Як Україна, Молдова та Румунія розвивають Одеський трикутник

Президенти України, Молдови та Румунії (Володимир Зеленський, Мая Санду та Нікушор Дан). Джерело

27 серпня 2026 року президентка Молдови Мая Санду в рамках формату «Одеського трикутника», прийняла в Кишиневі президента Румунії, Нікушора Дана, та президента України, Володимира Зеленського. Сторони обговорили питання транспортної, енергетичної інфраструктури, координації дунайських портів, водних ресурсів та безпеки. 

Санду окреслила подальшу співпрацю як роботу над тіснішим сполученням трьох держав. Розвиток транскордонної енергетичної інфраструктури, покращення контрольно-пропускних пунктів на кордонах та посилення контролю повітряного простору входили до основних пунктів зустрічі. Безпекова складова формату набула символічного значення на тлі нової дронової російської атаки по Україні в результаті якої російські безпілотники знову порушили повітряний простір Молдови.

Розбираємось як змінився Одеський трикутник з моменту його створення як регіонального формату у сферах безпеки, логістики та енергетики.

Що таке Одеський трикутник?

Тристоронній формат співпраці України, Молдови та Румунії виник у 2022 році після зустрічі представників трьох держав в Одесі, а згодом закріпився під назвою «Одеський трикутник». Його створення було зумовлене необхідністю тіснішої координації трьох сусідніх країн на тлі повномасштабної війни росії проти України та пов’язаних із нею безпекових й економічних ризиків. Поступово формат перейшов від політичних консультацій до практичної координації у сферах транспорту, енергетики, торгівлі та безпеки. Так у листопаді 2025 року країни визначили серед основних напрямів транспорт, торгівлю, енергетику, безпеку та протидію гібридним загрозам.

У 2026 році сторони почали все більше наповнювати ці напрями конкретними питаннями. У лютому міністри закордонних справ трьох держав обговорювали розвиток енергетичних інтерконекторів, використання Трансбалканського газового маршруту, транспортну інтеграцію, а також протидію дезінформації та гібридним загрозам. 

Таким чином, до літа 2026 року Одеський трикутник уже мав визначені сфери співпраці, однак переважно залишався форматом координації на рівні урядів чи окремих міністерств. Такий формат хоч і дозволяв поступово поглиблювати взаємопов’язаність критичної інфраструктури та проводити додаткові переговори з важливих для безпеки та життя країн питань, але не забезпечував постійного механізму, що дозволяв би оперативно визначати спільні стратегічні пріоритети і координувати одразу кілька напрямів співпраці.

Перша тристороння зустріч Володимира Зеленського, Маї Санду та Нікушора Дана відбулася ще 11 червня 2025 року в Одесі. Тоді сторони окреслили широкий перелік напрямів за якими країни мають намір налагоджувати співпрацю. Зустріч 27 серпня 2026 року між президентами закріпила формат між країнами та дозволила зосередилися на більш конкретних механізмах співпраці. Так йшла мова про координацію портів, розширення енергетичних інтерконекторів, транскордонною інфраструктури та обмін інформацією щодо повітряних загроз. Таким чином зустріч 27 серпня дозволила поступово обговорити механізми реалізації у сферах, що були окреслені раніше.

Безпека

Російсько-українська війна робить повітряний простір України, Молдови та Румунії дедалі більш взаємозалежним. У день зустрічі президентів російські безпілотники знову порушили повітряний простір Молдови. Враховуючи частоту таких інцидентів, та порушення повітряного простору Румунії, питання захисту неба поступово стає загально-регіональною проблемою. На цьому тлі Мая Санду заявила про необхідність рухатися до моделі «спільно контрольованого неба», яка передбачала б координацію радарного спостереження та обмін інформацією про повітряні загрози між країнами .

Окремі елементи такої системи вже існують. Між Румунією та Молдовою вже діє постійний обмін інформацією про безпілотники отриману румунськими радарами. «Що стосується спостереження, радіолокаційної частини, то між Республікою Молдова та Румунією відбувається постійний обмін інформацією, і ми можемо сказати, що коли ми їх бачимо, Республіка Молдова також їх бачить», – пояснював Нікушор Дан. Україна формально не входить до цього двостороннього протоколу, принаймні публічно про це не повідомлялося. Однак враховуючи місце України в системі безпеки регіону, та обмеженість можливостей Молдови та Румунії у захисті власного повітряного простору, наступним практичним кроком формату могло б стати розширення обміну даними про повітряні загрози на всі три країни. За словами румунського президента, наявних можливостей ППО недостатньо навіть для повного прикриття власного простору. Тому поки що мова не йде про створення спільного захисту. Тому глибша координація радарних даних, попереджень і ситуаційної обізнаності між Румунією, Молдовою та Україною могла б підвищити здатність трьох держав швидше виявляти російські безпілотники та реагувати на їх переміщення в регіоні. .

Вплив на економіку

Через російські атаки на чорноморські порти український морський експорт практично зупинився. Це знову створило потребу в пошуку альтернативних маршрутах для експорту. 

Альтернативу морському експорту запропонувала Молдова, яка з серпня знизила вартість залізничного транзиту українських вантажів через свою територію на 50%. Це має зменшити логістичні витрати українських експортерів і зробити економічно привабливішим використання альтернативних маршрутів, зокрема через Молдову до румунських портів. 24 серпня Мая Санду також наголосила, що маршрути через Молдову до румунських портів важливі як для українського експорту, так і для регіональної торгівлі, а Кишинів працює з Києвом над розширенням транскордонної інфраструктури. Один із ключових проєктів новий перехід Косеуць–Ямпіль через Дністер, який має створити швидше сполучення між Вінниччиною та північчю Молдови. Станом на літо 2026 року будівництво вже тривало, а відкриття руху через технологічний міст планується до кінця року. Таким чином розширення прикордонної інфраструктури дозволить покращити пропускну спроможність кордонів, а залучення молдавської залізниці дозволить Україні отримати доступ до румунських портів та вибудовувати торгові маршрути від них.

На цьому тлі дедалі більшого значення набуває координація портів Рені-Ізмаїл-Джурджулешти-Галац. Після останніх обстрілів морських портів України, на річкових переправах Дунаю утворилися великі черги до 80 кораблів. У перспективі посилення координації може сформувати більш стійкий маршрут Україна–Молдова–Румунія та поступово розвантажити річкові порти.  Для України це може стати одним із варіантів часткового вирішення проблеми заблокованого або обмеженого експорту на тлі безпекових ризиків у Чорному морі. Для Молдови водночас зростання транзиту означатиме додаткове завантаження транспортної інфраструктури та можливі доходи від транзитних послуг.  

Енергетика

Енергетична співпраця також поступово отримує чіткі обриси. Стара енергетична інфраструктура Молдови, пов’язана з Придністров’ям та Україною стала викликом для енергетичної безпеки Молдови з початку вторгнення росії в Україну. Наприклад, у березні 2026 року російські удари по інфраструктурі на півдні України вивели з ладу лінію Вулканешти–Ісакча, через яку до Молдови надходила електроенергія з Румунії. Потоки фактично припинилися, що змусило Кишинів запровадити надзвичайний стан в енергетичному секторі. 

У відповідь на ці виклики країни прискорили реалізацію проєктів інтеграції національних електромереж. Лінія Вулканешти–Кишинів 400 кВ уже побудована, хоча її запуск було відкладено. Вона має створити пряміший маршрут передачі електроенергії від вузла Вулканешти до Кишинева, підвищити надійність системи та зменшити залежність від старої схеми через Придністров’я. Одночасно у червні Молдова підписала контракт на будівництво другої великої лінії Бєльці–Сучава 400 кВ, яка має посилити зв’язок із румунською та континентальною європейською мережею ENTSO-E. У першу чергу це дозволить Молдові стабілізувати свою електромережу, що опинялася під загрозою в результаті російських ударів по об’єктах генерації та передачі електроенергії в Україні. Проте також дозволить створити резервні шляхи імпорту електроенергії у випадку повторних ударів по Україні та диверсифікувати шляхи постачання.

Одеський трикутник створює додатковий майданчик для координації цих енергетичних проєктів на регіональному рівні. Паралельно сторони обговорюють розвиток регіональної електромережі та використання Трансбалканського газового маршруту. У перспективі це може дозволити трьом країнам краще компенсувати дефіцит енергії одна одної та зменшувати залежність від форс-мажорів та окремих постачальників.

Європейська інтеграція

Румунія є єдиною державою трикутника, яка вже входить до ЄС, тоді як Україна та Молдова рухаються до членства. Під час зустрічі 27 серпня президенти підтвердили спільну мету європейської інтеграції України та Молдови.

З цієї точки зору Одеський трикутник може виконувати не лише безпекову чи економічну функцію. Транспортні коридори, енергетичні інтерконектори, спрощення прикордонних процедур і координація портів фактично поступово включають Україну та Молдову до інфраструктурного простору ЄС через Румунію. Тобто ще до формального членства обидві країни можуть дедалі більше інтегруватися в європейські транспортні та енергетичні мережі, що прискорюватиме євроінтеграцію обидвох країн.

Висновки

Одеський трикутник уже має передумови для перетворення на повноцінний регіональне об'єднання, що має спільні механізми та працює над вирішеннями викликів. Головна перевага цього об’єднання полягає у здатності поєднати вже наявні інтереси трьох держав. Для України це альтернативні експортні маршрути та безпечніший південно-західний напрямок. Для Молдови - зменшення енергетичної та інфраструктурної вразливості, а для Румунії формат надає країні більший політичний авторитет та посилює її роль як сполучної ланки між Україною, Молдовою та ЄС.

З одного боку формат розвивається і все більше інституціоналізовується, підтвердженням чого є перехід до щорічних самітів, сталих робочих груп, що працюють над вирішенням конкретних транскордонних питань. Але при цьому обмін радарними даними, енергетичні інтерконектори та транспортні проєкти переважно розвиваються як окремі двосторонні механізми. Тому ключовим питанням для подальшого розвитку Одеського трикутника буде здатність трьох країн об’єднати їх у постійну систему координації безпеки, логістики та енергетики.

Якщо це вдасться, формат може стати важливою регіональною платформою між Чорним морем і Центрально-Східною Європою, подібною до Вишеградської четвірки та стати доповненням до євроінтеграційних процесів. При цьому практична взаємозалежність трьох держав дозволяє перетворити Одеський трикутник із дипломатичного формату на стійку регіональну систему із потенціалом до розвитку локальної інфраструктури та політичного впливу країн-учасниць.