МІЖНАРОДНАІНФОРМАЦІЙНА ТА АНАЛІТИЧНА
СПІЛЬНОТА
+ Долучитись
Підтримати
МІЖНАРОДНА
Антоніна Соловйова, журналістка, стажерка аналітичного Центру Resurgam
Фото: Getty Images
У цій статті буде розглянуто, як розпочата військова кампанія впливає на внутрішню ситуацію в США.
Нагадаємо, ця ескалація відбулася через сім місяців після того, як американські бомбардувальники атакували іранські ядерні об'єкти під час 12-денної війни Тегерана з Ізраїлем минулого року. Тоді США завдали ударів по основних ядерних об'єктах Ірану, і президент Трамп заявляв, що їх "повністю знищили". Однак реальний масштаб пошкоджень та іранські темпи відновлення досі невідомі.
На цей раз Трамп назвав наступні основні цілі військової операції проти Ірану:
Знищення здатності розробляти ядерну зброю;
знищення військово-морського флоту;
знищення ракетного потенціалу;
знищення можливостей Ірану з озброєння, фінансування терористичних режимів за межами своїх кордонів, зокрема “Хамасу” та “Хезболли”.
Іран же послідовно стверджував, що його ядерна програма має цивільний характер. Водночас іранці мали вісім місяців, щоб навчитися на своїх помилках та посилити внутрішню безпеку країни.
Але крім виміру цілей та вигод існує ще й вимір ризиків. Збитки, які війна завдасть економіці США, залежатимуть від того, як довго буде заблокована Ормузька протока і яку шкоду іранці завдадуть потужностям виробництва нафти та природного газу своїх сусідів із Перської затоки. Через протоку проходить 20 відсотків світового запасу нафти, 20 відсотків світового природного газу та 20–30 відсотків світового запасу добрив, які є життєво важливими для сучасного сільського господарства та критично важливим компонентом глобального ланцюга постачання продовольства.
Оскільки США є чистим експортером нафти та продуктів харчування, економіка США менше постраждає від енергетичної кризи, ніж інші великі індустріалізовані економіки, зокрема європейська та японська. Однак американські споживачі все одно відчують зростання міжнародних цін на нафту, і, як наслідок – на бензин та продукти.
За оцінками Goldman Sachs, кожне зростання цін на нафту на $10 за барель може збільшити загальну інфляцію на 0,3 відсоткових пункти. Це означає, що якщо ціни на нафту залишаться на довгій дистанції близько $100 за барель, загальна інфляція може зрости на 1,25 відсоткового пункту. Якщо ж ціни на нафту зростуть до $150 за барель, а Ормузька протока залишиться закритою, негативний вплив стрибка цін на нафту буде ще більшим.
За даними Бюджетного управління Конгресу, навіть без урахування ймовірного зростання оборонних витрат, дефіцит бюджету США мав перевищувати шість відсотків ВВП, тоді як до 2030 року державний борг у порівнянні з розміром економіки перевищить рівень, який зафіксували наприкінці Другої світової війни - 260 мільярдів доларів або 120% ВВП. Вищі витрати на оборону стали ще одним чинником непослідовної економічної політики Трампа, який неодноразово критикував свого попередника Джо Байдена за “виснаження запасів зброї” та надмірних витратах на допомогу Україні. Водночас чинний президент США попри заяви про необхідність зменшити дефіцит бюджету збільшує фінансування оборони.
Крім того, війна проти Ірану може уповільнити розвиток науково-технічного прогресу у США. За останній рік штучний інтелект та розробки на його основі залучили інвестиції, що становили близько половини економічного зростання США. Вищі ціни на енергію можуть стати перешкодою для такого швидкого зростання, оскільки революція ШІ є енергоємною.
Американці загалом не схвалюють військові дії США в Ірані. Через кілька тижнів після початку військової кампанії США більшість американців зазначили, що удари по цій країні були неправильним рішенням, і що вони не підтримують дії президента США.
Близько шести з десяти американців (61%) не схвалювали дії Трампа у конфлікті, тоді як 37% схвалювали. Опитування Pew Research Center серед 3 524 дорослих у США, проведене з 16 по 22 березня, також виявило подібний баланс думок щодо того, чи було початкове рішення застосувати військову силу правильним (38%) чи неправильним (59%).
Більшість людей вважають, що військові дії йдуть погано (45%), тоді як 25% впевнені, що кампанія просувається надзвичайно або дуже добре.
Більшість американців (54%) вважає, що військові дії США проти Ірану триватимуть щонайменше ще шість місяців, 29% вважають, що вони триватимуть рік або більше. Приблизно третина (35%) очікує, що війна триватиме ще від одного до шести місяців, тоді як 8% вважають, що вона закінчиться менш ніж за місяць.
Чим більше триває конфлікт з Іраном, тим більш негативно сприймають його американці, оскільки це суперечить основному передвиборчому гаслу президента США.
Більшість американців виступає проти війни США з Іраном, а також не підтримують відправлення туди сухопутних військ США, згідно з останнім опитуванням Economist / YouGov. Лише 15% американців підтримують введення сухопутних військ США в Іран, тоді як 62% проти цього. Лише 34% американців рішуче або частково підтримують війну, а 53% — проти. 58% американців не дуже добре розуміють цілі Трампа в Ірані.
Таким чином війна проти Ірану показала Трампа непослідовним лідером та людиною, яка почала бойові дії із розмитими цілями та без підготовки до цього своїх громадян. Якби конфлікт завершився швидко та зі зрозумілими вигодами для США, у суспільстві такі дії знайшли б підтримку.
Оскільки ціни на бензин після ударів США та Ізраїлю по Ірану різко зросли, внутрішня ситуація в США значно погіршилася через підвищення вартості життя. А оскільки це питання було в центрі президентської кампанії Трампа у 2024 році, його команду не може не хвилювати опитування, згідно якого лише 25% респондентів схвалили дії Трампа щодо вартості життя.
Після місяця кампанії близько 63% американців вважають економіку США "дещо слабкою" або "дуже слабкою". Так вважає 40% республіканців і 84% демократів. Лише 29% населення схвалюють економічне управління Трампом — найнижчий рейтинг у будь-якій з його президентських адміністрацій і нижчий за будь-який економічний рейтинг схвалення його попередника, демократа Джо Байдена. Занепокоєння виборців щодо економіки, а особливо зростання вартості життя, стали значущим чинником поразки Байдена, і Трамп вів кампанію з обіцянкою створити динамічно зростаючу економіку. Війна в Ірані та її наслідки вже змінюють ставлення до президента, який вступив на посаду з обіцянкою уникати "дурних воєн" та забезпечити американцям гідне життя.
Демократи майже одноголосно виступили проти операції в Ірані, яку назвали війною без стратегічної кінцівки. Приблизно 90% демократів та їхніх сипматизантів не схвалюють дії Трампа та вважають військові дії неправильним рішенням. Водночас виборці республіканців в основному підтримали президента США, оскільки надали перевагу знищенню ядерного потенціалу Ірану над вартістю бойових дій.
Вже через місяць після початку кампанії демонстранти, які засуджують війну в Ірані, вийшли по всій країні на вулиці під час третього раунду мітингів "No Kings". Було заплановано понад 3 200 заходів у всіх 50 штатах. На тлі цього рейтинг схвалення Трампа впав до 36%, що є найнижчим показником з часу його повернення до Білого дому.
Попри це сенатор-республіканець Ліндсі Грем не просто підтримав дії Трампа, а й закликав його до більшої рішучості - захопити контроль над островом Харг через який проходить приблизно 90% експорту сирої нафти Ірану.
Цікаво, що Марко Рубіо, який поєднує посади державного секретаря та радника з національної безпеки, перебуває осторонь від критики, оскільки навіть демократи називають його “найменш божевільним” у команді Трампа. Опоненти побоюються, що в разі його звільнення на посаду прийде непередбачуваний та радикальний діяч.
Своєю чергою, віцепрезидент Джей Ді Венс, хоча вважається традиційним ізоляціоністом, показав себе реалістом та членом команди. Як повідомило Politico, Венс негласно був проти військової операції США проти Ірану, проте з її початком підтримав Трампа та неодноразово говорив про необхідність забезпечити інтереси та безпеку своєї країни.
Водночас не лише демократи, але й деякі члени Республіканської партії заявили, що вони проти подальшого фінансування війни проти Ірану без чіткої стратегії Білого дому. Так, конгресвумен-республіканка Ненсі Мейс розкритикувала замовчування цілей США у війні та заявила, що з кожним днем Трамп втрачає підтримку республіканців. Також Мейс прокоментувала слова Грема та наголосила, що вона проти відправки американців на захоплення нафтового острова Ірану.
В середньому військова кампанія Трампа в Ірані коштує американським платникам податків приблизно 800-1000 млн доларів на день. 11 лютого Бюджетне управління Конгресу оприлюднило 10-річні прогнози бюджету США, які охоплюють фінансові роки 2026–2035. Показники свідчили про дефіцити та борг, які до кінця десятиліття досягають відповідно 6,5% і 120% ВВП. Це свідчить про недооцінку у плануванні військової операції та переоцінку власних сил Трампа у досягненні цілей.
В одній із найперших оцінок Центр стратегічних і міжнародних досліджень підрахував, що США за перші 100 годин війни витратили загалом 3,7 мільярда доларів— і 95% цієї суми не були передбачені в бюджеті, що є додатковими витратами для платників податків. Але 5 березня джерела в Конгресі повідомили, що Пентагон оцінив суму за перші 48 годин у 5,6 мільярда доларів, який покривав лише заміну боєприпасів і не включав експлуатаційні витрати на літаки та есмінці. Використовуючи аналіз CSIS, додаткові витрати досягли кількох сотень мільйонів доларів, що довело загальну суму за перші два дні до 6 мільярдів доларів або більше.
Кент Сметтерс, директор факультету Penn Wharton Budget Model, розповів, що щоденні витрати суттєво впали після початкового шоку. За його прогнозом, бойові дії оцінювалися приблизно на $800 мільйонів на день. Сметтерс заявив, що якщо конфлікт триватиме загалом два місяці або ще сім тижнів, це призведе до нових витрат платникам податків США у розмірі 65 мільярдів доларів. Джон Філліпс, британський радник з безпеки, захисту та ризиків, оцінив добову суму витрат в 1 мільярд доларів.
Зростання цін на тлі ударів США та Ізраїлю по Ірану посилило економічний тиск на американських споживачів попри спроби президента США представити війну як успіх. Масштаб економічного тиску на американців залежатиме від того, як довго триватиме війна і, що найважливіше, від того, як швидко судноплавний рух Перською затокою зможе відновитися.
Однак, якщо війна триватиме більше кількох тижнів, спостерігачі вважали, що економіка США з більшою ймовірністю зазнає наслідків, таких як у 1970-х - "стагфляції" або рецесії.
12 березня Міжнародне енергетичне агентство у звіті зазначило, що "війна на Близькому Сході спричиняє найбільше порушення постачання в історії світового нафтового ринку". Вищі споживчі ціни можуть підвищити ризик "стагфляції", коли відбувається застій економічного зростання разом із високим рівнем безробіття та високою інфляцією. Саме так економіка США відреагувала на шоки цін на нафту 1970-х років.
За словами Сема Орі, який керує Інститутом енергетичної політики при Чиказькому університеті, раніше, коли ціни на нафту досягали 4–5 відсотків валового внутрішнього продукту і залишалися високими, "це завжди спричиняло рецесію". США не досягнуть цього порогу так швидко, як у 1970-х, коли їхня економіка була глибше залежною від іноземної нафти, сказав Орі, але додав, що очікує рецесії, якщо ціни залишатимуться близько $140 за барель більшу частину року.
Пітер Сенд, головний аналітик консалтингової фірми Xeneta, що спеціалізується на морських перевезеннях, заявив, що затор у Ормузькій протоці вже спричиняє затори в портах по всьому світу. У короткостроковій перспективі споживачі не повинні відчувати значного тиску, сказав Сенд. Але якщо конфлікт триватиме місяць, деякі товари будуть затримуватися, і ціна на ці товари теж зросте. Нафта та нафтові продукти з Перської затоки також безпосередньо використовуються у споживчих товарах, таких як пластик, фармацевтика та добрива. Дефіцит зараз може означати підвищення цін у майбутньому.
Наприклад, добрива з Мексиканської затоки незабаром знадобляться для весняного посіву в США. Затримки можуть вплинути на посіви і наступного року. Дефіцит гелію з Перської затоки також може вплинути на виробництво напівпровідників, що сповільнить виробництво в автомобільній, космічній, айті- та інших галузях.
Станом на початок квітня 2026 року (6-й тиждень) війни проти Ірану CENTCOM (вище об'єднання видів Збройних сил США, яке відповідає за підготовку та ведення військових операцій США) підтвердив загибель 13 американських військовослужбовців та поранення 303 військовослужбовців. Більшість поранених отримали травматичні ушкодження мозку внаслідок ударів іранських балістичних ракет і безпілотників по авіабазі Принц Султан у Саудівській Аравії, коли Іран випустив по базі шість балістичних ракет і 29 безпілотників у одній атаці. Ще один військовослужбовець загинув унаслідок інциденту, пов'язаного зі здоров'ям, у Кувейті.
Питання людських втрат завжди було чутливим для американської внутрішньої політики. Подальші можливі втрати чинитимуть усе більший тиск на Білий дім та надаватимуть аргументи противникам розв’язаної війни.
Після зустрічі з провідними оборонними підрядниками в Білому домі Трамп заявив, що компанії погодилися "чотирикратно" збільшити виробництво "вишуканої" зброї — терміну, що позначає складні та дорогі системи, здатні відбивати балістичні ракетні атаки, такі як батареї ракет Patriot та перехоплювачі THAAD. Кожне застосування цих систем пов’язане з істотними одноразовими витратами, що вимірюються мільйонами доларів (THAAD коштує приблизно $12,7 мільйона, перехоплювач Patriot PAC-3 — близько $3,7 мільйона). Активні бойові дії та затягування війни проти Ірану спустошують запаси зброї Штатів.
Через що представники адміністрації дали зрозуміти, що Трамп незабаром попросить Конгрес затвердити десятки мільярдів доларів додаткового фінансування для поповнення запасів озброєння США. Міністр оборони Піт Хегсет підтвердив, що Пентагон надіслав Білому дому запит на 200 мільярдів доларів додаткових коштів, хоча підкреслив, що ця цифра "може змінитися". Водночас у Конгресі наміри додаткового фінансування зустріли жорсткий опір. Демократи та деякі республіканці поставили під сумнів виділення таких коштів, оскільки на 2026 рік й так передбачено рекордний оборонний бюджет у 901 трильйон доларів.
Адміністрація має намір і надалі збільшувати витрати на зброю. Сам Трамп у січні, за кілька тижнів до початку війни в Ірані, заявив, що, на його думку, бюджет військових США на 2027 рік має збільшитися з 1 трильйона до 1,5 трильйона. Це майже подвоїть витрати США на національну оборону порівняно з $874 мільярдами, які витратили за останній рік терміну президента Джо Байдена. Хоча це й відповідає обіцянкам Трампа зробити армію США найсильнішою у світі та гарантом безпеки держави, про необхідність рекордного збільшення оборонного бюджету після інавгурації не йшлося.
Сполучені Штати проголосили боротьбу за політичне стримування Ірану, його військове ослаблення та запобігання переходу до ядерної держави. Та хоч Іран і зазнав втрат у своїй політичній та командній структурі, запасах ракет, ядерних об'єктах, флоту, промисловості, а на початку операції Сполучені Штати та Ізраїль досягли явної переваги, проте це не призвело до паралічу влади та кроків Ірану назустріч вимогам. Усунення вищих лідерів не дестабілізувало систему; натомість воно породило нових посадовців, потенційно більш ідеологічно відданих, а в деяких випадках — більш жорстких. Спроби мобілізувати внутрішню опозицію або збройні групи в прикордонних регіонах також зазнали невдачі.
Війна проти Ірану базувалася на двох стратегічних помилках. По-перше, очікувалося, що після усунення ключового лідера режиму, такого як Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї та кількох інших високопоставлених осіб, відбудеться плавний процес трансформації режиму, який підтримають народні повстання. Це мало створити нову структуру влади, яка діятиме в інтересах США та Ізраїлю.
Другою великою помилкою було те, що війна обмежиться протистоянням між США та Ізраїлем з одного боку та Іраном з іншого. Натомість Іран фактично перетворив війну на регіональний і глобальний конфлікт з атаками на ключові країни Перської затоки, де розташовані військові бази США. Також Іран заблокував Ормузьку протоку — ключовий шлях для нафти і газу. Розширення війни за кордони на регіональному та глобальному рівнях було явищем, якого, Трамп та його ізраїльські партнери не прорахували. Водночас успіх з усунення президента Венесуели Ніколаса Мадуро міг зіграти злий жарт та впевнити Трампа, що так звана “військова операція” проти Ірану відбудеться так само блискавично та без опору.
У своїх непослідовних промовах Трамп намагався виправдати війну та створити образ успіху. За його словами, США досягли основних стратегічних цілей, зокрема ліквідували ядерну програму Ірану, зменшили військові можливості та оборонну промисловість. Здебільшого, промови частково мали на меті стабілізувати фінансові та енергетичні ринки, але натомість викликали негативну реакцію, що відображає скептицизм політикуму та ринків як щодо розвитку конфлікту, так і щодо здатності Вашингтона остаточно та швидко його завершити.
Не менш політично значущою була невдача у стримуванні відповіді Ірану. Тегеран продемонстрував здатність розширювати масштаби конфлікту, націлюючись на сусідні держави та залучаючи регіональних союзників. "Хезболла" зберігає як оперативну спроможність, так і значний ракетний арсенал всупереч очікуванням Ізраїлю після попередніх зіткнень. В результаті дороговартісні системи ППО не змогли справитися з великою кількістю дешевих іранських дронів. Це нова логіка війни, до якої Білий дім не готовий: перевага більше залежить не від технологічності, а від здатності швидко адаптуватися до змін.
На цьому тлі перспективи завершення війни залишаються невизначеними. Вашингтон, здається, дедалі більше усвідомлює складність зміни режиму. Іран, однак, трактує свою стійкість як важіль впливу, займаючи більш жорстку переговорну позицію, яка включає вимоги повного зняття санкцій, гарантій проти майбутніх атак та визнання своєї регіональної ролі.
Вікно для переговорного врегулювання дуже вузьке. Відсутність угоди загрожує подальшою ескалацією, потенційно з посиленням ударів по цивільній інфраструктурі або навіть обмеженими наземними операціями. Однак внутрішні чинники у США — зростання вартості енергії, тиск громадської думки та наближення проміжних виборів — можуть змусити Трампа оголосити припинення вогню навіть за відсутності тривалого політичного вирішення. Варто лише, щоб Іран зголосився на ті умови, які можна буде замаскувати під усунення “першочергових причин нападу”.
Розширення війни на Близький Схід стало серйозним ударом по ключових країнах Перської затоки, таких як ОАЕ та Саудівська Аравія, які вважаються безпечними для торгівлі, інвестицій, туризму. Ці країни значно інвестували у зміцнення зв'язків з адміністрацією Трампа, але виявилося, що вони мало захищені силами США у світлі іранських атак.
Можливо, одним із головних наслідків війни та стратегічних прорахунків є ще більше підрив позиції США як відповідальної глобальної держави. Продовження війни з Іраном може знизити авторитет США як відповідальної сили у міжнародному порядку, заснованому на правилах. Трамп прийшов до влади з обіцянкою зосередитися на внутрішніх економічних проблемах і стати силою миру, щоб припиняти війни в різних частинах світу. Те, що сталося на практиці, — це повна протилежність його заявам. Він послабив американську могутність, політично зміцнив той самий режим, який прагнув придушити, і надав геостратегічні переваги своєму супернику Китаю, водночас підриваючи міжнародну репутацію та авторитет Америки.
Без чіткої правової основи та широкої міжнародної підтримки війна залишила Вашингтон геополітично ізольованим. Союзники по НАТО та в Азії дистанціювалися, від підтримки Штатів. Навіть держави, традиційно пов'язані зі США, висловлювали занепокоєння. Публічна критика Трампом союзників, особливо в Європі та Індо-Тихоокеанському регіоні, лише поглибила розкол. Та Головний парадокс війни Трампа полягає в тому, що, намагаючись послабити Іран, він міг зробити його ще більш небезпечним.
Білий дім намагався змінити фокус виборців з цін на бензин та акцентувати роль адміністрації Трампа у збереженні стабільних цін на інші важливі групи товарів. Проте за результатами опитуваннями Мічиганського університету, індекс споживчих настроїв впав до рекордно низького рівня у квітні на тлі очікувань, що війна з Іраном сприятиме інфляції.
Високі ціни на пальне, а також зростання вартості інших життєво важливих виробничих ресурсів, таких як зріджений природний газ (СПГ) та алюміній, також вдарили по американському бізнесу. Дефіцит у ланцюгах постачання та затримки, спричинені закриттям Ормузької протоки, створили труднощі для американських виробників, які намагаються імпортувати товари з інших ринків, оскільки 60–70 відсотків найбільших портів світу вважалися сильно перевантаженими. Авіакомпанії відреагували на зростання цін на авіаційне паливо підвищенням тарифів, скороченням кількості рейсів і тарифів за багаж. Тим часом іпотечні ставки зростають щотижня.
Оскільки війна збіглася з початком весняного посівного сезону, американські фермери зіткнулися з проблемами в постачанні та зростанням цін на добрива та дизель. Близько третини та чверті світових морських товарів добрив і нафти відповідно проходять через Ормузьку протоку. Ціни на сировину зросли приблизно на 50 відсотків вище довоєнного рівня до оголошення припинення вогню. Для фермерів це значило, що зростання витрат на ресурси значно перевищує їхні доходи. Зі зростанням сільськогосподарських боргів і банкрутств останніми роками, додаткові витрати, понесені внаслідок війни в Ірані, поставлять під загрозу фінансового краху багатьох фермерів.
Теоретично президент США міг би зупинитися та оголосити перемогу над Іраном, як він це вже неодноразово робив, та залишити Ізраїль продовжувати кампанію бомбардувань з обмеженими ресурсами. Трамп може піти на компроміс у своїх максималістських вимогах і залишити невирішеними деякі ключові питання, щоб знайти вихід з війни, оскільки на нього зростає політичний та економічний тиск.
Неодноразово глава Білого дому говорив, що залишив Іран без флоту, вищого військового керівництва та здатності протистояти США. Також Трамп просуває думку, що Іран розгромлений та готовий здатися й підписати мирну угоду, яка стане хоча б тимчасовим припиненням бойових дій або залишить їх у стані замороженого конфлікту.
Білий дім неодноразово заявляв, що війна закінчиться у час, який обере президент, проте після "беззастережної капітуляції" Ірану. Трамп може оголосити про досягнення мети – повалення режиму та структурне переформатування вищого керівництва країни після ліквідації усіх ворогів Америки. Таким чином, створюються політичні умови, необхідні для переговорного процесу та виходу з війни. Така формула може "зберегти обличчя" президенту США та подати результат як задуманий військовий успіх. У нинішній війні тиск накопичується з обох сторін, тому переговори стають політично вигідними як для Вашингтона, так і для Тегерана.
Для Трампа продовження бойових дій означатиме посилення напруги у суспільстві через підвищення цін, а також підживить політичне протистояння. Відсутність цілей та протиріччя у заявах президента США надають демократам, як любить говорити Трамп, козирі для посилення позицій перед проміжними виборами у листопаді.
Крім того, над президентом США нависла ще одна загроза - відсторонення через недієздатність. Все частіше у США лунають заяви про те, що психічний стан Трампа викликає занепокоєння. Особливо активно про це стали говорити після заяв президента США про те, що він знищить "цілу цивілізацію", а також погроз завдати ударів по цивільних об'єктах Ірану. Десятки представників Конгресу США, зокрема лідер демократів у Сенаті Чак Шумер, закликали застосувати до нього 25-ту поправку та відправити його у відставку з причини психічного нездоров'я. 25-та поправка до Конституції США передбачає відсторонення президента від влади у разі його недієздатності.
За таких умов Трамп не зацікавлений у продовженні війни з Іраном, проте не може припинити бойові дії в односторонньому порядку, щоб повністю не втратити лице.
Військова операція США проти Ірану замість бажаного успіху обернулася для Трампа ланцюжком невдач. Заявлена зміна режиму не допомогла змінити курс країни та, навпаки, спровокувала жорстку відповідь та атаки на союзників США на Близькому Сході. Непослідовні заяви та вимоги Трампа продемонстрували його нездатність виконати передвиборчі обіцянки, а також втілювати виважені рішення у керівництві державою.
Що показала війна проти Ірану та її наслідки для США:
відсутність планування;
впевненість у швидкому успіху;
слабкість американських систем ППО проти дешевих іранських дронів;
нестача коштів та необхідність перепланування військового бюджету;
протиріччя с союзниками;
суспільне невдоволення підвищенням цін на пальне та продукти;
падіння рейтингу;
втрата внутрішньополітичної єдності між республіканцями.
Наразі Трамп вкотре встановив дедлайн Ірану для укладення мирної угоди та відтермінував удари у відповідь. Президент США хоче завершити війну та оголосити про свій успіх у встановленні миру.