Порт як зброя: що дає Україні румунський контроль над Джурджулешти

У січні 2026 року Румунія придбала Міжнародний вільний порт Джурджулешти на Дунаї у Молдові, який був у власності Європейського банку реконструкції та розвитку. Проєкт поєднує економічні інтереси Румунії, Молдови та України зі стратегічним завданням створити альтернативу заблокованим Росією у 2022-2023 роках чорноморським маршрутам і послабити російські важелі впливу через енергетику та транспорт.

Концесія як компроміс між суверенітетом і капіталом

Порт Джурджулешти має два окремі об'єкти: Міжнародний вільний порт, яким керувала компанія Danube Logistics, та державний порт, що належить уряду Республіки Молдова.

Уряд Румунії купив як раз ту частину, що стосується лише приватного оператора порту без передачі у власність державної землі. Водночас у Міністерстві економічного розвитку Молдови наголосили, що йдеться про комерційну операцію з приватним оператором порту Джурджулешти, яка здійснюється в межах чинного законодавства.

Така модель дозволяє Кишиневу уникнути звинувачень у “розпродажі стратегічних активів”, що критично важливо для партії президентки Майї Санду “Дія і солідарність”. Отож, формальний суверенітет над державною частиною порту зберігається, а фінансові, інвестиційні та управлінські зобов'язання щодо модернізації переходять до румунської сторони.

Роль Румунії та стратегічний інтерес

У стратегії Румунії Джурджулештський порт виконує роль ключового логістичного важеля, забезпечуючи транзит між Україною, Молдовою та ЄС. Тож в поєднанні з портом у Констанці він формує альтернативу чорноморським маршрутам. Розташування за три кілометри від українського кордону дозволяє перевантажувати вантажі без додаткових транзитних витрат.

Зараз, попри теоретичну спроможність обробляти до 10 млн тонн вантажів на рік, реальні показники Джурджулештського порта залишаються значно нижчими. Саме тому Румунія розглядає участь у проєкті як елемент стратегії розширення можливостей Констанци та посилення позицій на ринку Центральної й Південно-Східної Європи. Заплановані інвестиції, які Румунія запланувала вкласти в Джурджулештський порт у розмірі понад €24 млн, мають бути спрямовані на комплексну модернізацію порту, включно з розвитком терміналів, оновленням залізничної логістики, розширенням складських потужностей, цифровізацією процесів і впровадженням енергоефективних рішень. Паралельно уряд Молдови реалізує власний проєкт модернізації вартістю $34 млн, який передбачає збільшення пропускної здатності на 800 тис. тонн та будівництво нового універсального причалу для додаткових 600 тис. тонн на рік.

Економічні вигоди для Молдови

Угода зміцнює неформальний стратегічний трикутник Молдова-Румунія-Україна, поєднуючи економічні вигоди з довгостроковим геополітичним ефектом. Молдова підвищує транзитний потенціал і залучає інвестиції, Румунія включає порт у власну транспортну інфраструктуру, а Україна отримує альтернативні маршрути. Росія втрачає один із ключових важелів економічного впливу на регіон.

Модернізація порту відбувається паралельно з енергетичною трансформацією Молдови за підтримки Європейської комісії з фінансуванням у €250 млн. Запуск ліній електропередач Вулканешти-Кишинів та Бельці-Сучава до 2027 року забезпечить стабільне енергопостачання півдня країни, знижує залежність від російських ресурсів.

Водночас інфраструктурні зміни впливають на баланс сил у відносинах із Придністров’ям. Раніше електроенергія використовувалася як важіль тиску Тирасполя на Кишинів, тепер же Молдова отримує можливість впливати на економічну стабільність сепаратистського регіону. Промисловість Придністров’я залишається критично залежною від електропостачання, і після припинення поставок російського газу її економічні позиції значно послабшали.

Також економічно Джурджулешти може перетворитися на повноцінний логістичний хаб із пропускною здатністю до 3-5 млн тонн вантажів на рік, що забезпечить стабільні транзитні надходження до бюджету та створить робочі місця у портовій, транспортній і митній сферах. Для регіону Кагул і загалом Молдови це стає важливим структурним імпульсом розвитку. У свою чергу цей проєкт зміцнює позиції Кишинева у діалозі з Брюсселем, демонструючи реальні кроки до євроінтеграції та відкриваючи доступ до додаткової фінансової допомоги.

Прогнози та сценарії для України

Ключовим чинником проєкту є безпекова ситуація. Російські удари по українських портах змусили Київ переорієнтовувати експортно-імпортні потоки, тому маршрути через Молдову стали стратегічно важливими. Джурджулешти забезпечує імпорт дизельного пального та нафтопродуктів, зокрема, для сільського господарства та транспортної системи.

З огляду на руйнування та втрату ключових НПЗ у Кременчуці, Лисичанську та Одесі протягом 2022 року, Україна змушена була кардинально перебудувати систему забезпечення паливом. За перші півроку після початку широкомасштабної війни імпорт палива зріс у 12 разів – з 58,8 тис. тонн у березні 2022 року до 709,5 тис. тонн у серпні того ж року. До 2024 року Україна імпортувала вже 6,65 млн тонн дизельного пального на рік, що становить 75% усього споживання моторних палив у країні. 95% імпортованого бензину та 72% дизельного палива надходить з країн ЄС, переважно з Румунії, Литви, Словаччини, Греції, Болгарії та Польщі. За цих умов дунайський маршрут через Джурджулешти перетворився з другорядного на стратегічно важливий канал постачання, особливо для південних регіонів України, адже вони є більш вразливими.

Одночасно розвиток Джурджулештського порту розширює для України можливості експорту зерна, зменшує навантаження на сухопутні кордони та створює надійні канали для імпорту будівельних матеріалів, обладнання та інших критично важливих товарів, забезпечуючи швидку і безпечну доставку порівняно з маршрутами через західні кордони.

Оптимістичний варіант передбачає повну реалізацію румунських інвестицій без суттєвих затримок. Порт перетворюється на потужний логістичний вузол із розширеною пропускною здатністю, що дозволяє Україні диверсифікувати маршрути постачання, незважаючи на російські удари по портовій інфраструктурі. Молдова отримує відчутні транзитні доходи і зміцнює свої позиції як транзитної країни, що сприяє процесу євроінтеграції. Вплив Кишинева на економіку та енергетику Тирасполя поступово зменшує напруженість у відносинах із Придністров’ям та відкриває шлях до врегулювання конфлікту.

Реалістичний сценарій передбачає поступовий розвиток порту з можливими затримками через бюрократичні та фінансові перешкоди. В свою чергу це дасть Україні альтернативний маршрут для частини експорту зерна та імпорту палива, підвищуючи стійкість системи, тоді як основний потік вантажів залишатиметься через Одесу, Ізмаїл та сухопутні кордони. Тож цей проєкт тільки зміцнить трикутник Молдова-Румунія-Україна та обмежить російський вплив, зберігаючи статус-кво у Придністров’ї.

Це дасть Україні альтернативний маршрут для

5-7% експорту зерна та частини імпорту палива, зберігаючи основний потік через Одесу, Ізмаїл і сухопутні кордони. Проєкт зміцнює трикутник Молдова-Румунія-Україна, обмежує російський вплив і залишає ситуацію в Придністров’ї “замороженою”.

Песимістичний варіант передбачає уповільнення модернізації через політичну нестабільність, тиск Росії або ескалацію в Придністров'ї. Проєкт не реалізується в повному обсязі навіть через 5-7 років, румунські інвестори стикаються з ризиками, і Україна не отримує альтернативного маршруту. Також у разі різкої ескалації удари по інфраструктурі та провокації на Дунаї можуть зробити маршрут тимчасово або повністю непрацездатним, загрожуючи глибокою політичною кризою та посилюючи російський вплив.

Ризики та обмеження: що може завадити проєкту

Разом із вигодами проєкт має низку обмежень та ризиків. Пропускна здатність Дунайського коридору обмежена фізичною глибиною фарватеру, швидкістю течії та сезонними коливаннями рівня води, що особливо впливає під час посух. Політична нестабільність у Молдові, загроза з боку проросійських сил та невизначеність довкола Придністров’я можуть ускладнити довгострокові інвестиції, а будь-яка зміна уряду на менш проєвропейський може поставити під сумнів виконання концесійних умов.

Росія вже застосовує інформаційний тиск, намагаючись перетворити економічний проєкт на “загрозу суверенітету” та посіяти розбрат у молдовському суспільстві. Однак залучення зовнішніх інвесторів зменшує контроль Молдови над стратегічним активом і може стати джерелом довгострокової напруги у відносинах з Бухарестом.

Висновок

Угода щодо Джурджулештського порту наочно демонструє, як інфраструктурні проєкти перетворюються на інструменти національної безпеки. В умовах війни для України критичного значення набуває кожен альтернативний маршрут постачання, диверсифікація імпорту й експорту та зменшення залежності від вразливих логістичних напрямів. Джурджулешти стає випробуванням здатності Молдови, Румунії та України вибудовувати стійку регіональну інфраструктуру попри системний тиск Росії. Успіх проєкту визначатиметься не формальними параметрами концесії, а політичною волею Кишинева зберегти проєвропейський курс і готовністю Бухареста та Києва підтримати Молдову в критичні моменти.