МІЖНАРОДНАІНФОРМАЦІЙНА ТА АНАЛІТИЧНА
СПІЛЬНОТА
+ Долучитись
Підтримати
МІЖНАРОДНА
Микита Носік, стажер аналітичного центру Resurgam
Прем'єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні. Джерело
У 2027 році в Італії відбудуться парламентські вибори, які стануть одними з найважливіших політичних подій в Європі цього десятиліття. Вони визначать не лише внутрішній курс третьої за величиною економіки єврозони, але й баланс сил у самому Європейському Союзі на тлі зростання популізму, геополітичної фрагментації та триваючої війни Росії проти України.
Ключовою фігурою чинного уряду, який боротиметься за переобрання, залишається прем'єр-міністр Джорджа Мелоні — перша жінка на цій посаді в історії Італії, яка очолює уряд із жовтня 2022 року, сформований за підсумками дострокових парламентських виборів, проведених після розпуску парламенту президентом Серджо Маттареллою. Коаліція Мелоні складається з трьох партій правого та центристського спектра: «Брати Італії» (Fratelli d'Italia, FdI) — партія самої Мелоні, «Ліга» (Lega) Маттео Сальвіні та «Вперед, Італіє» (Forza Italia, FI) Антоніо Таяні.
За чотири роки перебування при владі Мелоні демонструвала прагматичний підхід до управління, поєднуючи популістську риторику поміркованого правого спрямування з обережною економічною політикою. Її уряд активно використовував кошти ЄС за програмою Національного плану відновлення та стійкості (NRRP/PNRR), що дозволило підтримати інвестиційну активність попри загальне економічне уповільнення. Серед ключових досягнень уряду Мелоні варто згадати про зниження молодіжного безробіття до історичного мінімуму 15,1% у травні 2026 року.
Також було проведено реформування податкової системи:
зниження податку на доходи фізичних осіб (IRPEF) для зарплат у діапазоні 28 000–50 000 євро,
розширення батьківської відпустки, яку з 2026 року працівники можуть використовувати гнучко до досягнення дитиною 14 років.
У міграційній сфері уряд заявляє про зниження нелегальної міграції на 54% у першому півріччі 2026 року, реалізуючи політику, яку сама прем'єр назвала «моделлю для наслідування» — поєднання жорсткого контролю кордонів із прагматичною легальною міграцією для задоволення потреб ринку праці. Зокрема, уряд затвердив майже 500 000 робочих віз для “громадян не з ЄС” на період 2026–2028 років, а річна квота Decreto Flussi (державний регламент уряду Італії, який визначає квоти на легальний в'їзд та працевлаштування в країні громадян із країн, що не входять до Європейського Союзу) на 2026 рік становить 195 000 робітників, що є підвищенням порівняно зі 151 000 у 2024 році.
Водночас уряд зіткнувся з серйозними внутрішньополітичними викликами. Найбільшою поразкою стало провалення конституційного референдуму щодо судової реформи у 2026 році, де більшість італійців проголосували «проти» ініціатив уряду. Це призвело до хвилі відставок у кабінеті міністрів, зокрема міністра туризму Даніели Станк'є, яка перебувала під слідством за звинуваченнями у шахрайстві та фальсифікації бухгалтерських документів. Поразка на референдумі спричинила «ефект сніжної кулі» — зростання внутрішньої напруги в коаліції та посилення критики з боку опозиції.
Крім того, уряд Мелоні опинився під міжнародним тиском через питання верховенства права. Згідно з доповіддю Liberties Rule of Law Report 2026, Італія потрапила до категорії «dismantlers» — країн, де відбувається систематичне та навмисне послаблення верховенства права. Доповідь фіксує зростання політичного тиску на судову систему, обмеження громадянського простору через так званий «Декрет безпеки», а також посилення втручання у роботу ЗМІ. Аналіз CILD підтверджує, що Італія опинилася серед п'яти країн-«руйнівників» верховенства права поряд з Угорщиною, Словаччиною, Болгарією та Хорватією, що створює додаткові ризики для її відносин із Брюсселем.
На сьогодні політична карта Італії демонструє фрагментацію правого табору та зростання нових політичних гравців, що значно ускладнює прогнозування результатів. Станом на липень 2026 року правляча коаліція переживає період стагнації та втрати підтримки. Згідно з агрегованими даними PolitPro, рейтинги партій такі: FdI - 27,4% (лідер, але з незначною перевагою), Демократична партія (PD) - 21,4%, Рух 5 зірок (M5S) - 12,7%, FI - 7,8%, Альянс зелених та лівих (AVS) - 6,3%, Lega - 6,1%, Futuro Nazionale - 6,0%, Azione - 3,1%. За відповідною парламентською проєкцією PolitPro, чинні урядові партії могли б отримати близько 46,5% місць, тобто не забезпечували б абсолютної більшості без урахування можливого впливу нової виборчої системи.
Водночас окремі липневі опитування демонструють більш конкурентну ситуацію. Зокрема, за даними EMG від 20–21 липня 2026 року, FdI отримувала 24,6%, PD — 21,2%, M5S — 12,5%, Forza Italia — 8,3%, Lega — 7,7%, а Futuro Nazionale (FN) — 7,2%.
Таким чином, за рік до парламентських виборів у країні, політична карта Італії демонструє фрагментацію правого табору та зростання нових політичних гравців, що значно ускладнює прогнозування результатів.
Парламент Італії. Джерело
Тож, як бачимо, партія Джорджі Мелоні «Брати Італії» залишається найпопулярнішою політичною силою країни. Її стратегія базується на поєднанні націоналістичної риторики, соціальних реформ та прагматичної зовнішньої політики. Мелоні позиціонує себе як «поміркований правий» лідер, здатний керувати країною в складних геополітичних умовах.
Водночас правопопулістська політична партія «Lega» (“Ліга”) Маттео Сальвіні переживає кризу ідентичності. За час перебування в уряді партія втратила значну частину радикальної бази, що призвело до відходу її найпомітнішої фігури — Роберто Ванначчі. Рейтинг партії впав до 6%, що є катастрофічним показником порівняно з піком популярності у 2018–2019 роках.
Правоцентристська партія «Forza Italia» («Вперед, Італіє») залишається з електоральною підтримкою (~7,8%). Партія орієнтована на європейську інтеграцію (член EPP) і, що важливо, часто виступає «гальмом» для радикальніших ініціатив Мелоні.
Найбільш динамічним новим гравцем на політичній арені стає ультраправий рух «Futuro Nazionale» (FN). Партію засновано у лютому 2026 року колишнім генералом Роберто Ванначчі, який відколовся від Lega. За півроку існування партія зібрала близько 94 000 членів та привернула до своїх лав 8 депутатів з правлячих партій, зокрема з «Lega» та «FdI». Згідно з опитуваннями, FN набирає близько 6%, що робить її одним із потенційно важливих чинників конфігурації майбутнього правого табору.
На протилежному боці політичного спектра лівоцентриська Демократична партія (PD, “Partito Democratico”) під керівництвом Еллі Шлейн. За часів її лідерства партія відновила рейтинг з історичного мінімуму ~14% до 21,4%. В інтерв'ю Agenda Pública Шлейн заявляла про здатність прогресивного альянсу перемогти Мелоні, критикуючи уряд за відсутність Італії у ключових дипломатичних діалогах щодо завершення війни в Україні та за мовчання у відповідь на атаки Дональда Трампа на Папу Римського.
«Рух 5 зірок» (M5S) Джузеппе Конте, який позиціонує себе як альтернативу традиційним елітам, зосереджуючись на соціальних питаннях та критиці європейської бюрократії, залишається третьою за величиною партією (~12,7%), хоча й значно втратив позиції порівняно з піком 2018 року.
Ліберально-центристський фланг представляють Azione Карло Календи та Italia Viva Маттео Ренці, але їхні рейтинги (3,1% та 2,4% відповідно) ставлять під сумнів можливість подолання виборчого бар'єру в 3%. Альянс зелених та лівих (AVS) набирає близько 6,3%, що робить його важливим елементом потенційної лівоцентристської коаліції.
Опис політичного ландшафту буде неповним без уточнення економічних реалій. Державний борг Італії залишається одним із найвищих у Європейському Союзі, досягнувши 138,9% ВВП на кінець першого кварталу 2026 року, що звужує простір для проведення активної фіскальної політики. Водночас ситуація на ринку праці залишається відносно сприятливою: Банк Італії прогнозує подальше зростання зайнятості у 2026–2028 роках та стабілізацію рівня безробіття. Важливим чинником підтримки інвестиційної активності залишається реалізація та завершення проєктів Національного плану відновлення та стійкості (NRRP), спрямованих, зокрема, на цифровізацію, зелений перехід, модернізацію інфраструктури та розвиток людського капіталу. Саме через ці напрями, а також пов'язані з ними структурні реформи, план має сприяти підвищенню продуктивності та довгостроковій стійкості економіки. За оцінками Банку Італії, реалізація NRRP разом із капіталовкладеннями у цифровий та енергетичний перехід сприятиме підтриманню інвестицій у найближчі роки.
OECD (Organisation for Economic Co-operation and Development) 2026 вказує на низку структурних обмежень для довгострокового зростання Італії, серед яких старіння населення, високий державний борг, слабка динаміка продуктивності та дефіцит необхідних навичок. Водночас підвищення продуктивності потребує активнішого впровадження інновацій і нових технологій, розширення можливостей для розвитку підприємств та посилення людського капіталу.
Економічна взаємодія Італії з Європейським Союзом за уряду Джорджії Мелоні характеризуються прагматичним поєднанням співпраці з європейськими інституціями та відстоюванням національних інтересів. Уряд активно взаємодіє з Європейською комісією у питаннях реалізації Національного плану відновлення та стійкості (NRRP), економічної політики та залучення європейського фінансування.
У НАТО Італія залишається лояльним союзником, водночас уряд Джорджії Мелоні демонструє обережність щодо окремих форматів підтримки України. Зокрема, у грудні 2025 року міністр закордонних справ Антоніо Таяні заявив, що для Італії було «передчасно» говорити про участь у механізмі NATO Prioritised Ukraine Requirements List (PURL), спрямованому на закупівлю американського озброєння для України. Водночас Рим зберігає послідовний курс на підтримку України. Наприкінці 2025 року уряд продовжив дію механізму військової допомоги на 2026 рік, а в лютому 2026 року представники уряду підтвердили подальше постачання озброєння.
Зокрема, в серпні 2026 року стало відомо, що Італія готує 13-й пакет військової допомоги Україні, який має бути ухвалений до жовтня та включатиме чотири зенітно-ракетні комплекси SAMP/T NG нового покоління, ракети-перехоплювачі Aster 30 і сім радарів далекого виявлення. Паралельно Італія та Франція планують надати Україні ліцензію на виробництво ракет-перехоплювачів Aster 30.
Підтримка України залишається одним із найбільш чутливих питань італійського внутрішньополітичного дискурсу. Проте додатковим фактором напередодні парламентських виборів 2027 року стає поява праворуч від урядової коаліції ультраправої партії «Futuro Nazionale» Роберто Ванначчі, яка виступає проти продовження військової допомоги Україні: у лютому 2026 року представники партії підтримали довіру уряду, але проголосували проти декрету про допомогу Україні та зберегли вимогу припинити постачання зброї Києву. Сам Ванначчі критикує продовження військової підтримки України.
Роберто Ванначчі на партійному заході Futuro Nazionale у Варезе. Джерело
Аналіз поточних електоральних тенденцій дає підстави вважати, що парламентські вибори 2027 року можуть стати одними з найбільш конкурентних за останній період італійської політики. «Брати Італії» Джорджії Мелоні, найімовірніше, збережуть статус найбільшої окремої політичної сили, однак їхня здатність сформувати стабільний уряд значною мірою залежатиме від результатів Lega, Forza Italia та нового правого конкурента — Futuro Nazionale Роберто Ванначчі. Водночас чинні рейтинги ще не дозволяють однозначно визначити майбутню конфігурацію парламентської більшості.
Ключовим фактором стане нова виборча система, запропонована урядом Мелоні та схвалена Палатою депутатів у липні 2026 року. Передбачена нею премія для партії або коаліції, яка перевищить поріг у 42% голосів, потенційно здатна суттєво змінити співвідношення між часткою голосів та кількістю парламентських мандатів. Тому поточні соціологічні показники слід розглядати передусім як індикатор електоральних тенденцій, а не як прямий прогноз майбутнього складу парламенту.
Найбільш реалістичним сценарієм залишається збереження влади правого табору на чолі з FdI, однак із можливим переглядом внутрішньої конфігурації коаліції. Якщо FdI, Lega та Forza Italia зможуть консолідувати достатню частину правого електорату, Мелоні матиме шанси продовжити перебування на посаді прем'єр-міністра. Водночас зростання Futuro Nazionale створює нову проблему для традиційного правого блоку. Партія Ванначчі вже демонструє здатність залучати частину електорату Lega та інших правих сил і потенційно може стати одним із ключових учасників переговорів щодо майбутньої конфігурації правого табору.
Водночас співпраця між Мелоні та Ванначчі не є автоматичною. Futuro Nazionale позиціонує себе як альтернативу традиційним правим силам і відрізняється від уряду, зокрема, жорсткішою позицією щодо продовження військової допомоги Україні. Тому можливе включення партії до майбутньої урядової конструкції вимагало б компромісів у питаннях зовнішньої політики та відносин із Європейським Союзом.
Другим основним сценарієм є формування лівоцентристського уряду. Потенційна коаліція могла б об'єднати Демократичну партію (PD), «Рух 5 зірок» й Альянс зелених та лівих. Однак її створення ускладнюється ідеологічними та програмними розбіжностями між партіями, особливо у питаннях економічної політики, зовнішньої політики та відносин із ЄС. Тому сам факт зростання підтримки PD не гарантує формування альтернативної парламентської більшості.
Окремим кризовим сценарієм залишається ситуація, за якої жоден із основних політичних таборів не зможе сформувати стабільний уряд. У такому разі можливими варіантами стануть тривалі коаліційні переговори, створення ширшої урядової конструкції або, за відсутності політичного компромісу, дострокові вибори. Формування класичної «великої коаліції» між FdI та PD є малоймовірним через глибокі ідеологічні розбіжності, але не може бути повністю виключене у разі масштабної політичної кризи.
Незалежно від результату виборів, їхні наслідки матимуть значення далеко за межами внутрішньої політики Італії. Як третя за розміром економіка єврозони та одна з ключових держав Європейського Союзу, Італія має значний вплив на формування спільної економічної, міграційної, безпекової та зовнішньої політики ЄС. Політична нестабільність або різка зміна економічного курсу може також вплинути на сприйняття ризиків на європейських фінансових ринках з огляду на високий рівень державного боргу країни.
Для Європейського Союзу принципове значення матиме характер майбутнього уряду. Збереження влади Мелоні, найімовірніше, означатиме продовження прагматичного підходу. Посилення Futuro Nazionale або інших радикальніших правих сил, своєю чергою, може збільшити тиск на уряд щодо перегляду окремих аспектів європейської політики, зокрема у сферах міграції, кліматичного регулювання та подальшої інтеграції.
Для України результати виборів також матимуть принципове значення. Збереження уряду Мелоні створює найбільші передумови для продовження нинішнього курсу військової, фінансової та дипломатичної підтримки України, хоча італійський уряд, імовірно, продовжуватиме уникати безпосередньої військової участі та наголошувати на дипломатичному врегулюванні. Посилення Futuro Nazionale або інших сил, які виступають проти подальшого постачання зброї Україні, може створити додатковий внутрішньополітичний тиск на уряд і поставити питання про масштаб та формат майбутньої допомоги.
Таким чином, вибори 2027 року визначатимуть не лише те, хто очолить уряд Італії, а й напрям розвитку її політичної системи та роль країни в Європейському Союзі. Головна інтрига полягає не стільки у визначенні партії-переможця, скільки у здатності переможця сформувати стабільну парламентську більшість. Саме конкуренція між традиційним правим блоком Мелоні, новим проєктом Ванначчі та потенційним лівоцентристським альянсом визначатиме конфігурацію італійської політики у перші роки після виборів.
Вам може бути цікаво
