Що відбувається на кордоні Венесуели та Гаяни, й до чого тут знову Путін?

Вчора інтернет-мережу сколихнули заголовки повідомлень, що почалась війна між Венесуелою та Гаяною, але первинний аналіз офіційних новинних та державних сторінок Гаяни продемонстрував, що ніякої паніки та проблем немає. Ба більше, в Гаяні зараз на кордоні проходять спільні навчання з американськими військовими. І потрібно бути дуже сильно недалекоглядним з боку Мадуро, щоб венесуельцям починати військову операцію поки американські військові в Гаяні. Відео, які Ви бачили, це, ймовірно, дійсно були бої на кордоні, але з наркокартелями. То війна скасовується? Ні, не зовсім.

Для початку історична довідка. Гаяна — це країна утворена об'єднанням кількох британських колоній. Це єдина країна в Південній Америці, де державна мова англійська. Це єдина країна в Південній Америці, де президент мусульманин. Це одна з найбідніших країн Південної Америки й це країна, де американські відомства прогнозують ріст економіки від 300-1000% до кінця 2025 року. Як це?

Річ у тім, що у Гаяни знайшли одні з найбільших покладів нафти та золота. Ще не до кінця розвідані поклади, але вже відомі дані формують цифру у 10 млрд барелів покладів, що є 4 місце у світі за об'ємом та 1 місце у світі з перерахунку барелів на одного мешканця країни. Лише у 2015 китайська Offshore Oil виявила ще 46 додаткових нафтових родовищ. Але найбільше представництво мають американські ExxonMobil і Hess. Також, права на видобуток викупили катарська QatarEnergy, французька TotalEnergies.

Цього року влада Гаяни завершила перший раунд торгів на видобуток нафти в 11 районах, загальна потужність яких 620 000 барелів на добу. Вся Венесуела зараз видобуває 750 тис. барелів. Основна  потужність цих районів має бути запущена у кінці 2024-25 рр. Це й пояснює прогноз американських аналітиків про ріст економіки Гаяни у 3-10 разів. До 2027 року видобуток нафти має сягнути 1 млн барелів на день і тоді маленька країна з населенням 850 тис. перевершить за об'ємом той же Катар, Азербайджан та Венесуелу.

Якщо владі Гаяни вдасться все запустити, то їй провокують статус "південноамериканських еміратів". А США отримає козир зменшити значення картелю ОПЕК у формуванні ціни на нафту.

Але є одне "але". Всі ці поклади знаходяться у спірному регіоні між Гаяною та Венесуелою "Гаяна Ессекібо". Ця територія складає 2/3 всієї Гаяни. Ну як спірному, міжнародна спільнота визнає цей регіон частиною держави Гаяна, Міжнародний суд відмовив Венесуелі у позові з претензією на цю територію. Тому Мадуро у стилі Путіна вирішує легалізувати свої претензії через референдум, який не визнається світовою спільнотою.

У Венесуелі 3-го грудня пройде референдум з переліком питань про фактичну односторонню анексію 2/3 території іншої держави. Нагадаємо, що абсолютна більшість країн визнає цю територію частиною Гаяни.

Аргумент Мадуро для проведення референдуму звучить так: "США хочуть там у майбутньому побудувати військові бази". Подібним аргументом виправдовував Путін своє безпідставне вторгнення в Україну.

Інша сторона референдуму, що таким чином Мадуро хоче підняти собі рейтинг перед виборами, які мають відбутись у 2024 році. Свого часу Мадуро погодився після затяжної кризи провести вибори з ціллю  зменшити санкції США на нафтовидобувну промисловість Венесуели.

Так чи буде напад Венесуели на Гаяну?

Мадуро один з найбільш вірних друзів Путіна. Людина, яка цілком виправдовує, розділяє та ціннісно поділяє право сили та бажання перекроїти політичну мапу світу. Більшість експертів сходиться на тому, що референдумом Мадуро хоче легалізувати у стилі Путіна вторгнення та анексію. Армія Гаяни у 7 разів менша за венесуельську. Війська диктатора Мадуро у період 2022-23 рр. продовжують отримувати зброю Московії.

Ціль Путіна та зацікавленість в нових конфліктах – очевидна. Москва була б дуже задоволена, якби США були вимушені розпорошити сили та увагу на третій конфлікт на іншому континенті. Особливо з урахуванням того, що американці мають енергетичний інтерес у Гаяні. Ми впевнені та маємо ряд свідчень, що московська дипломатія штовхає на цей крок Мадуро. Серед аргументів наводяться "історична слабкість США", перерозподіл сфер впливу і таке інше.

Але і тут теж є одне "але". Це реакція США, Великої Британії, Китаю, Бразилії, Катару, Індонезії. Мадуро може зіткнутись з непередбачуваними наслідками, особливо на тлі того, що ті ж США, Велика Британія, Бразилія обіцяють підтримку Гаяні. Тож наскільки Мадуро готовий ризикнути всім? Це питання.

Але зараз можемо виокремити наступне:

1. Путін відкрив "скриньку Пандори", коли зруйнував світову систему безпеки. Легалізація анексій та агресії через псевдореферендуми стають нормою.

2. Послабити санкції та зашморг довкола Мадуро було ідеєю офісу Саллівана та підтримано Байденом. Це ще одна стратегічна помилка США, яка надала ресурси для відновлення сил диктаторському режиму Мадуро, який тепер загрожує сусідній країні.

3. Сьогодні помер Кіссінджер, попри наше ставлення до нього, це була людина-епоха. Але те, що він підніс свою теорію "realpolitik", один з інструментів міжнародних відносин (як мало бути), в "абсолютну релігію" буде мати наслідок ще не на одне десятиліття. Кіссінджер пішов, але помилки та викривлення залишились в головах його правонаступників.

P.S. Для розуміння важливості Гаяни зараз. Лише за цей тиждень у маленьку південноамериканську країну прибула з 5-денним візитом делегація парламентарів з Канади, представники Пентагону, представники уряду Великої Британії, а тиждень тому країну відвідували китайці.