Бухарестська дев’ятка і переосмислення балансу сил у НАТО

13 травня в Румунії відбувся саміт Бухарестської дев’ятки, головною темою якого стала підтримка України та координація спільної безпекової зовнішньої політики перед самітом НАТО в липні в Туреччині. Окрім країн-членів Бухарестської дев’ятки, на саміті ще вже вдруге були присутні країни Північної Європи, а також Україна та США як спеціальні гості. 

Розбираємося, чи свідчить розширення формату B9 про формування нового регіонального центру впливу в НАТО та як воно впливає Україну.

Передісторія

Бухарестська дев’ятка (B9) була сформована у 2015 році за спільною ініціативою Румунії та Польщі у відповідь на російську гібридну агресію в Донецькій та Луганській областях та окупацію українського Криму.

До В9 входять Румунія, Болгарія, Чехія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина та Угорщина. На тогорічному саміті, що пройшов у Вільнюсі, до участі вперше були запрошені країни Північної Європи: Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеція. В минулому та цьому році до розширеного формату також долучилися Президент України та Генеральний секретар НАТО. 

Члени Бухарестської дев'ятки. Джерело.

Результати цьогорічного саміту 

Цього разу учасники закріпили координацію східних, північних та арктичних вимірів безпеки НАТО, визначивши простір від Чорного моря до Балтії, Півночі й Арктики як єдиний стратегічний континуум. Лідери підтвердили курс на «сильнішу Європу в межах сильнішого НАТО». 

На саміті також обговорили посилення ППО і ПРО через порушення повітряного простору російськими літаками та безпілотниками, а також захист критичної морської інфраструктури й свободи судноплавства, враховуючи протидію тіньовому флоту. 

Питання дронів, яке також було порушене під час саміту, стало для країн східного флангу НАТО внутрішньополітичним викликом. У Латвії інциденти з українськими дронами безпілотниками, які могли бути відхилені російськими засобами РЕБ у сторону країни, стали одним із чинників політичної кризи. Опозиція звинуватила прем’єр-міністерку Евіку Сілінію у відсутності достатнього реагування на цю проблему, через що вона оголосила про відставку. 

Інтереси України на саміті

Саме в цьому контексті Україна на саміті виступала не лише як держава, яка потребує підтримки, а й як джерело практичного досвіду сучасної війни. На полях саміту Україна досягла угоди з Латвією з виробництва дронів та побудови багаторівневої системи захисту неба. «Ми відправимо до Латвії своїх експертів для обміну досвідом та безпосередньої допомоги в захисті повітряного простору. Важливо разом працювати заради посилення оборони Європи»,  — написав Зеленський. Продовженням цього формату «Drone Deal» стали також перемовини з Фінляндією, про які заявив президент. 

Учасники підтвердили готовність закрити нагальні оборонні потреби України через наявні механізми, зокрема PURL, та закликали країни-члени НАТО посилити тиск на росію для припинення війни та спонукання її до змістовної участі в переговорах. Така позиція країн-учасниць формату підтверджує прагнення України та Європи виступати на мирних переговорах з позиції сили.

Військові витрати Бухарестської дев’ятки  у відсотках від ВВП, 2025 Джерело.

Вісь Варшава-Бухарест

Польща та Румунія як країни-засновниці виступають найбільшими одержувачами політичного впливу в регіоні. «На сьогодні Варшава та Бухарест є одними з найважливіших стратегічних центрів НАТО, несучи відповідальність за його східний фланг», — заявив Кароль Навроцький. 

 Така політична активність цих двох країн органічно вплітається в їхню зовнішню та внутрішню політику та їхнє позиціонування в регіоні. Польща, як ми вже писали, поступово посилює свою армію та є найбільшим реципієнтом за програмою SAFE. Регулярна участь Польщі у військових навчаннях зміцнює її позицію як ключової ланки архітектури безпеки східного флангу НАТО.

При цьому, окрім військової складової, Польща прагне закріпити за собою роль хабу з відновлення України. У червні країна стане майданчиком для великої конференції з відновлення України, про що ми писали раніше. А участь в Ініціативі трьох морів дозволяє Польщі залучати інвестиції для розвитку критичної інфраструктури, які, у тому числі, можуть використовуватися для оборони.

Румунія також поступово посилює свою роль в регіоні. Попри  внутрішні виклики, а саме внутрішню урядову кризу, про яку ми писали раніше, країна проводить економічні реформи, що дозволять реалізувати значний потенціал країни. Румунія поступово посилює роль стратегічного партнера-сусіда України, зокрема через співпрацю у сфері безпеки, розвиток логістичної інфраструктури та зростання значення Чорноморського регіону. 

Активність двох країн та залучення Північних країн до формування спільної безпекової політики та координації позицій всередині НАТО поступово формує всередині НАТО вісь Варшава-Бухарест. Вона поступово підвищує ефективність оборонного планування в рамках більш регіоналізованої моделі Альянсу, про яку ми писали раніше.

Роль США на саміті

США були присутні на саміті в ролі спостерігача та спеціального гостя в особі Томаса Дінанно, заступника Державного секретаря США з питань контролю над озброєннями та міжнародної безпеки. При цьому Румунія та Польща - одні з найпалкіших прихильників трансатлантичної співпраці. Варшава та Бухарест хочуть продемонструвати готовність країн східного та північного флангів НАТО брати більшу відповідальність за оборону Європи через збільшення витрат, розвиток виробництва та підтримку України.

 Й хоч формат B9+ не належить до пріоритетних напрямів американської політики безпеки, США загалом позитивно сприймають тенденцію до посилення автономних оборонних спроможностей європейських союзників і зростання їхнього внеску в колективну безпеку НАТО.

Виклики, з якими стикається В9+

Попри зростаючу вагу формату, ініціатива стикається з серйозними викликами. Серед очевидних викликів варто виділити складність забезпечення довгострокової єдності. Група створювалась як платформа для підтримки України у євроатлантичній інтеграції, проте головним викликом залишається здатність країн зберігати єдність за умов зміни урядів, внутрішніх криз або різного сприйняття темпів інтеграції України в ЄС та НАТО. Деякі країни в рамках саміту хоч і підтримують Україну, проте на національному рівні також можуть не підтримувати ініціативи стосовно України.

В цьому році Угорщина заявила про конструктивне утримання та відмовилась прийняти поточне формулювання декларації, на відміну від минулорічного саміту. Водночас в попередній декларації згадувалося про 5% оборонних витрат, але це не завадило Угорщині послідовно ігнорувати це зобовʼязання. Євросептичний уряд Орбана мав усталений курс в зовнішній політиці та міг дозволити собі ігнорувати вимоги європейських урядів. На противагу цьому, новий уряд Петера Мадяра саме для підтримки проєвропейського образу повинен виконувати міжнародні зобов’язання. Але зараз основним курсом нового прем’єра є економічне відновлення та реформи, для яких необхідні кошти. З цієї причини уряд Мадяра пішов на компроміс:  висловив конструктивне утримання, що дозволило йому не брати зобов'язання, й водночас не блокувати декларацію. 

Висновки 

Саміт у Бухаресті показав, що Бухарестська дев’ятка поступово виходить за межі формату координації східного флангу НАТО. Залучення північних країн, участь України та присутність США як спостерігача свідчать про формування ширшого безпекового простору - від Арктики й Балтії до Чорного моря. 

Для НАТО це означає перехід до більш регіоналізованої моделі оборонного планування. Для України важливість формату полягає в тому, що вона дедалі частіше виступає не лише об’єктом підтримки, а й партнером, чий бойовий досвід інтегрується в оборону Європи.