Троянський кінь двох держав: чому Орбан потрібен і Трампу, і Путіну

У квітні 2026 року в Угорщині відбудуться парламентські вибори. Прем'єр-міністр Віктор Орбан, який керує країною безперервно з 2010 року, вперше за весь цей час зіштовхується з реальною загрозою втратити владу. Варто зазначити, що від цього постраждає не тільки Орбан, а й два інші геополітичні гравці – Москва та Вашингтон.

Геополітична шахова партія

Для Кремля присутність Орбана в Європейському Союзі має досить важливе й навіть стратегічне значення. Він дозволяє Москві зберігати «власну руку на гортані» європейської політики. Кожне вето Будапешта, кожна затримка допомоги Києву та кожне блокування санкцій проти Росії допомагає Кремлю та підриває основу європейської єдності.

Трамп теж має свою вигоду від Орбана. Угорський прем'єр грає роль «своєї людини» в Євросоюзі. Справа в тому, що зараз ЄС проходить процес розширення та видозмінення існуючих установчих правил. Трампу натомість потрібен хтось усередині Європи, хто буде озвучувати американські позиції. Саме тому, до речі, США також намагаються впливати на вибори в Німеччині, Румунії та Болгарії.

Для Вашингтона важливо, щоб Європа була слабшою і не могла діяти узгоджено. Зараз ЄС хоче розробити власну політику безпеки через війну Росії проти України, а США не хочуть втрачати свій вплив в регіоні.

При цьому Трамп свідомо надає Угорщині виключення в таких питаннях, як купівля московських енергоресурсів. Попри санкції проти російської нафти, Будапешт продовжує отримувати дешеву нафту з Росії. Робиться це для підтримки режиму Орбана якраз напередодні виборів.

Загалом, збереження Орбана при владі – це той рідкісний випадок, коли інтереси Білого дому та Кремля повністю збігаються. Таким чином, угорський прем'єр перетворився на найцінніший «заморожений актив» одразу для двох країн.

Передвиборча пропаганда за грузинським сценарієм

Кремль же допомагає Орбану звичними для себе методами. Передвиборча кампанія угорського прем'єра дуже схожа на ту, що проводила «Грузинська Мрія» в Грузії. За різною інформацією, в обох випадках були залучені московські політтехнологи.

Будапешт заполонили пропагандистські білборди, на яких зображені не опоненти Орбана, а президент України Зеленський разом із президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн. На плакатах вони викидають гроші угорських платників податків у золотий унітаз.

Риторика кампанії також досить примітивна: «Голосуй за Орбана – або війна», «Голосуй за Орбана – або всі гроші підуть в Україну». Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто навіть заявив, що поразка Орбана означатиме початок війни в Європі та безпосередньо в Угорщині. Така тактика залякування виборців є класичним прийомом авторитарних режимів, які намагаються утриматися у владі будь-якою ціною.

Маніпуляції з бюджетними виплатами

Особливо показовими є дії уряду Орбана щодо так званих «13-ї» та «14-ї» зарплат. В Угорщині 13-та зарплата є офіційною державною виплатою, яку працівники та пенсіонери отримують як доповнення до щомісячних надходжень. У листопаді минулого року, в період економічної стагнації та дефіциту бюджету, уряд Орбана оголосив про запровадження ще й 14-ї зарплати.

Буквально наступного дня після оголошення про 14-ту зарплату Орбан заявив, що обидві ці виплати доведеться скасувати в майбутньому. Причина, за його словами, в тому, що ЄС планує направити в Україну 800 мільярдів євро, і через це змусить угорський уряд скасувати всі бонуси.

Орбан стверджує, що Україна просить на наступні десять років стільки грошей, що з них можна було б виплачувати угорські пенсії протягом 40 років.

Насправді ж Європейський Союз не втручається у внутрішні фінансові справи країн-членів. А сума в 800 мільярдів євро – це загальна оцінка потреби для економічного відновлення України після війни, яка включає як європейські, так і позаєвропейські інвестиції та, що головне, не є вимогою до бюджетів окремих країн ЄС.

Таким чином, Орбан цією заявою просто бреше та перекладає на Україну неспроможність власної економіки забезпечувати власний же популізм.

 Економічні проблеми на тлі популізму

Тут варто зазначити, що Угорщина справді стикається з серйозними економічними проблемами. Європейська комісія прогнозувала, що за підсумками минулого року угорська економіка зросте лише на 1,8%. Це був би найменший показник за 15-річне правління Орбана. Але фактично вона зросла ще менше – лише на 0.4%.

Саме ці економічні негаразди роблять передвиборчу стратегію Орбана особливо цинічною. Замість вирішення реальних проблем та стабілізації економіки він вдається до створення зовнішніх ворогів. Україна в цій схемі стає зручним ворогом, на якого можна звалити всі внутрішні проблеми.

Висновки

Така поведінка Угорщини надає Києву повне моральне та юридичне право відповідати на ці маніпуляції. Україна має право захищати свою репутацію від неправдивої інформації та спростовувати фейки, які генеруються угорським урядом.

Наступні вибори в Угорщині є важливими не тільки для самої Угорщини, але і для США та Росії, а отже і для України. Збереження режиму Орбана означатиме продовження блокування нашої європейської інтеграції та перманентне послаблення Брюсселя. Перемога ж опозиції може довести, що європейські цінності демократії та верховенства права все ще здатні перемагати популістську риторику.

Україні та її західним партнерам варто приділити особливу увагу цим виборам. Передусім йдеться про моніторинг виборчого процесу та забезпечення його чесності, адже режими на кшталт орбанівського полюбляють масштабні фальсифікації. Тому важливо, щоб на виборах в Угорщині була присутня велика місія міжнародних спостерігачів.

Водночас Київ та Брюссель мають активізувати інформаційну кампанію. Ми маємо методично спростовувати фейки угорського уряду про Україну та пояснювати угорцям, що ними маніпулюють.

Так, ймовірно, це можна назвати втручанням у внутрішні справи іншої держави. Але уряд Орбана сам активно використовує Україну як інструмент у своїй передвиборчій кампанії та поширює про нас брехню. Більше того, цей уряд явно не на боці України та демократичного Заходу. Він грає на руку і Москві, і тій частині американської адміністрації, яка зацікавлена у послабленні Європи. За таких обставин мовчати та лише спостерігати було б помилкою.