Костянтин Глушко, штатний аналітик та оглядач центру "Resurgam" з політики Північної Європи
Фото: Depositphotos
Розбираємося, чи дійсно в Європейському Союзі скоро стане на одну країну більше.
Щоб держава стала членом ЄС, необхідні три ключові передумови: 1) бажання громадян, 2) бажання влади приєднатися до Союзу та 3) готовність ЄС прийняти цю країну.
Ісландія, яка подала заяву на вступ у 2009 році, сподівалася врятувати свою економіку через євроінтеграцію. В країні вирувала фінансова криза, через яку збанкрутували всі три ключові комерційні банки країни. Перемовини щодо вступу до ЄС були складними, зокрема через суперечку щодо обсягів вилову риби з Великою Британією. Це важливе питання для країни, економіка якої значною мірою залежить від рибальства, ледь не спровокувало запровадження торгових санкцій ЄС проти Ісландії.
Ісландія досягла значного прогресу в адаптації своїх політик, законів та регуляцій до стандартів ЄС: вона відкрила 27 кластерів з 33, необхідних тоді для вступу, і закрила 11 з них.
Але, коли у 2013 році економіка Ісландії почала відновлюватися, уряд заморозив перемовини й ухвалив закон, що відновлення перемовин про вступ можливе лише після схвалення на референдумі. Це свідчить про небажання уряду продовжувати курс на євроінтеграцію. Тоді й більшість ісландців (63,3%) була проти вступу до ЄС. ВВП країни з 2011 року стабільно зростав (крім ковідного 2020 року), іноді досягаючи зростання у понад 5% на рік, тож громадяни не бачили переваг у долученні до економічного союзу з купою регуляцій.
Станом на 2013 рік з трьох передумов для вступу в ЄС існувала лише одна: бажання ЄС прийняти Ісландію. У 2015 році Рейк’явік зробив заяву, в якій просив більше не вважати Ісландію країною-кандидатом до ЄС.
Повномасштабне вторгнення росії дало імпульс поверненню до питання відновлення перемовин з ЄС. У березні 2022 року три опозиційні партії порушили питання щодо проведення референдуму про відновлення перемовин. Це закінчилося нічим. Але у лютому 2023 року вперше частка тих, хто підтримує членство (40,8%), перевищила частку тих, хто проти (35,9%).
У 2024 році Соціал-демократична партія і Партія реформ - 2 з тих 3 партій, що порушили питання референдуму - сформували коаліційний уряд разом з Народною партією. В їхній коаліційній угоді прописано, що референдум про відновлення перемовин щодо членства в ЄС має відбутися до 2027 року. Водночас частина членів Народної партії, у тому числі й очільниця, виступають проти євроінтеграції, хоча й погоджуються на проведення референдуму.
Новий уряд почав виділяти кошти на проведення заходів, щоб закріпити питання референдуму щодо початку перемовин в суспільній думці. Станом на грудень-січень 2025 року більшість опитаних виступила за проведення референдуму (58%) і за зміну валюти на євро (53%). Євроінтеграцію тоді підтримувало 45% при 35% проти. Протягом другої половини 2025 року — початку 2026 року прем’єр-міністерка Ісландії декілька разів зустрічалася з президенткою Єврокомісії. Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос зазначила, що ЄС готовий передбачати перехідні періоди для адаптації держави до правил Союзу — на етапі після підписання договору про вступ, але коли парламенти держав-членів ще не завершили його ратифікацію, а також протягом певного часу після.
Речник Європейської комісарки з питань розширення також підтвердив, що попередня заява на членство досі активна. Це означає, що процес буде легше перезапустити, але не гарантує, що вже закриті кластери не потрібно буде знову відкривати через зміну законодавства ЄС. За відсутності Великобританії в ЄС перемовини, вірогідно, йтимуть легше. Крім того, Ісландія входить до Європейської економічної зони, а значить, зближення законодавства відбуватиметься швидше.
6 січня цього року очільниця МЗС Ісландії оголосила про плани підписання двосторонньої оборонної угоди з ЄС і анонсувала проведення голосування щодо референдуму на весняній сесії парламенту, яка триває від великодніх канікул до серпня. Водночас, як тільки політична напруга, викликана зазіханнями Дональда Трампа на Гренландію і жартом американського посла в Ісландії щодо країни як 52 штату США трохи спала, кількість противників євроінтеграції зросла. Вже у лютому 2026 року їхні голоси зрівнялися з прихильниками євроінтеграції на позначці 42%.
Наразі з трьох ключових передумов для вступу Ісландії до ЄС наявні дві: бажання уряду і готовність ЄС відновити перемовини. Питання проведення референдуму про відновлення перемовин з ЄС можна вважати вирішеним, але питання підтримки ісландцями євроінтеграції – ні. Навіть за умови швидких перемовин опозиційні партії, наприклад, Прогресивна партія і Партія центру, так і одна з урядових партій можуть перешкоджати формуванню суспільної підтримки євроінтеграції. До того ж більшість ісландців досі розглядає саме НАТО як об’єднання, яке має гарантувати їхню безпеку.
Хоча ЄС не вимагає проведення референдуму про приєднання, з відповіді прем’єр-міністерки парламенту випливає, що він буде проводитися у разі успішних перемовин. Згідно з ісландським законодавством, для того, щоб ухвалити рішення, потрібна проста більшість голосів учасників референдуму.
Водночас у Соціал-демократичної партії й Партії реформ є час, адже після референдуму за відновлення перемовин йтимуть самі перемовини, протягом яких уряд має можливість агітувати громадян.
Євроінтеграція Ісландії, якщо вона відбудеться, може стати початком нової хвилі розширення ЄС. Розширення ЄС за рахунок дружньої до України держави посилить проукраїнський консенсус усередині Союзу, що важливо для України, яка прагне доєднатися до нього. Також це збільшить кількість членів ЄС, які підтримують посилення протидії росії, у тому числі санкційного, та подальшу військову та фінансову допомогу Києву.
Попри інтенсифікацію контактів між урядом і інституціями Євросоюзу, поки що більшість ісландців, які беруть участь у соцопитуваннях (ті, хто голосують проти, і ті, хто не визначилися, разом становлять більшість), не підтримує євроінтеграцію. Але ісландці можуть змінити свою думку у випадку серйозних криз, бо саме в період криз підтримка євроінтеграції в Ісландії зростає.
Для того, аби збільшити підтримку євроінтеграції серед громадян, тій частині уряду, яка її підтримує, необхідно посилювати інформаційно-агітаційні заходи, які б пояснювали громадянам її переваги.
Вам може бути цікаво