Нове місце Балкан після зупинки «Північного потоку»

Після повномасштабного вторгнення росії в Україну та руйнування газогонів «Північний потік-1» і «Північний потік-2» Європа втратила головний маршрут постачання російського газу. Це прискорило диверсифікацію джерел енергії у Європі та пошук нових маршрутів постачання. У цих умовах Балкани набули важливого стратегічного значення, адже через регіон проходять енергетичні маршрути до Центральної Європи.

Якщо раніше Балкани були переважно транзитною територією для російського газу, то тепер країни регіону активно розвивають LNG-інфраструктуру (скрапленого природного газу) та нові газові маршрути. США підтримують ці проєкти, прагнучи зменшити залежність Європи від російських енергоносіїв. Водночас посилення ролі Балкан загострює конкуренцію між ЄС, США та росією за вплив у регіоні.

Чому Балкани набули стратегічного значення для енергетики Європи

Балкани стали ключовою транзитною ланкою між LNG-терміналами Середземномор’я та ринками Центральної Європи. Через термінал в Александруполісі та LNG-термінал на острові Крк до регіону надходить зріджений газ зі США та світового ринку, який далі транспортується через балканську газову систему.

Окремим напрямом диверсифікації газопостачання Європейського Союзу є Південний газовий коридор, через який азербайджанський газ із родовища Шах-Деніз надходить до Європи. Паралельно ЄС розвиває мережу міждержавних інтерконекторів Греція–Болгарія, Болгарія–Сербія та Хорватія–Угорщина. Вони дозволяють перерозподіляти газ між країнами Балкан і Центральної Європи та швидко перенаправляти постачання залежно від потреб і доступних джерел імпорту.

Також важливу роль відіграватиме «Вертикальний газовий коридор», який має об’єднати газові системи Греції, Болгарії, Румунії, Угорщини та України. Станом на 2026 рік коридор частково функціонує, однак повного завершення проєкту очікують до кінця 2026 року. У перспективі цей маршрут може стати одним із ключових альтернативних шляхів постачання газу в регіоні.

Країни Балканського регіону отримують більше можливостей впливати на розвиток європейських енергетичних проєктів та розподіл інвестицій. Від їхньої позиції дедалі частіше залежить реалізація нових маршрутів постачання та інтеграційних ініціатив.

Проте Балкани сьогодні не мають єдиної енергетичної позиції, що обмежує їхній спільний розвиток і вплив на ринку. Зокрема, Сербія та частково Боснія залишаються залежними від російського газу через «Турецький потік», тоді як Греція й Хорватія роблять ставку на СПГ-термінали та постачання зі США. Болгарія, Румунія та Північна Македонія отримують енергоносії з різних джерел, через що Балкани стають не спільним енергетичним простором, а полем конкуренції різних геополітичних моделей.

Енергетичне суперництво за Балкани

США використовують роль провідного експортера енергоносіїв для посилення геополітичного впливу в Європі. Вашингтон закріплює свою присутність через довгострокові контракти на постачання LNG, інвестиції в енергетичну інфраструктуру та участь у формуванні нових маршрутів постачання.

Саміт «Ініціативи трьох морів» у Дубровнику цього року став майданчиком для координації енергетичних проєктів у Центральній і Південно-Східній Європі, де США виступають одним із ключових зовнішніх партнерів і інвесторів.

Під  час цього саміту американська компанія Venture Global уклала угоду приблизно на $6 млрд з грецькою Aktor LNG щодо постачання американського СПГ до Албанії після 2030 року. Паралельно термінал в Александруполісі забезпечує розподіл американського газу через коридор Греція–Болгарія–Румунія–Україна, який поступово замінює стару схему постачання зі сходу на захід. Разом із новими маршрутами країни регіону інтегруються в єдину систему американських контрактів, інфраструктури та енергетичних стандартів.

У центрі цієї стратегії – «Trump Peace Pipeline Framework», програма, спрямована на розвиток нових енергетичних маршрутів у Центральній і Південно-Східній Європі. Також США підтримують Південний інтерконектор між Боснією і Герцеговиною та Хорватією, який має посилити енергетичну зв’язність регіону.Маршрут-2 та Маршрут-3 в межах ініціативи «Вертикальний коридор», які забезпечують імпорт газу в Україну. Джерело: ExPro

Особливий резонанс викликав план будівництва нового газового інтерконектора між Боснією і Хорватією, пов’язаного з доступом до терміналу СПГ на острові Крк за участю американських інвесторів.

У Брюсселі занепокоєння викликає не сама ідея нового маршруту, а спосіб її реалізації. Посол ЄС у Боснії і Герцеговині Луїджі Сорека попередив, що запропоновані зміни можуть суперечити принципам прозорості та конкуренції, яких вимагає ЄС. Стурбованість Брюсселя викликає ухвалення спеціального закону, який визначає приватну американську компанію інвестором і забудовником без проведення відкритого конкурентного відбору.

Паралельно в ЄС зростає занепокоєння щодо посилення американської присутності через LNG-термінали та пов’язані проєкти. Зокрема, виконавча віцепрезидентка Європейської комісії Тереза Рібера у 2026 році заявила, що ЄС «суттєво збільшує свою залежність від СПГ зі США» та має продовжувати диверсифікацію джерел постачання. У цьому контексті розширення американських енергетичних проєктів на Балканах може ще більше посилити роль США в газопостачанні регіону та Європи загалом.

Після скорочення більшості маршрутів експорту російського газу до Європи Балкани фактично залишилися єдиним трубопровідним коридором для його постачання. «Турецький потік» став єдиним діючим маршрутом транспортування російського газу до європейських споживачів. Через нього газ надходить до частини Південно-Східної Європи, зокрема до Сербії.

Хоч і Белград все ще отримує значну частину газу з Росії, але поступово шукає альтернативні джерела енергії. Приміром країна розвиває інтерконектори з Болгарією, а також планує нові з’єднання з Північною Македонією та Румунією.

Для Росії це означає поступову втрату позицій на європейському газовому ринку. Навіть балканські країни, які досі отримують російський газ, активно диверсифікують постачання та розвивають альтернативну інфраструктуру. Це звужує можливості Росії зберігати енергетичний вплив у регіоні.

Нова роль України в енергетиці Європи

Європейська енергетика поступово перебудовується на більш гнучку систему, порівняно з попередньою моделлю, яка значною мірою залежала від росії як ключового постачальника газу.

У цій схемі важливим стає не один магістральний маршрут, а те, як різні країни з’єднані між собою, тому що саме це дозволяє швидко перерозподіляти енергоресурси між постачальниками у разі перебоїв або змін на ринку. Також це забезпечує Україні глибшу інтеграцію в енергетичну систему ЄС.

Через нові маршрути з Румунією та Болгарією, зокрема через інтерконектори Орлівка–Ісакча та Румунія–Болгарія,  Україна поступово включається в цю систему. Це означає, що енергетичний простір у регіоні стає більш пов’язаним між собою через газопроводи та інтерконектори.

Балкани у цій конфігурації виконують роль ключового вузла прийому газу з альтернативних джерел, насамперед через LNG-термінали Греції та маршрути Південного газового коридору. Водночас країни Східної Європи забезпечують транзит, зберігання та перерозподіл газових потоків до ринків Центральної Європи

Для України це означає, що її роль поступово зміщується в бік енергетичного «резерву» Європи, оскільки підземні сховища та газотранспортна система України дозволяють зберігати і швидко перерозподіляти газ між різними напрямками.

У перспективі нові енергетичні маршрути можуть посилити роль Чорноморсько-Балканського регіону в енергетичній системі Європи. У такій моделі зростатиме значення країн, які мають розвинену інфраструктуру для зберігання, транспортування та перерозподілу газу, і Україна є однією з них.

Висновок

Європейська енергетика поступово переходить від моделі окремих магістральних газопроводів до мережі взаємопов’язаних інтерконекторів. Це підвищує гнучкість системи та розширює можливості вибору маршрутів постачання, хоча водночас зростає роль окремих постачальників СПГ, насамперед США. Балкани ж закріплюються як транзитний вузол між СПГ-терміналами Греції та Хорватії, Південним газовим коридором і ринками Центральної Європи.

Регіон не є єдиним енергетичним простором. Частина країн інтегрується в західні маршрути через СПГ та нові інтерконектори. Інша частина зберігає залежність від російського газу через існуючі трубопровідні системи. Це створює паралельні енергетичні контури в межах одного регіону.

У результаті Балкани стають точкою конкуренції різних маршрутів постачання і моделей енергетичної інтеграції.