Вибори в Уельсі та Шотландії

Фото: Getty Images

Значення цьогорічних місцевих виборів

Зазвичай місцеві вибори стають часом випробування для лідерів загальнонаціональних партій, адже кожного року вони відбуваються у різних куточках Англії, кожна адміністративна одиниця обирає своє місцеве самоврядування у різний час, а не за один раз.  Однак цьогорічні місцеві вибори є особливими, адже будуть голосувати не лише англійці, але й жителі Шотландії та Уельсу (мешканці Північної Ірландії будуть робити це через рік, якщо не відбудеться типова для П. Ірландії парламентська криза). Ці парламенти з’явилися внаслідок реформ Деволюції лейбористського уряду Тоні Блера у 1997 році. Реформа Деволюції була покликана здійснити передачу повноважень від центрального уряду до націй та регіонів Сполученого Королівства. Місцевим парламентам Уельсу, Шотландії та Північної Ірландії дали право опікуватися сільським господарством, освітою, екологією, охороною здоров’я, житлом, місцевим самоврядуванням, певними видами податків. Внаслідок цієї реформи були створені посади перших міністрів, які керують урядами цих націй.

 Ця реформа не є федералізацію, як може здатися на перший погляд. Парламенти Північної Ірландії, Шотландії та Уельсу мають права, але Палата громад у Лондоні потребує лише політичної волі, щоб проголосувати акти про їхню ліквідацію, чого у федеративних державах відбутися не може.

Англія окремого парламенту не отримала, але з’явилися виборні посади мерів, наприклад, посада мера Лондона сформувалася внаслідок цієї реформи.

Вибори до парламентів Уельсу та Шотландії можуть стати тріумфом національних партій цих частин Великобританії, що буде вперше в історії, коли жодна загальнонаціональна партія не буду контролювати законодавчі органи цих націй.

Вибори в Уельсі

Зала засідань Парламенту Уельсу. Джерело

Виборча система Уельсу є унікальною для Сполученого королівства.  У 2024 році було проведено виборчу реформу, котра збільшила кількість депутатів з 60 до 96. Змінився спосіб вибору депутатів. Раніше 40 депутатів обиралося за мажоритарною системою, а 20 за списком. Тепер голосування відбуватиметься тільки за списком. Уельс поділили на 16 великих виборчих округів, особи віком від 16 років мають право проголосувати за одну партію у своєму виборчому окрузі, і за результатами цього голосування в кожному окрузі буде обрано шість членів Сенедду, які представлятимуть його. Вестмінстерська мажоритарна система буде замінена на систему, яка відображатиме частку голосів, отриманих кожною партією в кожному з 16 виборчих округів. До прикладу, у Шотландії та Північній Ірландії діє змішана система, а ось до Палати громад обирають лише за мажоритарною системою.

Нині за можливість формувати уряд будуть боротися Plaid Cymru та валлійський відділ Reform UK. Таке стало можливим через ряд факторів. Попередній перший міністр Уельсу від лейбористів, Воган Гетинг, пішов з посади зі скандалом через те, що взяв пожертвування у розмірі 200 000 фунтів від компанії, власник якої був засуджений за екологічні злочини. На його заміну було обрано Елуден Морган, яка до цього займала посаду міністра у справах валлійської мови. Окрім цього, падіння рейтингів загальнонаціональної партії передалося і регіональним відділенням в Уельсі та Шотландії. Варто також зазначити, що Уельс демонструє приклад політичної фрагментації, який охопив усе Королівство. Дві найбільші партії, лейбористи та консерватори, не можуть претендувати на перше чи друге місце.

Згідно опитувань, між Plaid Cymru та Reform UK існує незначний відрив. Plaid має 28,6% підтримки, а Reform UK 26,4%. Унікальність боротьби полягає у тому, що обидві партії пропонують свою форму націоналізму. Plaid Cymru є партією валлійського націоналізму, котра прагне домогтися незалежності Уельсу від Великої Британії, а Reform UK демонструє «британськість» і небажання сперечатися з Лондоном, хіба у питаннях міграції. Яскравим прикладом є ставлення до валлійської мови, єдиної кельтської мови, яка активно використовується у наш час, і одного з центральних питань для багатьох валлійців. Reform UK пообіцяла скасувати плани розвитку валлійської мови, тоді як партія Plaid Cymru присвятила перелік з близько 1 000 слів тому, як саме вона підтримуватиме валлійську мову. Reform UK зазначила, що «валлійська мова є центральною для унікальної ідентичності Уельсу», але це враження дещо зіпсувало те, що на обкладинці маніфесту було неправильно написано два з трьох валлійських слів.

Дослідження Університету Кардіффу показало, що виборці Plaid Cymru частіше є молодшими, мають ліві політичні погляди та ідентифікують себе як валлійці, а прихильники Reform UK частіше є старшими за віком і вважають себе «британцями».

З великою ймовірністю можна стверджувати, що жодна партія не здобуде достатньої кількості місць для одноосібного врядування. Тому вони повинні будуть формувати коаліцію. Природньо Plaid Cymru може сформувати коаліцію із лейбористами, а Reform UK — з консерваторами.

Результат виборів до Сенедду повинен стати тривожним дзвіночком для провідних партій Великої Британії. У разі перемоги Plaid Cymru, парламенти Уельсу, Шотландії та Північної Ірландії, будуть контролювати партії, які прагнуть відокремлення від Великої Британії, вони зможуть співпрацювати, щоб наближати цей момент. Якщо переможе Reform UK, тоді це стане найбільшою перемогою для Найджела Фараджа, який закріпить свої амбіції стати прем’єр-міністром Великої Британії після наступних виборів до Палати громад.

Вибори у Шотландії

Зала засідань Парламенту Шотландії. Джерело

Після перемоги на виборах 2021 року ШНП опинилася у вирі скандалів, які похитнули підтримку партії. Спочатку багаторічна лідерка Нікола Стерджен пішла у відставку у 2023 році, після чого проти неї та її чоловіка розпочали розслідування через витрати фінансів партії, сама Стерджен пізніше провела за гратами 7 днів. З її наступником, Хумзою Юсуфом, також були проблеми, його правління відзначилося хаотичністю і завершилося за один рік. Варто відзначити, що сталося це у тій же хаотичній манері. Юсуф публічно і принизливо для партнерів розірвав угоду щодо поділу влади з шотландськими зеленими. Шотландські консерватори оголосили про внесення питання вотуму недовіри до Юсуфа. Вся опозиція, включно з зеленими, заявила про намір проголосувати «за», математика була на стороні опозиції. Юсуфу довелося до самого голосування подати у відставку. Після цього владу перейняв Джон Свінні, який вже очолював ШНП у 2000-2004 рр., він почав виводити партію з кризи.

На руку йому зіграла ситуація у Лейбористській партії. З травня по вересень 2024 року шотландський осередок Лейбористської партії цілком реально претендував на перше місце в опитуваннях, шотландці переважно голосують за ліві партії, а у 1999-2007 рр. Шотландію очолювали лейбористи. На виборах до Палати громад лейбористи відібрали у ШНП 36 місць з 57, які відводилися для Шотландії, тому сподівання повернути контроль над Шотландією був цілком реальним. Проте непопулярність прем’єр-міністра Кіра Стармера боляче вдарила по шотландських лейбористах, дійшло до того, що їхній лідер Анас Сарвар закликав Стармера піти у відставку. Стармер на посаді втримався, а рейтинги лейбористів у Шотландії опустилися до значення, яке не дозволяє здобути перше місце.

ШНП ставить питання незалежності Шотландії на чільне місце своєї партійної програми, тому наполягає на необхідності здобути 65 місць, мінімальну кількість для більшості, щоб послати сигнал Вестмінстеру про бажання шотландців провести повторний референдум щодо незалежності. У цьому плані вони отримали несподіваного союзника, шотландський відділ Reform UK. «Reform UK роздрібнила голоси прихильників унії», — зазначив професор політології Джон Кертіс, який досліджує електоральну поведінку. «Зростання популярності Reform відкрило партії Джона Свінні шлях до подальшого домінування в Холіруді».

У рейтингах повністю домінує ШНП, яка має 35,4% підтримки виборців. За друге місце борються лейбористи та Reform UK, з 18% та 17,4% відповідно. Проте за рейтингами тяжко прогнозувати розподіл місць у парламент через виборчу систему Шотландії. Члени Шотландського парламенту обираються за системою додаткових мандатів. За цією виборчою системою виборці отримують два виборчі бюлетені: один для виборів у виборчому окрузі та один для регіональних виборів. Парламент налічує 129 депутатів — 73 депутати від виборчих округів та 56 регіональних депутатів (по 7 регіональних депутатів обираються для представництва кожного з 8 виборчих регіонів). Потім ці результати рахуються за формулою, яка включає кількість виграних місць в округах та списках. Система голосування за додатковими мандатами не завжди забезпечує пропорційний результат, оскільки партії можуть отримати більшу частку місць у парламенті, ніж частку голосів.

 З такою системою складно здобути необхідну більшість, тому ШНП при обранні Першого міністра покладалося на голоси Партії зелених, яка також підтримує незалежність. Лейбористи сподіваються, що вдасться переконати виборців обрати депутатів, які проти правління ШНП, і таким чином зробити Першим міністром Шотландії Анаса Сарвара. Єдиною проблемою є те, що у такому випадку доведеться заручитися підтримкою Reform UK, а питання  домовленостей з цією партією стало болючою темою для шотландських лейбористів, адже потенційна співпраця з крайніми правими може вбити підтримку лейбористів напередодні виборів.

Переконлива перемога ШНП надасть шотландським націоналістам можливість вимагати повторного референдуму щодо незалежності. Джон Свінні досі не назвав методу, яким він збирається домогтися цього голосування, але згадував про можливу співпрацю з Шинн Фейн (Північна Ірландія) та Plaid Cymru (Уельс). Для Reform UK хороший результат закріпить їхній статус загальнонаціональної партії. Програш лейбористів у Шотландії може повернути на порядок денний питання відставки Кіра Стармера.

Висновки

Вибори в Уельсі з високою ймовірністю стануть демонстрацією падіння популярності Лейбористської партії. Згідно рейтингів, за право керувати країною змагаються Plaid Cymru  та Reform UK, які мають протилежні погляди щодо майбутнього Уельсу. Plaid тяжіють до незалежності Уельсу. Reform UK не прагнуть вступати у конфлікт з Вестмінстером, окрім питань міграції.

У Шотландії низькі рейтинги загальнонаціональної партії поховали їхні сподівання на повернення до влади. Шотландська національна партія збереже перше місце і посилить риторику щодо здобуття незалежності від Великої Британії. Лейбористам залишилося лише боротися за друге місце з Reform UK.

У разі перемоги Plaid Cymru  в Уельсі, вперше складеться ситуація, коли кельтські країни будуть контролювати партії, які прагнуть відділення від Великої Британії.

Згідно останніх рейтингів найбільшим переможцем цих виборів буде Найджал Фарадж, адже його партія закріпить свою присутність та домінування у політиці Великої Британії, окрім цього він може розраховувати на хороші результати на місцевих виборах в Англії.