Чи винна Україна в урядовій кризі у Латвії?

Президент Латвії Едгарс Рінкевичс доручив формування нового уряду Андрісу Кульбергсу. Фото: Edijs Pālens/ LETA Джерело

14 травня прем’єр-міністерка Латвії Евіка Сіліня і міністри її уряду подали до Сейму заяву про відставку. Причиною відставки стала втрата урядом підтримки з боку партії Прогресистів, яка сталася через конфлікт довкола відставки представника партії з посади міністра оборони після зальоту українських дронів на територію Латвії. До формування нового уряду всі міністри чинного перебуватимуть у статусі виконувачів обов’язків.

Пояснюємо, чому розвалився попередній уряд і чи винна в цьому Україна.

Причини розпаду уряду Евіки Сіліні

До уряду Евіки Сіліні входили правоцентристська Нова єдність, консервативно-регіоналістський Союз зелених і фермерів і ліволіберальні Прогресисти. Така ідеологічно розрізнена коаліція була зумовлена тим, що коли у 2023 році Сейм Латвії мав призначати президента, правоконсервативні партії що разом із Новою єдністю формували уряд, відмовилися голосувати за призначення підтримуваного Новою єдністю Едгарса Рінкевичса президентом через його сексуальну орієнтацію. Однак Нова єдність відмовилася змінювати кандидата, а натомість створила нову коаліцію з партіями, що підтримали його кандидатуру в обмін на створення спільного уряду. Коаліція з ідеологічними опонентами негативно відображалася на рейтингах як Нової єдності, так і Прогресистів, тож вихід Прогресистів з коаліції приніс переваги обом партіям.

7 травня два українських дрони опинилися в повітряному просторі Латвії внаслідок дії  російських систем радіоелектронної боротьби й влучили в об’єкти нафтопереробної галузі. Це не вперше, коли дрони залітають на територію Латвії: 7 вересня 2024 року впав російський дрон типу «Шахед», начинений вибухівкою, а 25 березня 2026 року вибухнув український дрон. 

За оцінкою політолога і дослідника Латвійського інституту міжнародних справ Сергія Потапкіна, цього разу проблема полягала не лише у факті зальоту дронів, а й у тому, що попри розташування Латвії поруч із постійною російською загрозою, Збройні Сили не лише не збили дрони, а й пропустили заліт першого. Крім того, повідомлення про тривогу надійшли занадто пізно, коли люди вже могли бачити та чути безпілотники над головою, а реакція уряду затрималася на п'ять годин. Він відзначає, що уряд після найпершого інциденту мав достатньо часу для того, щоб розробити протоколи виявлення, оцінки траєкторії, перехоплення, попередження громадськості та координації з місцевими органами влади, однак цього не трапилося. Жертв вдалося уникнути лише завдяки тому, що нафтові резервуари, в які влучили дрони, виявилися порожніми. 

Оскільки міністром оборони був представник Прогресистів Андріс Спрудс, політична відповідальність за неготовність Збройних Сил до нагальних викликів пала на нього. 10 травня він оголосив, що зробить о 7 годині вечора важливу заяву. За 10 хвилин до зазначеного часу прем’єр-міністерка Сіліня, знаючи про його намір подати у відставку, оголосила, що він втратив її довіру. Вона анонсувала призначення на цю посаду полковника Райвіса Мелніса, який на момент оголошення обіймав посаду представника Міноборони Латвії в Україні.

Сіліня стверджувала, що попередила Спрудса й інших міністрів від партії Прогресистів про це рішення, однак Спрудс це заперечив. Він звинуватив її у політичних іграх напередодні виборів, запланованих на 3 жовтня. Дії прем’єр-міністерки зазнали критики не лише через те, що вона намагалася зірвати спробу міністра гідно піти з посади, а й через те, що без консультацій з партнерами по коаліції анонсувала призначення на міністерську посаду, яка за квотою належала до призначень Прогресистів.

Союз Зелених та Фермерів висловив здивування таким підходом, але закликав міністрів від Прогресистів продовжувати роботу в уряді. Прогресисти ж оголосили, що більше не підтримують уряд, хоча міністрів не відкликали.

Це не перший конфлікт у коаліції, пов’язаний з міністрами від Прогресистів. Так, під час очолення міністерства транспорту Прогресистами Каспарсом Брішкенсом та Атісом Швінкою почалися серйозні проблеми з національним авіаперевізником AirBaltic і ділянкою, за яку відповідала Латвія в інфраструктурному проєкті ЄС Rail Baltica.  

Торік AirBaltic зазнала збитків і опинилася у глибокій фінансовій кризі, а війна в Ірані ускладнила становище компанії. Через це навіть попри надання позики з боку уряду компанія потребує додаткових фінансових вливань у розмірі від 100 до 150 мільйонів євро. У ході спроб вирішити кризу Союз зелених і фермерів пропонував передати Air Baltic під контроль Міністерства фінансів, тобто вивести з-під контролю Прогресистів, однак останні відмовилися, через що відповідальність за кризу залишилася на них. 

Проєкт Rail Baltica спрямований на створення залізничного сполучення між  Фінляндією, Латвією, Естонією, Литвою та Польщею і таким чином інтеграцію країн Балтії в європейську залізничну мережу. Але ціна проєкту почала стрімко зростати, тому навіть за умови зменшення його масштабів його реалізація відтерміновується на 3–5 років. Політична відповідальність за це також лягла на Прогресистів

Таким чином, можна констатувати, що в уряді вже були суттєві конфлікти, й Прогресисти стали тим проблемним партнером, якого було б вигідно позбутися. Заліт українських дронів став лише приводом для його розпаду. 

Яким буде новий уряд

З відставкою уряду Латвія опинилася у непростому становищі: парламентські вибори заплановані вже на 3 жовтня, тож новий уряд матиме небагато часу для повноцінної роботи, тим більше в умовах передвиборчого періоду. На думку президента, збереження чинного технічного уряду є поганим рішенням: він уже продемонстрував проблеми з комунікацією, а також залишається без двох важливих міністрів —  оборони та сільського господарства.

Тому президент доручив формування уряду представнику найбільшої опозиційної фракції в парламенті – Єдиного списку –  Андрісу Кульбергсу. Партія позиціонує себе як технократичну. До 25 травня кандидат на посаду прем'єр-міністра має надати президенту звіт про хід переговорів щодо формування уряду, в якому буде окреслено склад коаліції, потенційний розподіл обов'язків між партіями та проєкт коаліційної угоди.

15 травня Кульбергс вирішив сформувати широку коаліцію з 5 партій: Єдиний список,  національно-консервативне Національне об’єднання, Союз зелених та фермерів, Прогресисти та Нова єдність. Однак Національне об’єднання виступило проти коаліції з Прогресистами, тож перемовини вирішили продовжити без них.

20 травня партії оголосили про підписання коаліційної угоди з 4 партій, які мають 66 при необхідних 51 зі 100 голосів. Згідно з угодою, кожна партія отримує по 4 міністерські портфелі, а 16-й портфель – посада Голови Сейму. Коаліція зосередиться на безпеці, економічній стабільності та фіскальній дисципліні, а партії зобов’язуються не просувати ініціативи без попереднього консенсусу та спільної політичної підтримки. Пріоритетом уряду стане посилення оборони й внутрішньої безпеки, зокрема, зміцнення кордонів, розвиток ППО, безпілотних систем і захисту критичної інфраструктури. Кульбергс на посаді прем’єр-міністра візьме під особисту відповідальність проєкти AirBaltic та Rail Baltica, а бізнес-план для виведення AirBaltic з кризи планують разом оцінити до серпня.

Таким чином, можна констатувати, що завдання цього уряду – зберігати стабільність і керованість державою до парламентських виборів,  паралельно намагаючись вирішити найбільш нагальні кризи.

Чому це важливо для України

Латвія – важливий партнер України, що надає фінансову, дипломатичну і гуманітарну підтримку, а також постачає озброєння і навчає українських військовослужбовців. Про ініціативу Латвії з зупинки економічних відносин з росією, запропоновану урядом Сіліні, можна прочитати у нашому матеріалі. Будь-яка дестабілізація Латвії невигідна Україні, особливо — відсутність дієздатного уряду.

У контексті проблеми зальоту українських дронів, які стали приводом для падіння уряду Сіліні, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга запропонував надіслати до Латвії та інших країн Балтії, а також Фінляндії українських спеціалістів, що допоможуть посилити захист неба цих країн. Таким чином участь України у посиленні захисту неба країн Балтії дозволить Києву не лише підтвердити статус відповідального безпекового партнера, а й продемонструвати ефективність власних технологічних рішень у сфері ППО, що потенційно сприятиме зростанню інтересу до українських оборонних розробок.

Висновок

Історія з падінням уряду Евіки Сіліні показує, що в умовах зростання безпекових ризиків стійкість урядів визначається не лише здатністю реагувати на зовнішні загрози, а й внутрішньою згуртованістю коаліцій. Для України це означає, що сталість підтримки з боку партнерів залежатиме не тільки від їхньої позиції щодо росії, а й від внутрішньої політичної стабільності в цих країнах.