Мапа дезінформації. Результати дослідження якості висвітлення вторгнення Росії в Україну в провідних іспанських ЗМІ

Photo: Enrique Villarino

Росія веде інформаційну війну проти Європи. Дезінформація є ключовим елементом російської стратегії розпалювання внутрішньої напруги в західних суспільствах та просування прокремлівської політики. Головною метою Росії у її операціях впливу на Заході є послаблення міжнародної допомоги Україні та примушення країни укласти мир на умовах Кремля, що фактично рівнозначно капітуляції.

Перевірка інформації та зв’язків журналістів і авторів є важливим елементом для інформаційної гігієни. З цією метою аналітична спільнота Resurgam розпочала дослідження на основі контент-аналізу щодо якості висвітлення російсько-української війни у провідних ЗМІ кількох європейських країн.

Іспанія стала першим об’єктом нашого дослідження. У період з травня по липень 2025 року спільнота Resurgam проводила дослідження провідних іспанських ЗМІ. Ми сформували перелік авторів, які непрофесійно поширюють інформацію про російське вторгнення, порушуючи журналістські стандарти, та цілеспрямовано викривлюють факти, що сприяє поширенню російської дезінформації та погіршенню рівня іспансько-українських відносин.

Методологія дослідження

Ми обрали для дослідження десять провідних іспанських ЗМІ: El País, El Mundo, La Vanguardia, El Periódico de Catalunya, El Diario, ABC, 20 minutos, La Razón, EFE, Europa Press. Всі видання базуються в Мадриді, крім La Vanguardia та El Periódico de Catalunya, які знаходяться в Барселоні (Каталонія).

Під час дослідження аналізувались винятково статті, що були опубліковані протягом 2024 року та висвітлювати тему російсько-української війни.

Для отримання максимально якісного результату дослідження було проведено три рівні аналізу:

1. Перехресне оцінювання статей трьома непов’язаними особами за розробленими критеріями

Всі статті, які були внесені в систему, отримували по одній з трьох можливих оцінок, від трьох і більше людей, відповідно до прописаних критеріїв.

Вигляд системи

Для оцінки було передбачено три оцінки: зелена (позитивна), жовта (нейтральна), червона (негативна).

Зелена оцінка передбачає конструктивне висвітлення подій у статті та коректно побудовану інформацію, відповідно до журналістських стандартів, таких як: 1) достовірність; 2) точність; 3) відокремлення фактів та коментарів; 4) усвідомлення та підтримка автором факту, що Росія є агресором та порушником міжнародного права; 5) повага до суб’єктності та територіальної цілісності України, що є елементом міжнародного права та професійних норм.

Жовта оцінка – нейтральне висвітлення подій, що переважно відповідає стандартам. Автор може подавати як позитивну, так і негативну інформацію для нашого суб’єктивного сприйняття. Наявні незначні неточності, які не впливають на загальну картинку сприйняття тексту та об’єктивність викладення фактів. Або стаття не включає понад одного критерію, які віднесені до категорії “Маніпулятивного/викривленого висвітлення подій”.

Червона оцінка – маніпулятивне/викривлене висвітлення.

Критерії:

1) інформація подана у матеріалі не відповідає фактажу;
2) стаття написана з метою спровокувати читача на емоції або дії, спрямовані проти України та Європи, і не має на меті проінформувати про якісь події;
3) заголовок не відповідає поданій у статті інформації і вирваний із контексту;
4) автор проявляє неповагу до суб’єктності та територіальної цілісності України відповідно до міжнародних норм;
5) автор уникає засуджувати Росію за її акт агресії, відбувається спроба «відбілити» агресора чи прирівняти жертву до агресора.
6) та інші.

Три оцінки для кожного матеріалу були необхідні для того, щоб більш якісно та ретельно відсортувати статті червоного рівня, які були головним об’єктом дослідження.

Варто зауважити, що учасники не мали доступу до результатів інших, щоб унеможливити взаємний вплив.

2. Експертний рівень оцінки зібраної інформації

На цьому рівні дослідження група експертів аналітичної спільноти Resurgam (фахівці з політології, міжнародних відносин, протидії дезінформації, філософії, а також спеціалісти з OSINT) більш глибоко переглядали всі матеріали, які були віднесені до червоного рівня, або були близькі до цього, або були суперечливі оцінки, отримані під час першого етапу.

Цей рівень складався з таких компонентів:

додаткова оцінка публікацій авторів, особливо тих, хто потрапив до «червоного рівня» або перебував на межі цієї категорії;
деталізований колективний розбір статей із побудовою «наративної мапи»;
вивчення бекґраунду авторів, визначення системності провокативних публікацій поза межами окресленого дослідження;
OSINT-аналіз контактів та перевірка авторів на предмет зв’язків із РФ і можливих рівнів заангажованості.

За результатами другого рівня були сформовані досьє підозрілих авторів, роботи яких не відповідають журналістським та аналітичним стандартам, поширюють тези близькі, або відверто проросійські наративи, застосовують маніпуляції, проявляють неповагу до суб’єктності та територіальної цілісності України, уникають засудження Росії чи навіть застосовують методи «відбілювання» агресора та легалізації окупаційної війни, мають підозрілі зв’язки чи системність порушень.

3. Рецензійний рівень оцінки незалежними експертами

Його мета — об’єктивізувати отримані дані шляхом зовнішнього рецензування та рекомендацій сторонніх фахівців.

У рецензуванні взяли участь 10 осіб: представники академічної журналістики, головні редактори українських видань, фахівці з фактчекінгу, політичної психології та інших галузей. Рішення щодо можливих корекцій даних дослідження (першого й другого рівнів) ухвалювалися кваліфікованою більшістю. Водночас команда міжнародно-аналітичної спільноти Resurgam не мала права голосу на цьому етапі.

Для забезпечення максимальної прозорості на рецензійне засідання були офіційно запрошені представники Посольства Іспанії в Україні. На жаль, вони не з’явилися.

Крім того, зібрані зауваження було надіслано до іспанських медіа. Метою цього кроку було як отримати їхні коментарі, так і почути аргументацію, яку ми були готові врахувати.

За результатами роботи на всіх трьох рівнях був підготовлений фінальний звіт, частина якого представлена публічно.

Схема та таймлайни методології оцінювання

Результати дослідження

У ході дослідження було проаналізовано 1921 статтю, що були опубліковані десятьма вищезгаданими виданнями під час 2024 року та висвітлювали тему російсько-української війни.

1004 статті (52,3%) було віднесено до зеленого рівня як такі, що об’єктивно висвітлюють російське вторгнення. Ще 731 статтю (38%) – до жовтого рівня, які здебільшого відповідають стандартам, а незначні неточності чи дрібні недоліки не впливають на загальну якість та об’єктивність.

До червоного рівня було віднесено 186 статтю (9,7%), у яких маніпулятивно висвітлена тема російського вторгнення та поширюються проросійські наративи, зафіксовані інші недоліки, визначені вище як «червоний рівень».

З них 107 статей було опубліковано без зазначення авторства, здебільшого як передруки, що особливо характерно для таких видань, як 20 minutos, EFE та Europa Press, які переважно працюють як агрегатори новин і, як наслідок, мають низький поріг верифікації та перевірки інформації;
решта 79 матеріалів – із вказанням авторства.

Рейтинг видань

Видання El Mundo та El País показали найвищий рівень об’єктивності та достовірності у своєму висвітленні війни Росії проти України. Обидва видання мають високий рівень верифікації інформації.

El Diario та ABC загалом мають високі стандарти, але є ряд авторів, які системно порушують їх.

EFE, Europa Press, 20 minutos не вказують авторство статей та часто не верифікують матеріали, які републікують з інших видань.

La Razon допускає публікацію провокативних статей, зокрема у форматі opinion, часто без належної верифікації.

Каталонські видання La Vanguardia та El Periódico de Catalunya, які знаходяться в Барселоні, показали найгірший рівень об’єктивності та достовірності у висвітленні війни Росії проти України. Ряд авторів обох видань мають різну заангажованість, що часто посилює проросійські наративи, які вони системно поширюють.

Далі у порядку спадання представлений рейтинг видань та результати окремо по кожному з них.

Безпечна категорія

1. El Mundo — оцінка 9,4/10

Видання отримало базову оцінку (1-го рівня дослідження) у 8,4 бала з 10 та редакторську оцінку — 9,4 бала (редакційна колегія аналітичної спільноти Resurgam мала можливість додати або відняти 1 бал до/від базової оцінки або залишити її без змін після проведення 2-го рівня дослідження).

Зі 125 проаналізованих статей El Mundo 70% належать до зеленого рівня, 27% – до жовтого, і лише 3% – до червоного. Жоден автор цього видання не потрапив до червоного списку.

Журналісти Альберто Рохас (Alberto Rojas), Хав’єр Колас (Xavier Colás), Хав’єр Еспіноса (Javier Espinosa), Масель Гаскон (Macel Gascón), Ростислав Аверчук (Rostyslav Averchuk) професійно та об’єктивно виконують свою роботу та додані до категорії авторів надійного (зеленого) рівня.

2. El País – оцінка 9,3/10

Базова оцінка – 8,3 бала з 10 та редакторська оцінка – 9,3. З 218 проаналізованих статей 69% потрапили до зеленого рівня, 29% – до жовтого, а 2% – до червоного.

Журналісти Крістіан Сегура (Cristian Segura), Марія Р. Сакуїльйо (Maria R. Sahuquillo), Оскар Гутьєррес Гаррідо (Óscar Gutiérrez Garrido), Мануель Альтосано (Manuel Altozano), Хав’єр Г. Куеста (Javier G. Cuesta), Лола Ієрро (Lola Hierro) були додані до списку авторів зеленого (надійного) рівня як такі, що об’єктивно висвітлюють тему війни Росії проти України.

Один автор потрапив до червоного списку – Томасо Коч (Tommaso Koch).

Категорія уваги

3. El Diario – оцінка 7,9/10

Базова оцінка – 7,9, редакторська – 7,9. Зі 120 статей: 65% – зелені, 29% – жовті, 6% – червоні.

Видання знаходиться дуже близько до потрапляння до «безпечної категорії». Видання відповідає журналістським стандартам. Абсолютна більшість штатних журналістів видання детально вивчає проблематику, предмет та об’єктивно описує, знайомлячи читачів з новинами, подіями та їх аналізом.

Зоною ризику є низка авторів, які поширюють власні статті через розділ OPINION. Низка авторів потрапила до «червоного рівня», оскільки були зафіксовані вагомі порушення журналістських стандартів, маніпуляція фактами, прояв неповаги до України, її суб’єктності та територіальної цілісності.

Тож інформація безпосередньо видання характеризується високою надійністю, але зоною ризику є редакторська політика щодо якості розміщення публікацій в розділі OPINION.

Надійні автори: Ісіар Гутьєррес (Iciar Gutierrez), Ірене Кастро (Irene Castro), Ден Саббаґ (Dan Sabbagh), Антонія Креспі Феррер (Antònia Crespí Ferrer), Шон Волкер (Shaun Walker), Хав’єр Біоска Асойти (Javier Biosca Azcoiti).

Червоні (ненадійні) автори: Хосе Енріке де Аяла (José Enrique De Ayala) та Енріке Сантьяго Ромеро (Enrique Santiago Romero).

4. EFE – оцінка 7,2/10

Є єдиним державним ЗМІ у списку видань, які ми досліджували. Базова оцінка – 8,2 бала, редакторська – 7,2. З 85 проаналізованих статей: 72% потрапили до зеленого рівня, 20% – до жовтого, а 8% – до червоного.

Здебільшого EFE не зазначає конкретного авторства у матеріалах, які поширює, а вказує авторство видань, таких як El Mundo, La Razón, El Periódico de Catalunya, El Diario, ABC тощо. Оскільки таким чином EFE поширило дуже багато червоних статей від зазначених видань, то було вирішено класифікувати EFE як одного автора, що потребує додаткової уваги при споживанні матеріалів видання.

Систематичною проблемою видання є низка публікацій та републікацій інформації суто з російських джерел без оцінки, без альтернативних коментарів України чи інших сторонніх аналітиків, експертів, які б могли верифікувати інформацію.

Таким чином, інколи, видання несвідомо надає трибуну та сприяє поширенню російської дезінформації серед іспанських читачів, оскільки офіційні російські заяви мають високий ризик надання неправдивих даних чи поширення пропаганди, особливо у разі якщо відсутнє подання контексту чи альтернативних коментарів для перевірки російської інформації.

Окремі приклади (не всі) такої проблеми:

Наприклад, новина – яка є суто звітом МО РФ: https://efe.com/mundo/2024-02-25/rusia-guerra-ucrania-evolucion-2/
Або стаття, яка ґрунтується виключно на заявах з пресконференції Путіна, що має високий ризик дезінформувати іспанського читача через саму специфіку таких виступів російських лідерів": https://efe.com/mundo/2024-06-06/putin-defiende-a-trump-y-no-cede-en-ucrania/

5. ABC – оцінка 6,9/10

Базова оцінка – 6,9, редакторська – 6,9. Зі 141-ї статті: 42% – зелені, 55% – жовті, 3% – червоні.

Видання відповідає журналістським стандартам. Абсолютна більшість штатних журналістів видання детально вивчає проблематику, предмет та об’єктивно описує, знайомлячи читачів з новинами, подіями та їх аналізом.

Зоною ризику є невелика кількість авторів «червоного рівня», оскільки у них були зафіксовані вагомі порушення журналістських стандартів, маніпуляція фактами, прояв неповаги до України, її суб’єктності та територіальної цілісності.

Інформація безпосередньо видання характеризується високою надійністю. Ризик становить невелика кількість авторів-оглядачів.

Надійні автори Марсель Гаскон (Marcel Gascón), Альфонс Кабрера (Alfons Cabrera), Пабло М. Діес (Pablo M. Díez), Анхель Луїс Менендес (Ángel Luis Menendez), Хосе Ігнасіо де ла Торре (José Ignacio De La Torre), Хуан Лопес Корколес (Juan López Córcoles), Лусія Кабанелас (Lucía Cabanelas), Педро Родрігес (Pedro Rodríguez)..

Червоні автори: Луїс Феліу Бернардес (Luis Feliu Bernárdez), Педро Пітарч (Pedro Pitarch).

6. Europa Press – оцінка 6,5/10

Базова оцінка – 7,5, редакторська – 6,5. З 318 статей: 58% – зелені, 35% – жовті, 7% – червоні.

Видання не вказує конкретного авторства та всі свої матеріали підписує загальним авторством Europa Press. Систематичною проблемою видання, як і решти агрегаторів, є публікація (найчастіше републікація) інформації суто з російських джерел без оцінки, без альтернативних коментарів України чи інших сторонніх аналітиків, експертів, які б могли верифікувати інформацію.

Окремі приклади (не всі):

Новина, яка складається суто з заяви речника президента РФ Пєскова: https://www.europapress.es/internacional/noticia-rusia-compara-manifestaciones-georgia-protestas-proeuropeas-2013-ucrania-20241202120056.html
Новина, побудована суто на заявах речниці МЗС РФ Захарової про «цілеспрямоване бомбардування по журналістах»: https://www.europapress.es/internacional/noticia-heridos-dos-periodistas-cadena-television-rusa-ntv-donetsk-20240613164849.html
Новина про «фосфорні гранати в Україні», побудована виключно на цитуванні ТАСС та військових Росії, які незаконно перебувають на території України: https://www.europapress.es/internacional/noticia-menos-muerto-nuevo-ataque-ruso-donetsk-20240422185450.html

Та інші.

Інформація видання характеризуються помірним рівнем надійності через описані вище недоліки.

7. 20 minutos – оцінка 6,1/10

Базова оцінка – 7,1, редакторська – 6,1. З 449 статей: 55% – зелені, 31% – жовті, 14% – червоні.

Має змішаний підхід: аналітичні матеріали переважно власного виробництва характеризуються високою якістю, але оскільки видання частково агрегує новини, то присутні відповідні проблеми, як і для решти подібних видань

Зелені автори: Еміліо Ордіс (Emilio Ordiz), Хакобо Алькутен (Jacobo Alcutén), Карлос Перес Паломіно (Carlos Pérez Palomino), Лусія Ортега Прієто (Lucía Ortega Prieto), Марта Морено (Marta Moreno), Мігель Анхель Лісо (Miguel Ángel Liso), Ольга Косова (Olha Kosova) потрапили до зеленого — надійного рівня.

Червоні автори: Франсіско Ган Пампольс (Francisco Gan Pampols).

Категорія інформаційного ризику

8. La Razón – оцінка 5,4/10

Базова оцінка – 6,4, редакторська – 5,4. З 91-ї статті: 50% – зелені, 29% – жовті, 21% – червоні.

Видання має суттєві недоліки: порушення журналістських стандартів як у редакційних статтях, так і вагомі недоліки в перепості інформації з інших джерел (найчастіше EFE та Europa Press) без перевірки якості матеріалу та надійності інформації.

Низка статей видання має неправдиві дані чи вводить читача в оману, через що видання має один з найвищих показників «червоного рівня», попри вагому частку і якісних матеріалів.

Через високий ризик проникнення матеріалів, що мають невідповідність стандартам і збільшують ризики ввести в оману читача чи прояв неповаги до українсько-іспанських відносин, дане видання є елементом ризику.

Надійні автори: Альфредо Біуррун (Alfredo Biurrun), Альваро Гарсія (Álvaro García), Андрейна Флорес (Andreína Flores), Карлос Сальданья (Carlos Saldaña), Кароліна Серрано (Carolina Serrano), Росіо Коломер (Rocío Colomer), Ростислав Аверчук (Rostyslav Averchuk), Антоніо Фернандес (Antonio Fernández).

Червоні автори: Альберто Техедор (Alberto Tejedor), Луїс Феліу Бернардес (Luis Feliu Bernárdez), Хорхе Фернандес Діас (Jorge Fernández Díaz).

9. La Vanguardia – оцінка 5,6/10

Базова оцінка – 5,6, редакторська – 4,6. Зі 195 статей: 28% – зелені, 55% – жовті, 17% – червоні.

Надійні автори: Беатріс Наварро (Beatriz Navarro), Марія-Пас Лопес (María-Paz López), Каталіна Гомес Анхель (Catalina Gómez Ángel), Еусебіо Валь (Eusebio Val).

Багато авторів видання La Vanguardia потрапили до червоного рівня, що становить понад 40 % всіх авторів даного рівня в Іспанії: Гонсало Арагонес (Gonzalo Aragonés), Мануель Кастельс (Manuel Castells), Джемма Саура (Gemma Saura), Паскаль Боніфас (Pascal Boniface), Маріано Оліар Ортега (Mariano Oliar Ortega), Хуан-Хосе Лопес Бурніоль (Juan-José López Burniol), Хозеп М. Коломер (Josep M. Colomer), Хорхе Іпінья Пандо (Jorge Ipiña Pando).

Дане видання несе найвищий інформаційний ризик як через кількість авторів, які потрапили до «червоної зони», та високий рівень охоплення, що дозволяє потрапляти статтям видання в новинно-агрегаторні видання як 20 minutos, EFE та Europa Press, так і через низку «конфліктів інтересів».

Ряд публікацій видання має відверто підозрілі ознаки збігу з активністю інформаційних компаній Росії. Ряд авторів має безпосередні зв’язки з Росією через професійні, комерційні чи родинні контакти.

Дане видання є ключовим елементом інформаційного ризику введення іспанських читачів в оману щодо подій в Україні, введення українських читачів щодо процесів українсько-іспанських відносин. Ряд авторів з високим дипломатичним, політичним, військовим статусом як посадові особи, допускає неприпустимі прояви неповаги до України як держави, сприяння інтересів агресора і так далі.

Хоча є беззаперечно низка авторів, які працюють над об’єктивним висвітленням подій.

10. El Periódico de Catalunya – оцінка 5,4/10

Базова оцінка – 5,4, редакторська – 4,4. Зі 195 статей: 21% – зелені, 65% – жовті, 14% – червоні.

Надійні автори: Марк Маргінедас (Marc Marginedas), Ірене Савіо (Irene Savio), Маріо Сааверда (Mario Saaverda), Рікардо Мір де Франсія (Ricardo Mir de Francia), Алекс Бустос (Àlex Bustos), Хуан-Хосе Фернандес (Juan José Fernández).

Червоні автори: Хоакін Рабаго (Joaquín Rábago), Ольга Меріно (Olga Merino), Ернест Фольч (Ernest Folch), Елісео Оліверас (Eliseo Oliveras)

Дане видання є елементом інформаційного ризику введення іспанських читачів в оману щодо подій в Україні, введення українських читачів щодо процесів стосовно українсько-іспанських відносин. Окремі автори припускаються неприпустимих коментарів стосовно України, що є проявом неповаги до суб’єктності, територіальної цілісності країни.

Частина авторів системно застосовують підміну причинно-наслідкових зв’язків, зміщення фокусів і, як наслідок, відбілювання агресора.

Частина авторів публікується у виданнях, на які накладені санкції РНБО як ненадійні джерела.

Через меншу інформаційну вагу і меншу кількість авторів, які потрапили до «червоного рівня», дане видання має відповідно менший негативний вплив, ніж La Vanguardia, але залишається вагомим елементом інформаційного ризику.

Принцип поширення «інформаційного ризику»

Менше ніж 10% проаналізованих нами з 1921 статті підпали під ознаки «червоного рівня». Тож рівень спотворення інформації в іспанському медіаполі залишається відносно невисоким. Понад 55% статей «червоного рівня» (10% від загальної кількості) складають передруки, які пройшли певний цикл до перетворення на інформаційний тренд.

Ознаки такого процесу є сталими:

Видання, що продукує статтю, повинно мати відповідний інформаційний вплив. Тобто, зазвичай це маленьке видання.
Зазвичай інформація, що містить інформаційний ризик, продукується в розділі Opinion, де автор, фактично користуючись ім’ям видання, отримує необхідний розголос. Оскільки інші видання та агрегаторно-новинні видання подібні до (EFE та Europa Press та інші) републікують це як інформацію з умовно La Vanguardia, на цьому етапі губиться сприйняття у читача, що це Opinion.
Після того, як стаття потрапила хоч в один з агрегаторно-новинних порталів, далі ця інформація обмінюється між ними, внаслідок чого остаточно губиться авторство, приналежність до Opinion, і здобуваються мільйонні охоплення.
Потім інформація/викривлення/дезінформація/фейк отримують статус «інформаційного тренду» і таким чином легалізуються у медіаполі.

Як це виглядає на прикладі Іспанії, можна побачити за схемою:

Топ авторів зеленого (надійного) рівня

*Даний список не є вичерпним (повний — за посиланням). Ми вдячні всім, кого нам не вдасться зазначити у статті, за об’єктивне та професійне висвітлення подій, аналіз та інформаційний внесок.

Альберто Рохас (Alberto Rojas)

Журналіст видання El Mundo, який спеціалізується на висвітленні військових конфліктів. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Альберто Рохас активно висвітлює події в Україні, здійснюючи численні репортажі із зони бойових дій. У жовтні 2024 року Рохас опублікував книгу “Vivir la guerra: La guerra de Ucrania desde las trincheras” (“Жити війною: Війна в Україні з окопів”), у якій він описує свій досвід перебування в Україні під час війни. У лютому 2025 року Росія порушила кримінальну справу проти Альберто Рохаса, звинувачуючи його у нібито незаконному перетині кордону в Курській області разом з українськими військовими.

У ході дослідження було проаналізовано 44 статті Альберто Рохаса, які були опубліковані протягом 2024 року. 32 з них були віднесені до зеленого рівня, а 12 – до жовтого. Автор отримав базову оцінку у 8,6 бала з 10.

Крістіан Сегура (Cristian Segura)

Висококваліфікований кореспондент EL PAÍS, який безпосередньо збирає інформацію з місць. Систематично перебуває в Україні, вивчає деталі та неодноразово здійснював небезпечні поїздки до зони бойових дій. Попри інколи можливі незначні неточності, вони не впливають на якість висвітлення та внесок журналіста у висвітлення подій в Україні для іспанських читачів.

У ході дослідження було проаналізовано 88 статей Крістіана Сегури, які були опубліковані протягом 2024 року. 51 із них було віднесено до зеленого рівня, 34 — до жовтого, а 3 — до червоного. Автор отримав базову оцінку 7,7 бала з 10.

Еміліо Ордіс (Emilio Ordiz)

Журналіст видання 20 minutos, де висвітлює актуальні події та політичні процеси, що відбуваються у Європейському Союзі.

33 проаналізовані статті: 23 – зелені, 10 – жовті. Базова оцінка – 8,5.

Марія Р. Сакуїльйо (Maria R. Sahuquillo)

Журналістка видання El País, яка з 2022 року висвітлює повномасштабну війну Росії проти України, здійснюючи репортажі із зони бойових дій, зокрема Бахмут, Херсон, Лиман, Куп'янськ тощо. Вона також аналізує політичні та економічні наслідки війни для Європи, зокрема з точки зору Європейського Союзу. Наразі Марія Сакуїльйо працює в Брюсселі, де очолює представництво El País, продовжуючи висвітлювати російсько-українську війну.

19 проаналізованих статей: 17 – зелені, 2 жовті. Базова оцінка – 9,5.

Ісіар Гутьєррес (Iciar Gutierrez)

Журналістка видання El Diario, яка спеціалізується на міжнародних новинах. Зокрема, у своїх публікаціях Ісіар Гутьєррес висвітлює російське вторгнення в Україну, з акцентом на гуманітарні наслідки та політичні аспекти.

16 проаналізованих статей: 12 – зелені, а 4 – жовті. Базова оцінка – 8,8.

Оскар Гутьєррес Гаррідо (Óscar Gutiérrez Garrido)

Журналіст видання El País, що спеціалізується на міжнародних конфліктах, тероризмі та політичних кризах. Він працює у міжнародному відділі видання El País з 2011 року, координуючи висвітлення подій в Африці та Близькому Сході. Оскар Гутьєррес Гаррідо висвітлює ситуацію в Україні, зокрема з 2024 року, коли він став спеціальним кореспондентом у Києві.

13 проаналізованих статей: 11 – зелені, 2 – жовті. Базова оцінка – 9,2.

Ірен Кастро (Irene Castro)

Журналістка видання El Diario, де спеціалізується на висвітленні політичних подій, зокрема в Європейському Союзі.

З 10 проаналізованих статей всі зелені. Базова оцінка – 10.

Мануель Альтозано (Manuel Altozano)

Колишній журналіст видання El País, який висвітлював міжнародну політику. Працював спеціальним кореспондентом у Києві.

З 10 проаналізованих статей всі потрапили до абсолютно надійного рівня. Базова оцінка – 10.

Хав’єр Г. Куеста (Javier G. Cuesta)

Журналіст видання El País, який працює кореспондентом у Москві. Спеціалізується на висвітленні подій, пов'язаних із війною в Україні, внутрішньою політикою Росії та міжнародними відносинами.

15 проаналізованих статей: 9 – зелені, 6 – жовті. Базова оцінка – 8.

Лола Ієрро (Lola Hierro)

Журналістка видання El País, яка працює у міжнародному відділі, здебільшого висвітлюючи події в Африці та кризові ситуації по всьому світу. Лола Ієрро неодноразово висвітлювала події в Україні. Вона перебувала в Києві та на сході України, зокрема в Краматорську та Слов'янську, де висвітлювала ситуацію.

12 проаналізованих статей: 8 – зелені, 4 – жовті. Базова оцінка – 8,3.

Беатріс Наварро (Beatriz Navarro)

Колишня репортерка видання La Vanguardia, яка висвітлювала події у Вашингтоні та Брюсселі. Зараз працює заступницею речника Президента Європейської Ради.

11 проаналізованих статей: 8 – зелені, 3 – жовті. Базова оцінка – 8,6.

Перелік авторів червоного (ненадійного) рівня

Більш детально можна ознайомитися та завантажити повні файли дослідження щодо кожного з авторів за наведеною адресою — Рейтинг надійності авторів | Resurgam.

Статистика кількості авторів червоного рівня від кожного видання

Гонсало Арагонес (Gonzalo Aragonés)

Попередній висновок: у роботі журналіста риси м’якої проросійської упередженості.

Його подача системно випускає з уваги відповідальність РФ за агресію проти України. Це є системним проявом, адже аналогічний підхід автор застосовував і щодо висвітлення вторгнення РФ в Грузію.

Автор легалізує позицію РФ, посилаючись переважно на російські джерела та заяви посадових осіб РФ без надання контексту, аналізу чи альтернативних коментарів з українського боку, і так далі.

Такий підхід сприяє поширенню та легалізації російської пропаганди. Автор упускає той момент, що більшість офіційних заяв РФ є або пропагандою, або дезінформацією, і використовуються в інформаційно-психологічних операціях.

Є ознаки публікації «на замовлення» російських статей на культурну тематику.

У ході дослідження було проаналізовано 61 стаття Гонсало Арагонеса, які були опубліковані протягом 2024 року. 6 з них були віднесені до зеленого рівня, а 40 – до жовтого, а 15 – до червоного. Автор отримав базову оцінку у 4,3 балів з 10-ти.

Елементи ризику:

Довготривалість перебування автора в Росії створює ризики упередженості, автор безпосередньо мешкає у РФ, публікував комерційні статті, вів власний щоденник про життя в Москві.

Систематично уникає вживання термінів стосовно дій РФ як «окупація», «агресія».

Як на прикладі з Грузією, так і на прикладі з Україною, автор використовує класичний прийом латентного фреймінгу, коли ключовий агресор не називається, а увага зміщується на трагічну атмосферу, історичні алюзії, страждання «простих людей» без зазначення причини виникнення цих страждань.

Франсіско Ган Пампольс (Francisco Gan Pampols)

Генерал-лейтенант у резерві. З листопада 2024 року є віцепрезидентом уряду Валенсії з питань економічного та соціального відновлення після масштабної повені (DANA).

Поточний висновок: автор систематично висловлює неповагу до суб'єктності та територіальної цілісності України, її міжнародно визнаних кордонів, що є неприпустимо для посадової особи Іспанії в рамках юридичних та дипломатичних зв'язків з Україною.

Автор схильний до поширення проросійських наративів, таких як: громадянська війна в Україні у 2014 році, державний переворот в Україні у 2014 році, Захід програв тощо.

Автор постійно перебільшує військові та економічні спроможності Росії, та навпаки — применшує військові здобутки України. Це може бути цілком приватною думкою, але ризиків щодо об’єктивності статей автора додає систематична підміна причинно-наслідкових зв’язків та використання латентного проросійського фреймінгу, зміщення фокусів.

Персональна заангажованість автора впливає на експертні висновки, що викривляє об’єктивне висвітлення подій.

З огляду на високий статус автора, він має вагомий вплив на іспанське суспільство, є частим автором статей та гостем різноманітних іспанських програм.

13 проаналізованих статей: 3 – зелені, 5 – жовті, 5 – червоні. Базова оцінка – 4,2.

Альберто Техедор (Alberto Tejedor)

Поточний висновок: автор ретранслює російські наративи, такі як: вторгнення Росії в Україну спровоковане США та Великою Британією; Україна є маріонеткою в руках США та Великої Британії; Україна програє у війні. Автор однобічно висвітлює російсько-українську війну та використовує винятково російські джерела в оцінці воєнної ситуації.

Надає непідтверджену інформацію. Робить вагомі помилки в предметі, що описує.

Свідомо чи несвідомо сприяв інформаційно-психологічній кампанії Росії довкола «до тла знищеного Південмашу» та ракети «Орешнік».

9 проаналізованих статей: 2 – зелені, 3 – жовті, 4 – червоні. Базова оцінка – 3,9.

Хоакін Рабаго (Joaquín Rábago)

Головний редактор/колумніст у низці іспанських медіа: La Casa de mi Tía, El Día, La Opinión de Málaga, El Periódico та інших. Спеціалізується на геополітичному та міжнародному аналізі. Доступ до сайту La Casa de mi Tía заборонено чинним законодавством України.

Поточний висновок: автор системно вживає російські наративи, надає непідтверджену інформацію, яка переважно генерується в російському медіаполі. Зневажливо ставиться до жертви агресії. Ігнорує причинно-наслідкові зв’язки.

Покладає провину за факт вторгнення Росії в Україну фактично на Україну, яка здійснює самооборону.

6 проаналізованих статей, з яких всі червоні. Базова оцінка – 0.

Елементи ризику:

Перекладався маловідомими ЗМІ РФ.

Є представником European Peace Project, який звинувачує ЄС у втягуванні країн Європи у війну з Росією, та водночас грубо засуджує Ізраїль у війні на території Гази (водночас, відсутнє засудження Росії за вторгнення в Україну).

Лідерами цього проєкту є люди, які неодноразово виступали проти НАТО, заперечували право України на самооборону проти РФ, та виступали за припинення постачання озброєння в Україну (Ulrike Guerot, Isabelle Casel, Peter van Stigt). Також представники даної організації стверджують, що Україна почала війну, а не РФ.

У контексті вторгнення РФ в Україну кажуть лише про “війну в Україні”, яку ЄС хоче принести в інші країни Європи.

До 9 травня 2025 року цей проєкт опублікував відео, де показав, як люди з Європи не хочуть війни. Водночас там були кадри іноземних журналістів, які знімали своє відео на Червоній площі у Москві.

European Peace Project, до якого належить й Хоакін Рабаго, неодноразово отримував звинувачення у зв’язках з РФ та її спецслужбами.

Педро Пітарч Бартоломе (Pedro Pitarch Bartolomé)

Генерал-лейтенант Сухопутних військ Іспанії (на пенсії). Є автором статей у виданнях ABC, La Razón, COPE, де коментує стратегічні й політичні питання, зокрема щодо російсько-української війни.

Поточний висновок: автор однобічно висвітлює російсько-українську війну на користь Росії, акцентує увагу на проблемах України та перебільшує російську спроможність. Автор створює хибні та маніпулятивні причинно-наслідкові зв’язки в аналізі російсько-української війни. Уникає засудження дій РФ. Проявляє неповагу до суб’єктності та територіальної цілісності України.

7 проаналізованих статей: 4 – жовті, 3 – червоні. Базова оцінка – 2,9.

Автор використовує наратив, що Росія проводить обмежену військову операцію – так звану “спеціальну військову операцію” – проти України, а не здійснює повномасштабну війну.

Елементи ризику

У лютому 2013 року генерал Педро Пітарч був одним зі спікерів семінару “EU-Russia: towards a post-crisis agenda”, який проводився у Real Instituto Elcano за підтримки Делегацій Польщі та ЄС. Семінар був присвячений актуальному стану відносин між ЄС і Росією та можливим шляхам поліпшення співпраці.

Мануель Кастельс (Manuel Castells)

Іспанський соціолог-постмарксист. Міністр освіти у 2020-2021 рр. в уряді прем’єр-міністра Педро Санчеса. Періодично пише матеріали для видання La Vanguardia у форматі opinion.

Автор постійно поширює проросійські наративи, такі як: неефективність західних санкцій проти Росії, необхідність домовлятися з Росією через наявність в неї ядерної зброї тощо. Автор постійно перебільшує військові та економічні спроможності Росії та навпаки – занижує спроможності України. Автор однобічно висвітлює російсько-українську війну на користь Росії. Для посилення аргументації робить вивід на емоції.

Через високий статус автора, він може мати значний вплив на викривлення іспанського медійного поля та завдавати відчутної шкоди іспансько-українським відносинам.

3 проаналізовані статті: 1 – жовта, 2 – червоні. Базова оцінка – 1,7.

Елемент ризику:

Має тісні наукові та особисті зв’язки з РФ. Був гостьовим професором Вищої школи економіки (Москва), Університету гуманітарних наук (Єкатеринбург). До 2015 року входив до Міжнародної консультативної ради Вищої школи економіки (Москва).

Є запрошеним спікером та учасником понад 20 наукових конференцій та заходів, частина з яких проходила за підтримки президента РФ.

Спільно з дружиною-росіянкою Еммою Кисельовою*, яка раніше була заступницею директора Інституту економіки російської академії наук у Новосибірську, має понад 30 монографій та есе, присвячених Росії та різним аспектам російського суспільства.

Детальна інформація зазначена у CVавтора Мануеля Кастельса.

У 1990-х – 2000-х рр. був радником уряду РФ та очолював Міжнародний комітет експертів для надання консультацій щодо політичних і соціальних перетворень РФ, зокрема готував експертні звіти для на той час вже президента Путіна.

Хосе Енріке де Аяла (José Enrique de Ayala)

Бригадний генерал у відставці. Член Консультативної ради Обсерваторії зовнішньої політики (Observatorio de Política Exterior), Ради з європейських питань (Consejo de Asuntos Europeos) та Ради з питань безпеки і оборони Fundación Alternativas. Аналітик міжнародної політики, автор численних колонок — переважно у El Diario, також у Hojas de Debate та інших виданнях – в яких проаналізував війну в Україні, її походження та розвиток.

Поточний висновок: автор постійно поширює проросійські наративи, такі як: загроза з боку Росії штучно сконструйована оборонними компаніями для власної вигоди, англосаксонські країни використовують Україну для послаблення Росії та Європейського Союзу, західна військова допомога для України не змінить хід війни.

Автор однобічно оцінює російсько-українську війну на користь Росії, уникає засудження РФ за агресію проти України та порушення міжнародних норм.

Ідеологічна упередженість та сповідування поглядів пацифізму впливають на експертні висновки автора, що призводить до викривлення об’єктивного висвітлення подій.

2 проаналізовані статті, які належать до червоного рівня. Базова оцінка –0.

Елементи ризику:

Через потребу відстоювати ідеологічний концепт пацифізму автор свідомо чи несвідомо допускає неприпустимі дії для фахового аналітика: надання провокативних даних для підтвердження власної думки без посилання та можливості перевірки, залякування читача, вивід на емоції.

Через потребу довести дієвість власної теорії ігнорує причинно-наслідкові зв’язки, як-от: що Росія є порушником міжнародного права; що збільшення оборонних видатків країн – наслідок агресивних дій Росії, а не причина війни.

Луїс Феліу Бернардес (Luis Feliu Bernárdez)

Бригадний генерал Сухопутних військ Іспанії у відставці. Колумніст видання La Razon, також публікується у виданні ABC.

Поточний висновок: автор постійно просуває проросійські наративи, такі як: державний переворот в Україні у 2014 році; громадянська війна в Україні; штучне утворення України; розширення НАТО як головна причина вторгнення Росії в Україну у 2022 р., ігноруючи вторгнення РФ в Україну у 2014 р.; Україна є маріонеткою Заходу.

Автор ігнорує початок російського вторгнення в Україну у 2014 році. Автор напряму лобіює відновлення торгівельних та економічних відносин Європи з Росією без урахування сучасних контекстів, що свідчить про потенційну заангажованість. Автор однобічно висвітлює російсько-українську війну на користь Росії, системно просуває необхідність здійснення поступок з боку України, уникає засудження Росії.

Проявляє неповагу до суверенітету та суб’єктності України, маніпулює узагальненнями та поширює провокативну інформацію без джерел.

2 проаналізовані статті, які належать до червоного рівня. Базова оцінка –0.

Джорді Кальво Руфангес (Jordi Calvo Rufanges)

Економіст, директор і експерт Центру досліджень миру Delàs, колишній віцепрезидент Міжнародного Бюро Миру (IBM) (3 жовтня 2015-15 жовтня 2022). Наразі входить до його правління. Колумніст видання El Diario.

Поточний висновок: автор поширює проросійські наративи, такі як: розширення НАТО є причиною вторгнення Росії в Україну; загроза з боку Росії штучно сконструйована оборонними компаніями для власної вигоди.

Автор просуває необхідність здійснення поступок з боку України. Ідеологічна упередженість та сповідування поглядів пацифізму впливають на експертні висновки автора, що спотворює об’єктивне висвітлення подій.

Автор ігнорує факт російської агресії як складову причинно-наслідкових процесів та уникає засудження Росії за порушення міжнародних норм.

Ймовірною причиною авторської упередженості є зв’язки з Росією та участь у сумнівних організаціях.

1 проаналізована стаття, яка належить до червоного рівня. Базова оцінка – 0.

Елементи ризику

Джорді Кальво Руфангес є віцепрезидентом Міжнародного Бюро Миру (International Peace Bureau), яке примітне тим, що наразі одним із членів його правління є росіянин (Олег Бодров виступає за демілітаризацію Балтійського моря), а також росіянка (Ася Марукет – активістка за права людини в РФ), що входить до членів ради Бюро, однак українців чи українок в керівництві чи в раді бюро нема. Дана організація має давню історію і неодноразово була звинувачена у співпраці ще з радянською розвідкою.

В Україні з бюро пов’язана організація «Український пацифістський рух», яка у 2022 році заявляла: «засуджуємо будь-яку військову підтримку, надану Росією і країнами НАТО войовничим радикалам в Україні».

Один з попередніх керівників Бюро – Шон Макбрайд (1974-1985) активно співпрацював із радянською розвідкою та передавав інформацію про армію Великої Британії, за що у 1975 році був відзначений Міжнародною ленінською премією миру. У 1980-х розвідка США зараховувала International Peace Bureau до організацій, які працювали на користь СРСР.

Одним із партнерів і донорів заходів цієї організації є Союз профспілок Австрії (СПА), головою якого є Вольфганг Катціан, який керував футбольним клубом «Аустрія», спонсором якого був «Газпром». СПА у 2018 році прийняла 5-річну програму співпраці та розвитку діалогу з Росією. Пізніше Катціан увійшов до складу австрійсько-російського співтовариства дружби, яке фінансувалась спецслужбами РФ через сумнозвісного Яна Масалека.

Джемма Саура (Gemma Saura)

Журналістка видання La Vanguardia. Пише для розділу A fondo, присвяченого репортажам та журналістським розслідуванням (з 2021 року).

Матеріал авторки El dilema de los refugiados ucranianos: o van al frente o se quedan sin papeles (укр. Дилема українських біженців: або йти на фронт, або залишитися без документів) концентрується виключно на емоційній основі через приватний негатив. Однобічне висвітлення проблематики. Структура статті, перенасичення негативом та однобічність висвітлення, створюють підозру цілеспрямованості. У статті допущені вагомі статистичні помилки, які впливають на розуміння матеріалу.

1 проаналізована стаття, яка належить до червоного рівня. Базова оцінка – 0.

Паскаль Боніфас (Pascal Boniface)

Директор-засновник французького Інституту міжнародних і стратегічних відносин (IRIS), що базується в Парижі.

Автор має підозрілі зв’язки з Росією (більш детально можна прочитати в основному документі дослідження), що може впливати на його експертні оцінки. Автор не підтримує посилення військової допомоги для України та вважає, що Україна не є важливою для зовнішньої політики Франції.

1 проаналізована стаття, яка належить до червоного рівня. Базова оцінка – 0.

Хуан-Хосе Лопес Бурньоль (Juan-José Lopez Burniol)

Юрист та нотаріус. Колишній віцепрезидент Фонду “la Caixa” (з березня 2017 року). Колумніст видання La Vanguardia.

Автор ймовірно має комерційну зацікавленість в послабленні санкцій проти Росії. Маніпулює історичними фактами. Робить спробу відділення Путіна від РФ як основи аргументації для лише “обмежених санкцій”, послаблення санкцій.

1 проаналізована стаття, яка належить до червоного рівня. Базова оцінка – 0.

Хосеп Марія Коломер (Josep Maria Colomer)

Політолог і економіст. Досліджує такі питання як розвиток політичних інститутів, процеси демократизації, виборчі системи, розвиток націй та імперій, міжнародні інституції, політика США, Європейський Союз. Колумніст видання La Vanguardia.

Поточний висновок: даний автор використовує сумнівні тези, які співзвучні з російськими наративами. Пропагує погляд на ситуації з точки зору російських інтересів наслідком чого від автора є прояви неповаги до суб’єктності інших країн, виправдання агресивних дії РФ, поширення непідтвердженої інформації, яка популярна в російському сегменті Інтернету. Потенційною причиною таких дій автора можуть бути його тривалі академічні й комерційно-академічні зв’язки з РФ, які автор не розірвав попри агресію Росії проти Грузії, а пізніше України.

1 проаналізована стаття, яка належить до червоного рівня. Базова оцінка – 0.

Елементи ризику: має наукові публікації в МГІМО (2007). Має публікації російською мовою.

Також мав короткі статті у медіа “Free Europe”, що публікувалися російською з позначкою «Москва».

У 2013 брав участь у конкурсі грантів «Новая Евразия» Міністерства освіти та науки РФ як запрошений суддя.

Вже після вторгнення Росії в Україну у 2016 та 2018 роках автор брав участь у “Российскому научному фонде”, який створений і фінансується за ініціативи президента РФ. Автор виступав як суддя (та ймовірно, входив до групи експертів).

Ольга Меріно (Olga Merino)

Іспанська журналістка, колумністка та письменниця. У 1993-1998 рр. жила і працювала у Москві як репортерка каталонського видання El Periodico de Catalunya.

Поточний висновок: авторка однобічно висвітлює російсько-українську війну на користь Росії, акцентуючи увагу на проблемах України. Авторка применшує загрозу з боку Росії щодо Європи. Культурна упередженість авторки та її проживання в Росії протягом тривалого часу впливають на її експертні оцінки, спотворюють об’єктивне висвітлення подій. Існує ймовірність, що авторка використовує переважно російські джерела для висвітлення війни.

1 проаналізована стаття, яка належить до червоного рівня. Базова оцінка – 0.

Елементи ризику

У Росії (у 90-х) авторка познайомилась з “Юрием Крючковим”, якого вона називає “російським братом”. Він був її перекладачем (до цього працював у Інтерфаксі у РФ), і вона досі з ним підтримує контакт.

Перекладачі, яких надавали журналістам у СРСР, дуже часто були агентами КДБ. Ба більше, будівля, у якій вона жила, була повністю під наглядом КДБ, і вона про це знала.

Очевидно також, що вона працювала з фотографами та іншим різним персоналом, які були росіянами.

Юрій Крючков був присутній з «невідомих причин» у кімнаті голосування поруч із Жириновським, коли той кидав бюлетень під час голосування за президента Росії після розпаду СРСР.

Після початку повномасштабної війни, вона прямо каже про те, що любить Росію, “незважаючи на Путіна”.

До початку повномасштабного вторгнення (19 лютого 2022 р.), у контексті публікації своєї книги про СРСР/РФ, говорила про Росію та “українську кризу”.

Публікується у російських ИноСМИ.

Ернест Фольч (Ernest Folch)

Каталонський журналіст, редактор та літературний видавець. Колумніст у El Periodico de Catalunya.

Попередній висновок: автор застосовує ряд маніпуляцій, які створюють уявлення, що Україна свідомо відмовляється від миру, і що Україна є недемократичною країною. Це підводить читача до думки “навіщо підтримувати таку країну”, або створює основу для прирівнювання жертви до агресора.

При цьому автор уникає засуджувати агресію РФ, прирівнюючи жертву до агресора.

1 проаналізована стаття, яка належить до червоного рівня. Базова оцінка – 0.

Елемент ризику:

Обмеженість експертних знань автора стосовно такої чутливої теми, як вторгнення РФ в Україну, є бар’єром, що спотворює об’єктивні факти. Міжнародні відносини, політика та суміжні теми не є предметом експертизи автора, оскільки автор спеціалізується на спортивній тематиці. Саме обмеженість в предметі аналізу (як російське вторгнення) — є головним ризиком у публікації автора.

Також відсутність посилань на джерела інформації ставить під сумнів джерела, звідки саме автор отримує дані щодо російського вторгнення.

Елісео Оліверас (Eliseo Oliveras)

Журналіст, письменник і фотограф. Cпеціалізується на Європейському Союзі (ЄС), економіці та міжнародній політиці. Колумніст видання El Periodico de Catalunya.

Поточний висновок: автор посилює наратив, що Росія здійснила вторгнення проти України через «провокативне» розширення НАТО.

Автор однобічно висвітлює російсько-українську війну на користь Росії, перебільшує спроможності економіки РФ, наводить неповні статистичні дані, що є критично важливим для розуміння ситуації та акцентує увагу виключно на проблемах України.

Автор просуває позицію «неможливості» вступу України до НАТО, що може бути його особистою думкою як аналітика (це допустимо), але ризик викликає відсутність балансу подання інформації, надмірна концентрація на потребах агресора та фактичне заперечення розгляду потреб жертви у пошуку варіантів гарантування безпеки.

1 проаналізована стаття, яка належить до червоного рівня. Базова оцінка – 0.

Хорхе Іпіна Пандо (Jorge Ipiña Pando)

Попередній висновок: непрофільний фахівець без відповідної освіти трактує такі чутливі питання як війна. Через розділ «Картки».

Видання La Vanguardia проігнорувало прохання надати коментар про фаховий рівень автора та причини його публікації й результати редакторської перевірки.

1 проаналізована стаття, яка належить до червоного рівня. Базова оцінка – 0.

Маріано Оліар Ортега (Mariano Oliar Ortega)

Відсутня будь-яка інформація про автора. Як і попередній автор, Маріано Оліар Ортега намагається коментувати такі чутливі питання як війна через розділ “Картки” у виданні La Vanguardia.

Видання La Vanguardia проігнорувало прохання надати хоча б загальну інформацію про автора та його фаховий рівень.

1 проаналізована стаття, яка належить до червоного рівня. Базова оцінка – 0.

Енріке Сантьяго Ромеро (Enrique Santiago Romero)

Генеральний секретар Комуністичної партії Іспанії з квітня 2018 року. З 2019 року є членом 13-го Конгресу депутатів (нижньої палати Генеральних кортесів, парламенту Іспанії).

Автор поширює проросійські наративи, такі як: російсько-українська війна спровокована та підтримується оборонними компаніями для отримання прибутків; Революція гідності як державний переворот тощо. Автор однобічно висвітлює російсько-українську війну на користь Росії. Політична та ідеологічна упередженість автора впливає на експертні оцінки, що викривляє об’єктивне висвітлення подій.

1 проаналізована стаття, яка належить до червоного рівня. Базова оцінка – 0.

Важливі висновки

Понад 20% всіх авторів червоного рівня є генералами збройних сил Іспанії у відставці (4 автори з 19). Це: Франсіско Ган Пампольс (Francisco Gan Pampols), Хосе Енріке де Аяла (José Enrique de Ayala), Педро Пітарч Бартоломе (Pedro Pitarch Bartolomé), Луїс Феліу Бернардес (Luis Feliu Bernárdez).
Попри військову кар’єру, ці іспанські генерали переважно сповідують погляди пацифізму. Така ідеологічна упередженість впливає на експертні висновки авторів, що викривлює об’єктивне висвітлення російсько-української війни. Найчастіше це стає причиною свідомої чи несвідомої підміни причинно-наслідкових зв’язків і, як наслідок, відбувається «відбілювання» чи «виправдання агресора». Побічним результатом стає вияв неповаги до суб’єктності та територіальної цілісності України.
Крім авторів, які мають військову кар’єру, принципи пацифізму сповідують також такі автори, як Енріке Сантьяго Ромеро (Enrique Santiago Romero), Джорді Кальво Руфангес тощо.
Через призму пацифізму автори дуже часто у своїх матеріалах поширюють наративи, що загроза з боку Росії штучно сконструйована оборонними компаніями для власної вигоди, що англосаксонські країни використовують Україну для послаблення Росії та Європейського Союзу, що західна військова допомога для України не змінить хід війни, що розширення НАТО стало причиною вторгнення Росії, а Росія має бути частиною Європи. Зрештою, це призводить до безсуб’єктності описання вторгнення в Україну, відбілювання агресора, уникнення засудження агресора, прирівняння агресора та жертви. Ставлячи мир як абсолютну цінність, такі автори хибно розуміють причинно-наслідкові зв’язки російського вторгнення в Україну, ігнорують порушення Росією міжнародного права та просувають позицію, що Україна має піти на поступки, або на капітуляцію заради миру.
Аналітична спільнота Resurgam не ставить під сумнів цінність миру. Проте у таких випадках ідеологія пацифізму виступає як аргументація на користь Росії та її агресії, що дозволяє зробити висновок, що Москві вигідно посилення настроїв пацифізму у Європі для того, щоб послабити європейську підтримку України, а відтак — послабити українську спроможність оборонятися проти агресора. Це означає, що російська пропаганда буде намагатися роздмухувати, а можливо, вже давно роздмухує пацифістські настрої у Європі. Також опис недоліків у публікаціях авторів не вичерпується описаними вище категоріями.
Більшість авторів червоного рівня, які були виявлені у ході цього дослідження, працюють або пишуть статті у форматі opinion у виданнях, які знаходяться у регіоні Каталонія, де присутні відчутні автономістські настрої, які завжди намагається підсилити Росія до сепаратистських для дестабілізації внутрішньої ситуації у державах-мішенях. Це дозволяє зробити висновок, що, ймовірно, Росія намагається впливати на інформаційне середовище таких регіонів, зокрема через регіональні видання.
Більшість матеріалів та авторів червоного рівня опубліковані у форматі opinion. Багато авторів протягом 2024 року написали всього по одній такій статті, коментуючи тему війни Росії проти України. Більшість з них припали на період, орієнтовно з лютого по травень 2024 року, коли росіяни мали успіхи у зоні бойових дій та певне просування після взяття Авдіївки, а також під час обговорення та надання дозволів Україні на застосування західного озброєння для завдання оборонних ударів углиб Росії. Ймовірно, статті, які були опубліковані в цей період, мали на меті посилити скептичні настрої щодо України в іспанському суспільстві у складний період для України.
Щодо надійних матеріалів, навпаки: автори систематично пишуть про Україну впродовж року, здійснюють поїздки, вивчають факти та матеріали на місці. Тож можна зробити різні припущення, чому виникає у певних авторів бажання раз на рік написати статтю про Україну (і найчастіше в opinion) – і вона зрештою потрапляє до «червоного рівня» нашого оцінювання, а чому ті автори, які систематично висвітлюють події в Україні, мають сталу зацікавленість і шукають шляхи поглиблення знань про те, що пишуть, і чиї матеріали систематично відповідають високим стандартам.
Загалом лише кожна десята стаття мала ознаки порушень та неякісного інформування читача щодо подій в Україні. При цьому більшість матеріалів припадає на конкретне видання — La Vanguardia.

Для прикладу, 8 з 21 автора, які потрапили до «червоної зони», припадають на дане видання. Це видання є достатньо великим та впливовим, що дозволяє його матеріалам потрапляти в інші видання «агрегаторно-новинного» типу, і тим самим створювати «інформаційний тренд».

Хоча видання засуджує російське вторгнення в Україну і багато журналістів та аналітиків якісно виконують власну роботу, описана вище негативна тенденція, ймовірно, пояснюється конфліктом інтересів власників видання та їх управління іншими активами.

Через що власники La Vanguardia зацікавлені у послабленні санкційного тиску на Кремль з метою збереження комерційних зв'язків, у рамках іншого (не видавничого) бізнесу, де представлені їх інтереси. Даний аспект буде з часом презентований в іншій окремій статті, оскільки заслуговує на ретельний опис.