Чому Сі Цзіньпін уперше за сім років їде до Північної Кореї

Китайський лідер Сі Цзіньпін і північнокорейський лідер Кім Чен Ин прибувають на прийом з нагоди 80-ї річниці завершення Другої світової війни у Великому народному залі в Пекіні, Китай, 3 вересня 2025 року. REUTERS/Florence Lo/File

На початку цього тижня, а саме 8–9 червня 2026 року, голова КНР Сі Цзіньпін здійснив візит до Північної Кореї на запрошення Кім Чен Ина. Це його перша поїздка до Пхеньяна за майже 7 років і перший закордонний візит, який він здійснить цього року. Пояснюємо причини поїздки та її значення для України.

Що сталося

Про візит оголосили 5 червня через державні медіа КНР. Сі мав провести у Пхеньяні два дні й зустрітися з Кім Чен Ином. Сторони планували обговорити економічні питання, а також двосторонні відносини. Сі заявив про намір розширювати співпрацю в торгівлі, сільському господарстві та технологіях, проте її значення обмежене. Китай уже забезпечує близько 95% товарообігу КНДР, тож подальше зростання можливе хіба в межах решти кількох відсотків. Водночас основний зміст зустрічі — політичний і безпековий, а не торговельний. Головне для Пекіна — це відновити відносини, що погіршилися через зближення Пхеньяна з москвою, і повернути собі роль основного зовнішнього партнера Північної Кореї. 

Сюди ж належить регіональна безпека: Пекін прагне узгодити з Пхеньяном позицію щодо Тайваню та спільно реагувати на посилення оборонної політики Японії. Окремим питанням є ядерна програма. КНДР, імовірно, домагатиметься визнання свого ядерного статусу, тоді як Китай зацікавлений у її стриманні. Обговорюватися може й американський напрям – Сі здатний передати Кіму сигнал від Трампа, який заявляв про готовність відновити діалог, а в Сеулі не виключають теми можливого саміту Пхеньян–Вашингтон. 

Додає напруги і ядерна програма: напередодні візиту Кім закликав до «експоненційного» нарощування ядерного арсеналу. Експерти зауважують, що Пекін уважно і стурбовано стежить за надшвидким розвитком цієї програми.  Надмірно агресивна поведінка Пхеньяна щодо Південної Кореї, США чи Японії здатна підірвати стабільність на кордоні Китаю й дати Вашингтону привід нарощувати присутність у регіоні, що прямо суперечить інтересам Пекіна.

Попереднього разу Сі приїздив до Пхеньяна у 2019 році, а до того жоден китайський лідер не бував там від 2005-го. Поїздки такого рівня дуже рідкісні й завжди політично навантажені. Те, що Сі обрав саме Північну Корею для першого виїзду за кордон цього року, — це сигнал про пріоритети Пекіна.

Чому саме зараз

Час візиту промовистий, адже він завершує цілу серію зустрічей, які Сі провів у Пекіні протягом травня. Спершу він приймав президента США Дональда Трампа, якого застеріг від втручання у питання Тайваню, а згодом зустрівся з президентом Росії володимиром путіним, підтвердивши курс на зближення з москвою. На цьому тлі поїздка до Пхеньяна постає як логічне продовження – прийнявши цих двох політичних гравців, Сі вирушає до Кім Чен Ина, щоб засвідчити, що саме Пекін, а не москва, залишається головним зовнішнім партнером Північної Кореї.

Проблема для Китаю в тому, що останніми роками Пхеньян дрейфував в сторону москви. Аналітики розцінюють візит як спробу Пекіна знову утвердити вплив над єдиним формальним союзником і захистити свої стратегічні інтереси на північному сході Азії, поки КНДР будує дедалі тісні зв'язки з росією.

Від охолодження до відлиги

Китай і Північна Корея —  це формальні союзники. 65 років тому вони підписали договір про дружбу, співпрацю та взаємну допомогу, який також передбачає військову підтримку у разі нападу на одну зі сторін.

Їхні відносини послабилися через пандемію. Ковідна ізоляція звела до мінімуму транскордонний рух людей і товарів, а в період повторного відкриття Пхеньян орієнтувався насамперед на москву, а не на Пекін. Й лише у вересні 2025 Кім відвідав військовий парад у Пекіні разом із путіним. У березні 2026 року сторони відновили пряме залізничне та авіасполучення між столицями, а у квітні 2026 року МЗС КНР відрядило свого міністра Ван Ї до Пхеньяна вперше за сім років. Відновлення залишається частковим — транспортні маршрути обслуговують переважно посадовців і відряджених, тоді як масовий туризм, який до пандемії становив близько 90% іноземних відвідувань КНДР, не відновився.

Перетягування Пхеньяна між москвою і Пекіном

Ключовий контекст візиту — це визнання, наскільки глибоко Північна Корея вплетена у війну росії проти України. Від осені 2024 року Пхеньян відправив до росії 14–15 тисяч військових, переважно зі спецпідрозділів. На початку 2026 року близько 11 тисяч із них перебували у Курській області, а втрати КНДР оцінювали приблизно у 6 тисяч убитими й пораненими. Окрім людей, Пхеньян постачає москві артилерійські снаряди та балістичні ракети.

Для Пекіна це двозначна ситуація. З одного боку, антизахідне зближення Москви й Пхеньяна вписується у спільну для них логіку протистояння зі США. З іншого боку, що тісніший військовий союз КНДР і рф, то менше важелів лишається в самого Китаю. Економічно Пхеньян усе одно прив'язаний до Пекіна, а обсяги російсько-корейського обміну незрівнянно менші. Втрата — радше політична: в обмін на солдатів і боєприпаси Москва надає Кіму те, що Китай свідомо дозував — пальне, валюту, продовольство і, головне, військові технології, які Сеул оцінює у 7–14 млрд доларів. Маючи альтернативного покровителя, Пхеньян може дозволити собі меншою мірою зважати на Пекін.

Реакція сусіда

У Південній Кореї поки що трактують поїздку як двосторонню подію між Пекіном і Пхеньяном і не вбачають у ній ознак тристоронньої координації Китаю, росії та Північної Кореї. 

Стриманість — це радше розрахунок, ніж недооцінка загрози. По-перше, якби він голосно подавав поїздку як доказ згуртування антизахідного табору, це лише підняло б вагу Пхеньяна, Кім поставав би бажаним партнером, по якого змагаються великі держави, тож зручніше назвати все буденною двосторонньою зустріччю. По-друге, Сеулу вигідніше, щоб Пекін і москва конкурували за вплив на КНДР, а не діяли спільно — що активніше Китай перетягує Пхеньян до себе, то слабша вісь, яка озброює росію.

Чому це важливо для України

На перший погляд, цей візит мало пов’язаний з Україною, але насправді він має для неї щонайменше два виміри. По-перше, Північна Корея є одним із ключових зовнішніх постачальників ресурсів для російської агресії, зокрема боєприпасів і військового персоналу, що безпосередньо посилює бойовий потенціал Росії у війні проти України.

По-друге, Китай —  чи не єдиний гравець із реальним важелем впливу і на москву, і на Пхеньян. Візит Сі показує, що Пекін конкурує з кремлем за вплив на Кім Чен Ина. Теоретично це могло б стати стримувальним чинником, але досі Пекін не використовував свою вагу, щоб пригальмувати безперервний потік північнокорейських солдатів і боєприпасів на російський фронт. Для Києва важливо інше. Крок за кроком це створює враження антизахідного зближення, що матеріально підживлює війну росії. КНДР залишається ключовим зовнішнім постачальником росії, й доля цього постачальника вирішується у суперництві Китаю й москви. 

Висновки

Поїздка Сі до Пхеньяна — це спроба Китаю повернути політичний вплив на КНДР, який за роки пандемії переорієнтувався на Росію. Сі вирушає відновлювати першість, але вже у слабшій позиції, ніж раніше. Навіть маючи економічну перевагу над росією в контексті Північної Кореї, Китай занепокоєний ризиками: потоком біженців через кордон, втратою КНДР статусу буферної держави між ним і проамериканською Південною Кореєю, а також потенційною нестабільністю, зокрема неконтрольованим розвитком ядерної програми. Уперше за десятиліття Північна Корея має альтернативу й може грати на суперечностях між двома покровителями, виторговуючи собі більше, ніж будь-коли. Водночас Пхеньян і досі залежний від Китаю і повністю від нього відокремитися не може.