Великий “чудовий” рік. Хронологія. Частина І

Photo: Getty Images

Перед тим як згадувати хронологію, я хотів би коротко описати своє тогочасне бачення особи й проєкту Трампа (моє ставлення не змінилося, принаймні досі).  Трамп – не зло, яким його змальовує переважна частина медіа і соцмереж. Він аморальна людина, якій випало на долю вирішити задачу порятунку республіканців від електоральної катастрофи, що, за думкою республіканців, насувається. Річ у тім, що за дослідженнями Америка потроху зсувається у бік латинізації, і це бачать республіканці. Принаймні на думку частини архітекторів Республіканської партії сьогодення таке, що у майбутньому без голосів ультраправих кандидат-республіканець може стати електоральним аутсайдером. Тому з їхньої точки зору задача проєкту “Трамп” – зробити правий радикальний електорат частиною ДНК республіканців (якщо хочете, то в обгортці МАГА). Дана група рухає проєкт, свідомо підставляючи примітивному Трампу костиль авторитаризму, та паралельно намагаючись (щось за аналогією зі світовою соціалістичною революцією) підпалити у Європі та Канаді полум’я правих сил. І навіть на роль такого “правого Інтернаціоналу” готові пристати МАГА. З точки зору МАГА, хоч Росії і приготована роль антагоніста Європи, все ж влада Путіна має яскраве праве забарвлення. Тож її у співпраці можна використати для тактичного тиску на Європу, а в обмін на збереження сильної Росії отримати від неї арктичні поступки нечуваного масштабу. План МАГА має бути реалізовано максимально швидко і він умовно складається з наступних етапів.

• Дуже швидка перемога Росії зі збереженням військового потенціалу (із жорсткою умовою збереження суверенітету України);

• Демонстрація безпосередньої загрози Європі від Росії (блеф);

• Продаж цього блефу розгубленій Європі, що тільки-но програла в Україні, підписання кабальних торгівельних угод;

• Через означені вище причини і з агресивною підтримкою МАГА перемога правих сил по всій Європі;

• Ідеологічна васалізація Європи;

• Зближення з країнами Близького Сходу, Вічний мир в регіоні через підписання Авраамових угод, спонукання до створення аналога ЄС, який буде грати на боці США;

• І лише на цій базі вже звернути увагу на Росію, Індію, Китай та Африку;

• Все це подається під соусом ізоляціонізму, з підкилимною реалізацією.

Треба зазначити, що у іншого крила республіканців зовсім інший підхід, побудований на риториці прямого протистояння із Китаєм.

Для мене, десь з початку 2025 року, зрозуміло, що з огляду на українське питання Трампа формують два аспекти:

1. Питання незапровадження санкцій проти РФ, на мою думку, пролобійоване і мало активний статус з осені 2024 – січня 2025-го. Тут, до речі, можна чекати сюрпризів, якщо припустити, що пакет лобізму передбачав надання послуги терміном лише на 1 рік, до прийняття санкцій проти Росії), то десь на початку листопада 2025-го чи лютого 2026-го можна очікувати зміни у санкційній політиці (прим. – дана думка написана на початку жовтня 2025 року, до введення перших санкцій, що таки стали сюрпризом для автора).

2. Питання надання зброї Україні – це виключно особистісно-електоральне питання. Трамп усвідомлює, що прийде час, коли Україні критично потрібне буде  збільшення допомоги від США. І він не хоче (як лідер МАГА, а не особистість) збільшувати цю допомогу і брати на себе тяжкий електоральний удар, хоча розуміє, що в інтересах США йому доведеться цю допомогу надати. Саме тому Трамп вимагав перемир’я за будь-яку ціну від двох сторін. Саме тому він продавлює більш зацікавлених європейських партнерів на понятійне прийняття фінансового виходу США з конфлікту (принаймні публічно оголошеного виходу). І саме тому Трамп працює з громадською думкою з ціллю трохи її пом’якшити. Звісно, не з метою врятувати Україну, а з прагматичною метою оптимізації електоральних втрат на випадок власних геополітичних маневрів.

Виходячи з цих двох аспектів я і пропоную згадати цей “великий чудовий рік”. Де буде представлена просто хронологія подій і певна їх систематизація через призму саме мого бачення.

Перший місяць після перемоги

Після оголошення перемоги Трампа фондові індекси різко підскочили, виходять матеріали, що ринок святкує. Через півроку ми побачимо, як ринки після помірного і довгого сповзання у червоне буквально обваляться з початком тарифних війн. Але оптимізм ринків не дивує  з огляду на перші заяви. У перший же день після перемоги Трамп заявляє, що за його каденції більше ніяких війн. Із самого початку він поставив собі певну особисту ціль, про яку тепер ми знаємо. Через рік можна спостерігати, як він стукає у вікно Нобелівського комітету, простягаючи без черги довідку про зупинення восьми війн.

Якщо звернути увагу, то багато речей Трамп заявляє досить чесно. В перший же тиждень лунають такі заяви: Дональд Трамп планує відновити кампанію “максимального тиску” санкціями на Іран, щоб зробити країну банкрутом; Дональд Трамп обіцяє обвалити ціни на нафту; знамените Drill, baby, drill. “Адміністрація Трампа зосередиться на досягненні миру в Україні, а не на поверненні окупованих територій”, – заявив старший радник Трампа Брайан Ланза. І в цьому команда Трампа послідовна і через рік. Все досить просто, вона продовжує виконувати те, чого бажає її виборець.

Треба сказати, що МАГА-команда, негативно налаштована до України (тримаю у пам’яті тверде переконання про лобізм російських інтересів), мала на початку абсолютну владу. Заповнення посад відбувається за принципом максимальної швидкості та лояльності. Класичні республіканці не здатні дати відсіч, навіть коли їм підкидають кандидатуру Тулсі Габбард. Рассела Вота – одного з лідерів “Project 2025” – призначено на посаду директора Бюджетного управління. Після інавгурації вся призначена МАГА-команда потім ще тижнями та місяцями буде ходити хвостиком за президентом, захищаючи доступ до тіла. До речі, про доступ до тіла. Присутність Ілона Маска при Трампі у цей час просто всеосяжна. Навіть на дзвінку із Зеленським першого тижня мільярдер був присутній. Маск одразу публічно окреслив свої цілі: скороченнями вбити глибинну державу та її інструмент зовнішньополітичної діяльності – USAID. Непублічними причинами є бажання авторитарними методами випалити спротив бюрократії всередині країни та, як гадають МАГА, вбити інструмент підживлення лівих сил по світу.

Новообраний віцепрезидент США Джей Ді Венс каже, що американська підтримка НАТО може бути припинена, якщо Європейський Союз спробує регулювати X (Twitter) Ілона Маска. Фраза, на яку тоді мало хто звернув увагу, плутаючи зневагу Джей Ді Венса до Європи із некомпетентністю. Але ця розвинена у стратегію думка стане справжнім шоком на Мюнхенській безпековій конференції.

В перший же тиждень один з радників Трампа пише дослівно: “Україна має забути про Крим”. Син Трампа жартує, що “Зеленському залишилось 38 днів до втрати грошової допомоги” та пише, що Зеленському доведеться погодитись на мирну угоду Трампа. З цього випливає, що кейс “визнання Криму російським”, який цим літом поширювався на рівні чуток, лежав на столі архітекторів МАГА ще до виборів.

Як певний баланс, Держсекретарем у адміністрації Трампа стане сенатор від Флориди Марко Рубіо, а радником з нацбезпеки – конгресмен Майк Волтц (обидва вважалися антикитайськими яструбами). Але треба також пригадати, що за день до цього кандидатом був Вівек Рамасвамі, що було б абсолютною катастрофою, і здається, остаточним перетворенням республіканців на партію МАГА.

Були й ті, хто одразу поставився серйозно до слів, які лунали від команди Трампа. Лондон у перший же день провів розмову з Трампом і одразу повідомив Європу, що насуваються зміни. Заяви британських політиків у перші дні листопада: “Ми уважно стежитимемо за заявами Трампа, це сигнал для наших планів на 2025 рік”. Сі Цзіньпін попередив Трампа про взаємний програш від конфронтації, а в інформаційному полі з’являється стаття про те, що Китай готується до торгової війни з Дональдом Трампом. І вказується на деякі “попереджувальні погрози”. Серед них – санкції, накладені на компанію Skydio, найбільшого американського виробника безпілотників, які обмежують постачання компанії критично важливих компонентів. Катар повідомив керівникам ХАМАСу, що вони повинні негайно покинути територію країни. А тим часом ізраїльське видання Ma’ariv пише, що “Трамп дав «зелене світло» Нетаньягу на будь-які дії проти Ірану”, що врешті виявилося інсайдом.

З російської сторони хіба що олігарх Дерипаска прогнозує, що нафта у травні коштуватиме $50. Усі інші в Кремлі зберігають мовчання, очевидно маючи інсайди з таємних переговорів і зберігаючи обережний оптимізм. Хіба що Путін підписав закон про ратифікацію Договору про всеосяжне стратегічне партнерство між Росією та КНДР, що виглядало тоді, як певний виклик Америці, чи навіть вже Трампу (в жовтні 2025 року він підпише щось подібне з Венесуелою на тлі відвертого бажання Трампа конфліктувати військовим чином з Венесуелою).

Наслідком приходу Трампа стало те, що уряд Південної Кореї оголосив, що планує розглянути позицію новообраного президента США щодо можливої відмови від подальшої допомоги Києву. Ще один прикметний момент: “президент Південної Кореї грає в гольф, щоб підготуватися до майбутніх зустрічей з Дональдом Трампом” – новина, яка тоді виглядала як жарт. Однак такий підхід дуже скоро виправдає себе. Гра в гольф стане частиною великої геополітики. Найбільш відомими прикладами стануть зустрічі з президентом Фінляндії Стуббом та сенатором-лобістом українських інтересів Ліндсі Гремом.

У ці перші тижні Трамп дедалі більше окреслює свою подальшу стратегію і погрожує країнам БРІКС введенням “100% мит”, якщо вони не відмовляться від планів створення альтернативної долару валюти. Він заявляє, що політику з питань нелегальної міграції очолить Том Гоман (свого часу він був звільнений, бо навіть в очах Трампа діяв надто жорстко); що він негайно депортує зі США всіх, хто підтримує ХАМАС, Хезболлу; що він планує запровадження надзвичайного стану для використання армії у питанні депортації нелегальних мігрантів зі США; що Мексика і Канада роблять вкрай мало для боротьби з нелегальною міграцією та трафіком наркотиків. Виходить дивний пост у власній соцмережі Truth із канадським пейзажем та написом “Oh Canada”. Світ ще не в курсі, що Гренландію та Канаду чекають публічні територіальні зазіхання від новообраного президента.

Під кінець листопада Трамп на посаду директора ФБР пообіцяв номінувати надзвичайно лояльного до себе Кеша Патела, щось посереднє між шахраєм та інфоциганом (типова біографія для середньої ланки МАГА-команди Трампа). Кандидатом на міністра оборони стає Піт Геґсет, який виграє номінацію у Рона Десантіса. Але потрібно пам’ятати, що одним з трьох кандидатів був й Елбрідж Колбі – людина, що за 2025 рік попила крові українців навіть на менш значущій посаді. Крім іншого, Джон Тун із проукраїнською позицією стає лідером більшості в Сенаті, незважаючи на те, що Ілон Маск та молодший Трамп активно лобіювали за колишнього губернатора Флориди Ріка Скотта. Це насправді недооцінена подія – десь тут МАГівський бліцкриг і захлинувся, а класичні республіканці вистояли від поглинання партії. Ще, звісно, буде партійна битва із взаємними втратами у 2025 році. Станом на початок жовтня 2025-го класичні республіканці тільки роблять перші кроки з  відновлення контролю за партією. Першою ознакою цього стане голосування без політичної волі Білого дому.

Однією з причин, чому бліцкриг захлинувся, стало невдоволення надмірною активністю Ілона Маска. В очі кидається, як під час пресконференції спікера Джонсона Маск просто перетинає ефір телекамер із дитиною на шиї, кудись рушаючи далі. Виходить новина, що Ілон Маск провів закриту зустріч з постійним представником Ірану в ООН Аміром Саїдом Іравані. Кажуть, що це стало останньою краплею для групи яструбів. Маск все дужче тисне на Трампа щодо призначення на посади людей, що йому подобаються. Сам Дональд Трамп схилявся оголосити інвестора Key Square Group Скотта Бессента міністром фінансів, але кулуарно з подачі Маска розгорнулася неабияка битва за те, щоб замість Бессента було призначено Говарда Лютника. Маск та МАГА-оточення почали у мережі Х знищувати репутацію Бессента. Трампа та частину його команди ці суперечки дуже розлючували. Врешті він призначив саме свого кандидата Бессента. Ще у тому ж листопаді на каналі NBC виходить непомічена новина – “Надмірна присутність Маска починає дратувати Трампа”.

На третій тиждень після перемоги Трамп офіційно визначив спецпредставника по Україні: Кіта Келлога. Саме він літом 2024 року представив план припинення російсько-української війни по лінії бойових дій. План передбачав тиск на обидві сторони. Щодо української сторони план передбачав тиск у формі відмови у наданні зброї. Однак, напевне, Келлог не міг передбачити, яких гротескних форм набере цей тиск в руках МАГА-оточення президента у першій половині 2025 року за відсутності тиску на Росію. У цей же час сенатор Грем активно з’являється у медіапросторі із думкою-вірусом, що Україна є “найбагатшою країною в Європі” – очевидно це частина його лобістських зусиль для майбутньої угоди мінералів. Це різне бачення різних груп впливу можна одразу простежити по реакції на дозвіл Байдена бити ракетами ATACMS по території Росії. Син Дональда Трампа одразу виступив з різкою критикою дозволу. Волц, якого Трамп призначив на посаду радника нацбезпеки, заявив, що “це ще один крок ескалаційної драбини”. Натомість за словами Кіта Келлога удари по Росії – це “навпаки добре, бо дає Трампу більше важелів впливу на перемовинах”. Щодо думки самого Трампа то домінувало дві новини. Публічно він заявив, що дозвіл на удари вглиб РФ – це дурне рішення, яке призвело до залучення КНДР у війну. З іншого боку, президент Республіканського Клубу імені Рональда Рейгана Борис Пінкус повідомив, що Байден порадився з Трампом перед тим, як надати дозвіл Україні на удари вглиб РФ. Трамп підтримав рішення.

Щодо плану Келлога з’являються перші побажання від усіх сторін. Москва через православного олігарха Малофєєва попередила, що “вижене Келлога з його планом”. На що Келлог відреагував в ефірі Fox News порадою сховатися в коробку. Бачення Білого дому можна простежити у такій новині: “Близький до Трампа бізнесмен Стівен Лінч хоче купити трубу Північного потоку-2 на аукціоні у Швейцарії”. Президент Зеленський в інтерв'ю Sky News припустив, що Україна могла б погодитися на припинення вогню, якщо неокуповані території України опиняться під захистом НАТО. Британія ж, аналізуючи дещо глибше інших можливу катастрофу, вступає в гру одразу з натяком — в The Times виходить новина: “Якщо Трамп відмовиться підтримувати Україну, вона здатна розробити найпростішу ядерну бомбу протягом кількох місяців”.

Водночас на Близькому Сході відбуваються феєричні події. Ще 12 листопада спецпредставник Путіна заявив, що РФ готова відновити з адміністрацією Трампа контакти щодо Сирії. Однак ці плани не мали шансу реалізуватися. Хтось в цей час активно переграв США та Росію. Хто це був, можна здогадатися. Єдине, що точно відомо – у цього “хтось” союзником була Україна. 27 листопада сирійська опозиція починає наступ на війська Башара Асада на півночі країни, а вже 29 листопада війська сенсаційно увійдуть в місто Алеппо. Через миттєве падіння Алеппо всім, хто розбирався у цьому конфлікті з самого початку, стало зрозуміло – це схоже на кінець. І через тиждень так і сталося – Башар Асад втратив країну. А разом з ним поразку отримали Росія та Іран. Дещо втратили свої позиції США та Ізраїль – принаймні станом на жовтень 2025 ці дві країни й досі імпровізують із сирійським питанням. Пізніше стане відомо що початок цієї військової операції розпочався у тому числі за участі ЦСО “А”  СБУ “Білий вовк” та представників ГУР. На це пізніше жалівся представник РФ в ООН Василій Небензя. Про це  пізніше скаже Абу Бакр, командир бригади безпілотників “Шахін”: “Ми звертались до української розвідки за вказівками та були забезпечені підтримкою у навчанні, підсиленні сигналу та цілевказуванні”. Про те, що для США це стало сюрпризом говорить й така новина: “США та ОАЕ протягом трьох місяців обговорювали скасування санкцій проти Сирії в обмін на дистанціювання режиму Асада від Ірану”.

На початку грудня Трамп робить своє перше з сотень “останніх попереджень”: якщо ХАМАС не поверне Ізраїлю заручників до 20 січня, я влаштую пекло на Близькому Сході. Катар же через місяць після першої реакції на перемогу Трампа відновить свою посередницьку роль у переговорах між Ізраїлем та ХАМАС.

На жаль для нас, Річард Гренелл (котрий був присутній на зустрічі Трампа із Зеленським у вересні) відхиляє пропозицію Трампа стати директором національної розвідки. Його засмутила втрата перспективи здобути посаду державного секретаря.

У цей же час крило МАГА при Білому домі посилає Такера Карлсона до РФ, щоб взяти інтервʼю у Лаврова, та виливає тони бруду на Європу за призначення повторного туру президентських виборів в Румунії і зняття близького їм кандидата. План створення “правого інтернаціоналу” дає перший збій.

На початку грудня виходить новина, що Індія переключається з РФ на США у пошуках сучасного озброєння – зсув індійської геополітики, який так бездарно зупинить Трамп власними руками. А Ілон Маск самостійно зустрічається з президентом Ізраїлю, чим остаточно підриває довіру до себе з боку апарату Білого дому.

Від Нотр-Даму до інавгурації

Подія відкриття Нотр-Даму – знакова зустріч. Фактично, європейські еліти настільки визначили для себе президентство Трампа небезпечним, що вирішили почати офіційні контакти і церемоніал на півтора місяця раніше офіційного вступу на посаду. Оскільки на Трампа вже сильніше за інших впливало МАГА-оточення, він холодно поставився до організованої Макроном зустрічі із Зеленським, він волів би обмежитись рукостисканням і парою фраз на камеру. Очевидно, на цій зустрічі європейці вперше почули шокуючі рамки миру в Україні. Наприклад, фразу “Нагляд за припиненням вогню в Україні буде вашою роботою”, що означало відхід США від конфлікту. Тим не менш, не можна не помітити, що у приватних бесідах Зеленський, якщо не може узгодити методологію спільних дій, то принаймні може направляти Трампа у певний вектор. Це доведуть усі наступні зустрічі президентів. Пізніше цю особливість Трампа реактивно приставати на пропозицію переговірника помітять і почнуть грати усі геополітичні актори. Так, саме після цієї зустрічі Трамп написав, що через втрати та погану економіку Росія та Іран слабкі, та що Зеленський і Україна прагнуть закінчення війни. Привертає увагу також його заява, що “ситуація на Близькому Сході менш складна, ніж в Україні”. Тобто теперішня його риторика про те, що він думав що це буде легше, ніж Близький Схід –  це просто завчений текст і не є його думкою.

У середині грудня починають з’являтися несподівані оголошення від Трампа. Наприклад, він заявив, що одним із перших указів, які він підпише, буде запровадження 25% мита на всі товари, що надходять до США з боку Мексики та Канади. Не пощастило і Європі. Трампу не подобається, що “милі маленькі європейські країни, які зібралися разом, не купують американські автомобілі та фермерські продукти. Але вони продають мільйони та мільйони автомобілів у Сполучених Штатах”. Він пообіцяв за допомогою тарифів змусити їх “заплатити за це високу ціну”. Звісно, погрози було направлено і в бік Китаю. Експерти одразу прорахували, що КНР чекає втрата близько 3% ВВП за три наступні роки, самі США втратять до 1,5% ВВП, а світ накриє хвиля інфляції, і станеться уповільнення світової економіки.

У своїх заявах Трамп починає переходити й моральні межі – називає Канаду “чудовим штатом”, а Джастіна Трюдо – “губернатором Канади”, чим дає старт гібрида політики карикатурного імперіалізму з тролінгом. Згодом Трамп заявить, що хоче, аби Гренландія та Панамський канал були під контролем США. Загалом в цих кейсах США незадоволені тим, що Китай збільшує домінування у Західній півкулі (це стосується китайських інвестицій в Панамський канал та арктичну присутність), а названі країни індиферентні до цього і керуються лише поняттям дохідності. Пізніше Трамп продовжив тиск, згадавши Панаму, Гренландію та Канаду у новорічному привітанні.

У цей час повідомлялося, що в команді новообраного президента знову не виключають завдання превентивних авіаударів по Ірану з метою завадити йому розвивати свою ядерну програму – те, що станеться через пів року.

16 грудня Трамп під час першої пресконференції сказав, що його зусилля з припинення війни “досягли невеликого прогресу”. Чудова можливість оцінити вагу подальших коментарів Трампа щодо стану переговорів у російсько-українській війні. Водночас Кіт Келлог заявив на Fox News, що і Росія, і Україна готові до закінчення війни. Келлог, вважає, що обидві сторони втомилися – явно те, в чому аналітична команда Трампа прорахувалася.

Тоді ж Трамп публічно заявляє, що він змусить країни НАТО витрачати 5% на оборону. Мовляв, подарунки закінчилися. В якості стимулу для союзників Трамп має намір продовжити американські військові поставки Києву. Україна не повинна отримати членство у НАТО. Але він підтримує постачання зброї Києву після встановлення миру. Скоріше за все, це все було висловлено вже на Нотрдамській зустрічі. Від ЄС він вимагатиме великих закупівель нафти та газу, інакше на союз чекають тарифи. Росію ж планується повністю витиснути з ринку газу в Європі. Як бачимо, знову достатньо чесно і послідовно Трамп тримається кінцевих цілей – і більшість з них вже виконано. Хоча тактика на шляху до цих цілей часто була на межі моралі, й навіть прямо аморальна.

Напередодні Нового року спостерігаємо перший розбрат в стані МАГА. Трамп призначив радником з ШІ підприємця індійського походження Шрірама Крішнана. Це викликало обурення ультраправого крила МАГА. Далі сварка переросла в питання доцільності видачі робочих віз H1B для кваліфікованих працівників. До сварки приєднався Ілон Маск із позицією, що усі, хто проти таких віз, – расисти.

Поки Америка відсторонена від подій у Сирії, на Новий рік цю країну Близького Сходу активно відвідують міністри закордонних справ України, Німеччини, Франції, Британії та інших європейських країн. Від Америки прибувала тільки неофіційна делегація. Єдине, що хвилює США на той момент – це доля їхніх союзників курдів (їхній багаторічний проєкт з протягування кишки нової держави до моря у прикордонні Туреччини й Сирії от-от зазнає фіаско). Трамп взагалі сказав, що Сирія це не питання Америки. Тим не менш, команда Байдена зробила важливий крок – із Сирії були зняті санкції.

З нового року помітна публічна взаємодія країн з Трампом.

На першій у 2025 році пресконференції він не виключив застосування військової сили для отримання територій Гренландії, Канади та Панамського каналу та погрожує Данії економічним тиском, якщо не вдасться досягти угоди по Гренландії. На наступний день ми почули відповідь – “ЄС не дозволить жодній країні атакувати Гренландію”, відповів очільник МЗС Франції. Критично також висловилось керівництво Німеччини, ну і, звісно, скандинавських країн. Королівська сім’я Данії відповіла типово для монархів у 20-21 ст., які принципово уникають публічного коментування політичних подій і діють виключно кулуарно та через символи. Фредерік Х змінив королівський герб: впродовж 500 років на гербі було три корони – символ Кальмарської унії між Данією, Норвегією та Швецією, проте тепер корони видалили й замінили на білого ведмедя та барана, що символізують Гренландію і Фарерські острови.

На тій же конференції Трамп заявив, що “розуміє почуття Росії”, яка заявляє про неприпустимість вступу України до НАТО, та звинувачує Байдена у провокуванні російсько-української війни. Знаючи, як легко співрозмовнику залишити в голові Трампа тези на найближчі три дні, для мене дані слова – це ознака того, що десь у ці дні він поспілкувався з російською стороною, яка, ймовірно, після розмови набралась сміливості, бо коментарі представників РФ були наступні. “РФ не влаштовує пропозиція Трампа щодо переговорів, яка включає відтермінування членства України в НАТО на 20 років і введення західних миротворців”, – Лавров. “Команда Трампа не озвучила жодних цікавих для РФ пропозицій щодо завершення війни” – постпред РФ в ООН Небензя [у квадратних дужках я спробую рахувати, яке це за рахунком спростування від Росії — 1]. Після цього з’явився інсайд від Bloomberg: команда Трампа готує план нафтових санкцій для переговорів з Росією. Ось така рамка – розмова, заява про прогрес, уточнення російської сторони, погрози Трампа – буде зациклена протягом усього 2025 року.

Зеленський пробує налаштувати оптику на взаємодію із республіканським електоратом і дає інтерв’ю Лексу Фрідману, яке репостить  і Маск,  і Трамп. Їм цікавий насамперед пасаж про те, що Україна не хоче продовжувати війну – революційний зсув у риториці Зеленського. Сам же Трамп у цей час розпочинає кар’єру геополітичного Дон Кіхота та анонсує зміну назви Мексиканської затоки на Американську.

Напередодні вступу Трампа на посаду, МАГА-крило починає грубо втручатися у політичні справи європейських країн, намагаючись підтримувати, як вони вважаюсь, майбутні філіали свого правого “Інтернаціоналу”. Майбутній віцепрезидент США Джей Ді Венс та Ілон Маск підтримали “Альтернативу для Німеччини” у досить грубій для німецького політикуму формі. Немає жодних сумнівів, що тепер вони особисті вороги Фрідріха Мерца. Маск продовжує епатувати та обіцяє повернути Європі велич, повторюючи “From MAGA to MEGA”. Ще до цього і Маск, і Венс виливали порцію бруду на Європу через перевибори в Румунії і скасування “їхнього” кандидата. Але Ілону Маску настільки закипіла голова, що йому й цього здалось мало. Він вирішив повпливати на британську політику.  Незадоволений головою правої партії Reform UK, Маск заявив, що її лідер Найджел Фарадж повинен піти. Крім того, він приватно обговорював тактику, як Кіра Стармера може бути зміщено з посади прем'єр-міністра Великобританії. Немає жодних підстав вважати, що європейські еліти не підтримують політичні і ділові стосунки з обома партіями Конгресу, тож можна із впевненістю сказати, що з цього моменту частина лобістських структур США зайнялась усуненням Маска з політичного Олімпу. А часопис Time дуже тонко зіграв на почуттях Трампа, розмістивши на обкладинці Маска, що один сидить за столом президента. Згодом у лютому Трампу поставлять питання про цю обкладинку і він відреагує роздратовано. Видання знову зарясніли заголовками “Трамп скаржиться людям на те, що Маск часто буває поруч”, “Трамп ще навіть не вступив на посаду, а Маск вже втрутився в політичні баталії настільки, що демократи називають його «президентом Маском. Це, безумовно, його турбує”, – говорить джерело на умовах анонімності. Вашингтоном ширяться чутки, що Маск почав захищати інтереси Китаю. З’являється навіть новина, що номінація Марко Рубіо на посаду державного секретаря перебуває на паузі через критику ним китайського геноциду і незадоволення цією критикою Ілона Маска.

У сфері розвідувального товариства виникає бачення, що кандидат на посаду голови ЦРУ Джон Ректліфф зосередить своє агентство на Китаї. “Ректліфф вважає, що Америка "готова зняти рукавички" у боротьбі з Китаєм, тобто вдаватись до більш агресивних і брудних заходів у боротьбі з Китаєм, натомість відвернути увагу від Росії”. Говорячи про розвідку, необхідно також згадати, що у ті дні спікер Палати представників Майк Джонсон призначив республіканця Ріка Кроуфорда, який виступав проти допомоги Україні, головою Комітету з питань розвідки США. Це, безумовно, досі є мінусом для України.

15 січня Дональд Трамп підтвердив досягнення угоди про перемир'я в Секторі Гази. Це перший раз, коли він її оголосив. Очевидно Трамп думав, що оголошення угоди декілька разів на рік буде вважатись вагомим внеском для отримання Нобелівської премії. Умови угоди: міжнародні гарантії адміністрації Трампа, що ЦАХАЛ не відновить військові дії. Ціна цим гарантіям вже відома. Але вже на наступний день Офіс прем'єр-міністра Ізраїлю Нетаньягу заявив, що ХАМАС відмовляється від виконання угоди про перемир'я в Секторі Гази. Нова умова ХАМАСу – звільнити ув'язнених, які вважаються “символами палестинського руху” – на той час неприпустима для Ізраїлю, таки буде виконана через пів року.

Щодо міжнародної взаємодії самої адміністрації. Трамп публічно заявляє, що сподівається, що режим Ніколаса Мадуро у Венесуелі у найближчій перспективі повторить долю Башара Асада. У цей час Піт Геґсет у своєму письмовому звіті Комітету з питань збройних сил Сенату назвав КНДР “ядерною державою”, що можна назвати “прецедентом з необережності”, але в жовтні 2025 року Трамп повторить це словосполучення. На тлі зневажливих заяв Трампа до своїх союзників спостерігається масовий ріст рейтингів консервативних партій у Канаді та Південній Кореї.

За інформацією від оточення Трампа, він поділився з ними, що хоче найскоріше організувати візити в Китай та Індію для визначення торгових стратегій. У цей же час Трамп поговорив з китайським лідером. “Це була дуже хороша розмова як для Китаю, так і для США. Ми з президентом Сі зробимо все можливе, щоб зробити світ більш мирним і безпечним!”. Через тиждень TikTok буде заблокований. Чергова послідовна непослідовність Трампа і щодо Китаю, і загалом.

Цікавою сьогодні виглядає тодішня заява Скотта Бессента: “Я вважаю, що санкції були недостатньо повними. Попередня адміністрація була стурбована підвищенням цін на енергоносії під час виборів. Я на 100% підтримаю посилення санкцій, особливо щодо російських нафтових компаній, до рівня, який приведе Росію до переговорів”. У кінці жовтня 2025 року його позиція виглядає послідовною, й немає сумнівів, що він приймав одну з вирішальних ролей при запровадженні санкцій на РФ. Також з огляду на таку заяву виглядає малоймовірною історія, що у лютому він шантажем вимагав від Зеленського підписати кабальну мінеральну угоду та начебто образився, що Зеленський пішов спати – історія, яка поширювалась з подачі Джей Ді Венса.

Напередодні інавгурації Трамп вирішив зайнятися улюбленою справою – фінансовим шахрайством без наслідків. Й оголосив про запуск власної криптовалюти $TRUMP. Є усі підстави вважати, що після втрати більшості в Конгресі питання махінацій його фондів із криптовалютами стане стовпом для обвинувачень й оголошення процедури імпічменту. Що ж до самої інавгурації, то на інавгурації буде відсутня делегація з Тайваню – очевидне загравання з Китаєм. Натомість в рамках “правої солідарності” Трамп запросив на власну інавгурацію цілу низку правих європейських політиків. Церемонію відвідають співголова “Альтернативи для Німеччини” Тіно Крупалла, лідер Reform UK Найджел Фарадж та Марешаль Ле Пен – племінниця Марін Ле Пен. Будуть й Орбан, Джорджа Мелоні, Хав'єр Мілей, Матеуш Моравецький. Примітно, що керівництво Євросоюзу не запрошене, а з Франції взагалі запрошено Ніколя Саркозі.

Перед самою інавгурацією геополітична шахівниця доповнується новими фігурами для початку гри. Росія та Іран підписали договір про всеосяжне стратегічне партнерств. А Зеленський і Стармер підписали угоду про 100-річне партнерство України та Британії.

В день інавгурації стало відомо, що Трамп доручив помічникам організувати телефонну розмову з Путіним протягом кількох днів після вступу на посаду президента.

Від інавгурації до скандалу у Овальному кабінеті

День інавгурації, окрім самих урочистостей запам’ятається першою новиною про те, як Ілон Маск здійснив нацистське салютування. Що показує, як багатьом в оточенні Трампа зірвало дах від успіху та очікуваної (очікуваної лише ними) безкарності.

У перший же день нова адміністрація розродилась на цілу низку указів. США знову виходять з Паризької угоди про боротьбу з глобальним потеплінням. Також підписано указ про вихід зі складу Всесвітньої організації охорони здоров'я. Оголошено надзвичайний стан на кордоні для проведення масової депортації нелегальних іммігрантів, а Держдепу доручено розглянути питання визнання наркокартелів терористичними організаціями. Кубу знову визнано спонсором тероризму. Обвинувачених у нападі на Капітолій помилувано. Звісно ж, Трамп скасував усі DEI програми у федеральних органах влади, повернув смертну кару на федеральному рівні. А також заявив, що розглядає можливість введення 25-відсоткових тарифів на мексиканський і канадський імпорт вже з 1 лютого. Мексиканську затоку  перейменовано в Американську. Також приймається спірний указ про 90-денну зупинку програм зовнішньої допомоги – перший елемент тиску на партнерів.

Держсекретар Рубіо в перший день зустрічається з країнами QUAD, чим визначає обриси головного вектору інтересів нової адміністрації. У перший же день Трамп доволі нейтрально заявляє: “Зеленський хоче укласти угоду. Я не знаю, чи хоче цього Путін. Можливо, ні. Я не знаю. Я думаю, що він руйнує Росію, не укладаючи угоду”. Він відповідає ствердно на питання, чи введе санкції проти Росії, якщо та не погодиться на перемир'я. Причому виглядає впевнено, розслаблено, поблажливо. Очевидно, він ще щиросердно не розуміє, що Росія раз по раз буде йому відмовляти, а йому доведеться вигадувати словесні піруети, щоб не вводити нові санкції. З плином часу Трамп буде усе більш роздратовано відповідати на дане питання. Відповідно до моєї теорії, викладеної у вступі, – через те, що розумітиме, що рано чи пізно повинен надати Україні зброю, а отже, віднайти дуже складний шлях, як це пояснити своєму МАГА-виборцю. Але в ті дні він ще вірить в швидку угоду: “я збираюся зробити Росії, чия економіка занепадає, і президенту Путіну дуже велику послугу. Розрахуйтеся зараз і зупиніть цю безглузду війну! Буде лише гірше”. І додає у соціальній мережі: якщо ми не укладемо угоду щодо України найближчим часом, США запровадять високі податки, мита та санкції на все, що Росія продає. Однак крило, що можна умовно назвати проукраїнським, і яке розглядає запасні варіанти на випадок провалу переговорів, вустами Кіта Келлога додає варіант, електорально зрозумілий для Трампа: “не виключена купівля зброї для України за російські заморожені активи”. Протилежна група одразу спробувала законтрити цю тезу дезінформацією на чутливе для Трампа питання, вкинутою Такером Карслоном: “Україна перепродає американську зброю, що поставляється їй, мексиканським наркокартелям, які орудують на кордоні зі США”.

Вже на другий день, хоча Ілон Маск і встановив одноосібний контроль над новим органом DOGE, але він починає розуміти, що посада кинута йому, як кістка собаці. Маск розчаровується у діях Трампа. Окрім відміни пільг на електромобілі, Трамп планує вкласти півмільярда долларів у розробку ШІ – кошти, які планував отримати сам Маск. Натомість він отримає конкурентів. До того ж стало відомо, що Дональд Трамп доручив голові адміністрації Білого Дому – Сьюзі Вайлз – розробити стратегію для стримування політичного впливу Ілона Маска. Вона одразу змусила працівників новоствореного DOGE звітувати їй, а також відмовила у розгортанні офісу департаменту в Білому Домі. Ще через тиждень федеральний суддя заборонить Маску (департаменту DOGE) доступ до даних Казначейства США через ризики витоку конфіденційних даних.

У цьому і наступному розділі ми будемо бачити, що міжнародна політика складається з балансів, а ті у свою чергу вибудовуються із запитів, контрзаходів, застережень, креслень червоних ліній від основних акторів.

Першу телефонну розмову Трамп провів із кронпринцем Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманом. Бачимо, що сауди, як знавці ритуалів, одразу задовольняють бажаний типовий для Трампа сценарій зустрічей – Саудівська Аравія планує інвестувати $600 млрд у США протягом наступних 4 років.  Трамп висловив бажання розширити Авраамові угоди. Пізніше стане відомо, що натомість сауди висунули умову Ізраїлю для підписання таких угод – виведення ізраїльських військ із півдня Лівану та припинення бойових дій у Секторі Газа.

На третій день Трамп визнав хуситів іноземною терористичною організацією, а також повідомив Європу, що хоче скоротити кількість американських військових у Європі на 20 тисяч. Стало також відомо, що США вимагає від Індії розвантажити російські танкери з нафтою до 27 лютого та завершити фінансові операції до 12 березня – взимку ця новина сприймалася дуже оптимістично і багатообіцяюче, однак ситуація через 8 місяців не покращилася. Він також закликав Саудівську Аравію знизити ціни на нафту. Цікаво, що одразу після того, як Трамп доручив завершити війну в Україні за 100 днів, заступник міністра закордонних справ РФ Рябков заявив, що “Росія ставить під сумнів завершення війни за сто днів” [2]. Однак Трамп цього не хоче помічати, напевно щиро вважаючи, що його пропозиція така, від якої неможливо відмовитись.

На внутрішній арені Трамп продовжує займатись косметичною реконкістою і підписує наказ про опублікування справи вбивства президента Джона Кеннеді. У той же час федеральний суддя у Сіетлі заблокував наказ Трампа про припинення надання громадянства США за місцем народження, чим починається боротьба діпстейта із бліцкригом Трампа.

Новина, на яку тоді мало хто звернув увагу – президент Трамп відновив постачання Ізраїлю 2000-фунтових бомб, на які накладала обмеження адміністрація Байдена. Через 4 місяці Іран відчує наслідки цієї новини.

Тим часом шокуючий прорив китайського ШІ DeepSeek обвалив американські акції. Технологічний сектор – червоний. Трамп розуміє точки, по яким США не може давати слабину у протистоянні з Китаєм, і постачання чіпів стане частиною багатомісячних переговорів. Більш того, для Америки це питання настільки важливе, що починають звучати неоднозначні думки щодо доцільності захисту Тайваню і необхідності перенести виробництво напівпровідників до США. І майже одразу Трамп оголосив про майбутні мита США на імпорт напівпровідників і фармацевтичних товарів з Тайваню.

На четвертий день президенства Трамп на Fox News вперше відійшов від обережної риторики і дорікнув Зеленському за неприпинення  повномасштабної війни: “з Росією можна було заключити «угоду», але президент України вирішив цього не робити”. WSJ пише, що Кремль сумнівається в спроможностях і бажанні Трампа сильно тиснути на них. А NBC – що Європа готується до найгіршого військового сценарію через можливу угоду Путіна-Трампа. Можливо, у європейських розвідок вже є певна інформація щодо стану переговорів.

На першому тижні також відбулась демонстрація, як команда Трампа збирається просувати свою політику – після відмови Колумбії прийняти емігрантів Трамп наказав негайно запровадити низку санкцій проти неї. У той же день Колумбія та США дійшли згоди щодо конфлікту стосовно депортації мігрантів.

Трамп також пропонує Йорданії та Єгипту прийняти жителів Гази. Президент США Дональд Трамп заявив, що Сектор Гази є “зоною руйнувань” і запропонував Єгипту та Йорданії прийняти палестинців. Звісно, країни відмовили. Пропозицію підтримав лише Ізраїль. На початку другого тижня стало відомо, що Трамп направить спецпредставника по Близькому Сходу Стіва Віткоффа до Сектора Газа. Цікаве спостереження, яке я тільки-но помітив: на момент інавгурації Трампа почало діяти перемир’я між Ізраїлем та Хамасом. І, звісно, на те були й інші об’єктивні причини, але технічно виходить, що з появою Віткофа перемир’я було втрачено (ще один бал на користь Рубіо і змаганні успішних кейсів). Треба також зазначити, що розвалу мирного процесу передує поїздка делегації ХАМАС на чолі із заступником глави політбюро руху Мусою Абу Марзуком до Москви. Пройшло менше 2 тижнів після заяви Трампа про чудове перемир’я – і вже в лютому Трамп заявить, що не може гарантувати продовження перемир'я між Ізраїлем та ХАМАС. Обставина, на яку варто звернути увагу Україні.

Як ми вже знаємо, між командами Рубіо та Венса-Віткоффа (і кожним з них окремо) буде поділено зовнішньополітичні зони відповідальності. А у другій половині липня Рубіо за допомогою європейських союзників вдасться перехопити кейс України. Це зумовлено результатами роботи кожного з названих чиновників. Об’єктивно за Рубіо закріпились успішні кейси, за Віткоффом – хаотичні наслідки його домовленностей, За Венсом – взагалі претензійна пустота. Вже на другому тижні повноважень треба відзначити перший успішний кейс Рубіо: Панама не продовжить участь у китайській ініціативі “Один пояс, один шлях”.

Поки Віткофф крутиться у близькосхідному болоті, його опонент у апаратній боротьбі держсекретар Марко Рубіо проводить зустріч з представником ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки Каєю Каллас, за результатами якої вони погодились в необхідності максимального тиску на Росію, щоб досягти справедливого та стійкого миру в Україні. Паралельно, даючи інтерв’ю, Рубіо підсумовує у публічну площину вимогу, яку гарантовано проговорив із Каллас: “союзники по НАТО не роблять достатньо. Східний фланг НАТО, країни, що знаходяться ближче до Росії, тримається заданих витрат на оборонку. Проте, такі країни, як Німеччина, Франція – ні. Путін відповідальний за вторгнення, але США  (Байден) змушували людей вірити в те, що Україна здатна знищити Росію”. Також у цей час руками Рубіо Трамп зупиняє ненависну програму USAID, що працює на ідеологічного ворога трампістів. Рубіо також гарантує підтримку України під час телефонної розмови з міністром закордонних справ Італії. І неначе на підтвердження (а можливо й дійсно так) цих слів, з’являється новина, що американські військові перевезли близько 90 ракет до ППО Patriot зі складу в Ізраїлі до Польщі, щоб доставити їх в Україну.

На початку лютого остаточно стало відомо, що Білий дім введе нові тарифи, і вони  становитимуть 25% мита на Мексику і Канаду і 10% мита на Китай.  Крім того. Трамп анонсував введення торгових мит проти Європейського Союзу та мита на сталь, 25% мита на імпорт автомобілів до США. Чим радикально обмежить у тому числі експорт Південної Кореї до США. Оголошено про плани ввести торгові мита проти Японії в рамках боротьби з торговим дефіцитом. Фактично оголошено початок торговельної війни, причому видається, що не стільки проти ворогів, як проти партнерів. Однак насправді Трамп просто опустив партнерів на землю, нагадавши старе правило геополітики: у геополітиці немає сторін, є тільки гравці.

Відповідь гравців була різною. Наприклад, ЄС вступив у довгі переговори, з яких пообіцяв не виходити, допоки не буде знайдено компромісів. Японія вирішила одразу відкупитись і оголосила, що може підтримати проєкт газопроводу на Алясці вартістю $44 млрд. Китай же просто запровадить низку тарифів на імпорт із США.

Спостерігаючи, як Трамп обкладає тарифами навіть пінгвінів, але не Кремль, Путін розуміє слабкість позиції Трампа (“не треба дражнити Росію”), і додає меду на серце Трампа. Він дає інтерв'ю, де нахвалює Трампа. Це спрацьовує – Трамп на своїй сторінці перепостив заяву Путіна про те, що Європа “стане до ніг господаря”.

Білий дім інтенсифікує перемовини з Росією. І хоч ми бачимо, як мінімум, 2 російські заяви, що заперечують пропозиції американців, Трамп знову наполягає, що дискусії проходять досить добре. Після зустрічі в Анкоріджі ми розуміємо, що ці слова після будь-якого рівня перемовин можуть бути  відвертою брехнею. Деяке зауваження ми чуємо від Кіта Келлога: “обидві сторони повинні будуть піти на поступки. Володимир Зеленський вже дав зрозуміти, що він пом'якшить свою позицію щодо територій”. З цього ми бачимо, що Білий Дім продавлює позицію тільки українського президента. Можливо вважаючи, що просто зможе підкупити Путіна масштабними угодами.

Втім, планується співпраця і з українською стороною. “Ми говоримо Україні, що в них є цінні рідкоземельні метали, я хочу, щоб Україна дала нам ці рідкоземельні метали”, – заявить Трамп. З початком перемовин по “мінеральній угоді” починається хвиля безпрецедентного тиску на українську сторону. З’являються новини про призупинення поставок американського озброєння Києву. І хоч згодом поставки було відновлено (і начебто вони не зупинялися), європейські актори вже зрозуміли, що нова команда не матиме червоних ліній в застосуванні аморальних механізмів.

Першим іноземним лідером, який відвідав Білий дім в другу каденцію Трампа, став Беньямін Нетаньягу. CNN повідомив про можливі суперечки між ними щодо подальших дій у Газі. Ізраїльський прем’єр нібито готовий відмовитися від наступного етапу припинення вогню, який передбачає виведення ізраїльських військ. Натомість Трамп, який має “алергію на війни”, наполягає на продовженні перемир’я. Під час зустрічі Трамп перший раз згадує про Нобелівську премію миру: “вони ніколи не дадуть мені Нобелівську премію миру. Я заслуговую на це, але вони ніколи не дадуть її мені”.

Вже відомий своєю реактивною прихильністю до ідей свого останнього співрозмовника, Трамп заявив, що США повинні “взяти під свій контроль” спустошений Сектор Гази і що 2,2 мільйона палестинців повинні бути переселені. Світова реакція на план Трампа щодо захоплення Сектору Гази не забарилася. Саудівська Аравія, Німеччина, Великобританія, Франція, Іспанія, Йорданія, Єгипет, Туреччина, Іран, Росія та Китай висловили своє обурення та наголосили на дотриманні принципу двох країн. Рубіо був вимушений гасити реакцію: “Трамп не хоче виселяти людей з Сектора Гази назовсім”.

Йорданський король Абдалла II, що перебував з візитом у США, публічно ухилився від прямої відповіді: “Суть у тому, як зробити так, щоб це працювало на користь усіх”. Однак непублічно Йорданія планувала висловити контрплан під час закритих переговорів. Король попередив Трампа, що його ініціатива може: спровокувати радикалізацію в регіоні; ставить під загрозу мир з Ізраїлем – фактично це ультиматум від арабського світу. Пізніше Трамп, почувши позиції арабського світу, підсумує та звернеться з попередженням до ХАМАСу, які утримують заручників у Газі. Вони або звільняють їх до суботи о 12:00, або всі домовленості скасовуються.

Тим часом МАГА-крило продовжує апаратне посилення. Кеш Патель отримує посаду голови ФБР, хоча в медіа і з’являється інформація, що він отримував гроші від компанії, пов'язаної з Кремлем. А швидке захоплення Ілоном Маском контролю над двома урядовими агентствами дає мільярдеру нагляд за 2,2 мільйонами федеральних службовців. Незважаючи на лозунги, більшість дій Маска підпадають під терміни “створення архітектури цензури” для бюрократів. У ці дні МАГА-крило через Ілона Маска поширює фейкове відео, в якому стверджується що USAID заплатило мільйони доларів знаменитостям за відвідування України. Чергова пропаганда, що шириться агресивним проросійським крилом МАГА з метою впливу на Трампа.

Інша башта вустами Кіта Келлога дала свою оцінку ситуації. Він оцінив дію теперішніх санкції проти РФ на 3 з 10 і заявив, що Трамп готовий їх подвоїти. Кіт Келлог також дає оцінку допомоги від США: “174 млрд доларів від США Україні – це міф”, – скаже Келлог. За його словами, загальна сума військової допомоги Сполучених Штатів для України становить лише 65,9 млрд доларів. При цьому понад 51,2 млрд з цих коштів були витрачені на розвиток власного оборонно-промислового комплексу. Можливо через це та скандал у Овальному кабінеті він надовго втратить апаратну вагу в Білому домі.

Стає відомо, що Трамп розмовляв з Путіним по телефону. Він заявив, що російський президент “хоче, щоб люди перестали вмирати”. Після чого Білий дім оголосив про приїзд Зеленського – доволі несподівана новина для України, оскільки візити готуються завчасно. І тут же Трамп додає: Україна готова надати США рідкоземельних мінералів на 500 мільярдів доларів в якості оплати за військову допомогу.

Зеленський вимушений перестрахуватись від домовленостей за спиною і публічно відповідає на телефонну співбесіду Трампа з Путіним. Форма інтерв’ю британському мовнику надає такій відповіді флеру узгодженості позицій з Британією. Коротко ці позиції викладені так: санкції проти Росії мають бути тотальними, зокрема щодо енергетики, банків і тіньового флоту;  Україна потребує гарантій безпеки, щоб повернути мільйони біженців і стабілізувати ситуацію в країні; необхідно діяти в координації з Європою та США. Зеленський визнає, що Трамп хоче швидкого завершення війни, але наголошує, що без гарантій безпеки це буде лише тимчасове заморожування конфлікту. Україна не погодиться на мирну угоду, яка буде вигідна лише Росії. Україна наполягає на поверненні своїх територій, включаючи Крим і Донбас, повернення цих територій можливе, і це лише питання часу та міжнародної підтримки (враховуючи, що казали представники МАГА про Крим одразу після перемоги у листопаді, можна припустити, що  це було подано Трампу, як небажання домовлятись).

Через декілька днів після дзвінка Трамп шокує Європу і Україну новими деталями мирного плану. Він порадив Зеленському відмовитись від надії повернути території, захоплені Росією. Також він наголосив на недопустимості вступу України в НАТО. Починає повторюватись про необхідність проведення виборів в Україні та не бачить ніяких загроз у веденні прямого діалогу з Росією без участі Зеленського (читати Європи). Росія закріплює цей гіпноз на Трампа видачею полоненого американця Марка Фогеля. Радник Волц скаже, що це “служить демонстрацією доброї волі з боку росіян”. Пєсков повідомить, що Путін запросив Трампа до Москви. Після розмови в Путіним стає відомо, що Трамп доручив врегулювання конфлікту не Келлогу, а Віткоффу (напрацювання з яким вже йшли повним ходом через спецпредставника Путіна – Кіріла Дмітрієва). Також стає відомо, що віцепрезидент Венс зустрінеться із Зеленським на полях Мюнхенської конференції. Новий міністр оборони США закріпить деякі з нових тез на зустрічі країн “Рамштайн”: “вихід України на кордони 2014 року “нереалістичний”. США також “не вважають, що членство України в НАТО – реалістичний результат врегулювання шляхом переговорів”.

На це не могли не відреагувати міжнародні актори. І після заяви міністрів закордонних справ країн ЄС, що Україна має бути за столом перемовин, 14 лютого Келлог дещо уточнює позицію Трампа: за столом перемовин буде Україна, але не Європа. Трампу необхідний швидкий результат. Його можна досягти тиском на Україну, тож він просто остерігається інтелектуальної спроможності Європи затягти переговори. Між тим не налаштований на швидке закінчення конфлікту Китай вустами міністра закордонних справ КНР Ван І заявить, що Європа має бути переговірником. Думку Штатів корегує ще один важливий регіональний актор: Туреччина заявила, що підтримує територіальну цілісність України і не проти членства України в НАТО.

Паралельно у цей час Трамп зайнятий не політикою, а угодами: на пресконференції з прем'єр-міністром Моді він оголосив про запровадження взаємних торгових мит проти Індії та підтвердив, що Сполучені Штати продовжать надавати підтримку Україні.

Перед Мюнхенською безпековою конференцією Зеленський зустрічається із віцепрезидентом Венсом, однак зустріч і не могла бути успішною, враховуючи, що Венс приїхав з погрозами Європі та ультиматумом Зеленському. Одразу після зустрічі Зеленський провів зустріч із прем’єрками Данії та Італії, президентом Франції Макроном та генсеком НАТО Рютте, що теж стане певною вимушеною традицією. Віцепрезидент США Джей Ді Венс після своєї промови на Мюнхенській конференції з безпеки зустрівся з лідеркою “Альтернативи для Німеччини” Аліс Вайдель, чим окреслив пріоритети Америки з підтримки правих сил в Європі.

Щодо  самої Мюнхенської конференції, то зупинимось на двох виступах. Зеленський виголошує бачення Україною способів посилити Європу, які на сьогодні виглядають базовими і зрозумілими усім – концентрація на збройних силах Європи як стрижню оновлення НАТО; спільна європейська зовнішня політика, зокрема і щодо США (на той момент виглядає відвертим викликом); продовження тиску на Росію, тому що “саме цей тиск гарантує мир, а не слова Путіна. Путін бреше. Він передбачуваний. І він слабкий. Ми маємо цим скористатися – тепер, а не потім. Нехай цей рік стане роком Європи”. Також Зеленський згадує, що “обговорили з президентом США Трампом найбільшу АЕС Європи – ЗАЕС, яка зараз окупована Росією”. Очевидно, що повернення ЗАЕС стає точкою входу України в компромісні і складні переговори. Зеленський наголосить, що Європа повинна мати власну європейську армію – позиція, яку просуватиме також Туреччина, для якої формат “НАТО без США” робить її армію найбільш впливовою у такому об’єднанні.

Виступ Венса не стане насправді сенсацією для еліт. Наприклад кандидат у канцлери ФРН від ХДС/ХСС Фрідріх Мерц заздалегідь попередив, що віцепрезидент США Джей Ді Венс виступить з “конфронтаційною промовою” у бік Європи. Промова Венса містила наступний пасаж: “Загроза, яка найбільше мене турбує щодо Європи, – це не Росія, не Китай і не будь-який інший зовнішній актор. Мене хвилює загроза зсередини, відхід Європи від деяких її найважливіших цінностей, які вона розділяє зі США”. Венс продовжив: “Адміністрація Трампа дуже стурбована європейською безпекою. Ми вважаємо, що можемо домовитися щодо Росії та України, і мене не дуже хвилює навіть Китай. Мене більше турбують внутрішні загрози в Європі. Наприклад, у Румунії було анульовано вибори, і це може повторитися в Німеччині. І це шокує американське суспільство”. І хоч промова більше схожа на те, що хвилює крило МАГА, ніж президента США, Європа у ті тижні по суті виглядала нокаутованою, бо мала чітке розуміння, який вирішальний вплив здійснювало крило МАГА у ті дні на президента Америки. Задача виступу Венса – нокаутувати європейські еліти і не дати їм часу для трансформації під час миттєвих переговорів з Росією.

Однак Європа почала виробляти протиотруту такій політиці одразу. Починається період, який у пресі, особливо у виданнях, що підтримують Трампа, зневажливо назвуть “відповіддю самітами”. Хоча насправді на серії самітів закладені основи, які пізніше зможуть змінити хід ініціативи. Президент Макрон організовує терміновий саміт, після якого країни Європи оприлюднюють “Паризьку заяву”, в якій Франція, Велика Британія, Іспанія, Італія, Польща, Німеччина, ЄС декларують єдину позицію щодо неможливості сепаратних домовленостей із Росією і дають сигнал, що Європа продовжить підтримку. Особливо виділяється позиція Британії, яка спочатку перехопить лідерство у форматі Рамштайн, а згодом першою радикально змінить розмір допомоги Україні. Також Британія вступить у переговори щодо зближення з ЄС у сфері оборони (технічно та фінансово).

Зі сторони США знов лунає певна корекція позиції. Лобіст України і близький соратник Трампа сенатор Ліндсі Грем заявить, що США не мають допустити ситуації, як було з Афганістаном – мають бути такі гарантії, за яких Путін ніколи не нападе знову. Віцепрезидент Венс у бажанні зберігати темп перемовин (напевне Віткофф доповідає, що ось-ось будуть підписані папери) змушений реагувати, щоб збити непримиренну позицію Європи: “США вдарять по Росії санкціями та, можливо, відправлять свої війська в Україну, якщо Путін не погодиться на мирну угоду, що гарантує довгострокову незалежність Києва”.  Дійшло навіть до такої улесливості, що міністр оборони США Піт Геґсет в інтерв'ю Breitbart (радикальне видання МАГА, тож вірити у виказані заяви щодо підтримки України – це обманювати себе) не виключив можливість передачі Україні ядерної зброї та заявив, що невступ України в НАТО за результатами перемовин Трампа з росіянами не означає, що Україна не зможе вступити в НАТО в майбутньому.

У ті тижні стає відомо, що стовпом мирних переговорів між Україною та США стає мінеральна угода, але Зеленський відмовляє міністру фінансів у підписанні відверто зневажливої до України кабальної угоди. “Коли ми розглядали деталі, там нічого не було про майбутні гарантії безпеки з боку США”, – сказав український чиновник. Гарантії безпеки – це єдине питання, яке хвилює українську сторону, і не є секретом, що сама мінеральна угода про видобуток є лише каркасом, за яким стоїть дієвий механізм гарантій. Тільки з мемуарів ми дізнаємось рівень тиску, який чинився на Україну в ті тижні. Відомим і найбільш невинним видом тиску став епізод, коли за 30 хвилин до зустрічі із Зеленським у Мюнхені віцепрезидент Венс відмовився зустрічатися, поки Зеленський тут і зараз не підпише угоду. Публічно Трамп почав знищувати Зеленського. Він шокує світ, назвавши його диктатором без виборів. Ілон Маск від імені МАГА-угруповання додав, що Зеленський нелегітимний не тільки через відсутність виборів, а й через утиски преси. У ті часи більшість українців вважало, що “все пропало”. Насправді тепер, більше розуміючи стиль Трампа, зрозуміло, що це була лише риторика тиску і лише щодо торгівлі.

Світ знов змушений реагувати. Лідер Консервативної партії Кемі Баденок майже одразу публічно заперечила слова американського президента. Таку ж думку публічно означили більшість європейських лідерів. ООН випустило заяву, що Зеленський є легітимним главою держави в Україні. Навіть Вселенський Патріарх Константинопольський Варфоломій заявив, що суверенітет України не підлягає сумніву і не можна вести переговори про його зменшення під виглядом дипломатії. На думку Трампа намагаються вплинути й американські медіа. Так республіканська газета New York Post на головній сторінці розмістила фотографію Путіна із написом “Ось справжній диктатор”.

Тим не менш, для Трампа риторика нелегітимності Зеленського є більшою мірою інструментом тиску в торгових переговорах, насамперед тому що Білий дім зневажливо думає, що Україна буде змушена підписати все, що завгодно, а тим паче, якщо її трохи пошантажувати. Після цього скандалу і на тлі підтримки України світовими гравцями відбувається пошук точок зближення між Україною та Білим Домом. 19 лютого Кіт Келлог прилітає до Києва. У цей же день Зеленський проводить розмову із сенатором Ліндсі Гремом. І скоріш за все домовлено про зустріч Зеленського і Трампа. Стає також відомо, що наступного тижня Макрон та Стармер завітають до Трампа в Білий будинок.

Але поки європейські лідери збирались на екстрений саміт, США, тримаючи галоп, провели зустріч із Росією у Саудівській Аравії. Такі швидкі обійми Вашингтона з Путіним мають на меті за думкою Білого дому вбити клин між Москвою та Пекіном. Але така спроба із самого початку виглядала недолугою. Китай, зацікавлений у якомога довшому конфлікті, може бити будь-яку карту Америки, створюючи для Кремля враження, що він військово і економічно непереможний і граючи на історичному его Росії.

Москва зосереджена на спецоперації з визнання Зеленського нелегітимним, і тому на переговорах у Аравії обговорюється наступна рамка – “перемир’я-перевибори-мир” (спроби на десятиліття затягнути досягнення миру за планом Путіна). Зустріч проводив Рубіо, за участю Волтца та Віткоффа. Зустріч навряд призвела до якихось проривів, оскільки помічник Путіна Юрій Ушаков заявив, що зустріч Путіна і Трампа навряд чи відбудеться наступного тижня, а розмови про те, що позиції Росії і США зближуються, є передчасними. Тут необхідно додати, що як Рубіо, так і Лавров є скептиками щодо можливості домовитися щодо конфлікту. Тож зустріч і не мала принести проривів, але пізніше усе зміниться, коли першу роль віддадуть дуету Віткофф-Дмітрієв. Крім того, варто зазначити, що Росія вирішила підіграти зовсім свіжій риториці Трампа, та заявила, що “Путін готовий до переговорів із Зеленським, але слід враховувати юридичні аспекти його легітимності”.

Європа та Україна вкрай негативно поставились до таких переговорів за спиною. Зеленський заявить: Україна нічого не знала щодо перемовин РФ та США у Саудівській Аравії і не буде їх визнавати. “Я щойно скасував візит до Саудівської Аравії, не поїду туди”. Буквально на колінці організовано візит до Туреччини. Ердоган у цьому питанні запропонував допомогу. Трамп заявив, що після переговорів США та РФ у Ер-Ріяді став “набагато більш впевненим” у можливості досягнення угоди щодо врегулювання в Україні (це вже вчетверте). Також президент Америки різко висловився щодо європейських лідерів, “які скаржаться на те, що їх не залучили до угоди щодо України та Росії”. 

США заявляють партнерам по G7, що вони проти використання формулювання “агресор” щодо Росії. Крім того, США висувають власну резолюцію на річницю вторгнення – без критики на адресу РФ та без звинувачень у тому, що вона є “агресором” у війні проти України. 

У відповідь на це, напередодні серії візитів до Білого дому, відбувається дипломатичний церемоніал демонстрації Трампу підтримки України. До Києва на річницю повномасштабного вторгнення завітало усе керівництво ЄС, лідери скандинавських та балтійських країн, а також деякі важковаговики типу Бориса Джонсона. Загалом понад 40 лідерів. Ердоган заявить, що “ніяких перемовин між США та РФ не повинно бути без України”, а “Європейські країни, можливо, захочуть бачити себе в іншій структурі безпеки, поза НАТО” (ініціативний проєкт Туреччини та України). На внутрішній арені Верховна Рада України теж надає Зеленському політичну підтримку і приймає Постанову “про підтримку демократії в Україні в умовах агресії РФ”, яка передбачає проведення виборів, коли для того будуть умови. Цікаво також, що одразу після європейської контратаки Путін прогріває Трампа новиною про нараду щодо розвитку галузі рідкоземельних металів в Росії, з метою зацікавити (підкупити) Білий дім.

Антиукраїнська партія в Білому домі продовжує цей прогрів. Віцепрезидент Венс застеріг українського президента від нападок на президента Дональда Трампа, заявивши, що “нецензурна лайка” на нього в публічних місцях матиме лише зворотний ефект. Таким чином він підсвітив для Трампа інтерв’ю Зеленського, де той висловив думку, що Трамп живе в створеному Росією “просторі дезінформації”. Венс продовжив послаблювати переговорну позицію України й далі: “Європейські склади зброї порожні, а в Росії є чисельна перевага – нові поставки Україні не допоможуть”. Нападки на Зеленського активізували ті, кого зараз ми навіть не чуємо: наймолодший із синів Трампа та Вікторія Спартц. Ну і звісно, Ілон Маск. На тлі такого прогріву ця група вустами Віткоффа заявила, що Росія була спровокована риторикою вступу України до НАТО, і найголовніший посил – що проєкт Стамбульських домовленостей 2022 року може стати основою до потенційної мирної угоди. Нагадаємо що Стамбульські домовленості передбачали, зокрема, визнання анексії Криму, так звану “незалежність” східних регіонів України, обмеження чисельності українського війська та озброєння, узаконення російської мови, заборону на вступ до НАТО та інше.

Отже, до Трампа їдуть важковаговики – спочатку Макрон, потім Стармер. На зустрічі Макрона та Трампа стало відомо про проведення відеоконференції з лідерами G7, де присутній і Зеленський. Одразу по завершенню “реактивний Трамп” сказав, що планує зустрітися із Зеленським для підписання угоди. На питання про відмову України від територій в рамках мирної угоди він відповів “Подивимося. Сподіваюся, що Україна зможе повернути частину своїх земель”. Чи то щиро (до чого я схиляюсь), чи з метою приспати пильність Європи. Водночас, хоч Трамп і заявить, що Європа повинна надати миротворчі війська, і запевнить, що “Путін сказав мені, що не має проблем із розміщенням європейських військ в Україні в рамках мирної угоди”, він вперто не помічає (йому не доносять) миттєві коментарі російської сторони: “що роль європейських військ неприйнятна. Росія готова вести переговори і з Україною, і з Європою, але бойові дії припиняться тільки за результату, що влаштовує РФ” [3]. Китай же заявить, що готовий направити миротворців в Україну після укладення перемир’я, за умови, що в місії братимуть участь не лише країни НАТО, а й інші держави. Це спроба Китаю посісти місце за столом переговорів завдяки своєму право вето в ООН.

На тій же зустрічі Трамп припустив, що Україні вистачить озброєння для продовження бойових дій до моменту досягнення США і Росією угоди щодо врегулювання війни. Те, що його буде дратувати чи не найбільше – це факт, що він повинен буде надати Україні зброю у разі провалу перемовин і втратити електоральні голоси. “Ми витратили понад 300 мільярдів доларів на війну в Україні, тоді як Європа витратила 100 мільярдів, і ми заслуговуємо на те, щоб повернути ці кошти”, – заявить при Макроні Трамп, граючи зі своїми виборцями в маніпуляцію.

Зустріч із Стармером публічно мала більше характер домовленостей про торгівельні відносини. Напевно, оборонно-політичний блок обговорювався таємно і без коментарів. На зустрічі Джей Ді Венс проводить такого ж характеру нападки, що і під час майбутньої зустрічі із українським президентом: “у Великої Британії були порушення свободи слова”. Крім того, у ті дні Венс дозволив собі публічний жарт “Велика Британія стане першою ісламістською країною з ядерною зброєю”. Це був іміджевий провал. Фактично своєю зарозумілістю Венс посадив свій кар’єрний літак геополітика ще на вильоті.

Стає відомо, що Україна погодилася на угоду США про корисні копалини, захистивши більшість своїх умов, а Трамп оголосив про приїзд Зеленського. “Хіба я це говорив?”, – так відреагує Трамп на питання, чи називав Зеленського диктатором. Перед цією епохальною зустріччю сторони конфлікту вносять останні правки. Лавров заявить, що зупинки бойових дій по лінії фронту не буде через неявність Конституції РФ [4].  Зеленський же перед зустріччю із Трампом тримає удар і заявляє, що Трамп не назавжди, а мир нам потрібен на багато років, і що Україна не визнає борг у $100 млрд, тим самим продовжуючи гнути свою лінію про необхідність надання в мінеральній угоді гарантій Україні.

Згадаємо про дії Рубіо і Маска у цей час. “Ми випадково скасували заходи з профілактики Еболи, ми будемо робити помилки”, – заявить Ілон Маск, вигулюючи своїх дітей у кабінеті президента. Судячи з усього, вже навіть Трамп зрозумів наскільки це некомпетентно виглядає з боку. Рубіо ж прибув до Ізраїлю, де закликав Ліван до відмови від підтримки Хезболи в обмін на виведення армії Ізраїля з півдня Лівану (останнє, нагадую, умова саудів для підтримки Авраамових угод). Через декілька днів Ізраїль почав виведення військ. Фіксуємо черговий здобуток Рубіо. Що ж до іншого кейсу – Сектора Гази – то міністр оборони Ізраїлю Кац після вибухів у передмісті Тель-Авіва наказав армії активізувати операції на території Палестинської Автономії. Чим фактично й так крихке перемир’я було зруйновано остаточно. Стає також відомо, що держсекретар США після різких заяв Трампа заспокоював європейських колег. Рубіо намагався запевнити їх, що різкого перезавантаження відносин із Кремлем не буде, а США отримали чіткі відомості, що Росія могла спробувати використати переговори, щоб посіяти розбіжності на Заході. Виглядає так, що ще слабкий апаратно у порівнянні з крилом МАГА Рубіо збив зближення Росії та США на умовах Росії і обміняв це на підтримку європейцями кейсів, за які відповідатиме сам Рубіо. У подальшому така співпраця дасть плоди і європейцям, і самому Рубіо.

Перед самим приїздом Зеленського Трамп заявив, що введе 25% мита для ЄС (напевне, з метою перевантажити аналітичні центри Європи у момент вирішальних переговорів з РФ та Україною), та що Україна може забути про вступ в НАТО. Тим самим одразу вибивши одну з гарантійних умов, за якою їхав Зеленський. Залишилась ще одна – фіксація у “договорі про копалини” військових гарантій від США, однак дискусія навколо неї призведе до скандалу, який і через сторіччя будуть описувати в підручниках. Упродовж розмови з пресою Трамп наполягає, що розмова про гарантії безпеки – це не про сьогодні. Близький до МАГА журналіст спробує у зневажливому тоні запитати Зеленського, де його костюм, а Джей Ді Венс звинуватить Зеленського у невдячності. Пролунає відома фраза “у вас немає карт”, яка повністю демонструватиме ставлення Білого дому до України у ті дні. Президент України достроково покинув Білий Дім. Тим не менш, Трамп написав на своїй Truth сторінці, що Зеленський “може повертатися, коли буде готовий до миру”, що говорить про те, що за великим рахунком його цікавить лише торгівельна угода. Чи то сам Трамп, чи лише його оточення вимагає від Зеленського вибачень. Ці вимоги супроводжуються зовсім вже аморальними військово-технічними діями. Багато хто на емоціях ставить хрест на подальшій долі Зеленського та України. Однак неочікувано для Білого дому Зеленський отримує надзвичайний кредит підтримки як на внутрішній політичній арені, так і на європейській.