Аналізуємо масові протести у Туреччині
The Voicer
Tunahan Turhan / SOPA Images / ZUMA Press Wire / Scanpix / LETA
Але для початку, щоб влитись у контекст, пропонуємо вам подивитися на досить якісні та вражаючі кадри з вулиць протестуючої Туреччини.
Chris McGrath / Getty Images 
Akin Celiktas / Anadolu / Getty Images 
Tunahan Turhan / SOPA Images / ZUMA Press Wire / Scanpix / LETA 
Huseyin Aldemir / AP / Scanpix / LETA 
Huseyin Aldemir / AP / Scanpix / LETA 
Francisco Seco / AP / Scanpix / LETA 
Umit Bektas / Reuters / Scanpix / LETA Tunahan Turhan / SOPA Images / ZUMA Press Wire / Scanpix / LETA Хто такий Екрем Імамоглу?
Описувати всю біографію мера Стамбула ми не будемо, зупинимося лише на деяких цікавих моментах. Народився Імамоглу у 1970 році. У порівнянні з Ердоганом, якому зараз 71 рік, п’ятдесятип’ятирічний Імамоглу виглядає цілком молодим і жвавим політиком. Його батько володів будівельною фірмою, що, мабуть, допомогло юному хлопцеві вступити до Американського приватного університету в Киринії. Це цікавий момент, адже, на відміну від класичної турецької освіти, цей університет використовував американські моделі та методи навчання.
Ще у 1990-х Імамоглу почав захоплюватися політикою, а у 2013 вже відзначився першою великою перемогою. Він взяв участь у виборах мера в районі Бейлікдюзю та здобув перемогу над кандидатом від керівної Партії справедливості та розвитку (AKP), якою керує Ердоган. Тут, до речі, був смішний момент, який, можливо, і вплинув на те, що відбувається зараз. Річ у тім, що різниця між кандидатами склала трохи більше ніж 13 тисяч голосів – 0,2%, але Вища виборча рада Туреччини анулювала результат, бо, за версією слідства, була неправильно організована робота спостерігачів. Раптово (або не дуже), до такого рішення активно закликав Ердоган, який стверджував, що розрив у 13 тисяч голосів надто малий для остаточного рішення.
Але обіцяний смішний момент йде далі. Було призначено перевибори, за підсумками яких у червні 2019-го Імамоглу виграв із ще більшим відривом, ніж було спочатку. Тоді про нього по-справжньому дізналися. Наступною зупинкою стало місце мера Стамбула.
Початок проблем
Популярність позасистемного політика, як здається, не вписувалася в плани Ердогана. У грудні 2022-го суд у Стамбулі засудив його до двох років та семи місяців ув'язнення. Відгадаєте за що? За образу співробітників Вищої виборчої ради Туреччини. Так, Імамоглу назвав їх «ідіотами». Щоправда, він мав на увазі тих, хто анулював результати виборів ще 2019 року. Однак, як виявилося, цей вчинок тягне на майже три роки в'язниці. Вже тоді були масові протести на підтримку мера столиці, і той зміг оскаржити рішення суду.
Але важливо розуміти, що реальною причиною цього юридичного фарсу була спроба заборони Імамоглу брати участь у виборах президента Туреччини. Той, до речі, планував. І навіть опитування показували досить небезпечні для Ердогана результати.
Наближаємось до наших днів
У листопаді 2024 року у боротьбу вплутався безпосередньо президент. Ердоган подав позов за наклеп проти Імамоглу через те, що той нібито намагався принизити президента на публіці. До речі, виявляється, що за це в Туреччині вас можуть ув'язнити на 4 роки.
Але й цим все не скінчилося. Буквально нещодавно прокуратура Стамбула ініціювала чергове розслідування проти мера, де його звинуватили у спробах вплинути на перебіг слідства. І навіть це ще не все. За день до затримання Стамбульський університет оголосив про позбавлення мера диплома про вищу освіту. Чому? А згадайте Американський університет, у якому вчився Імамоглу. Майбутній мер нібито порушив процедуру переведення з одного університету до іншого.
Масові протести
Апофеозом стало звинувачення у хабарництві та співпраці з курдами, а це, очевидно, карається значно серйозніше, ніж наклепи на владу та порушення при вступі до вузу. Звичайно, Імамоглу заарештували.
Почалися масові протести у Стамбулі та за його межами. Видання The Guardian повідомляло, що ввечері 21 березня в акції у Стамбулі взяли участь 300 тисяч людей. Однак важливо пам'ятати, що видання цитує слова прихильників мера. Насправді кількість може відрізнятися, але протести, безперечно, мають масовий характер.
Не обійшлося і без жорстоких конфліктів. Поліцейські використовують для розгону демонстрантів не лише сльозогінний газ, а й водяні гармати та навіть гумові кулі. Лише 21 березня поліція заарештувала за участь у мітингах 343 особи.
Чинна влада пояснює свою позицію досить просто:
«Ми не співчуватимемо тим, хто намагається порушувати громадський порядок, загрожувати миру та безпеці, творити хаос і влаштовувати провокації», — заявив міністр внутрішніх справ. Ердоган пішов далі і заявив, що у влади «немає часу на опозиційні спектаклі».
Але чи був Імамоглу один?
Звісно, у Туреччині не один політично активний громадянин. Говорячи про команду Імамоглу, ще з жовтня минулого року поліція затримала понад 50 учасників республіканської народної партії. А в день затримання Імамоглу поліція заарештувала ще 100 інших політиків, журналістів та активістів. Це були масові рейди.
Профспілка журналістів повідомила, що у понеділок щонайменше ще вісім журналістів було затримано вдома. Цікаво, що серед них був фотожурналіст, який працює на французьке інформаційне агентство Agence France-Presse (AFP).
Як ситуація впливає на відносини з ЄС?
Важливим доповненням до аналітики щодо протестів у Туреччині є інформаційний та геополітичний фон, на якому вони відбуваються. Річ у тім, що через політику новообраного президента США Дональда Трампа, який віддаляється від Європи, країни ЄС терміново шукають союзників, які допоможуть покращити обороноздатність Союзу. Нещодавно в Європарламенті було запропоновано ідею спільних оборонних проєктів Євросоюзу та Туреччини, в якій, здавалося б, зацікавлені обидві сторони.
Ердоган навіть спробував пов'язати це з переговорами щодо вступу Туреччини до ЄС, що допомогло б стабілізувати турецьку економіку. І деякі європейські лідери навіть підтримали цю ідею. Наприклад, прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що хотів би бачити Туреччину членом Європейського Союзу.
І хоч до якихось реальних результатів було далеко, процес зрушив із мертвої точки. А тепер, після гучних затримань опозиції, важко припустити, куди зайдуть переговори. Представники Європи вже засудили придушення протестів, хоча варто зауважити, що зробили вони це досить акуратно, не скасовуючи раніше заплановані квітневі переговори. Здається, європейські країни уважно стежать за діями Ердогана, і йому слід поводитись делікатніше, якщо він розраховує на подальшу співпрацю між країнами.
А що думають про ситуацію в Туреччині США?
Декілька днів тому державний секретар США Марко Рубіо провів у Вашингтоні переговори із турецьким міністром закордонних справ Хаканом Фіданом. За його словами, США висловили стурбованість у зв'язку з арештами у Туреччині. Однак тут важливо розуміти, що Ердоган для команди Трампа зараз грає досить важливу роль, і Штати можуть навіть заплющити очі на масові протести.
Туреччина стає все більш важливим опорним пунктом перед Іраном на Близькому Сході, а також залишається фактором стабілізації в Сирії. Власне, саме це і сказав Рубіо після зустрічі з турецьким міністром.
Також, на тлі побоювань щодо надійності покупок американських винищувачів, Трамп з Ердоганом домовилися про повернення країни в програму по F-35, і навіть розглядається варіант заміни російського озброєння в Туреччині на американське. Є підозри, що США не захочуть зривати угоду навіть після агресивного придушення протестів.
Що буде далі?
Хоча попереду і довгі розгляди судових справ та безліч протестів, чинна влада вже не втрачає часу. У Стамбулі почали знімати білборди та іншу рекламну агітацію із зображенням Імамоглу. І навіть якщо його знову виправдають, повториться сценарій минулих виборів, коли Імамоглу не допустили на них через відкритий судовий процес.
Як це часто буває, зараз все в руках мітингувальників. Ердоган доволі складний і навіть професійний політик. Він вміє грати в цю гру, отримуючи вигоду з багатьох ситуацій. Однак усередині країни у нього з кожним роком дедалі більше проблем.
Тому сьогодні, як нам здається, багато чого залежить саме від долі Імамоглу. Чинна влада небезпідставно бачить у ньому головного супротивника, а опозиція розуміє, що Імамоглу зараз їх найцінніша фігура. Глава Республіканської народної партії Озгюр Озель вже назвав дії влади "переворотом проти майбутнього президента".
"Я запрошую десятки тисяч, сотні тисяч і мільйони взяти участь у мирних демонстраціях, висловити нашу демократичну реакцію і реалізувати наші конституційні права", — додав він, що говорить про те, що на даний момент план опозиції полягає в спробі врятувати ситуацію за допомогою протестного руху.
Якщо Ердогану вдасться протриматися до моменту ослаблення протестів, опозиції доведеться шукати нового претендента на посаду президента, що за такий короткий термін зробити складно.
Але й ув'язнення Імамоглу, як показує турецька історія, не завжди вирок. Адже у 1997 році тоді ще молодий Ердоган також був мером Стамбула і його також заарештували через нібито підбурювання до насильства та ненависті. Тоді майбутній президент провів у в'язниці 120 днів. Йому довелося піти з посади мера та пропустити парламентські вибори. Однак через чотири роки Ердоган повернувся у політику та переміг у президентських перегонах. Зараз Імамоглу багато в чому проходить шлях Ердогана. Все ж таки історія має своє доволі специфічне почуття гумору.