Як Тайвань використовує Центральну Європу для підтримки України

Президент Тайваню Лай Чінте / Офіс президента Тайваню

Матеріал підготовлено під час участі автора у Школі аналітиків

Після 2022 року тайванська допомога Україні набула не лише гуманітарного, а й політичного значення. Україна зберігає дипломатичні відносини з КНР і публічно дотримується політики «одного Китаю». У телефонній розмові із Сі Цзіньпіном 26 квітня 2023 року Володимир Зеленський прямо підтвердив незмінність цієї позиції. Пекін, зі свого боку, наголошує, що держави, які мають дипломатичні відносини з КНР, не повинні підтримувати з Тайванем офіційні контакти. 

Але ця рамка не означає повної відсутності зв’язків із Тайванем. Вона блокує офіційний міждержавний формат, а не неофіційні, функціональні чи гуманітарні контакти. Саме в цій рамці й сформувалася модель, у якій Тайвань зміг діяти через треті держави, представницькі офіси, місцеві проєкти та неприбуткові організації. Тайванське МЗС станом на лютий 2023 року фіксувало понад 41 мільйон доларів допомоги Україні та українським біженцям. Ідеться вже не про окремі символічні кроки, а про стабільний канал зовнішньополітичної підтримки.

Як саме працює механізм

Після 2022 року Польща, Литва, Чехія і Словаччина стали одними з найактивніших європейських прихильників України. Водночас саме в цій частині Європи Тайвань мав більше політичного простору для неофіційної взаємодії, ніж у багатьох державах Західної Європи. Загалом, Тайвань через країни Центрально-Східної Європи надав Україні гуманітарну та медичну допомогу на суму понад 126 мільйонів доларів та обсягом 800 тонн.

У липні 2023 року Тайвань із Польщею уклав гуманітарну угоду щодо підтримки лікарень, шкіл, зимової допомоги, центрів зайнятості для одиноких жінок і дистанційного освітнього простору для молоді в Україні. У серпні 2023 року Тайвань і Литва завершили відбудову дитячого садка в Ірпені. Тайванська сторона виділила на цю ініціативу 5 мільйонів доларів, а литовська — 7,7 мільйона. Того ж місяця тайбейське представництво в Братиславі спрямувало ще 5 мільйонів доларів на проєкти відбудови в Чернігівській області. У листопаді та грудні 2023 року тайвансько-чеська співпраця поширилася на відновлення водоочисної інфраструктури, газових когенераційних потужностей і первинної системи охорони здоров’я в Україні. 

Не менш показово, що значна частина співпраці зміщувалася з рівня центральної дипломатії на рівень міст і конкретних об’єктів. У серпні 2023 року Тайвань через своє представництво в Польщі оформив із мером Бучі угоду на 600 тисяч доларів для будівництва укриттів і відновлення дитячих спортивних шкіл. У листопаді 2023 року Тайвань уперше підписав шість меморандумів з українськими партнерами на ReBuild Ukraine у Варшаві. Чим конкретніший проєкт, тим легше його подати як прагматичне рішення для громади, а не як політичний жест щодо статусу Тайваню. У результаті Тайвань зосереджує свою підтримку на відбудові, гуманітарній допомозі, медицині, енергетиці та підтримці місцевих громад.

Окрему нішу зайняли представницькі офіси Тайваню в Європі та неурядові партнери. Саме через представництва в Польщі, Празі та Братиславі підписувалися угоди, запускалися проєкти та передавалися кошти. Ще нижчим за політичною температурою рівнем взаємодії стали неприбуткові організації. У лютому 2025 року Тайбейське економічне та культурне представництво (ТЕСО) у Празі та чеська неурядова гуманітарна організація People in Need підписали меморандум про підтримку українських біженців у Чехії, який передбачає допомогу в освіті, психологічну підтримку, мовні курси та сприяння інтеграції. Іншими партнерами Тайваню були литовська Central Project Management Agency, польський Polish Center for International Aid, словацькі фонди Pontis і Open Society Foundation, а також румунські та естонські партнерські структури. 

Вигода для обох країн

Для Тайваню ця модель цінна не лише можливістю підтримувати Україну. Український кейс дав Тайбею нагоду діяти як зовнішньополітичний гравець там, де формальне дипломатичне визнання залишається недоступним. Допомога, що надходить через Центрально-Східну Європу, водночас зміцнила його зв’язки з регіоном. У практичному вимірі це означає нові механізми координації, довіру з боку європейських урядів, спільні проєкти, меморандуми, публічну видимість і репутацію надійного донора. У політичному вимірі ефект ще важливіший: Тайвань розширює свою присутність у європейському політичному просторі не через дискусію про статус, а через роль корисного партнера, здатного надавати ресурси та підтримку. Формального визнання це не забезпечує, однак створює стійкі канали взаємодії, партнерства та публічної присутності. Саме тому гуманітарна допомога фактично виконує тут і функцію інструмента міжнародної дії.

Київ, своєю чергою, отримує ресурси для відбудови та підтримки населення, зберігаючи водночас офіційне визнання КНР і простір для подальших відносин із Пекіном. Фактично йдеться про поєднання китайського виміру української зовнішньої політики з прагматичним використанням тайванських ресурсів.

Висновки

Для Тайбея Центрально-Східна Європа стала регіоном, де можна поєднати підтримку України з поступовим розширенням власної присутності в Європі. Для Києва це насамперед канал залучення ресурсів без переходу до чутливого формату повноцінних українсько-тайванських міждержавних контактів. Таким чином, український кейс важливий не лише як приклад допомоги під час війни, а й як приклад того, як Тайвань використовує гуманітарну підтримку для розширення неформальної міжнародної присутності в умовах обмеженого визнання.