Як Центральна Європа формує власні коаліції в ЄС

Прем’єр-міністри Вишеградської четвірки та прем’єр-міністр Ірландії Джерело

Прем’єр Чехії Андрей Бабіш закликав активніше створювати коаліції держав ЄС для захисту інтересів Центральної Європи, зокрема у питаннях конкурентоспроможності та розподілу коштів майбутнього бюджету ЄС. «Ми повинні пояснити їм (інституціям ЄС), що для нас неприйнятно, щоб держави-члени отримували менше грошей», — додав він. Назвавши Вишеградську групу (V4) «майбутнім Європи», він уточнив, що «сьогодні для нас найважливіше — це побудова коаліцій». Подібні заяви пролунали на тлі відновлення активності самої V4 з початку літа 2026 року.

Раніше ми розбирали систему влади у цьому регіональному об’єднанні в нашій статті. 

Розбираємося, чи це тимчасовий тренд, чи початок сталої тенденції до регіоналізації і як це може вплинути на Україну. 

Чому Вишеградська четвірка опинилася у кризі

Після початку повномасштабного вторгнення росії Вишеградська група опинилася у кризі, причиною якої стали розбіжності у ставленні до москви та підтримки України. Так, у березні 2022 року була скасована зустріч міністрів оборони четвірки в Будапешті після того, як Польща та Чехія відмовилися брати в ній участь через позицію уряду Віктора Орбана щодо росії. Варшава і Прага виступали за жорсткі санкції та постачання зброї Україні, тоді як Будапешт відмовлявся передавати озброєння, заперечував проти частини енергетичних санкцій та закликав до переговорів із москвою. Через це співпраця на найвищому політичному рівні різко зменшилася. Таким чином,  від лютого 2022-го до лютого 2024 року прем’єри V4 зустрілися лише чотири рази. При цьому міністри оборони продовжували зустрічатися та працювали над окремими спільними проєктами, але V4 не могла виступати з єдиною позицією щодо головної безпекової проблеми регіону.

Після повернення Роберта Фіцо до влади у Словаччині восени 2023 року розкол став ще помітнішим. Практично сформувалися два табори: Польща і Чехія продовжували військову допомогу Україні, тоді як Угорщина та Словаччина виступали проти постачання зброї зі своїх держав і робили більший акцент на припиненні бойових дій та переговорах. Це особливо проявилося на саміті V4 у Празі в лютому 2024 року, де Дональд Туск і Петр Фіала наголошували на необхідності підтримувати Україну та просували чеську ініціативу із закупівлі артилерійських боєприпасів, тоді як Орбан і Фіцо публічно виступали проти військової підтримки України. Таким чином, четвірка перестала бути політично цілісним регіональним блоком і перейшла до обмеженої співпраці у тих сферах, де чотири держави все ще могли дійти спільної позиції. Країни проводили зустрічі міністрів оборони, координували питання міграції, а також транспортної й енергетичної інфраструктури.

Чому V4 знову активізувалася

Однією з головних причин відновлення активності формату стала зміна влади в Угорщині. Саме позиція Віктора Орбана щодо росії, України та відносин із Брюсселем була одним із основних джерел напруження всередині V4. Тому, як ми писали, після перемоги Петера Мадяра у квітні 2026 року новий уряд почав відновлювати відносини з Польщею та ЄС, а одним із перших зовнішньополітичних кроків Мадяра стала поїздка до Варшави і заклик провести саміт V4. Це прибрало одну з ключових політичних перешкод для відновлення координації четвірки.

Другим чинником став збіг інтересів у питаннях, які безпосередньо стосуються політики ЄС. На червневому саміті цього року прем’єри визначили спільними пріоритетами бюджет ЄС на 2028–2034 роки, регіональну політику («політика згуртованості»; метою якої є підвищення економічного добробуту регіонів ЄС та зменшення регіональних диспропорцій), спільну аграрну політику, конкурентоспроможність, енергетику, політику щодо викидів в атмосферу, автомобільну промисловість і міграцію. Особливо важливим є майбутній бюджет: усі чотири країни зацікавлені у збереженні значного фінансування на регіональний розвиток, сільське господарство та інфраструктуру і тому мають стимул виступати перед Брюсселем з узгодженою позицією.

Третім фактором стала потреба посилити переговорну вагу Центральної Європи. Чехія, Польща, Словаччина та Угорщина мають подібні проблеми — високі ціни на енергію, велику роль промисловості в економіці, залежність від автомобільного сектору та побоювання щодо наслідків окремих елементів зеленого курсу ЄС. Тому для них V4 постає інструментом, через який можна спочатку узгодити регіональну позицію, а потім просувати її на рівні ЄС. У вересні країни вже домовилися активніше координуватися перед засіданнями Європейської ради.

Водночас V4 відновлюється не як повністю єдиний політичний блок. Розбіжності щодо росії та України нікуди не зникли, але країни вирішили відокремити їх від сфер, де інтереси збігаються. Звідси й активізація формату V4+ цього року: формат V4+ Японія, започаткований у 2003–2004 роках, 1 вересня після п’ятирічної перерви відновив роботу, а 10 вересня прем’єр-міністри V4 провели зустріч з Ірландією, яка головує в Раді ЄС. Тобто нинішнє відродження четвірки радше означає повернення до прагматичної координації для захисту спільних інтересів Центральної Європи всередині ЄС.

Чому це важливо для України

Для України активізація V4 важлива як приклад того, як після вступу до ЄС їй доведеться вибудовувати відносини всередині Союзу. Майбутнє розширення посилюватиме конкуренцію за бюджетні ресурси, а вступ України особливо вплине на Спільну аграрну політику та регіональну політику ЄС. Саме в цих напрямках країни V4 зараз намагаються спільно відстоювати свої інтереси під час переговорів про бюджет ЄС. Тому сусіди України можуть одночасно бути її природними партнерами у питаннях безпеки, інфраструктури чи енергетики та конкурентами у розподілі аграрних і регіональних коштів.

Україна вже зараз формує основу для майбутньої коаліційної політики: з країнами Північної та Балтійської Європи через Нордично-Балтійську вісімку (NB8), з державами Південно-Східної Європи через окремі формати самітів «Україна — Південно-Східна Європа», а в Центральній Європі через побудову тісних зв’язків з Польщею, Чехією, Словаччиною та Румунією.

Таким чином, Україна розуміє важливість просування та збереження регіональних та власних інтересів і після вступу, ймовірно, формуватиме різні коаліції залежно від конкретного питання. 

Висновки

Зараз посилюється регіоналізація ЄС на прикладі активізації формату Вишеградської четвірки. Ця тенденція та формування ситуативних коаліцій у ЄС, ймовірно, будуть довготривалими та, найімовірніше, посиляться зі вступом України до ЄС.

Водночас така активізація V4 не означає повернення їй ролі майданчика для координації позицій країн Центральної Європи. Їхні позиції можуть збігатися в окремих сферах, проте розбіжності щодо різних аспектів зовнішньої політики, зокрема щодо російсько-української війни, можуть спричиняти розколи всередині. Тому V4 радше демонструє, як у майбутньому можуть працювати регіональні коаліції.