Вплив війни та клімату на енергетичну безпеку Румунії

Розташування блоку «Neptun Deep» у румунському секторі Чорного моря. Джерело: OMV Petrom. Джерело

20 серпня 2026 року два румунські F-16 знищили російський морський дрон неподалік газовидобувної платформи «Нептун Альфа» у виключній економічній зоні Румунії. Пізніше, 23 серпня, біля Гура Портіцей було нейтралізовано фрагмент російського авіаційного безпілотника «Гербера» з вибуховим зарядом. Ці інциденти продемонстрували, що морська енергетична інфраструктура країни є вразливою до воєнних загроз російсько-української війни. 

Паралельно з цим через критично низький рівень Дунаю у кінці липня — серпні були зупинені перший та другий енергоблоки єдиної АЕС «Чорнавода», що тимчасово позбавило країну всієї атомної генерації. 

Розбираємося, як кліматичні зміни та війна впливають на енергетичну безпеку Румунії та Центрально-Східної Європи.

Як Румунія робить кроки у напрямку енергетичної стійкості

Останніми роками Румунія намагається посилити енергетичну незалежність і диверсифікувати джерела генерації. Одним із ключових елементів цієї стратегії став газовий проєкт «Нептун Діп» (Neptun Deep) у Чорному морі, який має розпочати видобуток у 2027 році та суттєво збільшити внутрішнє виробництво газу. Безпосередня розробка родовища розпочалася у березні 2025 року з буріння першої видобувної свердловини. У травні почалося прокладання 160-кілометрового морського газопроводу до узбережжя, а в липні була встановлена виробнича платформа «Нептун Альфа» (Neptun Alpha). Таким чином, з літа 2026 року «Нептун Діп» фактично став повноцінним комплексом морської газовидобувної інфраструктури. 

Повна розробка родовища може перетворити Румунію на найбільшого виробника газу в ЄС. Це дозволить як підвищити енергетичну стійкість Румунії, так і диверсифікувати постачання енергоносіїв у Центральній та Південно-Східній Європі, зменшивши залежність від російських поставок.

Паралельно Румунія планувала розширювати обсяги атомної генерації: йдеться про добудову третього і четвертого енергоблоків атомної електростанції «Чернаводе», для якої Бухарест залучає міжнародне фінансування. Метою проєкту є розширення атомної генерації та зменшення залежності країни від викопного палива, що забезпечить стабільне виробництво електроенергії. 

Вплив природних умов

Водночас кліматичні зміни створюють нові ризики для енергетики Румунії та інших країн басейну Дунаю. Як зазначалося вище, екстремальне падіння рівня води в Дунаї вже призвело до тимчасової втрати всієї атомної генерації Румунії. Це демонструє вразливість її стратегії з енергетичної безпеки. З цієї ж причини в Угорщині потужність АЕС «Пакш» падала до трохи більше ніж 10%. Хоча після відновлення водозабору станція змогла повернутися до повної потужності, саме скорочення генерації створило ризики для енергетичної безпеки країни. У Болгарії АЕС «Козлодуй» скоротила виробництво одного реактора приблизно на 12%, а у Сербії генерація найбільшої ГЕС зменшилася до третини звичайного рівня. 

Це перетворює кліматичні зміни на фактор регіональної енергетичної безпеки. Посухи одночасно послаблюють атомну й гідроенергетику, збільшуючи потребу в імпорті електроенергії та резервних потужностях, та можуть призвести до неочікуваних внутрішніх наслідків.

Якщо подолання кліматичних загроз — це комплексний і довготривалий процес, який потребує системних змін та адаптації, то реагування на військову загрозу — радше тактичне питання, яке потребує швидких і конкретних рішень.

Як Румунія та інші країни захищають свою інфраструктуру 

Ще до вищезгаданих серпневих інцидентів із російськими дронами на тлі зростання загроз у Чорному морі  Румунія, Болгарія й Туреччина почали адаптувати систему захисту. 8 липня вони розширили мандат Чорноморської цільової групи з протимінної боротьби (MCM Black Sea TG), створеної насамперед для боротьби з дрейфуючими мінами. Тепер до її завдань прямо входить захист критичної підводної інфраструктури. Водночас розширення її мандату не означає створення комплексної системи захисту платформ, газопроводів і кабелів від дронів, диверсій та інших гібридних загроз.

Одним із можливих орієнтирів для розширення можливостей реагування в Чорному морі для країн регіону може бути модель НАТО «Балтійський вартовий» (Baltic Sentry) у Балтійському морі. У 2026 році країни Балтійського регіону почали швидше інтегрувати автономні системи та технології штучного інтелекту для морського спостереження. Повністю перенести цю модель у Чорне море складно, однак окремі її елементи, такі як спільна система спостереження, морські дрони, обмін інформацією, можна адаптувати до можливостей Румунії, Болгарії й Туреччини.

До такої системи доцільно залучати й Україну, яка має найбільший у регіоні практичний досвід застосування та протидії морським дронам. ЄС уже передбачає створення Центру морської безпеки Чорного моря (Black Sea Maritime Security Hub), який має забезпечувати моніторинг від космосу до морського дна, раннє попередження та спостереження за усією морською інфраструктурою. Стратегія ЄС щодо Чорного моря окремо допускає відкриття частини інформаційних платформ і сервісів ЄС для України, інтегруючи її в безпекову архітектуру регіону.

Як інциденти в Чорному морі впливають на Україну

Румунія є другим за обсягом постачальником електроенергії для України після Угорщини. Тому проблеми з румунською генерацією — чи то через низький рівень Дунаю, чи через безпекові загрози для енергетичної інфраструктури — можуть безпосередньо позначитися на здатності України покривати дефіцит електроенергії шляхом імпорту з Європи.

Структура імпорту та експорту за країнами за даними Energy Map, 10-16 серпня Джерело

Також для України безпека румунської акваторії Чорного моря безпосередньо пов'язана зі збереженням власного морського експорту. Румунія разом з Україною, Молдовою та Єврокомісією вже координує роботу транспортних маршрутів у межах «Шляхів солідарності», зокрема безпечну навігацію на Дунаї, взаємодію портів та обмін інформацією у разі порушення руху в Чорному морі чи на Дунаї.  Водночас власний морський коридор дозволив Україні відновити значну частину експорту через чорноморські порти, однак російські атаки продовжують створювати ризики для судноплавства й логістики. Єврокомісія визначає безпеку України та Чорного моря як взаємопов'язані питання й розглядає морські та дунайські маршрути як ключові для української економіки.

Те, що зараз відбувається в румунській акваторії Чорного моря, безпосередньо пов'язане з Україною, яка продовжує відбивати атаки рф. Важливо, щоб Київ був залучений до регіональних механізмів Румунії та НАТО щодо моніторингу Чорного моря й координації захисту критичної інфраструктури під час повітряних та морських загроз.

У довгостроковій перспективі запропонований ЄС Black Sea Maritime Security Hub може бути важливим для України для захисту власної енергетичної та цифрової інфраструктури в Чорному морі. Тому налагодження інформаційної співпраці в регіоні, спільного морського спостереження та розвиток засобів протидії безпілотникам в акваторії Чорного моря можуть одночасно підвищити безпеку нинішнього морського коридору та створити основу для захисту українських офшорних і підводних об'єктів після війни. Для України це створює можливість інтегруватися в майбутню регіональну архітектуру як партнер, здатний передати унікальний досвід протидії морським безпілотним і гібридним загрозам. 

Водночас ситуація з посухою на Дунаї може стати для України орієнтиром у підготовці до подібних кліматичних криз.

Висновки

Обидва напрями, на які Бухарест розраховує для зміцнення енергетичної безпеки, одночасно зіткнулися із серйозними викликами. Це свідчить про необхідність зміни підходів до планування енергетичних проєктів. Поряд із диверсифікацією джерел регіону потрібні адаптація до кліматичних змін і посилення фізичного захисту об’єктів.

Водночас російська війна проти України вже створює безпосередні ризики для енергетичної інфраструктури держав ЄС і НАТО. Тому державам регіону необхідно створювати постійні механізми моніторингу, раннього попередження та захисту критичної енергетичної інфраструктури. 

Загрози кліматичних змін та військові загрози підштовхуватимуть країни Центрально-Східної Європи до глибшої координації, частиною якої може стати Україна.