Потенційна заангажованість Віткоффа як головного представника процесу мирних перемовин
Фото: AP/Evan Vucci
1) Коли спецпредставник Келлог зробив декілька заяв про залучення Європи до процесу перемовин.
2) Публікації на Washington Post статті, в якій фактично було штучно створено «заангажованість Келлога» через його доньку: «Меган Моббс, донька Келлогга, є президенткою RT Weatherman Foundation, благодійної організації, яка допомагає Україні з початку повномасштабної війни», — головний наратив статті.
Ці моменти дають можливість стверджувати, що звуження повноважень Келлога та розширення повноважень Віткоффа були певним спланованим процесом певної групи впливу в Білому Домі.
Потенційна зацікавленість Віткоффа в угоді з Москвою
Віткофф відповідав за перемовини на Близькому Сході. Перші повідомлення про поточний результат перемовин були негативні. Але ситуація стрімко змінилась наприкінці 2024 року. Формально адміністрація Байдена все ще функціонувала, але з кінця листопада Віткофф вже займався переговорним треком на Близькому Сході.
Угода щодо Гази почала активно рухатись з перших тижнів січня, коли Хамас послабив низку вимог.
Можна побудувати припущення, що це могло відбутися через залучення Москви, яка мала тісні контакти з Хамасом (27 жовтня 2023 року представники бойовиків відвідували Москву) та контакти з президентом Палестини — Махмудом Аббасом.
Очевидно, окрім офіційних зв'язків, Москва підтримувала тісні непублічні зв’язки. Це підкреслює і той момент, що наприкінці лютого 2024 року Московія планувала провести міжпалестинську зустріч у Москві, запросивши всі палестинські фракції, включаючи Хамас.
Тоді картинка виглядає наступним чином:
28-30 грудня спецборт Іл-96-300 прилітає до США з московською делегацією (можливо з посланцем Путіна Дмітрієвим). Досягнуто певних домовленостей за цей час. Припустімо, що серед іншого було окреслене залучення Москви до припинення вогню в Палестині.
З січня угода щодо припинення вогню зрушує з мертвої точки
7 січня – Кіт Келлог переносить свій візит до Києва. На той момент мова була щонайменше про перенесення до 20 січня. Ймовірно, вже в цей період почала відбуватись заміна Келлога на Віткоффа.
13 січня — за даними Reuters, Путін зустрівся з Дмитрієвим. Згідно з офіційною стенограмою зустрічі, опублікованою на сайті Кремля, вони обговорили інвестиції Російського фонду прямих інвестицій, які оцінюються у 2,3 трильйона рублів ($22,53 мільярда).
15 січня – Байден підтверджує угоду з Хамасом, а 20 січня, під час своєї інавгурації, Трамп використовує угоду як перший успіх, якого він досяг ще до вступу на посаду.
З 20 січня адміністрація Трампа уникає коментування зв’язків із московською стороною, про які через медійний тиск таки проінформує світ, але до того:
8 лютого зі США летить літак Gulfstream G650ER. Спочатку Москва зробила заяву, що це не пов’язано з контактами з американською стороною, але 9-10 лютого стало відомо, що в літаку перебував спецпредставник Віткофф. Процес звільнення бранця Москви Марка Фогеля, ймовірно, відбувся не за один день. Тому доречно зауважити, що цьому мав би передувати процес перемовин та погодження, який Вашингтон та Москва приховували від решти світу. Звідси й теза, що 28-30 грудня на спецборту московського Іл-96-300 перебував Дмітрієв.
У цей же день (10 лютого) відбувається фактична інформаційна атака на Келлога через його доньку. Мова про статтю The Washington Post.
18 лютого відбулись перемовини між США та Московією в Саудівській Аравії.
А 19 лютого президент Палестини назвав ці перемовини між московсько-американською делегацією «вершиною мудрої політики» (цю новину пізніше намагались видалити з мережі Інтернет московські спецслужби). Цей момент свідчить, що ізраїльсько-палестинські перемовини, скоріше за все, стали підґрунтям для посилення контактів між США та Московією через їх спецпредставників: Віткоффа та спецпредставника Дмітрієва, якому добре відомий Близький Схід через діяльність Російського фонду прямих інвестицій.
Даний перебіг подій вказує на те, що близькосхідна угода (з Хамасом) відбулася з залученням Московії для посередництва, де предметом обміну натомість стали подальші перемовини США та Московії в Ер-Ріяді, які Москва використала як для руйнації власної ізоляції, так і для спроби витіснення Європи та України з процесу перемовин.
А щоб цього досягти, то перед цим група впливу всередині США усунула Келлога як перешкоду, що схилявся залучити Європу у переговорний процес і готував відповідні візити.
Під групою впливу ми маємо на увазі певне неформальне об’єднання в Білому домі, яке включає: Маска, Трампа-молодшого, зятя Трампа Кушнера, віцепрезидента Венса та спецпредставника Віткоффа, які виступають за якнайшвидше відновлення комерційних зв’язків з Москвою, навіть ціною життєвих інтересів союзників США в Європі.
Дану тезу підтверджує і те, що американська преса оприлюднила низку інформації про те, що Білий Дім має намір залучити Московію у перемовини з Іраном, щоб домогтись угоди про замороження ядерної програми Тегерана, яка частково залежить від підтримки з Москви.
Ця теза підтвердилась і тим, що нещодавня розмова Трампа і Путіна щодо України, містила і тему про ядерну програму Ірану. Білий Дім пришвидшено виступив із публічною заявою щодо цього: «Трамп і Путін під час розмови погодили думку, що Іран ніколи не повинен опинитись в такій позиції, щоб знищити Ізраїль», — очевидно в цій заяві йде мова про ядерну програму Ірану, з якою Тегерану допомагає Москва.
Якщо брати за правду інформацію зі статті в The Telegraph від 05 березня 2025 року, де зазначено, що Віткофф — один з тих, хто проти відновлення діалогу з Україною після подій під час візиту Зеленського до Білого Дому, то таку позицію спецпредставника можна пояснювати домовленостями, які досяг Віткофф у контактах із московською стороною:
Участь Московії в близькосхідній угоді.
Участь Московії в іранській ядерній угоді.
Ресурси. План послаблення санкцій проти Московії, натомість продаж європейських та українських інтересів.
Нестандартно тонка дипломатична поведінка Московії (відмінна від класичної, зазвичай вкрай агресивної) підкреслює той момент, що перемовинами від Кремля займається окрема група. Швидке зростання популярності Дмитрієва в колі Путіна свідчить, що за поточні успіхи в перемовинах (за стратегію), ймовірно, відповідає саме Дмітрієв.
Тим паче, що Дмитрієв також фігурував у доповіді американського спецпрокурора Роберта Мюллера, який розслідував втручання Московії у президентські вибори США 2016 року. Мюллер встановив, що перед інавгурацією Дональда Трампа у 2017 році Дмитрієв зустрівся на Сейшельських островах з Еріком Прінсом – спонсором Трампа.
Тоді Дмитрієв використав контакти з Goldman Sachs. NYT описало ситуацію (2016 року) так:
«Дмитрієв, голова російського суверенного фонду багатства та неофіційний представник президента Володимира В. Путіна, надіслав текстове повідомлення американському другу ліванського походження, пов’язаному з кампанією Трампа. Пан Дмитрієв хотів швидко зв’язатися з кимось із найближчого оточення пана Трампа, бажано Дональдом Трампом-молодшим або Джаредом Кушнером. До кінця місяця він зв’язався з Ріком Герсоном, другом пана Кушнера (зятем Трампа), який керує хедж-фондом у Нью-Йорку. Вони обговорили можливе спільне інвестиційне підприємство».
Фото: nytimes.com
Натомість Путін дозволив деяким західним фондам (суто американським) продавати російські цінні папери. Про це повідомляє Bloomberg.
Згідно з опублікованим указом, Путін дозволив зареєстрованому в США фонду 683 Capital Partners LP купувати цінні папери московських компаній, які раніше належали приблизно дюжині західних інвестиційних та хедж-фондів. Серед фондів, які отримали право продати свої активи, виявилися Franklin Advisers Inc., Templeton Asset Management Ltd. та Baillie Gifford Overseas Ltd.
Завдяки посаді у Фонді прямих інвестицій у Дмитрієва є багато зв'язків на Близькому Сході — у Катарі, Саудівській Аравії, ОАЕ. Такі само бізнес-інтереси має й Віткофф/Кушнер.
Можна припустити, що Дмітрієв залучив ті самі контакти (через Кушнера), які у 2016-17 роках вже дали йому змогу вийти на комунікацію з оточенням Трампа. Як і у 2016-17 роках, Дмітрієв використав бізнес-контакти для зацікавлення певних осіб в оточенні Трампа.
Комунікаційний міст між США та Московією забезпечує Кушнер?
Це є головним запитанням. Якщо припустити, що і Кушнер, і Віткофф мають гарні зв’язки, то цілком можна побудувати контактний ланцюжок Путін—Дмитрієв—Кушнер—Віткофф—Трамп.
Найбільш сталий зв’язок між Кушнером та Віткоффом може забезпечувати Маск. Маск має гарні, навіть дружні, зв’язки з зятем Трампа Кушнером. Але найбільш цікавий момент — подія наприкінці 2022 року.
19 грудня 2022 року Маска та Кушнера зафільмували камери разом на фіналі Чемпіонату світу з футболу у Катарі. Однією з причин зацікавленості Маска у футболі була необхідність пошуку катарсько-саудівських інвесторів для придбання Twitter (Qatar Holding та Kingdom Holding Co).
З цією потребою Маску допомагав Кушнер, який мав відповідні контакти, і який паралельно бажав забезпечити Трампу медіапідтримку (наприклад Трамп завдячує Кушнеру, який домовився за підтримку мексиканської медіамережі Grupo Televisia, яка надала Трампу додаткові голоси латино).
Кушнер був неформальним медіадиректором Трампа, який забезпечував домовленості з медіапідтримки, фінансування кампанії Трампа і купівлі Twitter – це одна зі складових стратегії.
Нас же цікавить той факт, що одним з інвесторів Маска для купівлі Twitter був Віткофф, і це публічно зафіксовано у звіті.
Також у Мережі були повідомлення, що Кушнер теж був учасником (зацікавленою стороною) в перемовинах на Близькому сході між ХАМАС та Ізраїлем, оскільки має відповідний бізнес, у тому числі через інвестиції в Phoenix Holdings.
Зрештою, ситуація склалась наступним чином:
Віткофф – близький друг та бізнес-партнер Трампа — досяг поточної угоди між Ізраїлем та ХАМАС (очевидно через контакти з Московією).
Віткофф і КО (Кушнер?) пропонують досягти «угоди» з Іраном через посередництво Московії.
Дмитрієв з боку Москви відповідає за прямі контакти з оточенням Трампа та за напрямок, який узагальнено називається «послаблення санкцій».
Дмитрієв забезпечує скоординовану реакцію з боку Москви (наприклад, заяви про ресурси), що посилює можливість Віткоффа і Ко зацікавлювати Трампа.
Що дана ситуація диктує Україні?
Поки Віткофф обіймає посаду спецпредставника, а Маск має вищий вплив, ніж кадрові службовці, якими є Рубіо чи Волтц в Білому Домі, Україні вкрай небезпечно заходити у фактичні мирні перемовини в такому форматі, оскільки є пряма загроза заангажованості перемовників з боку США, які реалізують угоду «розподілу» з Московією, де Україна лише об’єкт інтересів.
Але Україна знаходиться в уразливому положенні, тому одна із допустимих стратегії, яку сповідує Київ:
Публічно декларувати готовність до перемовин
Непублічними методами затягувати процес, або створювати дублюючий процес (разом з Європою).
Паралельно це затягування має виграти час для очікування послаблення позиції Маска в ході внутрішньополітичної боротьби у США.
Послаблення Маска — послабить зв’язку Кушнер—Віткофф і потенційно посилить кадрових політиків Білого Дому. Посилення кадрових політиків Білого Дому — потенційно сприятиме зменшенню впливу Віткоффа на поточний переговорний процес та дозволить Україні спробувати відновити власні позиції у цьому процесі.