Послаблення антиукраїнського блоку в Словаччині

Президент Словаччини, Петр Пеллегрін. Фото: TASR/Якуб Попелка. Джерело

Розбираємося, як зміна влади в Будапешті може вплинути на динаміку словацько-угорських відносин та що означає політична нестабільність у Словаччині для України.

Внутрішнє протистояння

Після приходу до влади у 2023 році Роберт Фіцо, відомий проросійськими заявами та просуванням російської пропаганди, почав проводити реформи з метою зміцнення своєї влади. У грудні 2023 року Фіцо за підтримки коаліції схвалив поправку до кримінального кодексу країни, яка передбачає закриття спеціальної прокуратури, що займається найсерйознішими злочинами та корупцією. Цей крок сколихнув Словаччину й став причиною масових протестів у країні, які тривають протягом усього терміну Фіцо, у тому числі й зараз.

На тлі перемоги Мадяра в Угорщині, коли голоси виборців поза межами країни стали одним із факторів зміни влади, Фіцо, переймаючись за наступні парламентські вибори восени 2027 року, запропонував скасувати можливість голосування поштою для словаків, які проживають за кордоном. Раніше у Словаччині на виборах 2023 року голосування з-за кордону продемонструвало чітку тенденцію на користь проєвропейських сил, які отримали більшість таких голосів, тоді як партія Фіцо показала там значно слабший результат. Це підштовхує прем’єра до спроб мінімізувати подібний електоральний ризик. 

Ця пропозиція прем’єра викликала суспільне обурення. Реакцію населення підсилила заява Мадяра щодо втручання Віктора Орбана в вибори у Словаччині. Тисячі людей вийшли на протести в столиці та інших містах проти ініціативи прем'єр-міністра та його орієнтованої на росію політики, а опозиція змогла зібрати 350 тисяч підписів для проведення референдуму. 

На референдумі, що буде проведено 4 липня, буде порушено питання відновлення спеціальної прокуратури та скасування раніше встановлених довічних виплат прем’єр-міністру та іншим посадовцям, які стали одним із символів привілеїв політичної еліти. Хоча спочатку планувалося винести на референдум питання дострокових виборів, президент Словаччини, Петер Пеллегріні, відкинув це питання, оскільки, на думку глави держави, воно суперечить конституції. «Якщо народ надає владу, він повинен мати можливість у будь-який момент її у політиків забрати. Однак реалізувати цю ідею сьогодні, після рішення Конституційного суду, без зміни Конституції неможливо», — зазначив Пеллегріні.

Ще більше загострює ситуацію для Фіцо його бажання відвідати парад до Дня перемоги в москві 9 травня. Попередній візит також спричинив протести у Словаччині, тому нинішній на тлі внутрішньої нестабільності може активізувати участь населення у референдумі та посилити вимоги змін.

Таким чином, Словаччина входить у фазу глибокої політичної нестабільності, де внутрішнє протистояння між владою і суспільством, де є сильні опозиційні настрої, посилює тиск на уряд Фіцо та підриває його позиції всередині країни. Це має безпосереднє значення для України, зокрема в контексті єдності ЄС і підтримки Києва: це не значить, що проросійська та євроскептична політика ЄС Фіцо зникне, але він буде поводитися стриманіше з урахуванням цього тиску та уваги, прикутої до нього з боку опозиції. 

Погіршення відносин з Угорщиною

Внутрішня криза підсилюється зовнішнім фактором — втратою влади Орбаном в Угорщині. Після перемоги Петера Мадяра в Угорщині Роберт Фіцо привітав його в телефонному дзвінку. Телефонна розмова позначилася різкою зміною риторики між двома країнами з дружніх за правління Орбана до прагматичних за Мадяра. Формально сторони обговорювали енергетичну співпрацю, проте ця тема відійшла на другий план через загострення політичних розбіжностей. 

Мадяр порушив питання прав угорської меншини в Словаччині та декретів Бенеша. «Я наголосив Роберту Фіцо, що найважливішим пріоритетом для кожного уряду Угорщини у відносинах зі Словаччиною є захист прав нашої угорської громади», — наголосив Мадяр. Така риторика відповідає традиційному пріоритету угорської політики — захисту етнічних угорців за кордоном та водночас може свідчити про бажання нового угорського лідера дистанціюватися від дружніх Орбану лідерів.  

Декрети Бенеша — це низка рішень президента Чехословаччини Едварда Бенеша, у яких проголошувався принцип колективної провини німців та угорців, що передбачав позбавлення їх громадянства, конфіскацію майна та, в окремих випадках, примусове переселення. Таким чином, історично чутливі питання витіснили порядок денний співпраці та посилили конфліктність двосторонніх відносин.

Розкол між двома країнами стане важливим результатом втрати Орбаном влади. Угорщина поступово відходитиме від проросійської політики, зосередившись на внутрішніх питаннях, в той час як Словаччина та Фіцо не готові зайняти місце Орбана в зовнішній політиці. Словаччина не стала блокувати ні кредит для України від ЄС, ні 20-й пакет санкцій проти росії — питання, принципово важливі для росії та, відповідно, Орбана,  — хоча раніше МЗС Словаччини раніше анонсувало готовність країни блокувати санкції. Такої думки дотримується й прем’єр-міністр Польщі, який підкреслив, що «прагматичний» Роберт Фіцо не зможе замінити Орбана: «Прем’єр-міністр Фіцо — такий, який є, але він намагається бути відносно лояльним у європейських питаннях».

Висновки 

Політична нестабільність в Словаччині та похолодання відносин між Братиславою та Будапештом мають позитивні наслідки для України. Внутрішні виклики для Фіцо створюють для нього необхідність зважувати кожне своє рішення через активну реакцію опозиції. Бо Фіцо, як євроскептичний політик і водночас глава держави ЄС, усе ж ухвалюватиме рішення щодо ЄС та України, однак радше «всупереч», ніж «завдяки», і робитиме це повільно. 

З іншого боку, новий вимір відносин Будапешт — Братислава суттєво послаблює проросійський табір в ЄС. Словаччина все ще може затягувати певні рішення на рівні ЄС, проте не наважиться на блокування, як це робив Орбан. Тому, ймовірно, Словаччина активніше комунікуватиме з Україною та ЄС задля досягнення компромісів.