Конституційна криза та партійне протистояння в Польщі

Шість суддів Конституційного Трибуналу склали присягу перед Президентом Республіки Польща: Магдалена Бентковська, Марцін Дзюрда, Крістіан Маркевич, Анна Корвін-Пьотровська, Мацей Таборовський та Даріуш Шостек. Фото: Анна Стрижак. Джерело

Розглядаємо, в чому полягає конфлікт, чи є він проявом ширшої проблеми протистояння між партіями та які наслідки він матиме для України та ЄС.

Що передувало

Конституційний трибунал Польщі перевіряє на відповідність Конституції країни закони та міжнародні договори, вирішує конфлікти компетенцій між органами державної влади та оцінює відповідність діяльності й цілей політичних партій конституційним нормам. Трибунал складається з 15 суддів, яких обирає Сейм на дев’ятирічний термін, а його очільника призначає президент Польщі з-поміж кандидатів, висунутих самими суддями.

Конфлікт навколо Конституційного трибуналу розпочався у 2015 році. Партія Громадянська платформа, яка була при владі з 2011 року, очікуючи поразки на майбутніх виборах, поспіхом ухвалила новий закон щодо трибуналу. Відповідно до нього Сейм має право обирати нових суддів за три місяці до закінчення строку повноважень чинних. Тому за два тижні до виборів у жовтні 2015 року Громадянська платформа призначила одразу п'ятьох суддів, коли повноваження попередніх ще не закінчилися. Й коли вона все ж програла, то партія-переможець ПіС скасувала призначення попереднього уряду та призначила інших, лояльних до себе суддів.  

Такі дії викликали критику тодішньої опозиції. Окрім того, Суд ЄС видав рішення, що Конституційний трибунал Польщі не є «незалежним та безстороннім» через політизовані призначення, й з ним в цьому погодився і Європейський суд з прав людини. Ці аргументи використовувала Громадянська платформа у своїх передвиборчих кампаніях проти ПіС. «Нинішня коаліція прийшла до влади, роками критикуючи ПіС за Конституційний трибунал і верховенство права — цей наратив був центральним елементом її опозиційної ідентичності», — зазначає експерт Resurgam з польської політики.

У грудні 2024 року президент від ПіС Анджей Дуда призначив нового голову Конституційного трибуналу — Богдана Свєнчковського, заступника міністра юстиції та обраного політика від ПіС. Це призначення ще більше посилило контроль ПіС над трибуналом. 

Нинішній етап протистояння

Коли цього березня президент Польщі прийняв присягу тільки 2 з 6 та відмовив іншим, то керівник апарату президента Збігнєв Богуцький прокоментував це так: «Під час каденції президента Кароля Навроцького у Конституційному трибуналі утворилися дві вакансії. Приведення до присяги двох суддів відповідає вимозі щодо забезпечення повного складу Конституційного суду, тобто щонайменше 11 суддів». Тобто з однієї сторони Навроцький забезпечив легітимність суду, бо зараз там працюють 9 суддів, а з іншої сторони зберіг вплив ПіС на трибунал. Де-факто це стало порушенням обов’язків президента, адже Навроцький мав би прийняти присягу в усіх 6 суддів, яких затвердив Сейм. 

Подібне рішення Навроцького та його аргументацію сприйняли як спробу знайти юридичне підґрунтя політичному рішенню. Міністр юстиції Польщі, Вальдемар Журек, запевнив, що уряд має альтернативний варіант приведення усіх суддів на посаду. Щодо вимоги складати церемоніальну присягу в присутності президента, він висловився наступним чином: «Сьогодні, як бачимо, вираз “перед президентом” може не означати “безпосередньо, віч-на-віч, у присутності президента”».

Збереження контролю вищим органом конституційного контролю потрібне представникам ПіС для блокування ініціатив Громадянської платформи та протистояння європейським вимогам. Це також є проявом протистояння між опозицією та урядовою коаліцією. «Оскільки електорат ПіС не довіряє уряду Дональда Туска, своїми діями Навроцький виконує волю такого електорату», — зазначає журналістка Польського радіо для України, Сніжана Чернюк.

У відповідь на рішення Навроцького у польському Сеймі решта суддів, яких запропонувала коаліційна більшість, склала присягу у присутності нотаріуса та спікера Сейму Влодзімежа Чарзастого, члена урядової коаліції. 

Але голова трибуналу, Богдан Свєнчковський відмовився допустити нових суддів до роботи. Він зазначив, що хоча суддів було обрано більшістю уряду в парламенті, вони, як того вимагалося, не склали присягу перед президентом Каролем Навроцьким. 

Суть конфлікту

Конфлікт підкреслює системну проблему Польщі з 2015 року та ставить під питання єдність правової системи. По суті, між президентом, який має тісні зв'язки з ПіС та парламентською більшістю, а це переважно  Громадянська платформа, ведеться боротьба за контроль над найважливішою конституційною інституцією. Спір довкола призначення суддів створює проблему «подвійної легітимності». З одного боку, уряд і Сейм виходять із того, що обрання суддів парламентом є достатньою підставою для набуття ними повноважень, тоді як президент наполягає на необхідності проходження процедури присяги як обов’язкового елемента їхнього статусу.  

Кароль Навроцький виступає в ролі гальм рішень парламентської більшості: він використовує різні юридичні приводи, щоб утримати вплив ПіС на Конституційний трибунал та обмежити можливості коаліції до реформ.

Важливим буде, як саме вирішиться доля суддів, які склали присягу в Сеймі. Водночас з огляду на опір Навроцького ініціативам Громадянської платформи Дональда Туска, у тому числі щодо оборони країни, найімовірнішим сценарієм буде збереження статусу «подвійної легітимності» всередині країни. «Змагання між силами Туска та Навроцького є ширшим за конституційну кризу. Польща, як потужний актор ЄС і один з ключових хабів НАТО, стоїть перед стратегічним вибором — бути мостом у трансатлантичних відносинах чи поглиблювати інтеграцію з Брюсселем. Додатковим фактором є консервативність, зумовлена впливом церкви, яка виступає проти змін у питаннях абортів, міграції та гендерної самоідентифікації. Формується розкол: Навроцький і консерватори відстоюють традиційні цінності та трансатлантичний вектор, тоді як Туск і коаліція орієнтуються на ЄС і більш прогресивну модель розвитку. Це робить це протистояння екзистенційним, а конституційну кризу — лише його проявом», — коментує політичний аналітик Олександр Стець.

Значення цього протистояння для ЄС та України

Боротьба за місця суддів трибуналу є важливою з огляду на статус та повноваження Конституційного трибуналу. Призначення 6 суддів зараз не надає Громадянській платформі значного впливу на інституцію. Проте до 28 травня оголосили про конкурс на заміну ще одного судді, чиє місце стане вакантним до кінця червня. Ще одне місце стане вакантним до кінця року. Призначення усіх 8 суддів дозволить панівній коаліції змінити баланс сил в трибуналі. Своєю чергою, це дозволить приймати реформи в країні без огляду на опозицію або блокувати їх у разі втрати влади на виборах восени наступного року. 

З огляду на майбутні парламентські вибори та низькі рівні підтримки молодших партнерів по коаліції формування більшості в Конституційному трибуналі для Громадянської платформи є важливим для виконання вимог ЄС з відновлення верховенства права. Іншим важливим виміром конфлікту є обіцянки Громадянської платформи щодо поступового перегляду рішень проведених ПіС законів, зокрема рішення трибуналу заборонити аборти. 

Динаміка підтримки політичних фракцій поточного скликання, грудень 2023 - вересень 2026 рр. Джерело

Висновок

З огляду на позиції сторін, конституційна криза не має ознак завершення. Коаліційна більшість висуває власних кандидатів та не визнає легітимність нинішніх суддів, в той час як президент відмовляється призначати суддів, обраних парламентською більшістю. 

Таким чином, конфлікт навколо Конституційного трибуналу виходить за межі юридичної суперечки та перетворюється на боротьбу за контроль над державними інституціями між президентом за підтримки опозиції та парламентською більшістю. Її результати визначатимуть не лише внутрішньополітичний баланс у Польщі на найближчі 9 років, а й позиції Польщі в ЄС, у тому числі й обсяг підтримки України.