Як Молдова знайшла рішення для реінтеграції Придністров’я

Віцепрем’єр-міністр Молдови з питань реінтеграції Валеріу Ківеря під час презентації дослідження: «Придністровський регіон у 2026 році: структурна криза, економічна конвергенція та перспективи реінтеграції» Джерело

24 вересня за посередництва голови місії ОБСЄ в Молдові Крістофера В. Сміта відбулася чергова зустріч віцепрем’єр-міністра Молдови з питань реінтеграції Валеріу Ківеря та головного політичного представника Тирасполя у переговорах із Кишиневом Віталія Ігнатьєва. Зустріч була зосереджена на соціально-економічних аспектах реінтеграції та дотриманні основних прав людини. Паралельно з цим віцепрем’єрка з євроінтеграції Крістіна Герасімова обговорила з Крістофером Смітом завдання Молдови на шляху до ЄС та переваги майбутнього членства для мешканців обох берегів Дністра. 

Але окрім механізму з залученням ОБСЄ як медіатора, Кишинів поступово інтегрує Придністров’я за допомогою практичних рішень. Розбираємося, як саме це відбувається та яку роль в цьому грає вступ Молдови до ЄС. 

Як Молдова зближує два береги Дністра 

Раніше більший акцент приділявся ідеї, що сторони зможуть політично домовитися  між собою за посередництва зовнішніх акторів. Проте остання зустріч за форматом «5+2» за участю Молдови, Придністров’я, ОБСЄ, України, росії, ЄС та США, який мав напрацювати параметри остаточного політичного врегулювання Придністровського конфлікту, відбулася 2019 року. Після його фактичної зупинки переговорний процес дедалі більше звузився до прямих контактів «1+1» і робочих груп. Саме це підштовхнуло Кишинів до моделі поступової реінтеграції без очікування міжнародного  посередництва та посилення акценту на практичному зближенні двох берегів. 

Щобільше, після початку повномасштабної війни переговорний процес щодо інтеграції Придністров’я суттєво прискорився. У 2023 році уряд Молдови визначив серед пріоритетів відновлення єдиних митних, податкових, економічних та освітніх просторів. 

Зустрічі у форматі «1+1» тривали до листопада 2024 року, після чого були зупинені на більш ніж 15 місяців. Переговори головних представників Молдови та Придністров’я відновилися 26 лютого 2026 року, ймовірно, після важкої економічної ситуації, про яку ми далі розповімо. 

З вересня цього року Кишинів запропонував підприємствам регіону поступово входити в податковий режим Молдови, щоб до 2030 року повністю уніфікувати податковий і митний режим на обох берегах Дністра. Паралельно Кишинів просуває поширення молдавських державних послуг на лівий берег Дністра, зокрема підтримку румуномовних шкіл, та надання послуг на кшталт виплати пенсій та оформлення водійських номерів. Так, Молдова робить взаємодію з Кишиневом зручнішою для місцевих мешканців і поступово робить процес реінтеграції для них непомітним.   

Для підтримки цього курсу навесні 2026 року Молдова створила додатковий інструмент у вигляді Фонду конвергенції, який фінансує соціальні та інфраструктурні проєкти Придністров'я. Фонд наповнюється завдяки зовнішнім донорам та податкам зі зборів та акцизів, сплачених суб’єктами з Придністров’я. 

Окрім того, Кишинів та ЄС дедалі тісніше пов’язують реінтеграцію Тирасполя з євроінтеграцією Молдови. Так, Кишинів уже представив європейським партнерам неофіційний документ із базовими принципами поступового зближення двох берегів і працює над власним Планом реінтеграції. Більше того: як ми писали раніше, Молдова має значно більший прогрес в євроінтеграційних реформах, ніж Україна, які йдуть разом в переговорному треку. Водночас більшість держав ЄС не підтримує розведення треків Молдови та України, дедалі ймовірнішим стає те, що Молдова та Україна просуватимуться переговорними кластерами окремо. 

Ситуація в окупованому Придністров'ї 

Економічне становище Придністров’я дедалі погіршується — бюджетний дефіцит регіону у 2026 році оцінювався приблизно у 40% видатків.

Коли росія зупинила постачання газу в Молдову на початку 2025 року, в регіоні почалася гостра криза, на подолання гуманітарних наслідків якої відгукнулися Молдова та ЄС. Фактично, тоді росія залишила регіон напризволяще: без газу регіон не може забезпечувати роботу Молдавської ГРЕС, яка розташована там, та електроенергію, яку Придністров'я продавало Кишиневу. 

Одночасно придністровська економіка дедалі сильніше орієнтується на ЄС. Якщо вже у 2021 році на ЄС припадало близько 55% експорту підприємств регіону, то війна змінила логістичні ланцюги й ще сильніше прив’язала придністровський бізнес до ринку ЄС через режим поглибленої та всеохопної зони вільної торгівлі між ЄС та Молдовою. Так,  у першому півріччі 2026 року 76,9% експорту підприємств регіону припадало на ЄС, доступ до ринку якого вимагає від них працювати за молдовськими документами, процедурами та стандартами. Такі переваги для бізнесу звужують простір для маневру політичній верхівці в Тирасполі, що поступово ускладнює підтримання попередньої моделі економічної відокремленості регіону та утримання статус-кво. У результаті виникає помітний розрив: москва контролює Тирасполь, але економічно регіон дедалі більше прив’язується до Кишинева та ЄС. 

При цьому у Придністров’ї залишається російський військовий контингент.  Окрім того, москва продовжує використовувати питання російського громадянства та політичні механізми для збереження присутності в регіоні. Однак економічні зв’язки Придністров’я дедалі більше проходять через Молдову та ЄС, тоді як можливості росії підтримувати попередню економічну модель регіону стали обмеженішими. Таким чином, для Кишинева це створює сприятливіші умови для поступової реінтеграції, хоча політичне та безпекове протистояння з москвою нікуди не зникло.

Послаблення російського впливу

Щоб ще більше відірвати Придністров’я від російського контролю, Кишинів активно та послідовно працює над згортанням  російського впливу в самій країні, яке прискорилося з російським вторгненням в Україну. У лютому 2025 року уряд також ініціював припинення роботи російського культурного центру, який Кишинів називав інструментом російського інформаційного та політичного впливу. У 2026 році було ухвалено політичне рішення про вихід зі статутних органів СНД, про що ми писали раніше.  

Сам Кишинів на той момент уже значною мірою зменшив залежність від російських енергоресурсів. З 2022 року правий берег закуповує газ на європейському ринку, зокрема через Румунію, а після синхронізації з європейською енергосистемою у березні 2022 року Молдова отримала можливість збільшувати імпорт електроенергії з Румунії та інших держав ЄС за потреби. Паралельно Кишинів розвиває нові енергетичні інтерконектори з Румунією та поглиблює співпрацю з Бухарестом і Києвом, зокрема в межах Одеського трикутника, про який ми раніше писали. Це поступово зменшує залежність Кишинева від Молдовської ГРЕС та іншої енергетичної інфраструктури Придністров’я. 

Таким чином, Молдова працює над вибудовою ресурсів та переваг, які дозволять їй поступово інтегрувати регіон без жодної реакції супротиву москви.

Український фактор

Окрему роль у зміні становища окупованого Придністров’я відіграє Україна. Після початку повномасштабної війни Київ припинив роботу пунктів пропуску на придністровській ділянці кордону, що змінило логістичні маршрути й ще сильніше переорієнтувало бізнес регіону на Молдову та ЄС. Для України Придністров’я залишається питанням безпеки на південно-західному кордоні країни. У регіоні перебуває близько 1,5 тис. російських військових, які фактично заблоковані. Через те, що з  одного боку, є закритий український кордон, а з іншого — умовну лінію кордону Придністров'я контролює Молдова,  москва не має можливості наростити чи повноцінно ротувати цей контингент. І, хоча зараз він не створює самостійної загрози наступу на Одесу, але сама його присутність змушує Україну тримати сили на придністровській ділянці кордону та враховувати цей напрямок у військовому плануванні.

Паралельно Україна підтримує реінтеграцію Придністров’я в межах міжнародно визнаних кордонів Молдови та разом із Кишиневом і Бухарестом поглиблює прикордонну, транспортну й енергетичну інтеграцію. 

Висновок

Замість політичного урегулювання, яке б залучало посередників та росію, Молдова поступово інтегрує Придністров’я через поступове зближення податкових, митних, економічних, соціальних і правових систем двох берегів, а також доступу до державних послуг. Молдова працює над зменшенням впливу росії, яка через війну з Україною фактично залишила окупований регіон напризволяще. 

Окрім того, реінтеграція дедалі більше відбувається через економічні стимули. Кишинів фактично почав створювати для Придністров’я умови, за яких збереження окремої економічної та адміністративної системи поступово стає менш вигідним, тоді як доступ до молдовських державних послуг, ринку та через Молдову до ЄС — більш привабливим.

Євроінтеграція додатково прискорює цей процес. Кишинів прагне, щоб вступ до ЄС і реінтеграція просувалися паралельно, а європейські правила та переваги майбутнього членства поступово охоплювали громадян на обох берегах Дністра.

Для України поступове зближення двох берегів зменшить один із безпекових ризиків на південно-західному напрямку. 

 Зближення двох берегів одночасно посилить роль Молдови як транспортного й енергетичного коридору між Україною, Румунією та рештою ЄС.