Чому Словаччина і Франція не підтримують санкції ЄС проти росіян

Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо (праворуч) та президент Франції Еммануель Макрон під час саміту ЄС у замку Альден-Бізен у Білзен-Хоезельт, Бельгія, 12 лютого 2026 року — Фото: Омар Гавана Джерело

14 вересня посли держав ЄС не домовилися про річне продовження персональних санкцій проти росіян та російських структур через позиції Словаччини й Франції. Братислава вимагає виключити зі списку російських бізнесменів Алішера Усманова, за якого також виступила Франція, та Михайла Фрідмана й одночасно виступає проти переходу від шестимісячного до річного продовження санкцій. 

Причому Словаччина не вперше вступається за них. Рік тому, у вересні 2025 року, вже вимагала зняти санкції з Усманова та Фрідмана. У березні ж цього року Словаччина повторила свою вимогу і погрожувала заблокувати продовження всього режиму. Тоді інші держави цю вимогу не підтримали, після чого Словаччина відмовилася від вето, а обидва бізнесмени залишилися у списку.

Розбираємося, чому Словаччина та Франція затримують ухвалення санкцій проти росіян, як на це може вплинути Україна та що може зробити ЄС в цьому випадку? 

Що відбулося

Алішера Усманова та Михайла Фрідмана внесли до санкційного списку ЄС 28 лютого 2022 року. Тоді Рада ЄС додала 26 осіб та одну структуру, яких вважала причетними до підтримки російського режиму та дій, що підривають територіальну цілісність України. 

Зараз питання стосується продовження персональних санкцій ЄС проти близько 2,6 тис. осіб та структур, які передбачають заморожування активів і заборону в’їзду для фізичних осіб. Словаччина і Франція заблокували їх продовження на 12 місяців, через що ЄС тимчасово подовжив режим лише до 22 вересня. Також ЄС пропонує перевести погодження персональних санкцій на річний термін, як це було зроблено у випадку економічних санкцій. Так, у червні цього року ЄС вперше продовжив економічні санкції проти росії одразу на рік до 31 липня 2027 року. Раніше вони затверджувалися кожні пів року. Таким чином, це зменшує процес переговорів вдвічі, хоча й не знімає вимоги до одностайності.

Чому Словаччина домагається виключення росіян

Алішер Усманов, російський олігарх узбецького походження, сформував основну частину статків у росії в металургії, видобувній промисловості, телекомунікаціях і медіа. ЄС ввів проти нього санкції через його зв’язки з російським керівництвом і діяльність у секторах, що забезпечують доходи російській державі. 

Він довгий час вже намагається скасувати санкції. Так, дослідження Resurgam зафіксувало наявність в якісному французькому медіа Le Figaro статтю, яка відбілює Алішера Усманова та сприяє зняттю його персональної відповідальності за російську агресію. 

Як ми писали раніше, Братислава, як і Угорщина при Орбані, відома своєю позицією щодо антиросійських санкцій. Публічно Братислава пояснює свій підхід необхідністю «сильних юридичних аргументів» для збереження санкцій. Також Фіцо неодноразово критикував політику ЄС щодо росії та України й використовував блокування європейських рішень як переговорний інструмент. Так, він хотів отримати гарантії від Єврокомісії, що відмова від російського газу, запланована до кінця 2027 року, не призведе до дефіциту у Словаччині та не призведе до зростання ціни на газ для країни.

Саме тому у березні цього року президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган направив Роберту Фіцо лист із проханням домогтися виключення Усманова зі списку ЄС. Як прихильник розвитку тюркського світу, Ердоган аргументував своє прохання тією значною роллю, яку Усманов відіграє у проєктах Центральної Азії та зміцненні зв’язків усередині тюркського світу. Усманов фінансував освітні, культурні та спортивні проєкти через свій благодійний фонд у країнах тюркського світу. Цю позицію також підтримали Азербайджан, Казахстан, Киргизстан та Узбекистан. Фіцо переслав звернення іншим європейським столицям, фактично просуваючи це питання всередині ЄС.

Ердоган, виходячи із прагматичних міркувань, використав вимогу одностайності для продовження санкцій ЄС і саме тому звернувся до Роберта Фіцо. Для Туреччини не обов’язково було переконувати весь ЄС — достатньо було б заручитися підтримкою Фіцо. Загалом, Ердоган послідовно просуває ідею політичної та економічної єдності тюркського світу щонайменше з заснування Тюркської ради у 2009 році. У 2021 році ця рада стала Організацією тюркських держав, яка затвердила курс на глибшу інтеграцію тюркських країн. Більш активною ця позиція Ердогана стала після президентських виборів у Туреччині у 2018 році та війни в Карабасі у 2020 році.

Вимога щодо Михайла Фрідмана, російського мільярдера українського походження, не є виключно словацькою та має певне юридичне підґрунтя. У 2024 році Загальний суд ЄС скасував санкційні рішення щодо Фрідмана за період із лютого 2022 року до березня 2023 року, визнавши недостатньою частину доказів Ради ЄС. Водночас Фрідман залишився під санкціями на підставі пізніших рішень. 

У березні 2025 року Будапешт вимагав виключити зі санкційного списку низку осіб, серед яких також були Фрідман та Усманов, і погодилася на його продовження лише після компромісу, за яким частину людей виключили, зокрема сестру Усманова Гульбахор Ісмаїлову. У вересні 2025 року Братислава та Будапешт одночасно домагалися його виключення зі санкційного списку, а у березні 2026 року Угорщина знову підтримала аналогічну вимогу Словаччини, хоча до її вето не приєдналася. Таким чином, у випадку Фрідмана простежується угорсько-словацька координація, а юридичний прецедент створює підґрунтя для словацької позиції щодо перегляду персональних санкцій.

Чому до Словаччини раптом приєдналася Франція

Франція має інший мотив, ніж Словаччина. Париж домагається виключення Усманова з санкційного списку в межах переговорів щодо звільнення французьких громадян, утримуваних в Азербайджані. Мова зокрема може йти, про бізнесмена Мартіна Раяна, засудженого в Азербайджані до десяти років ув’язнення за звинуваченням у шпигунстві, яке він заперечує, та представника французької компанії Saur Анаса Дерраза, засудженого у справі про хабарництво. Обидва залишаються під вартою, а питання їхнього звільнення вже порушувалося у французькому парламенті. Хоча офіційно французька влада деталей не розкриває і пояснює свою позицію міркуваннями «національної безпеки».

Враховуючи вже згадану підтримку Азербайджаном Усманова, санкції, запроваджені через агресію росії проти України, фактично стали частиною переговорів Франції з третьою державою щодо зовсім іншого питання. 

Що ЄС може протиставити постійним вето

Як ми писали раніше, принцип одностайності у зовнішній політиці дозволяє навіть одній державі блокувати санкції, допомогу Україні чи інші спільні рішення ЄС. Це дає можливість використовувати це як важіль для досягнення своїх цілей. 

У лютому 2026 року Будапешт заблокував остаточне погодження кредиту ЄС на 90 млрд євро для України й прямо заявив, що не підтримає його, доки не відновиться постачання російської нафти через «Дружбу», зупинене після російського удару по трубопроводу в Україні. Після перемоги Петера Мадяра на виборах 12 квітня він заявив, що не блокуватиме допомогу Україні, а 22 квітня після ремонту української ділянки «Дружби» транзит нафти відновили. Того ж дня Угорщина зняла вето, після чого посли ЄС погодили кредит, а 23 квітня Рада ЄС остаточно завершила його оформлення. 

Саме тому використання права вето з боку Франції та Словаччини спричинило «величезне розчарування» серед інших країн ЄС. ЄС уже неодноразово стикався з подібним торгом, й продумує, що він може цьому протиставити. 11 держав ЄС, серед яких і Франція, нещодавно закликали обмежити «обструктивні» вето у зовнішній політиці та ширше використовувати кваліфіковану більшість. Але у цьому полягає парадокс нинішньої ситуації. Франція підтримує реформу, яка має зменшити можливості поодинокого блокування, але сама скористалася таким механізмом, коли це відповідало її національному інтересу.

Чому це важливо для України 

Перехід до річного продовження санкцій проти росії відповідає інтересам України, бо скорочує кількість торгів, під час яких підсанкційні особи працюють з окремими європейськими столицями, домагаючись винятків або послаблення обмежень. 

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга прокоментував, що на тлі посилення терору проти України «важко зрозуміти» скасування санкцій щодо ключових олігархів, пов’язаних із російським режимом, таких як Алішер Усманов і Михайло Фрідман. Він також висловився щодо збільшення терміну дії санкцій: це «стало б чітким сигналом Кремлю, що Європа не залякується безрозсудною ескалацією з боку росії». Таким чином, Україна закликала Європу бути більш рішучою щодо протидії росії. 

Висновки

Випадок Словаччини показує, як право вето може використовуватися урядом, який систематично займає проросійську позицію. А випадок Франції натомість демонструє, що до такого самого інструменту може вдатися і держава, яка загалом підтримує санкційний тиск, якщо виникне достатньо важливий власний інтерес. Саме тому нинішня суперечка навколо Усманова і Фрідмана знову ставить перед ЄС питанням, чи може спільна зовнішня політика залишатися ефективною, коли кожна з 27 держав має можливість зупинити її самостійно та додає аргументів до внутрішньої реформи процесу прийняття рішень всередині Союзу. Перехід від шестимісячних до річних продовжень може зменшити кількість регулярних суперечок навколо санкцій. Водночас вимога одностайності зберігає можливість для окремих держав затримувати спільні рішення або пов’язувати свою згоду з додатковими умовами.