Швеція обирає французькі фрегати

Корабель ВМС Франції Amiral Ronarc'h, на борту якого було підписано угоду. Кораблі такого ж класу замовила Швеція. Foto: Ola Jacobsen/Försvarsmakten. Джерело:

31 серпня прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон і президент Франції  Емануель Макрон підписали угоду про придбання Швецією 4 фрегатів французького виробництва, вартістю  4,3 млрд євро. У ході візиту міністри оборони обох країн Пол Йонсон та Катрін Вотрен також підписали угоду про співпрацю у галузі ОПК. 

Пояснюємо, чому Швеція обрала саме французький проєкт, як це рішення вписується у ширшу картину довгострокової співпраці між шведським і французьким ОПК і чому це важливо для України.

 Проєкт “Клас Люлео”

Підготовка до придбання Швецією 4 фрегатів почалася ще у 2021 році. Тоді про потребу розширити флот заявили Парламентський комітет з питань оборони і командувачка Військово-Морських Сил Швеції Єва Скоог Хаслум. 6 вересня Управління оборонних матеріалів Швеції (FMV) замовило у шведського виробника Saab розробку проєкту на основі вже існуючих корветів класу Вісбю. Пріоритетом було, щоб це були кораблі, оснащені технологіями, які шведські військовослужбовці вже опанували, а також щоб їх можна було повністю обслуговувати у Швеції.

Однак після повномасштабного вторгнення росії в Україну у жовтні 2023 року FMV ухвалило нове рішення: створити нові потужніші судна зі збільшеною кількістю датчиків і озброєння для роботи під водою та протидії атакам з повітря. Проєкту дали назву «Клас Люлео». Через ці зміни, а також вимогу до сумісності із силами країн НАТО Saab долучила до проєкту британську компанію Babcock, з якою у вересні уклала угоду про стратегічну співпрацю. Завдання Babcock — допомогти з конструкцією корпусу та допоміжними системами.

Конкуренти з-поза Швеції

У листопаді 2025 року умови для Saab знову змінилися: міністр оборони Швеції Пол Йонсон повідомив, що на тлі посилення військової спроможності росії та стримування її Україною першочерговим пріоритетом стають терміни постачання суден, що може свідчити про сприйняття агресії кремля в найближчі роки як реальної загрози. Тому було ухвалено рішення розглядати не лише вітчизняний проєкт, а й закордонні, зокрема ті, що вже мають готові пропозиції. 

Крім того, змінилися і технічні вимоги: кораблі тепер мали бути оснащені передовими засобами ППО, для розміщення яких потрібен був більший корпус.

Конкурентами Saab стали іспанська компанія Navantia, яка пропонувала поставити два кораблі у 2030 році та два у 2031 році й була готова залучити Saab як основного субпідрядника; британська Babcock, яка, крім спільного із Saab проєкту, запропонувала ще й окремий; та французька Naval Group, яка пропонувала поставити перший фрегат у 2030 році.

Чому переможницею стала Франція

Naval Group у 2025 році вже намагалася зайти на ринок нордичних країн. Після того, як Норвегія надала перевагу британському судну класу Type 26, про що детальніше можна дізнатися з нашого матеріалу, компанія сфокусувалася на Швеції.

Попри те, що найвигіднішою виглядала пропозиція Іспанії, був нюанс, на який у Парижі звернули увагу для посилення конкурентності власної пропозиції. Пропозиція мала передбачати не лише купівлю 4 кораблів, а й можливі зустрічні закупівлі та поглиблення співпраці між ОПК обох країн, що відображало орієнтацію Швеції на розбудову довгострокового оборонно-промислового партнерства із союзниками по НАТО. 62,25% акцій Naval Group належать французькій державі, що разом із зазначеними далі фактами дає підстави розглядати її участь у тендері не лише як комерційну пропозицію, а й як інструмент державної оборонно-промислової політики.

18 червня 2025 року міністр оборони Швеції Пол Йонсон прибув до Франції на Паризький авіасалон, де провів переговори з міністром оборони Франції Себастьяном Лекорню та очільником Генеральної дирекції з озброєння Франції. Того ж дня Франція підписала декларацію про наміри придбати у Швеції два літаки дальнього радіолокаційного спостереження Saab GlobalEye з можливістю придбання ще двох. Також було підписано дорожню карту щодо співпраці у галузі ОПК між Швецією та Францією. Таким чином, Франція не лише підвищила шанси на отримання контракту на фрегати, а й сприяла формуванню стратегічного оборонного партнерства зі Швецією через взаємні закупівлі — у дусі принципу «купуй європейське», який просуває Париж.

18 травня 2026 року Генеральна дирекція з озброєння Франції уклала із Saab контракт на постачання 17 радарів Giraffe 1X, а також замовила 17 тактичних автомобілів у французької дочірньої компанії шведської Scania. А вже наступного дня уряд Швеції доручив FMV розпочати переговори про замовлення фрегатів саме у Naval Group.

Попри вибір на користь Франції шведські компанії також долучені до проєкту: кораблі будуть оснащені торпедами, протикорабельними ракетними системами, радаром і системою ближньої оборони Saab, а також гарматами BAE Systems Bofors. Про роль обох компаній в оборонно-промисловому комплексі Швеції можна дізнатися з нашого матеріалу.

Фактично, підхід Франції переміг, адже Франція запропонувала Швеції не просто купівлю фрегатів, а взаємовигідне оборонно-промислове партнерство — із зустрічними закупівлями, участю шведських компаній у проєкті та довгостроковою співпрацею між ОПК обох країн. Показово, що угоду про фрегати та угоду про поглиблення оборонно-промислової співпраці було підписано одночасно.

Чому важливо для оборони України

Кейс Франції та Швеції показує, як сьогодні можуть поєднуватися державні інтереси та логіка оборонного ринку: придбання озброєнь стає основою для взаємних замовлень, технологічного обміну та інтеграції виробничих можливостей. 

Для України це підтверджує перспективність власного підходу до розвитку оборонних партнерств, за якого військова співпраця доповнюється спільним виробництвом та обміном технологіями. Поширення такої моделі між європейськими союзниками посилює взаємозв’язки між їхніми ОПК і поступово формує спільні виробничі ланцюги. Для України, яка вже розвиває двосторонні оборонні партнерства з європейськими державами, це означає більше можливостей долучатися до цієї кооперації через вже наявні спільні проєкти та виробничі зв’язки, сформований досвід та сучасні практики взаємодії.

Висновок

Шведський вибір показує, як досвід війни в Україні змінює логіку європейського переозброєння: критично важливими стають швидкість постачання озброєнь, доступність уже готових рішень та інтеграція національних ОПК. 

Хоча Україна не будує військові кораблі,  в інших оборонних сегментах здатність українського виробництва швидко адаптуватися до потреб війни може ставати дедалі привабливішою для країн Європи, адже саме швидкість і адаптивність Франції стали ключовими факторами вибору Швеції.

Для Європи це означає поступовий відхід від логіки «кожен виробляє своє» до формування макромоделі, де країни зберігають власні компетенції, але дедалі активніше використовують можливості саме європейських союзників. Для України це особливо важливо, адже така модель відкриває шлях до глибшої участі у спільному оборонному просторі Європи.