Фігури розставлені: з мюнхенської все почалось, з мюнхенської має й закінчуватись. Питання лише в тому, як саме та в чий бік?

Michaela Stache (AFP)

На Мюнхенській конференції 2007 року військовий злочинець Путін виголосив продовження своєї промови 2005 року про несправедливий світ та розвал радянського союзу як найбільшу геополітичну «трагедію» минулого сторіччя. Очевидно, ця заява включала як особисте бачення Путіна, так і його майбутні цілі. З того виступу, який західний світ не сприйняв як погрозу, і розпочався рух Путіна до «відновлення радянського союзу».

15 лютого 2025 року Мюнхенська безпекова конференція розпочне нову сесію обговорень. Але головне не лише обговорення, а й ті потрібні рішення, які зараз можуть бути сформовані або ні.

Залежно від того, що буде сформовано, саме це і визначить майбутній формат не лише майбутнього України, але і Європи та США. Це вирішить і те, які паралелі в майбутній історії будуть проводити: або до Тегеранської конференції 1943 року, або до Ялтинської конференції 1945 року.

Партія розпочалась… Фігури зробили перші кроки.

Є дві «зони» в яких ведуться підготовчі непублічні бої:

Перша зона — це спроба впровадити повний бан (блокаду) тіньового флоту Московії на Балтиці.

Цю ідею просувають країни Скандинавії та Балтії. Частина ідеї, найімовірніше, була навмисно оприлюднена через статтю Politico, щоб перешкодити реалізації.

Зміст ідеї, яку просувають країни Балтійського басейну, простий: заблокувати тіньовий флот (танкери) на Балтиці, тим самим миттєво відрубати суттєвий відсоток експорту нафти, яким Московія забезпечує власну військову економіку.

Але щоб це зробити для країн Балтії та Скандинавії потрібні дві складові: домінування кількості країн, які «за», та відповідне колегіальне рішення ЄС.

У разі підтримки ідеї більшістю країн з’явиться можливість колегіально натиснути на Угорщину, яка неодмінно буде блокувати будь-які санкції проти Московії.

Данія, Швеція, Фінляндія зробили перші кроки: від відповідних заяв, відключення електромережі та перемовин — до цілеспрямованого інформаційного фокуса на діях, які Москва вчиняла в рамках гібридної війни проти країн Балтійського басейну (розриви кабелів, порушення повітряного простору та інше). Ціль — демонструвати, що Москва вже веде війну проти країн НАТО. Нехай це війна і не прямого зіткнення, але це гібридна війна.

Москва теж зробила свої кроки: почала інформаційну кампанію щодо деескалації на Балтиці заперечуючи причетність, наголошуючи на випадковості та маніпулюючи заголовками щодо «розривів» (насправді ремонту) кабелів «Ростелекому».

Мета такої інформаційної кампанії  — створити образ, що не було «саботажів», що Москва не веде гібридних війн і що у всьому причина «русофобії» країн Скандинавії та Балтії. При цьому Москва просуває маніпуляцію через західні ЗМІ, де одну випадковість, а саме розрив кабелів біля Норвегії, накладають на всі чотири інші інциденти саботажу.

Кінцева ціль — послабити аргументи балтійських та скандинавських країн перед іншими членами ЄС щодо необхідності жорстких санкцій проти тіньового танкерного флоту Московії в Балтиці у відповідь на диверсії Москви. Створити інформаційну ситуацію «не все так однозначно». Логіка проста – піддати сумнівам очевидні випадки диверсій, щоб позбавити країн аргументів.

Друга зона – це продовження військової підтримки з боку США й надалі.

Перший крок зробила Україна, коли ще минулого року через Ліндсі Грема запропонувала Трампу варіант із «корисними копалинами для США». І, схоже, це єдиний дієвий механізм, який може, з одного боку, зберегти «обличчя Трампу», оскільки той зможе зміну своєї думки та обіцянок продати своєму виборцю як вигідну угоду, бо США отримають кошти та ресурси, а з іншого — Україна зможе отримати низку потрібних рішень для продовження виснаження Москви та формування сильнішої переговорної позиції.

І на цьому фронті відбулась перша битва.

Такер Карлсон незрозуміло з чого (що було каталізатором) просунув московський наратив, що половина наданої американської допомоги нібито була продана Україною мексиканським наркокартелям. Зрозуміла маніпуляція, де Такер поєднав Україну з найбільш медійною проблемою США – мігранти та картелі. Але чому зараз? А відповідь зʼявилась за декілька годин. Відповідь, яку саме ініціативу намагався зруйнувати Такер Карлсон.

Стало відомо, що республіканець Джо Вільсон зареєстрував в Конгресі законопроєкт. Суть проєкту в тому, щоб «надати Трампу право передати Україні переможну зброю у формі позики чи ленд-лізу».

Мета цього законопроєкту — захистити Трампа від можливих наслідків, якщо надана зброя знизить оборонну спроможність США чи потребуватиме ігнорування законів про захист критичних технологій.

Звісно, без команди з Білого Дому спікер Джонсон не виставить це питання на голосування. А чи буде ця команда — вирішуватиметься впродовж зустрічей на цьому тижні.

Тому Такер, як один із лобістів Московії, любителів московських супермаркетів та представник відповідного лояльного до Кремля крила в Білому Домі, просто хотів перешкодити процесам та нейтралізувати Вільсона.

Ви маєте зрозуміти ситуацію:

Трамп не має цілісної стратегії щодо основних стратегічних питань. Політика Трампа – це набір хаотичних та ситуативних рішень, які спираються на бачення президента в конкретний момент. А це бачення формує його оточення, яке складається з різних груп впливу: від тих, хто готові підтримувати Європу та Україну до тих, хто пропагує перезавантаження відносин з Москвою шляхом легалізації анексій.

А тим часом наступна битва розпочнеться вже сьогодні зі зустрічі віцепрезидента Венса та голови Європейської Комісії Урсули фон дер Ляєн.

А до 15 лютого буде ще низка цікавих подій, про які ми поговоримо у міру їх настання.

Битва за майбутнє Європи триває…