Як Молдова зменшує російський вплив

Віце-прем'єр-міністр з питань реінтеграції Валеріу Ківері здійснив робочий візит до Брюсселя. Джерело

Розбираємося, чому саме були прийняті ці рішення та що вони означають для Молдови та України? 

Дорога на вихід з СНД

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну в Молдові почали обговорювати необхідність виходу країни з договорів з росією. У лютому 2023 року міністр закордонних справ Молдови Ніку Попеску повідомив про початок перегляду та денонсації договорів: «Наші інституції провели аналіз актуальності кількох угод, підписаних у межах СНД, і цими днями ми розпочинаємо процес виходу Республіки Молдова з кількох десятків угод». Пізніше були денонсовані угоди у сфері електроенергетики та військової співпраці з країнами-учасницями Співдружності. 

Так Молдова поступово виходила з окремих договорів у рамках СНД, однак у березні 2026 року уряд країни схвалив денонсацію засадничих документів Співдружності. 2 квітня це рішення підтримав парламент, а 8 квітня його підписала президентка. Де-факто Молдова завершила вихід із СНД — залишився лише технічний етап, який триватиме 12 місяців з моменту офіційного повідомлення про денонсацію. Це рішення є символічним кроком з боку Молдови щодо остаточного виходу з орбіти росії з метою поглиблення євроінтеграції та зв’язків з європейськими країнами. «Молдова задекларувала проєвропейський курс та росія вважається агресором, що прописано в Стратегії безпеки Молдови. Тому процес виходу з СНД був очікуваним кроком», — резюмує Анастасія Почумбан, аналітикиня Німецької ради з міжнародних відносин (DGAP).

Тиск на ПМР

Молдова почала чинити активний тиск на розміщені в Придністров’ї російські «миротворчі сили». Вона оголосила персонами нон грата представників командування оперативної групи російських військ (ОГРВ). «Ці люди оголошені небажаними на території Республіки Молдова, і причина дуже проста та конкретна: російська армія незаконно перебуває на території Республіки Молдова», — заявив Ігор Гросу, спікер парламенту та лідер правлячої Партії дії та солідарності. Це рішення стало сигналом про серйозність намірів Кишинева щодо необхідності виведення російських сил з регіону. Закономірно, що представники Придністров’я назвали це рішення «деструктивним» та «необґрунтованим».

Іншим важливим інструментом тиску на ПМР став механізм позбавлення громадянства осіб, пов’язаних з ПМР. Так, колишнього главу МВС невизнаної ПМР Руслана Мову позбавили громадянства Молдови та не допустили до в’їзду на територію Молдови. Причиною стали звинувачення у порушенні прав людини в регіоні, зокрема у причетності до політичного переслідування активістів. Таким чином, Кишинів має намір використовувати юридичні та політичні інструменти для обмеження доступу й пересування проросійських посадовців незаконного Придністров’я.

Ці кроки стали відчутною зміною від тривалого статусу кво у підході до питання Придністров’я до проактивної позиції зі сформованою стратегією мирної реінтеграції регіону. «Якщо раніше, до 2022 року, Молдова та, відповідно, Придністров’я сильно залежали від російських енергоресурсів, то після повномасштабного вторгнення Кишиневу вдалося позбутися залежності від російської енергетики. Відповідно, в Придністров’ї з’явилися економічні проблеми через припинення постачання російського газу. Це надало Кишиневу додаткові інструменти для тиску на Тирасполь», — зазначає Анастасія Почумбан.

Процеси відбуваються також на тлі тісної безпекової взаємодії Молдови з Україною. Після 2022 року Придністров’я фактично опинилося ізольованим через обмеження транзиту російських військ як з боку України, так і поступово з боку Молдови. Це суттєво зменшило можливості Москви впливати на ситуацію в регіоні та контролювати його. Хоча публічної координації політичних рішень між Києвом і Кишиневом немає, дії обох держав об’єктивно синхронізуються в межах протидії російському впливу.

Подібна протидія російському впливу відбувається в логіці реалізації концепції реінтеграції Придністров’я, яку Кишинів презентував Брюсселю як частину виконання вимог у межах євроінтеграційного процесу. Концепція передбачає демілітаризацію та створення цивільної місії з підтримання миру. Крім того, пропонується запровадити єдині законодавчі норми для обох берегів Дністра, зокрема фіскальні, митні та торговельні правила, для поступової реінтеграції Придністров’я.

Водночас Придністров’я залишається ключовим осередком російського впливу в Молдові, зокрема через присутність російських військ та контроль над місцевими політичними структурами. Поступове обмеження російських політичних еліт та військового контингенту в рамках відновлення територіальної цілісності з часом має позбавити росію можливості дестабілізувати регіон через проксі-сили. 

Протистояння російському впливу в Гагаузії

Паралельно Кишинів зайняв жорсткішу позицію і щодо Автономного регіону Гагаузія, який традиційно вважається одним із проросійських осередків у країні. Державна канцелярія Молдови призупинила рішення Народних зборів Гагаузії про проведення виборів 21 червня, звинувативши регіональну владу у порушенні законодавства. Мандат депутатів Гагаузії завершився ще минулого року, однак нові вибори так і не були проведені. 

Окрім цього, Кишинів пропонує посилити вимоги до кандидатів у Народні збори та на посаду башкана, голови автономного регіону Гагаузії. Зокрема, йдеться про жорсткіші критерії щодо терміну проживання в регіоні, а також запровадження вимоги щодо обов’язкового володіння румунською мовою.

Такі кроки свідчать про прагнення центральної влади посилити контроль над регіоном і, як і у випадку з ПМР, зменшити вплив проросійських політичних сил, узгоджуючи внутрішню політику з курсом на європейську інтеграцію.

Пошук зовнішньої підтримки від російського впливу

Паралельно з внутрішніми кроками Кишинів активно працює і на зовнішньому напрямі. Президентка Мая Санду здійснила серію візитів до країн ЄС з метою отримання політичної підтримки європейського курсу Молдови. Санду мала зустріч з представниками Литви, Словаччини, Ірландії, Фінляндії. Зусилля Молдови щодо євроінтеграції підтримали й парламентські делегати Естонії, Латвії, Литви, Швеції, Фінляндії, Польщі та Німеччини, які відвідали країну. «Ми тут, щоб висловити свою підтримку та готовність допомогти будь-яким можливим способом», — сказала депутатка парламенту Фінляндії Саара-Софія Сірен.

Окрему роль у цьому процесі відіграє Румунія, яка виступає ключовим партнером Кишинева у просуванні євроінтеграції та економічного зближення. Президент Румунії Нікушор Дан заявив, що «Молдова є і залишиться важливим напрямком для Румунії. Ми й надалі підтримуватимемо її вступ до Європейського Союзу, а також інтеграцію наших економік». На думку асоційованого експерта із зовнішньої політики та стратегічних комунікацій Інституту європейської політики та реформ (IPRE) Даніеля Воде, подібна комунікація з боку Румунії свідчить про новий етап у відносинах між Кишиневом та Бухарестом. Поглиблення відносин із Бухарестом фактично створює для Молдови альтернативний центр тяжіння замість росії.

Чому саме зараз?

Молдова отримала значне вікно можливостей позбутися російського впливу після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Втрата доступу ПМР до російських енергоресурсів та суттєве обмеження можливостей росії реагувати на дії Молдови дали можливість Кишиневу чинити тиск на Придністров’я за допомогою економічних, юридичних та політичних засобів.

У внутрішній політиці чинна влада використовує це вікно можливостей для посилення контролю над проблемними регіонами, зокрема через реформи та зміни до виборчого законодавства. 

Висновки

Вихід із СНД, тиск на Придністров’я та посилення контролю над Гагаузією є елементами єдиного курсу, спрямованого на політичну та безпекову інтеграцію з Європейським Союзом та вихід з-під російської сфери безпеки.

Водночас ці зміни стали можливими значною мірою через війну росії проти України, яка суттєво обмежила можливості москви впливати на ситуацію в регіоні та створила для Кишинева вікно можливостей для активних дій.

Для України така трансформація Молдови є позитивним сигналом, оскільки зменшення російського впливу в Придністров’ї та на південному заході регіону загалом знижує безпекові ризики та посилює проєвропейський пояс держав навколо України.