Чи стане Норвегія країною ЄС?

Прем'єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стере і президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляйен. Santiago Vergara/TV 2

26 березня Норвегія офіційно приєдналася до двох програм ЄС з забезпечення безпечного супутникового зв’язку для державних органів та інфраструктурних об’єктів. Це викликало дискусію щодо євроінтеграції країни, на тлі подібних розмов щодо Ісландії, про які ми писали раніше.

Пояснюємо, чи дійсно Норвегія готується до євроінтеграції й що це значить для України.

Чотири спроби євроінтеграції Норвегії 

Щоб держава стала членом ЄС, необхідні три ключові передумови: бажання громадян, бажання влади приєднатися до Союзу та готовність ЄС прийняти цю країну. 

Перші спроби Норвегії приєднатися до тоді ще Європейської економічної спільноти відбулися у 1961–1967 роках, проте цьому завадило вето президента Франції. Після його відставки перемовини відновилися, але всередині країни вже точилися дискусії щодо доцільності вступу. 

Противники вступу вважали, що долучення суттєво нашкодить норвезьким підприємцям, оскільки вони не зможуть конкурувати з дешевшими товарами з країн ЄЕС та негативно позначиться на суверенітеті Норвегії, адже норвезький парламент — Стортинг — втратить значну частину повноважень на користь наднаціональних органів.

Прихильники інтеграції наголошували, що відмова від вступу загрожує політичною та економічною ізоляцією Норвегії. Ключові торговельні партнери країни — Велика Британія та Західна Німеччина — уже були членами ЄЕС. Прихильники також вважали, що залученість усіх країн Європи до єдиного економічного об’єднання сприятиме унеможливленню повторення великої війни у Європі.

Ця дискусія призвела до формування потужного руху проти євроінтеграції, який активний і сьогодні. На референдумі 1972 року 53,5% норвежців проголосували проти вступу, що спричинило відставку тодішнього уряду.

Після відновлення перемовин про вступ у 1992 році через два роки відбувся новий референдум, на якому 52,2% норвежців проголосували проти. Тоді Норвегія, заможна нафтова держава, увійшла до Європейської економічної зони, а отже, отримала більшість економічних переваг, які давав вступ до ЄС, що ще більше посилило позиції противників євроінтеграції. Натомість позиція прихильників послабшала, бо не відбулося економічної чи політичної ізоляції країни за понад 20 років після попереднього референдуму.

 Таким чином, попри готовність ЄС та бажання влади, громадяни не хотіли приєднуватися до ЄС. 

Чи хочуть норвежці євроінтеграції зараз?

Наразі Норвегія є країною ЄЕЗ і підтримує тісні економічні й політичні відносини з ЄС. Крім того, Норвегія активно співпрацює з ЄС в оборонній галузі. Наприклад, з 2023 року Норвегія долучилася до проєкту Європейського оборонного агентства, спрямованого на спільні закупівлі боєприпасів як для допомоги Україні, так і для країн-учасниць проєкту. Тож поточний статус-кво можна зафіксувати як наявність багатогалузевої співпраці попри відсутність членства в ЄС.

Станом на лютий 2026 року більшість громадян досі не підтримує євроінтеграцію: 48% виступають проти вступу, 14% не визначилися і лише 38% підтримують цю ідею. Інше опитування показує, що 50% виступають проти, 17,4% не визначилися і лише 32,6% підтримують євроінтеграцію. 

Однак тепер до цього додається і небажання більшості політиків. Поточний уряд, сформований Норвезькою робітничою партією, дотримується думки, що перемовини про вступ наразі недоречні, оскільки можуть спричинити непотрібні конфлікти між Норвегією та ЄС в умовах глобальної нестабільності, тож доцільніше зберегти статус-кво. Крім неї, ще 5 партій — загалом 134 депутати зі 169 —  виступають проти євроінтеграції, в якій вони бачать загрозу суверенітету Норвегії. Крім того, Соціалістична ліва партія (9 місць) виступає за вихід з ЄЕЗ, а Партія центру (9 місць) і Червоні хочуть замінити угоду про ЄЕЗ на окрему торговельну угоду.

Прихильники, серед яких Права партія, Партія зелених та Ліва партія (разом 35 депутатів), наводять аргументи про те, що Норвегія має з країнами ЄС спільні інтереси й наголошують на необхідності єднання та посилення таким чином впливу Норвегії на процеси в Європі. 

Тож кількісно прихильники ЄС суттєво поступаються опонентам. Загалом, спільна позиція щодо євроінтеграції не є платформою для об'єднання різних партій у блок, а саме питання євроінтеграції не пов’язане з належністю партії до певного ідеологічного спектра (праві — центр — ліві). Ці фактори ускладнюють його політичне просування.

Для ЄС є вигідною інтеграція Норвегії, законодавство якої великою мірою уніфіковане з законодавством Союзу, бо вона була б країною-донором ЄС, а не країною-реципієнтом. Норвегія займає 10-те місце в рейтингу ВВП на душу населення. Вона також є найбільшим постачальником риби в ЄС та одним із найбільших постачальників нафти, газу, електроенергії. У контексті енергетичної безпеки ЄС це означає, що Союз залежить від зовнішнього партнера, на якого не має прямого регуляторного впливу. 

Що це значить для України

Невступ Норвегії до ЄС не вплине на поглиблення військово-оборонної співпраці між нею та Україною. 27 березня норвезький прем’єр-міністр Йонас Гар Стере оголосив про плани збільшити оборонні витрати, які в основному підуть на флот і дрони: до 2035 року вони виростуть на 115 млрд норвезьких крон (приблизно 98,7 млрд євро). 

Ймовірно, частина цього буде витрачена на закупівлю дронів в Україні, прогресом якої у технологіях БПЛА був вражений Стере. До того ж раніше у 2025 році Україна і Норвегія домовилися про спільне виробництво дронів, початок якого заплановано на 2026 рік.

Висновки

Наразі ймовірність євроінтеграції Норвегії ще нижча, ніж раніше, адже не лише більшість населення, а й переважна частина парламентарів виступають проти вступу. Зміна поколінь суттєво не змінила цю тенденцію, хоча можна відзначити й незначне зростання прихильників з плином часу. 

Окремим питанням залишається збереження статус-кво у відносинах з ЄС через участь у ЄЕЗ. Хоча вихід з цієї угоди наразі виглядає малоймовірним, оскільки не підтримується найбільшими парламентськими силами, у разі зміни політичної конфігурації ця тема може стати актуальною.