Чому Угорщина підтримує Молдову та блокує Україну на шляху до ЄС

Делегації Молдови на чолі з Ігорем Гросу в Угорщині Джерело

16 вересня спікер парламенту Молдови Ігор Гросу відвідав Будапешт, де зустрівся з головою Національних зборів Угорщини Агнеш Форстхоффер та міністеркою закордонних справ Анітою Орбан. Однією з головних тем стало подальше просування Молдови до ЄС. 

Кишинів хоче відкрити переговорні кластери, що залишилися, до кінця 2026 року, і Гросу прямо заявив, що розраховує на підтримку Угорщини. Після повернення з Будапешта він повідомив, що отримав від угорських посадовців відповідні запевнення. Аніта Орбан зі свого боку заявила, що «ми підтримуємо європейську інтеграцію Молдови на основі заслуг та надалі зміцнюємо стратегічне партнерство між двома країнами, встановлене у 2020 році». 

Ситуація є показовою, бо буквально за тиждень до візиту Гросу саме Угорщина знову не дозволила просунутися переговорам з Україною. На засіданні робочої групи Ради ЄС Будапешт виступив проти рішень, необхідних для просування кластерів 2 «Внутрішній ринок» та 3 «Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання». При цьому аналогічного заперечення щодо Молдови Угорщина не висунула. Це дає Кишиневу можливість окремо відкривати кластери в межах євроінтеграційних переговорів.

Розбираємося, що можливе розділення двох треків означатиме для подальшого вступу України та Молдови. 

Молдова та Україна йдуть паралельно 

15 червня 2026 року ЄС відкрив для України та Молдови кластер 1 «Основи», до якого належать питання верховенства права, демократичних інституцій, державного управління та фундаментальних прав, про що ми писали раніше. 14 липня відкрили кластер 6 «Зовнішні відносини», який охоплює зовнішню, торговельну, безпекову та оборонну політику. Таким чином, із шести кластерів залишаються чотири: внутрішній ринок; конкурентоспроможність та інклюзивне зростання; зелений порядок денний та стале сполучення; ресурси, сільське господарство та згуртованість. Ще в липні єврокомісарка з питань розширення Марта Кос повідомляла, що всі чотири кластери, які залишилися, технічно готові до відкриття після досягнення політичної згоди між державами-членами. На початку вересня вона заявила, що й Україна, й Молдова виконали критерії для відкриття всіх переговорних кластерів. 

При цьому юридичного правила, яке зобов’язує Україну та Молдову рухатися до ЄС разом, немає. Переговори з кожною країною ведуться окремо, а їхній прогрес оцінюється за власними критеріями. Спільний трек сформувався передусім політично: після 2022 року ЄС синхронізував ключові рішення щодо кандидатства, початку переговорів і відкриття кластерів для обох країн. 

Позиція Угорщини 

Цьогорічна зміна влади в Угорщині пом’якшила її позицію щодо української євроінтеграції, але не усунула двосторонніх суперечностей. У травні Київ і Будапешт відновили експертні переговори щодо прав угорської меншини на Закарпатті, а 3 червня досягли домовленості щодо освітніх, мовних і культурних прав. Це дозволило Угорщині погодитися на відкриття першого переговорного кластера, а згодом не перешкоджати відкриттю шостого.

Угорська сторона визнає певний прогрес Києва, зокрема підготовку змін у сфері освіти, однак Петер Мадяр наголошує, що Угорщина не підтримуватиме прискорений вступ України без виконання нею взятих зобов’язань. Тобто новий уряд відмовився від повного блокування, характерного для Віктора Орбана, але вимагає виконання цих зобов’язань. Зокрема, Україна має законодавчо відновити окремий статус шкіл національних меншин, розширити можливості використання угорської мови в освітньому процесі та закріпити інші погоджені освітні права угорської меншини. Станом на початок вересня ці зміни ще не були ухвалені. Українська сторона лише розпочала підготовку нового законодавства для впровадження змін у сфері освіти. 

Кишинів, який не має подібних проблем щодо угорської меншини через відсутність спільного кордону, намагається використати сприятливішу позицію нового угорського уряду, щоб заручитися підтримкою Будапешта для відкриття решти переговорних кластерів. Тим паче, що Будапешт прямо заявляє про підтримку молдовської євроінтеграції. 

Додатковим аргументом Молдови є темп реформ. Зокрема, Кишинів уже виконав низку вимог у сферах судової системи, боротьби з шахрайством і повернення активів, цифровізації державних послуг, бюджетної прозорості, енергетичного ринку та кібербезпеки. Темп реформ у Молдові виявився настільки високим, що Єврокомісія перерозподіляє внутрішні ресурси на процес вступу цієї країни до ЄС, щоб встигати за її стрімким темпом реформ. З огляду на це, Кишинів розраховує бути готовим до завершення переговорів про вступ до ЄС уже на початку 2028 року. 

Політичний трек євроінтеграції

Раніше синхронному просуванню України та Молдови заважала Угорщина, однак тепер ситуація змінилася. Будапешт готовий дозволити Кишиневу рухатися далі, тоді як частина інших держав ЄС, передусім балтійські країни, наполягають на збереженні спільного треку щонайменше до відкриття всіх переговорних кластерів. Для них питання стосується не готовності Молдови, а політичного сигналу Україні. Вони аргументують збереження двох країн у межах спільного треку необхідністю дати сигнал Україні щодо підтримки її євроінтеграції.

Тому всередині ЄС фактично стикаються два підходи: збереження політичного тандему України та Молдови і принцип розширення на основі заслуг, за яким кожен кандидат має просуватися відповідно до власного прогресу. При цьому Урсула фон дер Ляєн наголошувала на індивідуальній відповідальності кандидатів за реформи, а Антоніу Кошта допускав швидше просування Молдови за умови збереження темпу реформ.

Що розділення означатиме для України

Розділення треків не означатиме погіршення формальних умов для України. Київ не втратить відкриті кластери, не отримає додаткових критеріїв і не буде автоматично відсунутий назад у переговорах. Зміниться передусім політична конфігурація. Поки Україна та Молдова рухаються разом, угорське блокування Києва одночасно створює проблему для Кишинева. Через це питання перестає бути виключно українсько-угорською суперечкою та фактично ставить прогрес Молдови у залежність від проблем України та позиції Будапешта.

Якщо ж ЄС розділить ці процеси й дозволить Молдові рухатися вперед окремо, це може посилити політичний тиск на Україну, водночас створивши для Києва додатковий стимул пришвидшити виконання реформ.

Будапешт зможе блокувати конкретні наступні кроки України, не затримуючи при цьому Молдову. Відповідно, частина політичного тиску всередині ЄС, яка створювала необхідність одночасно розблокувати обох кандидатів, потенційно може послабитися, чого і хочуть уникнути балтійські держави.

Водночас не варто зводити весь подальший український вступ лише до відносин з Угорщиною. Навіть після відкриття всіх шести кластерів Україні потрібно буде виконувати критерії для їхнього закриття. При цьому прогрес у верховенстві права, демократичних інституціях, державному управлінні та фундаментальних правах, які є основою першого кластера, визначає загальний темп переговорів. І Україна має суттєві проблеми у проведенні необхідних реформ. Зокрема, ЄС вимагає подальших змін у сферах верховенства права та боротьби з корупцією, а також реформ державних фінансів, митного й податкового законодавства та управління державними інвестиціями. Частина цих вимог пов’язана і з кредитом ЄС у 90 млрд євро, який був погоджений для покриття нагальних бюджетних та оборонних потреб України, однак його фінансування залишається прив’язаним до виконання реформаторських умов.

Таким чином, Угорщина зараз є головним переговорним партнером для  відкриття наступних кластерів, але не єдиним фактором, від якого залежатиме саме членство України.

Бо повільний темп реформ в країні не можна повністю пояснювати війною. Повномасштабна війна справді створює об’єктивні обмеження для держави, однак не скасовує необхідності виконувати реформи, особливо ті, що безпосередньо пов’язані з євроінтеграцією.  Україна отримує значний обсяг фінансової підтримки від партнерів, зокрема завдяки тому, що її подальша стійкість і функціонування держави мають критичне значення для Європи. Водночас сама наявність зовнішнього фінансування не замінює виконання Україною власних зобов’язань. Якщо реформи відкладаються, накопичуються внутрішні проблеми — від бюджетних дисбалансів та проблем із підготовкою до опалювального сезону до затримок у виконанні євроінтеграційних завдань і повторюваних корупційних скандалів.

Тому питання полягає не лише в тому, як переконати Угорщину не блокувати переговори з Україною. Не менш важливо, щоб Україна усувала проблеми, які уповільнюють євроінтеграцію. 

Висновки

Можливе розділення переговорних треків може бути вигідним для обох кандидатів. Молдова отримає можливість рухатися у своєму темпі реформ і не залежати від українсько-угорських суперечок. 

Для України це означатиме втрату частини політичного тиску на Будапешт, який виникає через одночасне блокування двох переговорних процесів, але й може стати для України додатковим стимулом. Якщо Кишинів демонструватиме просування завдяки виконанню європейських вимог, це стане практичним прикладом того, як працює принцип розширення на основі заслуг і створить для Києва позитивний конкурентний тиск. У такій ситуації подальше просування України до членства дедалі більше залежатиме від здатності української влади виконувати необхідні реформи та усувати конкретні перепони на цьому шляху.