Як Угорщина розв'язує питання «російської спадщини»

Новообраний міністр економіки та енергетики Угорщини Іштван Капітані. Фото: REUTERS/Bernadett Szabo. Джерело

У квітні 2026 року Петер Мадяр переміг на парламентських виборах в Угорщині, замінивши проросійського прем’єра Віктора Орбана. Новий прем’єр-міністр оголосив зміну курсу Угорщини на проєвропейський та пообіцяв зближення з ЄС та віддалення від росії. 

11 травня Угорщина заявила, що перегляне фінансування та реалізацію проєкту розширення атомної електростанції «Пакш». Згідно з попередньою угодою, укладеною урядом Орбана у 2014 році, фінансування цього проєкту відбувалося на умовах надання росією Угорщині державного кредиту. 

Розглянемо «російську спадщину», а саме укладені за часи правління Орбана домовленості з росією у кількох секторах та те, як Мадяр вирішує пов’язані з нею питання.  

Атомна енергетика

Угода між Угорщиною та росією про розширення атомної електростанції «Пакш» була підписана в січні 2014 року. Проєкт передбачав участь російського «Росатому» та фінансування переважно коштом російського державного кредиту розміром до 10 млрд євро, тоді як решту витрат мала покрити угорська сторона. При цьому важливим моментом була відсутність конкурсу при розробці контракту, який був переданий російській стороні напряму. Це викликало тоді критику з боку ЄС щодо дотримання правил публічних закупівель. 

У 2015 році Єврокомісія почала розслідування стосовно укладеної угоди. Але у 2017 році схвалила державну допомогу Угорщини для розширення АЕС «Пакш», визнавши фінансування будівництва двох нових реакторів сумісним із правилами ЄС щодо державної допомоги. Згодом, у 2025 році, Суд ЄС скасував це рішення, вказавши, що Комісія мала також перевірити відповідність прямого контракту з російським підрядником правилам публічних закупівель ЄС. 

Проєкт важливий для енергетичної безпеки Угорщини, а в лютому 2026 року було розпочато реалізацію проєкту. Це робить ймовірність повного згортання будівництва політично невигідною, проте дозволяє переглянути проєкт на предмет корупційних ризиків, пов’язаних з попереднім урядом. 

У передвиборчій кампанії партії Тиса Мадяр обіцяв провести «всебічний огляд» цього російського проєкту. Після зміни влади в Будапешті новий уряд почав виконувати свої обіцянки. У травні Іштван Капітані, кандидат на посаду міністра економіки та енергетики Угорщини, заявив, що його уряд перегляне фінансування та реалізацію проєкту розширення атомної електростанції «Пакш». У відповідь російська сторона заявила про відкритість до перегляду умов фінансування.

При цьому найбільша загроза полягає не в реалізації будівництва, у тому числі коштом російського кредиту, а в подальшій експлуатації нових реакторів. Станом на 2024 рік чинна АЕС «Пакш» потужністю близько 1916 МВт забезпечувала приблизно 47% внутрішнього виробництва електроенергії Угорщини. Розширення атомної електростанції додасть до внутрішнього виробництва два реактори VVER-1200 по 1185 МВт кожен, що може подвоїти частку атомної електроенергії в Угорщині. Угорщина планує забезпечувати 60–70% електроенергії атомною генерацією на початку 2030-х.  

Частка виробництва електроенергії в Угорщині 2024 році. Джерело

Тому розширення АЕС означає не лише збільшення частки атомної енергетики, а й довгострокову технологічну прив’язку до російського реакторного дизайну VVER-1200. До того ж, первинна модель проєкту передбачала постачання палива для нових блоків російською стороною протягом 10 років, а чинна АЕС працювала на паливі від Росатому, що створює довгострокову залежність від російської технологічної екосистеми. 

Водночас ця залежність не зовсім безальтернативна. У 2024 році Угорщина уклала контракт із французькою компанією Framatome на постачання палива з 2027 року. У 2025 році було підписано контракт з американською компанією Westinghouse на постачання палива з 2028 року для чинних реакторів, що свідчить про спроби диверсифікації.

Нафтогазова система

Окремим виміром угорської залежності від росії є постачання нафти та газу до Угорщини. MOL Group виступає ключовою угорською нафтогазовою групою, яка контролює важливу переробну та роздрібну інфраструктуру в Угорщині й регіоні. Заснована у 1991 році через об’єднання угорських державних нафтогазових активів, ця компанія вже до повернення Орбана до влади у 2010 році стала ключовим елементом економіки країни. 

Така роль всередині Угорщини дозволила компанії розширювати свій вплив на сусідні країни. За державної підтримки Угорщини компанія стала найбільшим акціонером хорватської національної нафтової компанії INA. Крім того, компанія придбала активи сектору переробки та збуту нафти у Словаччині, Словенії, Чехії та Румунії. Окремим елементом цієї моделі були посередницькі схеми навколо постачання російської нафти: MOL підтримувала тісні зв'язки з російською офшорною компанією Normeston Trading SA, що допомагали зберігати російську нафту частиною бізнес-моделі MOL через систему дисконтів.

У грудні 2025 року MOL виявила зацікавленість у покупці російських нафтових активів в Європі, а саме  нафтопереробних заводах та заправних станціях Лукойлу, а також у виробничих активах у Казахстані та Азербайджані. Пізніше з’явилися повідомлення, що росія розглядає можливість продажу сербської нафтової компанії Naftna Industrija Srbije (NIS), яка потрапила під санкційний тиск США через своїх власників —  Gazprom Neft (44,85%) і Gazprom JSC Intelligence (11,3%). Такі угоди створюють  ризик формального перепакування російських активів під європейську власність, тому потребують окремої уваги регуляторів і санкційних органів.

Центральна роль MOL в угорському нафтовому секторі, залежність її НПЗ від російської трубопровідної сировини, вигідна ціна російської нафти та посередницькі схеми навколо її постачання закріпили залежність Угорщини від трубопроводу «Дружба». Частка російської нафти в угорському імпорті зросла з 61% у 2021 році до 86% у 2024 році. Це стало предметом критики й тиску з боку ЄС, оскільки виняток із нафтового ембарго, наданий Угорщині у червні 2022 року, мав дати їй час для диверсифікації, але фактично залежність від російської нафти не зменшилася, а посилилася. Надалі Будапешт використовував аргумент критичної залежності від російської сировини у переговорах з ЄС щодо санкційної політики та енергетичних обмежень проти росії. 

Водночас для Угорщини є альтернатива російській нафті. Хорватія пропонувала Угорщині альтернативний маршрут постачання нафти через Адріатичний нафтопровід. Але Угорщина відповіла, що цей трубопровід поступається російському напрямку за економічною ефективністю та не може забезпечити необхідний обсяг нафти в країну. Своєю чергою, хорватський оператор заперечив ці звинувачення.

Окремим каналом залежності залишається газовий контракт із Gazprom, укладений Орбаном у 2021 році на 15 років, який передбачав  близько 4,5 млрд кубометрів газу на рік. Навіть попри рішучі кроки у напрямку диверсифікації, російський газ не може бути швидко замінений без укладання нових контрактів, розбудови інфраструктури та політичних домовленостей із сусідами. У вересні 2025 року Угорщина уклала угоду з американською компанією Shell на постачання газу на 10 років обсягом до 200 млн кубічних метрів природного газу на рік з першою поставкою у січні 2026 року. Це стало першим кроком у напрямку диверсифікації, але обсяги цього контракту навіть близько не замінюють російські постачання — 4,5 млрд проти 200 млн кубометрів. 

Фінансова система

Фінансова система є одним із секторів, де найбільш чітко проявляються наслідки санкцій, що обмежили дії Орбана на користь росії. На відміну від енергетики, де Будапешт домагався винятків і зберігав російські контракти, у банківському секторі тиск США та ЄС швидко витіснив частину російських фінансових акторів з Угорщини. 

12 квітня 2023 року США запровадили санкції проти Міжнародного інвестиційного банку, який контролювався росією і мав штаб-квартиру в Будапешті, та трьох його керівників. Після цього угорський уряд заявив, що відкликає своїх представників і виходить із банку. Угорщина пояснила це тим, що після американських санкцій подальша участь у банку втратила практичний сенс, однак водночас дала зрозуміти, що вихід був вимушеним кроком.

Також на території Угорщини через санкції ЄС були заморожені російські активи на суму близько 870 млн євро. Більшість цих активів була пов’язана зі збанкрутілою дочірньою філією російського Сбербанку, Sberbank Europe, який після початку повномасштабної війни опинився під санкційним і регуляторним тиском. Це показує, як санкційний режим ЄС дає свої результати, попри бажання уряду Орбана зберегти зв’язок з російськими структурами. 

Висновки та значення для України

Російська спадщина Орбана в Угорщині не зводиться до окремих контрактів чи компаній. Йдеться про складну систему залежностей, яка формувалася роками: атомний проєкт із російським фінансуванням і прив’язкою до технологій, прив’язка нафтопереробної інфраструктури до російської сировини, довгостроковий газовий контракт із Gazprom та фінансові структури, які були витіснені лише під зовнішнім санкційним тиском. Перемога Мадяра змінює політичний напрям Угорщини, але не означає автоматичного демонтажу всіх російських економічних важелів, бо  цю інфраструктуру залежності неможливо демонтувати одним політичним рішенням.

Найскладнішим елементом залишається енергетика. Перегляд ядерної угоди дає новому уряду можливість показати Брюсселю готовність до прозорішої політики, перевірити умови угоди з Росатомом і дистанціюватися від спадщини Орбана. Але повне згортання проєкту малоймовірне, адже Угорщина розглядає атомну енергетику як основу майбутньої енергетичної безпеки. Саме тому головний виклик для Мадяра полягає не в тому, щоб просто зупинити російський проєкт, а в тому, щоб зменшити технологічну та паливну залежність від росії без шкоди для енергетичної стабільності країни. 

Поступовий перегляд маршрутів постачання енергоносіїв Угорщиною становить не тільки економічний, а й політичний інтерес. Кейс з пошкодженням «Дружби» показав вразливість залежності від росії та необхідність розробити диверсифіковану систему постачань. 

Для України курс Мадяра на зменшення російської залежності є позитивним та сигналізує про зменшення впливу росії в регіоні та дедалі менші її доходи від нафти та газу. При цьому політична зміна в Угорщині означатиме меншу конфліктність у питаннях санкцій щодо росії та поступове зменшення російського енергетичного впливу в регіоні, що має позитивні наслідки для України. 

Водночас протидія російській присутності в Угорщині та оголошені кроки Мадяром щодо її перегляду показують ефективність санкцій ЄС та США проти фінансових структур і доводять вразливість російського впливу до скоординованого тиску.