Як Чехія змінює модель підтримки України за Бабіша

Міністр промисловості та перший віцепрем’єр-міністр Карел Гавлічек і прем’єр-міністр Андрей Бабіш Джерело

Карел Гавлічек, міністр промисловості й торгівлі та перший віцепрем'єр-міністр Чехії, планує відвідати Україну у жовтні цього року. Місія буде зосереджена на укладенні бізнес-контрактів у енергетиці, видобуванні, будівництві, медицині та переробній промисловості через залучення чеської промисловості до відбудови України. В цьому переліку для України більшим пріоритетом є відновлення та модернізація енергомережі.

Після початку російського повномасштабного вторгнення за уряду Петра Фіали чесько-українська співпраця будувалася як комплексна політика підтримки. Водночас нинішній уряд Бабіша хоче зменшити пряму допомогу Україні: наприклад, він скоротив вдвічі заплановану в бюджеті країни фінансову підтримку України на 2026–2030 роки. Але й ці кошти будуть відправлені Україні не напряму, а спрямовані на співфінансування проєктів у межах механізму ЄС для України — Ukraine Facility —  для проєктів відбудови й економічної співпраці.

Розбираємося, як Бабіш намагається зберегти вигоди від активної присутності Чехії в Україні, сформованої за попереднього уряду, але водночас скоротити найбільш витратні та політично суперечливі форми прямої підтримки, й чому це відбувається. 

Чесько-українська співпраця за попереднього уряду

Раніше допомога Чехії поєднувала військові, політичні, гуманітарні та економічні напрями. Країна постачала Україні важке озброєння й боєприпаси, стала одним з організаторів міжнародної боєприпасної ініціативи, прийняла значну кількість українських біженців і послідовно підтримувала інтеграцію України до ЄС та готувалася до участі в майбутній відбудові. Тодішній уряд започаткував у 2023 році Program Ukrajina (Програма «Україна), що мала залучати до відновлення України чеські державні структури, бізнес та громадські організації.

Таким чином, економічна дипломатія та просування чеських компаній в Україні були частиною довгострокової стратегії уряду Фіали, яка доповнювала ширшу військово-політичну та гуманітарну підтримку України. Така стратегія мала закріпити Чехію в процесі відбудови та згодом залучити для цього європейське фінансування. 

В чому полягає різниця підходів

Після приходу Андрея Бабіша на посаду прем’єр-міністра зовнішньополітичні пріоритети країни змінилися. Новий уряд не відмовився від співпраці з Україною, проте дедалі частіше почав керуватися саме економічними інтересами Чехії. У Гданську на Конференції з відновлення України, про результати якої ми писали раніше, Бабіш прямо говорив про «величезні можливості» відбудови для чеських компаній. Він також анонсував майбутню місію Карела Гавлічека до України. Тоді ж обговорили окрему зустріч із бізнесом, пошук фінансування через європейські фонди та інші інструменти. Таким чином, уряд фактично намагається використати створену за уряду Фіали інфраструктуру економічної дипломатії для отримання нових контрактів у відбудові, енергетиці, промисловості та інших секторах. 

Але змінюється структура державних витрат. Бабіш відмовився від прямого фінансування чеської ініціативи з постачання боєприпасів та участі Чехії у новому великому пакеті військової допомоги від НАТО. Фінансування Програми «Україна» скоротили вдвічі порівняно з обсягом, передбаченим бюджетом попереднього уряду. Натомість уряд розширює Фонд «Україна» при чеській EGAP («Експортне гарантійне та страхове товариство» - державна експортно-кредитна страхова компанія, яка страхує ризики чеських експортерів), обґрунтовуючи це підтримкою чеського бізнесу, зайнятості та майбутніх податкових надходжень. 

Причини такої стратегії

На виборах восени минулого року 2025 року партія Бабіша ANO (Дії незадоволених громадян) перемогла з 34,51% голосів і отримала 80 із 200 депутатських місць. Щоб отримати більшість, вона разом зі Свободою і прямою демократією (SPD) та Автомобілістами увійшла до коаліції, яка налічує 108 місць. Інші партії відмовилися вступати до коаліції з Бабішем. 

Своєю чергою, Свобода і пряма демократія (SPD) займає значно жорсткішу позицію щодо допомоги Україні та виступає проти її подальшого фінансування. Тобто, попри впевнену перемогу ANO, цього було недостатньо для контролю уряду, що змусило Бабіша укладати угоди з іншими партіями, в тому числі й антиукраїнськими. Й тому Бабіш побоюється втратити необхідну парламентську підтримку в разі виходу SPD з коаліції. Водночас він має зважати на те, що невиконання домовленостей може поставити під загрозу подальше існування коаліції. 

У поточній ж моделі підтримки України Бабіш отримує можливість балансувати між внутрішньополітичними обмеженнями та необхідністю зберігати робочі відносини з Україною і партнерами в ЄС. Він намагається утримувати електорат SPD, ухвалюючи рішення, які віддаляють Чехію від України. Й тому він намагається мінімізувати політичні втрати, дотримуючись позиції, що має широку суспільну підтримку. 

Тобто, на політику Бабіша щодо України впливає не лише позиція його власного електорату, а й сама конструкція уряду. Тому скорочення окремих форм допомоги Україні можна розглядати скоріше як наслідок коаліційної логіки чеської політики, а не особистий курс Бабіша.

До того ж саме пряме фінансування українського бюджету чи нові поставки озброєнь Україні залишаються одними з найменш популярних форм допомоги серед чеських виборців, тоді як гуманітарна допомога та підтримка економічної співпраці мають значно ширший суспільний консенсус. 

Ставлення чехів до підтримки України (жовтень 2025 – січень 2026): найбільше підтримують гуманітарну допомогу, медичні та споживчі поставки й розвиток бізнес-партнерств, тоді як фінансова та військова допомога викликають більше суперечок. У січні 2026 року: 70% — медичні й споживчі товари, 65% — гуманітарна допомога, 63% — бізнес-партнерства. Джерело

Таким чином, коли йдеться про підтримку України, витрати на страхування чеського експорту, підтримку компаній або залучення коштів із загальноєвропейських фондів значно простіше пояснювати виборцям як інвестицію в чеську економіку, робочі місця та майбутні контракти, ніж переказ коштів на озброєння чи до бюджету України.

Нарешті, наприкінці 2025 року сам Бабіш прийшов до влади з обіцянками збільшити внутрішні соціальні видатки, знизити податки та спрямовувати більше коштів на потреби самої Чехії. 

Таким чином, зміщення акценту на економічну співпрацю можна розглядати як електорально зручну для Бабіша стратегію. За допомогою подібних кроків прем’єр намагається виконати свої економічні передвиборчі обіцянки, зберегти широку коаліційну підтримку і не створювати тем, на яких частина більш скептичного до України електорату могла б перейти до SPD. Водночас він залишається залученим до відбудови України, участь у якій є для нього вигідною.

Висновок

Присутність чеського бізнесу в Україні стала результатом домовленостей і довіри, сформованих за попереднього уряду, а нині Бабіш користується створеною тоді інфраструктурою, зважаючи на позиції коаліційних партнерів. Тобто йдеться не стільки про прагнення Бабіша скоротити окремі форми допомоги, скільки про результат нинішньої конфігурації коаліції в чеському парламенті.

Якщо Бабіш хоче забезпечити довгострокові й стабільні економічні дивіденди, йому доведеться підтримувати цю інфраструктуру та зберігати сформований рівень довіри. Якщо скорочення військових, гуманітарних та інших програм випереджатиме розширення економічної присутності, Прага може поступово втратити саме ту перевагу, яку зараз намагається конвертувати в контракти.