Японсько-філіппінська стратегія оборонної кооперації в Індо-Тихоокеанському регіоні

Фото: AP

Це стало подією, що виходить далеко за межі двосторонньої дипломатії та говорить про відхід від традиційної для регіону моделі безпеки, де країни покладалися переважно на США. Тепер Японія та Філіппіни створюють власну вісь взаємодії, що є прямою відповіддю на нову тактику блокад з боку Китаю у Південнокитайському морі, яка доповнюється  участю США.

Розповідаємо про цю угоду детальніше. 

Військові переваги для Японії

Документ створює спрощений правовий механізм для взаємного надання пального, продовольства, запчастин та послуг з технічного обслуговування безпосередньо у військових портах обох країн. Замість повернення на бази обслуговування в Японії, японські есмінці отримують можливість проводити дозаправку та дрібний ремонт на філіппінських об’єктах. Крім того, Японія активно фінансує та підтримує модернізацію філіппінських радарних систем для формування мережі обізнаності у морському просторі, що забезпечує безперервний обмін даними про переміщення сил армії Китаю у реальному часі.

Угода стала практичним втіленням оновленої Стратегії національної безпеки, прийнятої урядом Японії наприкінці 2022 року. Документ ознаменував історичний відхід від політики «виключно оборонної безпеки» на користь стратегії економічної стійкості через проактивне стримування дестабілізуючих дій з боку ревізіоністських держав. У цьому контексті угода ACSA розв'язує ключову проблему японського флоту - логістичну стійкість. Отримавши доступ до філіппінських портів для дозаправки та поповнення амуніції, японські есмінці тепер можуть діяти у Південно-Китайському морі в автономному режимі, створюючи постійну присутність у критичних зонах для стримування флоту КНР та гарантування безпеки судноплавства в інтересах японської економіки та регіональної стабільності.

Економічні питання Японії

Для Японії військово-політичне зближення з Манілою має чітке економічне підґрунтя, адже стабільність постачань енергоносіїв і критичної сировини стала питанням національної безпеки, а втім, й економіки. Угода з Манілою важлива на тлі ймовірної дестабілізації торгівельних шляхів, адже японська економіка вразлива до будь-яких порушень навігації в зоні між Тайванем та Філіппінами. Так, після масштабних маневрів Народно-визвольної армії Китаю під назвою «Joint Sword-2025» наприкінці минулого року, під час яких Пекін відпрацював сценарій встановлення зони заборони доступу (A2/AD) та ізоляції морських коридорів, загроза перейшла з розряду теоретичної у практичну.

За таких умов навіть обмежена зупинка постачання стратегічної сировини, зокрема рідкісноземельних металів, коштуватиме Японії 0,9% ВВП у річному вимірі. Проте ця цифра не відображає реального масштабу загрози. Фактично під ударом опиняється функціонування секторів автомобілебудування та електроніки, які забезпечують понад 20% національного експорту.

Через Лусонську протоку, що з’єднує Філіппінське та Південнокитайське моря і є головним морським коридором між Тайванем та філіппінським островом Лусон, проходить понад 80% японського імпорту енергоносіїв, зокрема нафти і газу. Здатність Японії гарантувати навігацію в критичній зоні стає реальним фундаментом для стабілізації курсу єни та дохідності державних облігацій, особливо в умовах поточної фінансової турбулентності, коли курс єни коливається біля критичної позначки 160 за долар. Тому доступ до філіппінської інфраструктури дозволяє Токіо доповнити валютні інтервенції Міністерства фінансів та Банку Японії прямим фізичним контролем над безпекою постачань. 

Критичною є навіть короткочасна зупинка імпорту літій-іонних елементів та напівпровідникових плат, 90% яких транспортуються саме цими морськими шляхами. Ймовірна повна морська блокада терміном понад 3 місяці  - період вичерпання державних та корпоративних резервів -  неминуче призведе до структурного колапсу автомобільної та електронної промисловості. Навіть короткочасний дефіцит критичних компонентів здатний зупинити виробничі конвеєри вже за 8 тижнів ізоляції. Масштаб потенційного падіння підтверджується досвідом попередніх криз, коли виробництво в автопромі скорочувалося на 15,3%, а в секторах електроніки на приблизно 10% уже в перші місяці дефіциту критичних електронних компонентів та хімічної сировини. 

Угода ACSA у цьому контексті є сигналом для глобальних ринків, що Японія готова застосувати військову силу для гарантування стабільності своїх стратегічних торговельних артерій.

Вигоди для Маніли

Для Маніли критичність угоди зумовлена новою тактикою «морського ополчення» Пекіна. А саме, мобілізація 1,4 тисячі китайських суден для створення 200-мильних бар’єрів у січні 2026 року підтвердила ризик повної стратегічної ізоляції Філіппін. Угода ACSA дозволяє філіппінському флоту проводити дозаправку та ремонт безпосередньо від японських підрозділів, що забезпечує тривалу присутність у морі для протидії китайській блокаді без необхідності повернення на віддалені бази. Окрім загрози блокади, Маніла керується гострою потребою в енергетичній незалежності. Ця угода убезпечує розвідку ресурсів берегу Рід, де є багато покладів  газу та нафти, проти якої виступає Китай. 

Військовий аспект угоди між країнами

В межах угоди створюється ешелонована системи оборони: японські протикорабельні ракети Type-12 зі збільшеною дальністю до 1000 км, які в грудні 2025 року підтвердили повну боєготовність на острові Йонагуні (всього за 110 км від Тайваню), тепер технічно готові до інтеграції в єдиний ударний комплекс із філіппінськими силами. Інтеграція підкріплюється фінансово: виділення Японією 900 мільйонів єн у рамках програми на модернізацію філіппінських радарів дозволяє створити єдине поле обізнаності у морському просторі. Фактично, союзники формують «прозорий простір», де будь-які маневри китайського флоту фіксуються в реальному часі, що нівелює ефект раптовості, на який спиралася НВАК під час навчань «Joint Sword».

Очікується, що на наступному саміті Прем’єр-міністр Японії Санае Такаїчі та Президент Філіппін Фердинанд Маркос-молодший офіційно ініціюють спільні військові навчання - зокрема, Salaknib та Balikatan. До них також може доєднається США, що сприятиме розбудові регулярних тристоронніх тренувань та подальшому розвитку співпраці у сфері безпеки.

Реакція противників

Пекін та Пхеньян сприймають це поглиблення військової сумісності між двома країнами як елемент формування ворожих блоків у регіоні. Попри відсутність де-юре союзу про колективну оборону, рівень координації між Японією та Філіппінами досяг тієї межі, де для опонентів різниця між логістичним партнерством і стратегічним альянсом стає формальною. Японія, відмовляючись від десятиліть пацифізму, свідомо інтегрує свої Сили самооборони у регіональну архітектуру безпеки, географічно замикаючи кільце оточення навколо Китаю.

Реакція автократичної «вісі» на ці кроки є показово синхронізованою та агресивною. Офіційний Пекін розгорнув масовану інформаційну кампанію з делегітимізації угоди, називаючи її «нерівноправною» та звинувачуючи Манілу в «грі з вогнем». Однак найбільш тривожним сигналом є повне співпадіння наративів Китаю та Північної Кореї: обидва режими використовують тезу про агресивне розширення «Азійського НАТО» для виправдання власної мілітаризації. Зокрема, за даними супутникової розвідки від січня 2026 року, Пекін перейшов до форсованої розбудови військової інфраструктури на рифі Ентелоп у Парасельських островах, де встановлення нових радіолокаційних станцій та причалів для десантних кораблів має забезпечити фізичний контроль над морськими комунікаціями. Це свідчить про те, що супротивники сприймають угоду ACSA як точку неповернення. 

У глобальному вимірі формування такого потужного «Південного щита» є стратегічно вигідним для світової безпеки, оскільки змушує Китай розпорошувати ресурси на власному периметрі, об'єктивно зменшуючи його здатність надавати матеріально-технічну підтримку Росії у війні проти України.