хоча ризик локальної напруги через потенційні конфлікти між Хезболлою та Ізраїлем зберігається. Як би не докладала зусиль ліванська армія, відповідно до умов перемир’я з Ізраїлем, Іран наразі відновлює потужність Хезболли, надаючи їй дрони, сучасні засоби зв’язку та в майбутньому планується забезпечення ракетами “Катюша”. Нове зіткнення неминуче, адже Хезболла почала найбільшу у своїй історії реструктуризацію після останньої війни з Ізраїлем.

Ірану вигідне арабо-ізраїльське протистояння, адже країна за його допомогою маніпулює нафтовим ринком та не допускає примирення між Державою Ізраїль та іншими арабськими державами. Ймовірно, Іран і надалі буде пробувати використовувати своїх проксі для збереження своєї ролі в регіоні. Нещодавно стало відомо, що КНР надав Тегерану “нові оборонні та наступальні можливості”. Зокрема, передову навігаційну військову систему та засоби віддаленого зондування простору.

Цікаво, Катар виграв від палестинсько-ізраїльського протистояння і не зважаючи на свою фінансову та інформаційну підтримку ХАМАСу, він зміг зробити себе незамінним, підтримуючи контакти з усіма гравцями: Іраном, іншими монархіями Затоки, ХАМАСом, Талібаном, “Братами-мусульманами” та Хезболлою.

Політичний прогноз щодо Палестинського питання

Як відомо, існує три сценарії вирішення Палестинського питання у майбутньому:  формування на базі Ліги арабських держав (ЛАД) миротворчої  місії для охорони порядку в Секторі Гази; повна анексія Ізраїлем території Гази; створення конфедерації Ізраїлю та Палестини.

Палестинське питання є надзвичайно складним для вирішення. Одразу після оголошення перемир’я ХАМАС почав чистки в Газі, вбиваючи всіх, на думку угруповання, “колаборантів”. Особливо яскравим став приклад банди Яссіра Абу Шабаба та клану Аль-Асталь, які відкрито виступили проти хамасівців. Тож, як вже стало зрозуміло, на практиці теза Трампа про позбавлення ХАМАСу будь-якої влади управління просто не працює. Внутрішній конфлікт у Секторі Гази продовжує підривати зусилля США.

19 жовтня в східному Рафаху ХАМАС порушив режим припинення вогню, атакувавши ізраїльську армію. За версією ХАМАСу, атака була проти колаборантів Абу Шабаб (Держава Ізраїль використовувала їх для реалізації принципу “розділяй та володарюй”), а ЦАХАЛ перейшов лінію розмежування, аби захистити своїх проксі. США не визнали, що ХАМАС порушив угоду першим.

Після останніх порушень режиму перемир'я з боку ХАМАСу, США дозволили Ізраїлю пересунути “жовту лінію” далі на Захід. Наразі Ізраїль переслідує палестинців у Хевроні на Західному Березі (у місті живуть близько 900 ізраїльських поселенців під захистом ЦАХАЛу) та здійснює повітряні атаки на Газу.

Наприкінці жовтня Кнесет ухвалив декларацію про суверенітет Ізраїлю над Західним Берегом, розпочавши офіційну законодавчу процедуру прямо в дні візиту віцепрезидента США Джей Ді Венса та голови Держдепу США Марко Рубіо. Існує загроза “нав'язування суверенітету” та підривання зусиль щодо створення Палестинської держави. Партія Нетаньягу “Лікуд” виступила проти голосування, боячись, що воно нашкодить відносинам із США. Очевидно, що Нетаньягу боїться зіпсувати кооперацію із Трампом та дорожить своєю посадою, намагаючись уникнути лави підсудних, тому він сам зацікавлений у затягуванні конфлікту. До того ж уряд Нетаньягу раніше дозволяв Катару фінансувати ХАМАС, щоб послабити Палестинську автономію (ФАТХ) і не допустити створення сильного єдиного палестинського уряду.

Ймовірно, що перемир'я в Газі не буде довготривалим. Дональд  Трамп використає успіх для дипломатії, але демілітаризація Гази неможлива без механізму примусу із залученням інших держав, тому мирний план під ризиком рецидивів зі спорадичними зіткненнями.

Аналітичний матеріал підготувала Владислава Сень, стажерка аналітичного центру "Resurgam".