Чому Європа має стати федерацією?

Photo: picture alliance / Bildagentur-online/Ohde

Об’єднання Європи в одну федерацію не дає спокою прихильникам цієї ідеї вже понад 100 років. Тоді цей проект називали Сполученими Штатами Європи, сьогодні просто Єврофедерацією. У наш час Європейський Союз є однією з найбільш інтегрованих наддержавних структур на планеті. Проте настав час, коли ЄС у нинішній формі потребує змін. Нижче буде наведено аргументи на користь федерації.

На цьому етапі, Союз стикається з достатньою кількістю проблем, які становлять екзистенційний виклик: блокування ключових рішень окремими членами, неузгодженість зовнішньої політики між державами-учасницями, блокування розширення через історичні суперечки (Болгарія-Македонія) чи просто надумані причини (Угорщина-Україна), трансформація безпекової ситуації у світі, невпевненість у гарантіях безпеки з боку США тощо. Вирішення цих питань є важкою задачею і потребує глибинних реформ самого ЄС.

Існує два табори, які пропонують свої рішення

Перший табір виступає за перетворення ЄС на суто економічний союз, який поверне великі кількість компетенцій до держав-учасниць, проте такий крок негативно позначиться на найбільших прихильниках цього рішення, лідерах країн на сході Європи, які живуть за рахунок єврофондів. Якщо Союз стане просто економічних об’єднанням, тоді багатші члени справедливо поставлять під сумнів потребу існування таких фондів та їх наповнення.

Usually, the supporters of the first option are leaders of countries with authoritarian tendencies. EPA-EFE/Szilard Koszticsak HUNGARY OUT

Другий табір прагне перетворення Європейського Союзу на федерацію. У такому випадку буде усунуто найбільшу проблему сьогоднішнього ЄС, право вето. У федеративних державах суб’єкти не зупиняють рішення, які приймає влада на федеральному рівні. У такому випадку зовнішня політика стане збалансованою, адже не доведеться переконувати 27 країн приймати узгоджене рішення; до компетенції федерального уряду перейде питання оборони, це полегшить процес координації модернізації оборонних потужностей, адже найбільше нарікання на європейський ВПК це брак співпраці між країнами та підприємствами; питання розширення також стане простішим, зараз для того, щоб країна приєдналася необхідно позитивне рішення 27 членів тільки для відкриття переговорних кластерів, потім знову рішення всіх членів для його закриття і ратифікація угоди про прийняття в усіх парламентах, а також згода Європарламенту. У федеративній державі такої складної процедури не потрібно. До прикладу, у США рішення про прийняття нового суб’єкта приймає Конгрес на основі чітких правил, де не може трапитись ситуації, що вступ Американського Самоа до США блокують Гаваї через історичні суперечки.

Асоціація прихильників Єврофедерації існує з 1946 року

З економічної точки зору, створення Європейської Федерації має сенс. У випадку появи таке утворення буде мати 449 мільйонів жителів, що буде третім показником у світі, навіть вдасться випередити США. Якби така країна з’явилася цього року, тоді прогнозоване номінальне ВВП могло б скласти 19,991 трильйона доларів, що є майже на одному рівні із Китаєм. Подібні показники мають значення, коли у світі склалася ситуація, що США, хоч це і дивно, але добровільно відмовляються від ролі лідера, а Китай все ще не може цю позицію зайняти через економічні проблеми, які звалилися на країну після Covid-19. Відповідно лідерський вакуум буде тільки посилюватися, тому об’єднана Європа може це місце зайняти, адже буде мати достатню кількість населення та економічної бази для того, щоб вибороти лідерську роль. На дворі вже не 19-те століття, коли окремі європейські країни могли входити до числа світових потуг, тому тільки об’єднання Європа здатна на таке.

Але чи обов’язково для цього створювати Єврофедерацію?

Якщо коротко, так, обов’язково. Якщо вдатися в деталі, то варто звернути увагу, що зараз ЄС щодо структури управління нагадує конфедерацію, об’єднання держав, які віддали деякі повноваження структурам ЄС. Проте, конфедерації є складними, неповороткими і часто неготовими до серйозних викликів. Візьмемо два приклади з історії: США та Швейцарію.

США з 1781 по 1789 було об’єднанням 13 держав/штатів, що називають періодом конфедерації (ні, не тої), де кожен штат мав право вето і від того це утворення було дисфункціональним, і це розуміли, як прихильники утворення федерації, так і противники. В результати був скликаний конституційний конвент для написання нової конституції, в неї було записано, що для утворення федерації вистачає згоди 9 штатів, а решта нехай доганяють, або залишаються за бортом. В результаті 11 штатів, у тому числі з найбільшими штатами Нью-Йорком та Вірджинією, утворили нинішні США. За бортом залишилися Род Айленд та Північна Кароліна, які відмовилися приєднуватись, проте через певний час визнали, що не виживуть самостійно. Для остаточно приєднання усіх 13 штатів знадобилася 30 місяців.

Ситуація із Швейцарією є дещо іншою, оскільки стара Швейцарська конфедерація утворилася наприкінці ХІІІ століття, змогла відвоювати свою незалежність від Габсбургів і проіснувати до кінця ХVIII століття, проте функціонування цієї держави було заплутане, адже на загальнодержавному рівні не було жодних повноважних міністерств, а парламент був сильно обмежений у своїх повноваженнях. В результаті тодішня Швейцарія була завойована французькими революціонерами. Навіть після звільнення країни ситуація не покращилася, а суперечки щодо розподілу повноважень та політичних свобод призводило до хаосу та постійних сутичок. Тільки у 1848 було написано нову конституцію, яка перетворили конфедерацію на нинішню федеративну Швейцарію.

Обидва приклади демонструють, що конфедеративна форма вичерпує себе і не здатна відповідати на виклики, часто відзначається дисфункціональністю. На даний момент Європейський Союз вже дійшов до моменту, коли всі розуміють, що потрібні якісь зміни. Можна піти шляхом перетворення ЄС просто на економічний союз, проте це зробить Європу вразливою перед США чи Китаєм. Можна, наслідуючи приклад авторів Конституції США, утворити федерацію заручившись підтримкою найбільших держав (Франції та Німеччини), що у свою чергу дозволить Європі вийти на світову арену об’єднаною та готовою швидше реагувати на виклики.

Однак одне можна сказати точно, нинішня форма Європейського Союзу себе вичерпала і необхідно шукати нову.