Які наслідки матиме протистояння в польській ПіС

Матеуш Моравецький. Фото: PAP/Радек Пєтрушка Джерело

24 липня 2026 року Ярослав Качинський, лідер опозиційної партії Право і справедливість (ПіС), оголосив, що понад 30 депутатів, які не підписали декларацію про відсутність участі в об'єднаннях, що «здійснюють політичну діяльність» усередині партії, фактично відмовилися від членства у партії. У квітні 2026 року віцеголова ПіС Моравецький створив асоціацію «Розвиток плюс», навколо якої об’єдналися 40 депутатів з партії, один сенатор і троє євродепутатів. Зараз та його прихильники заявляють, що їх примусово витісняють із партії. 

Розбираємося, чи спричинить конфлікт розпад найбільшої опозиційної партії та що це означає для польсько-українських відносин.

Історія конфлікту

Розкол у ПіС почав формуватися після втрати партією влади у 2023 році. Тоді загострилася боротьба за визначення її майбутнього курсу та наступництво після Ярослава Качинського. Навколо Матеуша Моравецького об’єдналося поміркованіше крило, яке виступало за відновлення підтримки підприємців, молодших і центристських виборців та менш конфронтаційні відносини з ЄС. Йому протистояло консервативніше середовище Пшемислава Чарнека, Яцека Сасіна, Тобіаша Бохенського і Патрика Якого, яке вважає, що ПіС має стати ще правішою, щоб конкурувати з ультраправою Конфедерацією Польської Корони та її лідером Гжегожем Брауном.

Асоціація Моравецького «Розвиток плюс» формально мала розробляти економічні та суспільні пропозиції, тобто доповнювати діяльність ПіС. Однак вона також дала Моравецькому окрему платформу, де він може висловлювати свою думку, декламувати свої програми, будувати зв’язки тощо.

Керівництво ПіС сприйняло цю асоціацію як потенційний альтернативний центр влади, бо вона може стати основою для окремого парламентського клубу або нової партії перед виборами 2027 року. Тобто, з погляду Качинського, Моравецький поступово отримав незалежну політичну інфраструктуру та став загрозою його контролю над ПіС.

У квітні Качинський і Моравецький тимчасово домовилися, що ПіС може мати «дві легені», тобто помірковане та консервативне крило. Проте сторони по-різному розуміли цей компроміс. Моравецький сприйняв це як дозвіл на автономну діяльність, а керівництво ПіС вважало це способом підпорядкувати асоціацію партійному центру. 

Ультиматум та його значення

Компроміс «двох легень» протримався лише кілька місяців до наближення виборчого циклу 2027 року. Качинський не міг дозволити собі заходити в передвиборчий рік з невизначеним центром лідерства у власному таборі, тим паче, що до літа «Розвиток плюс» встиг перетворитися на окрему фракцію. Тому липневий ультиматум  Качинського, який хоч і стосувався всіх неформальних об’єднань, однак фактично був спрямований насамперед проти «Розвитку плюс», є спробою закрити питання наступництва до старту кампанії. Так Качинський перетворив різні бачення майбутнього курсу партії на перевірку особистої лояльності її керівництву. 

Своєю чергою, усі члени асоціації, включно з самим Моравецьким, відмовилися підписувати документ, який він назвав «декларацією лояльності». Водночас він зустрівся з Качинським та представив йому 21 пункт компромісу, серед яких, зокрема, були пропозиція відмовитися від посади віцепрезидента партії, залишитися рядовим членом ПіС та зобов’язання не створювати альтернативного щодо ПіС політичного центру та регіональних структур, а також забезпечити обмін інформацією та узгодження ключових тем. 

І хоча ПіС не вперше стикається з розколом, це один із наймасштабніших і політично найнебезпечніших розколів в історії ПіС, оскільки його очолив колишній прем’єр із власною групою парламентарів. За окремими оцінками, самостійний проєкт Моравецького міг би отримати близько 7% підтримки, переважно за рахунок виборців ПіС та частково Конфедерації.

Для Польщі це означатиме, що у разі відсутності згоди між Качинським та Моравецьким ПіС увійде в передвиборчі перегони 2027 року ослаблена. Враховуючи посилення позицій правих партій у соціологічних опитуваннях, це може стати додатковим поштовхом до зростання їхньої популярності за рахунок відтоку виборців від ПіС. Цілком можливо, що для уникнення подібного сценарію Качинський та Моравецький дійдуть до компромісного рішення, щоб зберегти шанси на перемогу та посилити конкурентні позиції ПіС у боротьбі з іншими правими партіями та Громадянською коаліцією.

Розподіл сил у Сеймі Польщі з урахуванням можливого відокремлення «Розвитку плюс»: фракція Моравецького могла б отримати 40 мандатів, тоді як чисельність клубу ПіС скоротилася б зі 186 до 147 депутатів. Станом на 27 липня 2026 року. Автор: PAP/Інфографіка/Міхал Чернек Джерело

Що це значить для України

Розкол ПіС створює для України одночасно можливість і загрозу. Розкол ПіС означає подальшу фрагментацію польського правого крила, яке вже поділене між ПіС, Конфедерацією, партією Гжегожа Брауна Конфедерація Польської Корони та оточенням президента Кароля Навроцького. Якщо Моравецький створить окрему партію або парламентський клуб, це ускладнить комунікацію України з польським правим табором, але водночас послабить можливість Качинського одноосібно визначати позицію всієї польської правої опозиції. 

Фракція Моравецького може бути прагматичною альтернативою радикальному крилу ПіС на чолі з Пшемиславом Чарнеком, який схильний пов’язувати допомогу Україні та її вступ до ЄС із виконанням польських вимог у сфері історичної політики. Тому Київ може отримати шанс налагодити окремий діалог із поміркованішим середовищем Моравецького. 

Висновок

Загалом, протистояння всередині ПіС саме по собі не створить загрози польській підтримці України та її ролі для безпеки регіону.

Однак воно зробить політику щодо України більш залежною від конкуренції між польськими правими силами. Напередодні виборів 2027 року ПіС, середовище Моравецького, Конфедерація, Конфедерація Польської Корони та президентське оточення Кароля Навроцького намагатимуться довести, що саме вони найкраще захищають польські інтереси.

Це створює ризик використання питань вступу України до ЄС, історичної політики та економічних суперечок як інструментів передвиборчої боротьби. Й також через зміну ролі Польщі як ключового логістичного тилу України в межах НАТО така ситуація створює ризик того, що окремі рішення у сфері військової співпраці можуть затримуватися або ставати предметом політичного торгу з метою отримання додаткових поступок від України.