Макрон: чому дивитись треба не на нього та його рішення сьогодні, а що з цього може вийти завтра

Почнемо з того, що наша спільнота Resurgam сподівається, що Ви не вірите у те, що Макрон як побачив екзит-поли (результатів ще не було, навіть на той момент) на емоціях прийняв рішення про розпуск парламенту? Тобто таке важливе рішення для країни було прийняте за 2-3 години, не порадившись із партнерами та колегами? Ми ж схиляємось, що цей крок був спланований, а команда Макрона чудово володіла соціологією й до фактичних виборів. Правильна соціологія дає уявлення про "рейтинг".  Розпуск парламенту – це елемент стратегії Макрона. Тоді чому Макрон так зробив?

Є дві площини причин на мікро (національному) та макро (загальноєвропейському) рівнях.

Почнемо знизу — мікрорівень.

Всі дивляться на Макрона, а дивитись треба на тих, хто поруч з ним. На відомого французького, 39-річного політика Сежурне. Всі пов'язують партію Макрона "Ренесанс" з персоною самого Макрона, але партія створювалась (як ребрендинг у 2022 р.) не "для Макрона", а "під Макрона" і його неминучої заміни після кінця другого президентського терміну.

«Ренесанс» було створено, точніше переформатовано 5 червня 2022 року після першого туру президентських виборів під час боротьби за другий президентський термін Макрона. На той момент вже математично було більш-менш зрозуміло, що Макрон скоріш за все залишається на другий термін. У витоків створення партії "Ренесанс" стояв Сежурне, який намагався створити широке об'єднання на основі колишньої коаліції пропрезидентської партії"Республіка Вперед!".

Для початку, хто такий Сежурне?

Від дати заснування/переформатування партії Макрона "Ренесанс" він є офіційним та незмінним генеральним секретарем цієї партії. З 2021 по 11 січня 2024 р. Сежурне паралельно обіймав посаду голови групи "Renew". Добре запам'ятайте цей момент з "Renew" для майбутнього макрорівня причин та наслідків. Але у січні Макрон відкликає Сежурне з Брюсселю у Версаль та призначає його на політично вагому посаду — голови МЗС Франції.

Так ось, створювати фактично нову платформу "для Макрона", коли він й так має другий термін президентських повноважень у певному сенсі не логічно. Тоді для чого? А для того, що в самій партії «Ренесанс» не особливо й приховували мету всіх переформатувань.

Дана партія була створена для того, щоб підготувати правонаступника Макрону та забезпечити цього правонаступника більш-менш пристойною, головне стабільною парламентською основою у 2027 році. Мати найбільше представництво бажано, але це не критична потреба. Головне для партії "Ренесанс" залишатись в лідерах французької політики.

Автор такої ідеї власне голова групи "Renew" (на той момент) Сежурне, він же ініціатор, він же ймовірний правонаступник Макрона. Посада Сежурне як голови МЗС — це його медійна підготовка як правонаступника і роль даного політика буде тільки зростати завдяки Макрону, що буде підтверджувати тезу про «правонаступника».

Як дострокові вибори допоможуть Макрону та Сежурне?

Ще раз зазначимо: такі рішення не спонтанні. Команда Макрона чудово розуміла, бачила та мала соціологію про приблизний % розриву між "Ренесансом" та партією Ле Пен «Національне об'єднання» (RN).

Тому рішення про дострокові вибори було прийнято до результатів виборів у Європарламент. І тут є кілька причин цього рішення:

1. Персональні мотиви. Макрон вже досяг політичної вершини (2 президентські терміни), і на другому терміні хочеться, щоб історія запам'ятала Макрона як лідера, який відновлював велич "Ла Франс", а не як того, хто систематично пірнав у внутрішні кризи та втрачав французький вплив на Нігер, Буркіна-Фасо та інші геополітично важливі атрибути Франції.
   
   Але всі потужні історичні рішення: як-то відряджання інструкторів в Україну, збільшення допомоги Україні, ескалація з Путіним та, ймовірно, з Китаєм є вкрай не популярними у Франції та є тим інструментом опозиції (Меланшон, Ле Пен та інші), які атакують позиції "Ренесанс" через персональні позиції Макрона.
   
   Оточення Макрона звісно не в захваті від таких наслідків, бо вони ж планують мати політичне життя і після президентства Макрона.
   
   Тому Макрон мав продовжити свій "історичний шлях" та змиритись з тим, що до 2027 року від рейтингу партії "Ренесанс" нічого не залишиться. Але тут виник інший варіант, щоб партія Ренесанс мала НОРМАЛЬНЕ представництво в парламенті й після 2027 р., то провести дострокові вибори зараз — це можливість виконати головну мету створення «Ренесансу» — забезпечити правонаступника Макрона парламентським представництвом.
   
   А прогнозований провал на виборах в Європарламент — це гарна медійна основа та привід розпустити парламент. Це ще й в результаті базується на закликах тієї ж опозиції, яка закликала до цього після оприлюднення екзитполів. Це вдвічі додавало бали Макрону як лідеру, що прислуховується до громадян Франції.

2. Партійні мотиви. Вони тісно пов'язані з персональними. Макрон буде вільний від свого "версальського двору" робити "що хоче та як хоче". У тому числі щодо зовнішньої політики. Після виборів президенту Макрону як політику буде потрібно менше зважати на партійний рейтинг. Він діями не буде шкодити своєму колу, бо вже буде "подовжено партійне представництво партії «Ренесанс» за часові терміни перебування Макрона у владі ".
   
   Багато хто сприйняв ці вибори "як ай-ай-ай" Макрон втратить більшість у парламенті. Ле Пен гарантовано переможе. Але трохи забувають кілька важливих деталей: так Макрон і не мав більшості в парламенті останній час.
   
   У Франції двопалатний парламент. У верхній палаті партія Макрона мала 17 місць з 348. У нижній палаті Національних зборів партія Макрона мала 170 місць з 577. Коаліція Макрона 250 місць. Опозиція 278 місць. Загалом для більшості в парламенті треба 289 місць, яких в Макрона й не було і які він ситуативно від потреби до потреби залучав в частині опозиції.
   
   Тобто, Макрон і не мав більшості в парламенті Франції, але це йому не заважало плюс-мінус працювати у виконавчій та законодавчій вертикалі під президентством Макрона.
   
   Чому? Бо Франція президентсько-парламентська республіка, де президент має широкі повноваження і хоч не є прямим головою виконавчої влади, але має вирішальне значення у формуванні та функціонуванні цієї гілки влади.
   
   Тож Макрон достроковими виборами не втрачає "більшість" в парламенті, але гарантує представництво своїм правонаступникам, а собі свободу дій вже зараз у разі успішності задуму. Тому фактично Макрон хоче собі забезпечити ефект коли посада та обов'язки перед іншими не стримують його у діях чи заявах, окрім внутрішніх бар'єрів.

3. Електоральна доцільність. Доцільність рішення Макрона базується на особливостях виборчої системи Франції. Парламентарів Франції обирають у два тури: спочатку з-поміж всіх, хто набрав найбільше обирають двох, або більше, залежить від квоти. Потім з-поміж фіналістів першого туру у другому турі обирають, хто займе місце в парламенті. В один тур вибори, якщо хтось із переліку всіх кандидатів в депутати одразу набере 50%+1 голос, але це відбувається не так часто від загальної кількості.
   
   Тобто, кандидатам від президентської партії "Ренесанс" потрібно потрапити у "двійку" / «трійку» після першого кола, а далі вже буде голосування "антирейтингів". І "антирейтинг" у партійців Ле Пен є вищим за той, що мають пропрезидентські кандидати в округах. Тому кумулятивний ефект, який назвемо голосування «проти Ле Пен» може додатково забезпечувати "Ренесанс" депутатами через саму специфіку двотуровості виборів. Головне, щоб кандидати від «Ренесанс» входили у цей "другий тур", а для цього треба, щоб основний рейтинг партії не спустився критично низько, а був таким, який дозволяє потрапляння його членів у "двійку"/ «трійку».
   
   15-17% рейтингу — це саме та критична межа, де ці особливості виборчої системи Франції все ще можуть зіграти на руку Макрону, але падіння рейтингу ще нижче не дозволить скористатись цими особливостями, бо кандидати лояльні до Макрона просто не пройдуть у другий тур. Тому вибори зараз поки є ці 15-20% підтримки.

Це НЕ означає, що партія Макрона гарантовано переможе Ле Пен у червні, але це означає, що так буде бій, а різниця саме у кількості депутатів буде менша ніж фактичний стан підтримки Макрона та його партії.

Тому це буде кращий результат ніж "Ренесанс" міг би собі забезпечити у 2027 році та після. Плюс вибори зараз з більшою ймовірністю будуть гарантувати представництво правонаступнику від Макрона в майбутньому 2027 році.

Тому з політичної логіки дії Макрона вкрай продумані та не опираються на емоції. Але це тільки мікрорівень, а ще є макрорівень причин. 

Макрорівень.

Що спільного у рішенні Макрона, діяльності Сежурне та відставці прем'єра Бельгії Де Крю?

Вони всі провідні члени європейської групи Renew. Плюс представники саме франко-бельгійського крила даної групи.

Зараз відбуваються важкі перемовини про те, яку комбінацію буде мати Європарламент та відповідно якою буде виконавча гілка влади ЄС.

Хоч Урсула ф-д Ляєн обрала для початку перемовин традиційних союзників S&D та Renew, вона все ж таки дивиться трохи далі вправо через те, що керівництво  "старих союзників Урсули" поки не може дати  100% гарантій на переобрання. Проблема — опозиційність на рівні 10-20% у цих трьох загальноєвропейських групах на які розраховує Урсула ф-д Ляєн для переобрання на другий термін.. Тому ризик провалу таємного голосування для Урсули ф-д Ляєн — є.

Зараз лідером Renew є француженка Валері Айе, яка є й депутатом від партії Макрона "Ренесанс". До Валері Айе головою був вже відомий нам француз Сежурне, до нього експрем'єр Бельгії Гі Верхофстадт. А колега по уряду Гі Верхофстадта бельгієць Шарль Мішель був вже максимальні два терміни головою Європейської Ради. Ш. Мішель потребує правонаступника на посаді через неможливість обіймати посаду втретє. І ще багато франко-бельгійських прізвищ є на ключових позиціях Renew.

Але якщо коротко, то франко-бельгійську спадковість Ви побачили. Але на цих виборах Renew від катастрофи (втрати 3 місця) врятували країни центрально-східного крила Renew, які входять до ALDE (Чехія, Болгарія, Данія, Німеччина).

Тому всередині Renew вони теж будуть претендувати на розширення впливу та ті посади за які власне й бореться загалом Renew в кабінетах Брюсселя. Центрально-східне крило Renew хотіло просувати Ціммерман, а франко-бельгійське просувало експрем'єра Італії Драгі за підтримки Макрона. Загалом на 20 втрачених місць групою Renew — 12 місць були втрачені через погані результати партії президента Франції Макрона.

Макрон та Де Крю хочуть досягти цими "скоординованими діями" 2 моменти:

1. Втримати франко-бельгійську домінацію в загальноєвропейській групі «Renew». Скоріш за все Де Крю зараз буде йти "в європейську політику" по стопах колеги та співгромадянина Ш. Мішеля та Гі Верхофстадта. Франко-бельгійська група "вивільнила" потужного політика для брюссельської політики та перемовин за європейські посади. Даний політик за вагою може конкурувати зі Штрак Ціммерман, або прем’єр-міністром Естонії Каєю Каллас, позиції яких зросли всередині групи Renew у той час, коли вплив Макрона на групу зазнав найбільшої кризи за час існування групи.
   
   Урсула ф-д Ляєн хоче кооперацію з Renew, але вона не впевнена, що їй вистачить голосів для переобрання на президента Єврокомісії. Тому розглядає й інші варіанти, хоч першочергово веде перемовини з Renew. Але коли перемовником й лідером процесу з боку Renew буде "вільний політик", експрем'єр Бельгії Де Крю, то це буде посувати вперед і позиції Макрона, а коли головним перемовником з Урсулою ф-д Ляєн від групи Renew буде Кая Каллас, то це посилить позиції іншого крила групи, а не Макрона.
   
   Де Крю — це політик, у якого Урсула просила підтримки у багатьох своїх проєктах в ЄС, Де Крю — це політик, який головував у ЄС останні 6 місяців саме перед виборами до Європарламенту. Тому це заохочує Урсулу ф-д Ляєн вести перемовини з Renew, відкидаючи інші можливості кооперації з радикально правими, таким чином перемовини Урсули ф-д Ляєн з Renew будуть йти через вплив Франції та Бельгії, а не частини Renew з ALDE. Renew претендує на посаду голови Європейської Ради чи голови дипломатії ЄС.

2. Реабілітація Макрона та партії «Ренесанс». Як ми описали у першій частині. Дострокові вибори у Франції прогнозовано не мають зафіксувати такий розгром сил Макрона як зафіксували на виборах до Європарламенту через особливість місцевої системи виборів. Макрон проводить дострокові вибори 30 червня, а другий тур 7 липня.
   
   Голосування за голову Єврокомісії 18 липня. Тобто, Макрон буде мати шанс зменшити медійність (розгром) перемоги Ле Пен на виборах саме за 2 тижні до саміту ЄС та голосувань за нові виконавчі посади. І тим самим Макрон спробує продемонструвати, що перевага Ле Пен не настільки абсолютна. Це буде змушувати Урсулу ф-д Ляєн зважати на аргументи Макрона та у фінальні два тижні перемовин схилитись до Renew. Натомість ймовірність якихось перемовин Урсули ф-д Ляєн з Ле Пен буде зменшена. У тому числі у разі успіху дострокових виборів Макрон збереже політичну здатність призначити комфортного для себе єврокомісара від Франції.  

Тому на макрорівні скоординовані дії лідерів Renew: Макрона та Де Крю — це спроба забезпечити збереження їх впливовість власне в Renew, мінімізувати наслідки поганих результатів виборів до Європарламенту та створити необхідні умови для перемовин з Урсулою ф-д Ляєн, щоб:

• а) Заради більшої кількості голосів вона НЕ пішла до Ле Пен та її європейської групи ID.

• б) Виторгувати посаду для Renew у вигляді голови Європейської Ради, або голови європейської дипломатії.

Тож, є такий вираз: "якщо тобі не подобається розклад на дошці, а ходи обмежені — перекинь дошку та розстав фігури заново й  починай нову партію". Дії Макрона люди без контексту сприйняли як дії "людини, що вже програла", але насправді — це нова політична партія, яку опоненти одразу й не побачать. Саме сп'янілі опоненти Макрона від результатів виборів до Європарламенту і допоможуть йому здобути успіх на дострокових виборах у парламент Франції.

Не факт, що в результаті нова партія гри Макрона буде успішна, але як мінімум ця партія відновить шанс на успіх порівняно з тим безперспективним розкладом, що був на "старій дошці".