Норвегія відновлює розробку закритих газових родовищ

Нафтогазове родовище Вест Екофіск до закриття. Фото: HUSMO FOTO/NORWEGIAN PETROLEUM MUSEUM

5 травня уряд Норвегії схвалив план повторної розробки трьох газових родовищ у Північному морі, які були закриті у 1998 році. Розробка коштуватиме 19 млрд норвезьких крон (1,75 млрд євро), які сплатять нафтогазові компанії, а видобуток запланований на 2028–2048 роки. Очікувані обсяги видобутку становлять 90–120 млн барелів газу і газового конденсату, з яких газ транспортуватиметься до Німеччини, а конденсат – до Великої Британії.

Пояснюємо, чому уряд Норвегії ухвалив це рішення, а також його важливість для ЄС і України.

Застереження та переваги цього рішення 

Уряд пояснює своє рішення необхідністю посилити енергетичну безпеку Європи в умовах енергетичної кризи, спричиненої війною на Близькому Сході, яка наклалася на процес поступової відмови ЄС від російського газу. Ініціативу підтримали 3 найбільші партії парламенту, включаючи урядову, тоді як проти виступили менші парламентські партії та Норвезьке агентство з охорони довкілля, які попереджають про екологічні ризики. 

Окрім того, що питання екології є надважливим для порядку денного Скандинавії, для чинного уряду меншості, сформованого Робітничою партією Норвегії, не врахування думок малих партій може призвести до конфлікту, який може ускладнити подальше ухвалення рішень у парламенті. 

Водночас рішення має для Норвегії низку супутніх переваг, які виходять за межі підтримки енергетичної безпеки ЄС.

Норвегія вже є найбільшим виробником нафти у Західній Європі та одним із ключових постачальників газу для країн ЄС: станом на 2025 рік близько 30% споживання газу в ЄС припадало на цю країну. Наразі країна має 97 морських нафтових родовищ і протягом найближчих двох років планує збільшити їхню кількість до понад 100.  Ухвалення повторного запуску трьох газових родовищ з паралельним рішенням про суттєве розширення площі для розвідки нових покладів нафти й газу на норвезькому шельфі виглядає як частина стратегії з розширення присутності Норвегії на європейському енергетичному ринку.

Успішна реалізація відкриє для Норвегії можливість поборотися за ключову роль в енергозабезпеченні Європи.  Вона зможе не тільки зайняти позицію росії на європейському енергетичному ринку, а ще й конкурувати з США як постачальник газу. Останні, на фоні Норвегії, виглядають як ненадійний довгостроковий партнер для ЄС. У перспективі це може дати Осло додаткові важелі впливу у відносинах із Брюсселем, зокрема для просування власних інтересів у питанні буріння в Арктиці.

Крім того, запуск нових енергетичних проєктів є також можливістю створити нові робочі місця та підтримувати модель «держави загального добробуту», яка традиційно залишається одним із ключових елементів політики скандинавських соціал-демократів. Зокрема, в умовах високого попиту на енергоресурси це дозволяє Норвегії збільшити надходження до Суверенного фонду Норвегії, кошти з якого Норвегія використовує для фінансування соціальних витрат, інвестицій і підтримки економічної стабільності країни. Ставка податку для нафтогазових компаній у країні становить⁠ 78%, а саме податкові надходження від енергетичного сектору є одним із головних джерел наповнення фонду.

Важливість для Європи й України

Збільшення обсягів видобутку енергоресурсів Норвегією створює для ЄС передумови для зменшення закупівлі енергоресурсів у росії та США. Додаткова перевага полягає також у співпраці з більш передбачуваним постачальником, яким є Норвегія. Водночас скорочення залежності від російського газу має й безпековий вимір, оскільки зменшує обсяги доходів росії, які можуть бути використані, зокрема, для ведення гібридних дій проти ЄС.

Для України ключовим наслідком є подальше скорочення залежності ЄС від російських енергоресурсів, що зменшує обсяги доходів росії, які можуть бути спрямовані на продовження війни проти України. Водночас зі зростанням ролі Норвегії як одного з головних постачальників енергоресурсів до Європи закріплюється нова структура імпорту, що робить відновлення залежності ЄС, передусім Німеччини, від російських енергоресурсів менш імовірним.

Висновки

Рішення Норвегії про відновлення видобутку на старих газових родовищах показує, що енергетична безпека ЄС після початку війни росії проти України стала ключовим фактором, який визначає розвиток енергетичних проєктів у Європі.

На цьому тлі Норвегія зміцнює свою роль як одного з головних постачальників газу до ЄС і використовує зростання попиту для посилення власних економічних і політичних позицій. Розширення розвідки, запуск раніше закритих родовищ та заплановані строки експлуатації свідчать про те, що ця стратегія має довгостроковий характер.