Хто представлятиме Чехію на саміті НАТО

Прем'єр-міністр Андрей Бабіш. Фото: Reuters/Девід В. Черні Джерело

22 червня уряд Чехії оголосив, що президент країни не братиме участі в липневому саміті НАТО в Анкарі. Натомість делегацію очолить прем’єр-міністр Андрей Бабіш, а до її складу увійдуть міністр закордонних справ Петр Мацінка та міністр оборони Яромір Зуна. Бабіш пояснив, що є певні причини, та заявив, що уряд має достатні повноваження, щоб самостійно вести зовнішню політику Чехії. 

Наступного дня президент Петр Павел подав позов до Конституційного суду Чехії, зазначивши, що президенти очолювали чеські делегації на 19 з 20 минулих самітів НАТО. «Я вважаю рішення про виключення президента зі складу делегації безпрецедентним і вкрай невдалим кроком», – сказав Павел в окремій заяві. 

Розбираємося, чому суперечка навколо участі президента Чехії в саміті НАТО в Анкарі переросла у конфлікт між урядом і главою держави та що це означає для підтримки України. 

Що цьому передувало 

У березні цього року прем’єр-міністр Андрей Бабіш повідомив чеському телебаченню, що має намір разом із міністром закордонних справ Петром Мацінкою взяти участь у липневому саміті НАТО. 

Одразу після цього Петр Павел, президент Чехії, позначив свою незгоду зі зміною представництва та у квітні офіційно повідомив Бабішу в листі, що має намір очолити чеську делегацію в Анкарі. У відповідь Бабіш заявив, що на саміт має їхати саме урядова делегація, яка має пояснити союзникам чеську позицію щодо оборонних витрат — ключового питання, довкола якого фактично і розгортається конфлікт, про який йтиметься далі.

Суперечка між президентом та прем’єром все ще продовжувалася до початку червня, коли Павел прийшов на засідання уряду для «прояснення позицій». «Я зізнаюся, що справді не бачу ситуації так, що уряд має вирішувати, куди президент поїде або не поїде. Це визначено Конституцією. Тут радше йдеться про те, чи створить уряд організаційні та адміністративні умови для того, щоб президент міг поїхати, або ж чи через ці умови він обмежуватиме виконання його повноважень», — сказав Павел, який дійсно має право представляти країну за кордоном. У відповідь Бабіш переніс рішення на кінець червня та пообіцяв «зреагувати» на позицію президента. 22 червня уряд офіційно не включив Павела до делегації. 

Причина конфлікту

Ймовірно, причиною небажання відправляти Павела на саміт є розбіжності в поглядах на оборонні видатки Чехії. Ще в березні Павел критикував уряд Бабіша за невиконання зобов’язань Чехії перед союзниками по НАТО в частині оборонних витрат. «Невиправдано, що витрати на оборону стагнують або навіть зменшуються в період зростання загроз безпеці», – зазначив президент. 

Хоча уряд Бабіша не заперечує зобов’язань Чехії перед союзниками, він аргументує, що зміни потрібно впроваджувати поступово через потребу стабілізувати державні фінанси. «Я переконаний, що вже наступного року нам вдасться досягти рівня у 2% ВВП. Не одноразово й формально, а як частину довгострокового плану», — сказав Бабіш. 

При цьому Павел також підтримує ціль у 2% ВВП, однак наголошує, що йдеться про реальні оборонні витрати, а не формальне досягнення показника за рахунок транспортних чи інфраструктурних видатків. Він також виступає за поступове збільшення оборонних витрат до 3% ВВП до 2030 року відповідно до плану попереднього уряду. Інакше, на думку Павела, в умовах зростання російської загрози це підриває довіру союзників і послаблює позиції країни в НАТО.

Липневий саміт НАТО позиціонується як зосереджений на оборонно-промисловому виробництві та Україні. Для Чехії це означає визначення її ролі в постачанні боєприпасів, участі в механізмах військової допомоги та готовності підтверджувати підтримку України реальними бюджетними й промисловими спроможностями. Й це загострило питання чеського представництва на саміті. Бабіш аргументує рішення про делегацію необхідністю відстояти позицію уряду стосовно оборонного бюджету та пояснити союзникам слабкі місця чеської оборонної політики. «Це, ймовірно, буде не дуже приємно для нашої країни, але ми маємо відповідальність захищати свою позицію», — заявив Бабіш.

Після заяви Бабіша про виключення президента зі складу делегації Павел подав позов до Конституційного суду. Суд зобов'язав уряд забезпечити його участь у липневому саміті НАТО. Водночас це лише тимчасове рішення, покликане гарантувати участь Павела в саміті. Остаточне рішення щодо розмежування повноважень президента та уряду суд ухвалить пізніше після додаткового розгляду справи. Це означає, що на саміті в Анкарі будуть присутні і президент, і представники уряду, однак вони представлятимуть Чехію окремо — у межах різних зустрічей під час саміту.

Вплив конфлікту на Україну та висновки

Павел є активним прихильником України та послідовно просуває жорсткішу лінію щодо росії та підтримку Києва, зокрема і через чеську боєприпасну ініціативу. Бабіш, зі свого боку, хоч і не зупинив ініціативу повністю, але перевів її в обмежений формат. Країна координує постачання, однак не вкладає в них власні бюджетні кошти. Це показує різницю в підходах: для Павела підтримка України є частиною стримування росії та довіри до Чехії в НАТО, а для Бабіша зустріч має збалансувати союзницькі зобов’язання Чехії та її внутрішні фінансові обмеження.

Конфлікт навколо чеської делегації на саміті НАТО в Анкарі порушує питання розподілу повноважень між президентом і урядом у сфері зовнішньої політики. З огляду на тимчасовий характер рішення Конституційного суду, Чехія прибуде на важливий саміт НАТО з невирішеним внутрішнім конфліктом щодо того, хто і з яким мандатом представляє її перед союзниками. Це, своєю чергою, може ускладнити формування єдиної позиції країни, зокрема з питань, важливих для України. Якщо уряд і президент по-різному бачать оборонні витрати, роль Чехії в НАТО та формат допомоги Україні, Прага матиме менше можливостей виступати на саміті як один із найпослідовніших адвокатів військової підтримки Києва.