Як Україна домоглася арешту російського судна на Шпіцбергені

російське судно, заарештоване за запитом Нафтогазу. Джерело:

2 вересня Норвегія заарештувала російське судно «Професор Молчанов», яке експлуатувалося російською державною компанією «Арктикуголь».  Судно, яке не є частиною російського тіньового флоту, заарештували в порту Баренцбург за позовом українського «Нафтогазу» щодо стягнення компенсації за незаконне захоплення росією активів компанії у Криму. Згідно з рішенням суду, судно не може залишати місце свого перебування, а губернатор Шпіцбергена (норвезька назва -  «Свальбард») має вжити необхідних заходів, щоб не допустити його переміщення. 

Раніше ми вже писали про арешт судна російського тіньового флоту «Етера» силами Військово-морських сил Бельгії та Франції — про це ви можете прочитати у нашому матеріалі.

Пояснюємо, чому важливо, що саме в порту Баренцбург відбувся арешт, як Україні вдалося його домогтися і якою може бути подальша доля цього судна.

Баренцбург та особливий статус Шпіцбергена

Баренцбург розташований на острові Шпіцберген, де з 1920-х років СРСР, а тепер російська державна компанія «Арктикуголь» видобуває вугілля. Там переважно проживають громадяни України та росії. 

Хоча Шпіцберген є територією Норвегії, згідно зі Шпіцбергенським трактатом 1920 року країни-підписанти, серед яких є як Україна, так і росія, мають вільний доступ до острова, а також  рівне право займатися на ньому певними видами господарської діяльності, в тому числі видобутком ресурсів. Крім того, Норвегія зобов’язана не створювати й не дозволяти створювати на ньому військово-морські бази, не будувати укріплення і не використовувати Шпіцберген для воєнних цілей.

Покладаючись на цей договір, росія, після запровадження проти неї санкцій, що ускладнили перевезення російських пасажирів і товарів на Шпіцберген через материкову Норвегію, створила минулого року морський маршрут Мурманськ – Баренцбург. Фактично, цей арешт судна не лише порушує транспортне сполучення Баренцбурга з материковою росією, ускладнюючи діяльність «Арктикугля», а й руйнує уявлення про Баренцбург як про своєрідний безпечний тил російської присутності на Шпіцбергені.

Як Нафтогаз домігся арешту російського судна

Справа в тому, що у ході анексії Криму росія незаконно експропріювала активи Нафтогазу на півострові, і компанія у 2016 році подала позов проти неї до Міжнародного арбітражного суду у Гаазі. У 2023 році він постановив, що росія має виплатити Нафтогазу компенсацію 4,22 млрд доларів плюс відсотки й судові витрати. Однак росія відмовилася, мотивуючи це невизнанням його юрисдикції.

Саме з метою забезпечення виконання непогашених зобов’язань росії за цим арбітражним рішенням 31 серпня 2026 року окружний суд Нур-Трумс і Сенья постановив здійснити арешт судна. Й на другий день «Професор Молчанов» був арештований. Важливим є те, що Нафтогазу вдалося переконати суд не повідомляти росію про арешт, мотивуючи тим, що в разі повідомлення росія унеможливить виконання рішення суду.

Результат став можливим завдяки ґрунтовній юридичній підготовці України, так само як і у випадку з рішенням шведського суду щодо передачі їй російського судна, про що можна прочитати у нашому матеріалі. 

Важливо, що в цьому випадку Норвегія не виступала як сторона конфлікту, а як простий виконавець рішення суду й не порушувала Шпіцбергенського трактату, як це намагалася представити росія. Рішення про арешт російського судна ухвалено норвезьким судом, бо згідно зі Шпіцбергенським трактатом законодавство на острові встановлює Норвегія.  Міністерство юстиції Норвегії відкинуло ці звинувачення, адже заборони на використання портів Шпіцбергена для росії немає. 

Від арешту судна до нових прецедентів 

Однак на цьому справа не завершується. Під час судового розгляду Україна подала позов про примусовий продаж судна і передачу отриманих коштів Нафтогазу як частину компенсації. Наразі суд постановив, що для ухвалення такого рішення необхідно, щоб росія мала можливість представити свою позицію у суді. Фактично Росія опинилася перед вибором: вступити в процес, до якого Україна вже ґрунтовно підготувалася, і захищатися з менш вигідної позиції або відмовитися від участі, фактично позбавивши себе можливості представити власні аргументи. Третій варіант — затягувати розгляд, але це також не дозволить уникнути остаточного рішення.

Продаж судна, якщо відбудеться, не покриє боргу росії перед Нафтогазом, який наразі становить близько 6 млрд доларів. Однак він може створити прецедент: заарештовані російські судна не обов’язково роками утримувати за рахунок держави — їх можна реалізовувати, спрямовуючи отримані кошти на погашення російських зобов’язань перед Україною.

Ще одним важливим аспектом є обмежені можливості росії для агресивної відповіді на рішення норвезького суду. Росія є єдиною іноземною державою, яка досі підтримує на острові постійну господарську діяльність і житлову інфраструктуру. Тому, за словами професора Паала Гільде, росія, ймовірно, уникатиме радикальних дій, щоб зберегти свою присутність та активи на архіпелазі. Це не означає, що росія не вживатиме гібридного тиску проти Норвегії, однак їй доведеться ретельно зважувати наслідки кожного кроку, аби не дати Норвегії додаткових підстав для обмеження російської діяльності на архіпелазі. 

Висновок

Ця справа показує, що російські активи можуть бути стягнені як компенсація за російську агресію з 2014 року й відкриває практичний шлях для виконання судових та арбітражних рішень на користь України.  Це також свідчить про те, що під конфіскацію можуть підпадати не лише судна російського тіньового флоту, а й комерційні судна, що належать російським компаніям.