Люблінський трикутник у зборі: що означає зустріч у Вільнюсі

25 січня у Вільнюсі відбулась зустріч президентів України, Литви й Польщі — країн альянсу Люблінського трикутнику. Хоча зустріч отримала обмежене медійне висвітлення, вона має важливе стратегічне значення. 

Формально зустріч була присвячена річниці польсько-литовського повстання проти Російської імперії 1863 та 1864 років, яке відбулося на території сучасних України та Білорусі. Але збиралися лідери не тільки для участі в урочистостях, а й для обговорення важливих політичних питань. 

Пояснюємо, чому ця зустріч важлива для України.

Оборона, енергетика і євроінтеграція України

Найперше питання, яке обговорили на зустрічі лідери, це, звичайно, питання військової співпраці та спільних оборонних проєктів. Так, вдалося домовитися щодо допомоги з посиленням українського ППО та обговорили можливість відкриття у Вільнюсі платформи експорту озброєнь. 

Зустріч у Вільнюсі підкреслює безперебійну підтримку Литви у військовому плані. Як повідомляє Сергій Волков, зовнішній експерт Центру Resurgam у Литві, інженер-розробник у сфері ВПК: “Після початку повномасштабного вторгнення Литва передала Україні бронетранспортери M113 зі своїх складів, багато стрілецької зброї, снайперську оптику, дрони та багато іншого. Крім того, литовські спеціалісти допомагали ремонтувати німецькі САУ PzH 2000, а також постачали Україні пересувні майстерні й позашляховики. Коли на початку вторгнення росіяни масово атакували українські НПЗ, Литва знов прийшла на допомогу і стала однією з країн, що допомогли забезпечити Україну паливом. Крім цього, Литва активно підтримує Україну на міжнародній арені”.

Обговорили сторони й необхідність Європи взяти на себе більшу відповідальність за свою безпеку. Лідери погодились, що поточний рівень обороноздатності й темпи ухвалення рішень не є достатніми. Це також стосується й обсягів допомоги, яку отримує Україна. Тому лідери Польщі й Литви домовились посилювати власну безпекову взаємодію, а також підтримку ініціатив PURL i SAFE. 

Обидві ініціативи важливі для України. PURL – ініціатива, за якою країни Європи закуповують у США необхідне озброєння для України. SAFE – інструмент ЄС для спільних закупівель зброї, боєприпасів та різних військових технологій на суму до 150 мільярдів євро. Він передбачає, що 35% вартості зброї можуть постачатися виробниками за межами блоку, в тому числі українськими. Мова також йшла й про перспективи надання Україні безпекових гарантій з боку країн Європи після завершення поточного етапу бойових дій. 

Вірогідно одним з наслідків цієї зустрічі стала пропозиція Литви Польщі розширити військовий полігон у районі поряд з Сувальським коридором.

Третьою важливою темою було обговорення пришвидшеної євроінтеграції України, яку Україна розглядає як гарантію безпеки з боку ЄС. І якщо президент України говорив про 2027 рік як рік вступу країни до ЄС, наголошуючи на тому, що на початку того року Литва буде головуючою країною в Раді ЄС, то президент Литви  вказав на 2030 рік. 

Крім того, президент України розповів колегам про результати тристоронніх перемовин в Абу-Дабі між Україною, Росією, США. В контексті обговорень гарантій, які Європа може надати Україні, важливими є два моменти. По-перше, гарантії з боку Європи відображатимуть силу чи слабкість Європи: якщо гарантії будуть слабкими, це продемонструє страх і нерішучість перед Росією. По-друге, в межах Люблінського трикутника існує Литовсько-польсько-українська бригада, яку також можна залучити як елемент безпекових гарантій для України.

Однак найбільш нагальною темою для України було обговорення допомоги в галузі енергетики. Президент Литви пообіцяв передати Україні 100 генераторів, а Польща станом на 26 січня вже передала 400. 

Люблінський квадрат

На етапі формування об’єднання розглядалась можливість тіснішої взаємодії з Білоруссю. Наприклад, тогочасний міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба запрошував білоруського колегу долучитись до зустрічей Люблінського трикутника як почесного гостя. Втім, згодом довелось констатувати, що час ще не настав. Цьому заважає наявність в Білорусі диктаторського режиму Аляксандра Лукашенка. 

На зустрічі Володимир Зеленський ще раз нагадав білорусам, які знаходяться під безперервним керівництвом Лукашенка, “що буде день, коли Білорусь буде разом з нами у Європі”.

Згадування Білорусі можна було б списати на риторику, пов’язану з вшануванням пам’яті Січневого повстання, яке відбувалось і на території Білорусі, якби одразу після конференції не відбулась перша офіційна зустріч президента України й очільниці білоруської опозиції Святлани Ціхановської. Про неї повідомили ресурси Ціхановської, однак станом на зараз на сайті президента України відсутня інформація щодо цієї зустрічі. 

Після зустрічі вона заявила, що  президент України запросив її до Києва. А вже 27 січня міністр закордонних справ України повідомив, що запропонує кандидатуру спецпредставника для  контактів із демократичними силами Білорусі.

Можемо трактувати це як початок розбудови українською владою відносин з опозицією, що перемогла на виборах 2020 року, на противагу комунікації з Лукашенком.

Висновки

Президент України зміг домовитись не лише про нагальну допомогу, як-от генератори, а й про довгострокову підтримку від Польщі та Литви у зміцненні обороноздатності України та просуванні її євроінтеграції. Було вжито кроків для стимуляції інших європейських партнерів до більш рішучих дій, як в питанні підтримки України (SAFE, PURL), так і в підвищенні власної обороноздатності й суб’єктності. 

Зустріч також зміцнила контакти з білоруськими опозиційними силами, що важливо для запобігання можливим загрозам з білоруської території у майбутньому і сприяє делегітимації режиму Лукашенка. Крім того, візит відновив активність Люблінського трикутника, який після війни може стати потужним регіональним об’єднанням, а можливе розширення формату до «квадрата» лише підсилить його значення.