Чи поверне Німеччина обов’язкову військову службу

Міністр оборони Борис Пісторіус (СДПН) на військовій базі в Мюнстері. © Філіп Шульце

26 квітня 2026 року прем’єр-міністр Баварії Маркус Зьодер в інтерв’ю Bild розкритикував чинний підхід уряду до набору на військову службу. Це — лише одна позиція щодо обговорення моделі військової служби в Німеччині. Військовий обов’язок у країні скасували у 2011 році, і відтоді армія комплектувалася за рахунок добровільної військової служби та контрактників. Дискусії про військову службу в країні активізувалися через безпекові виклики, які виникли в Європі після повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році. 

Аналізуємо позиції сторін, підходи до формування політики національної безпеки Німеччини та ймовірний вплив кінцевого рішення на Україну. 

Що цьому передувало

5 грудня 2025 року німецький Бундестаг схвалив реформу військової служби, яку підготувала коаліція Християнсько-демократичного Союзу/Християнсько-соціального союзу та Соціал-демократичної партії Німеччини (ХДС/ХСС та СДПН). З метою обліку та визначення придатності вводиться анкетування, обов’язкове для чоловіків, що досягли вісімнадцятиріччя з 1 січня 2026 року, а з липня 2027 року здійснюватимуться обов’язкові медогляди. Також жінкам, що досягли вісімнадцятиріччя, в межах схваленої реформи пропонується заповнити анкету щодо готовності до служби, але лише за власним бажанням

Це рішення стало результатом тривалої роботи, що велася з 2024 року. Тоді міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус передбачав, що реформування дозволить краще обліковувати німців, придатних до служби. За планом, такий крок мав би розширити призов і залучити до війська близько 40 тис. добровольців на рік, при цьому обліковуючи до 400 тис. молодих людей щорічно. Реформа мала на меті збільшити чисельність військових із 180 тис. до 260 тис. до 2030-х років. 

Також в травні 2025 року Пісторіус припускав повернення обов’язкової військової служби, якщо оновлена система добровольців не досягне цілей набору — забезпечити стабільний приріст новобранців. Готовність повернути обов’язковий призов підтвердив і лідер ХДС у Бундестазі Єнс Шпан у листопаді 2025 року, коли реформа вже була узгоджена.

Водночас під час обговорень реформи запропонована система піддавалася критиці, у тому числі й з боку парламентарів коаліції. Це можна пояснити страхом соціального неприйняття та зниженням мотивації до служби серед населення: повідомлялося, що в жовтні 2025 року лише 33% молоді віком від 19 до 29 років підтримували відновлення обов’язкової служби. Відтак восени 2025 року лунали пропозиції парламентарів від СДПН скасувати заплановані обов’язкові медичні огляди або ж вдатися до випадкового відбору молодих чоловіків для служби, що нібито забезпечило б соціальну рівність. Зрештою, такі ініціативи були відкинуті. 

Тоді ж у Німеччині спалахнули мітинги, що вимагали скасувати нове законодавство. 5 грудня 2025 року, в день схвалення реформи Бундестагом, підтримані Лівою партією (Die Linke) та Альтернативою для Німеччини (Alternative für Deutschland) протести пройшли в 90 містах країни, причому більшість учасників складала молодь, у тому числі школярі. Прибічники реформи, як-от депутат від СДПН Сімт’є Меллер, тоді назвали меседж мітингів «популістським», а противники урядової ініціативи часто висловлювалися про підтримку протестів. Подібні протести, що проходять під закликами «критики мілітаризму», відбувалися в Німеччині й цьогоріч.

Які результати принесла реформа

Згідно зі звітом щодо статистики чисельності особового складу Збройних сил Німеччини (Бундесверу), протягом першого кварталу 2026 року близько 22,7 тис. осіб подали заявки для вступу на військову службу, що перевищує відповідний показник 2025 року на 20%. Крім того, безпосередньо вступили на службу більш ніж 5,8 тис. людей, що на 10% більше, ніж за перший квартал 2025 року. У квітні міністр оборони Пісторіус представив першу військову стратегію Бундесверу, де в контексті призову йшлося про раніше затверджену ціль – досягнути показника в щонайменше 260 тис. активних військовослужбовців. Крім того, виголошувалася ціль щодо збільшення числа резервістів до 200 тис. Міністр наголошував, що Бундесвер повинен стати «найсильнішою армією в Європі». Водночас у документі головним завданням військової стратегії стверджено протидію загрозам з боку росії.

Водночас з березня цього року лунають несхвальні оцінки щодо темпів поповнення Збройних сил. Голова Асоціації Бундесверу Німеччини Андре Вюстнер напередодні п’ятнадцятої річниці скасування військового обов’язку в країні стверджував, що збройним силам потрібно значно більше особового складу – «понад 300 000 солдатів». Вюстнер наголосив на потребі діяти швидко в питанні набору військових, адже, за його словами, росія може спробувати випробувати НАТО в наступні один-два роки. Крім того, 3 березня 2026 року парламентський комісар з питань Збройних сил, Геннінг Отте, стверджував, що рекрутинг залишається найбільшою проблемою Бундесверу, і уряду доведеться вдатися до обов’язкової служби, якщо поточна схема не зможе залучити достатньо людей.

Позиція прем’єр-міністра

На тлі цих подій у квітні 2026 року прем’єр-міністр Баварії й голова ХСС Маркус Зьодер заявив: «Ми не досягнемо необхідної безпеки для нашої країни лише добровольцями. А безпека – це передумова свободи. Ось чому військовий обов'язок має бути запроваджений якомога швидше, і нам також потрібна концепція, яка забезпечить резервістів повним спорядженням».  

Подібна позиція прем’єра Баварії є послідовною. Іще в жовтні 2025 року, коли велися дебати довкола реформи служби, Зьодер заявляв, що напівмір більше недостатньо: «Немає жодного способу уникнути військового обов’язку». Таким чином, Зьодер та інші ставлять наперед потреби національної безпеки та вважають, що поточна схема рекрутингу недостатня. Цю позицію посилює й сплеск заяв про відмову від військової служби за переконанням у 2026 році – 2656 відмов за три місяці, що складає дві третини всіх відмовних заяв, зареєстрованих упродовж 2025 року.

Проте існує й інша позиція. Ліва партія восени 2025 року критикувала як реформування добровільної служби, так і заклики до встановлення обов’язкового призову. «Багато молодих людей, яких торкнеться обов’язкова служба, відчувають тиск через це», – заявляла речниця парламентської групи Лівих Дезіре Бекер, апелюючи до моральних цінностей та пацифізму. Водночас упродовж 2025 року в партії Альтернатива для Німеччини тривали суперечки щодо позиції стосовно обов’язкового призову. Західнонімецькі відділення партії та більшість фракції у Бундестазі – в тому числі співголова Аліс Вайдель – підтримували відновлення обов’язкової служби, водночас східні регіональні відділення вимагали відмовитися від цієї ідеї. Зрештою, «Альтернатива», так само як і Ліва партія і Зелені (Bündnis 90/Die Grünen), не підтримала закон про реформування військової служби в грудні 2025 року.

Висновки та вплив на Україну

Потенційне повернення призову стикається зі спротивом усередині Німеччини, у тому числі й у вигляді протестів. У підсумку Німеччина опинилася на роздоріжжі. Критикована система анкетування, уведена цьогоріч, передбачувано не стала достатнім кроком для забезпечення потреб Збройних сил, що віднаходить свої прояви у риториці очільників Бундесверу. 

Якщо система не продемонструє стабільної ефективності, уряду доведеться піти на спірний крок — відновити обов’язковий призов. Представники коаліції вже заявляють про таку готовність. Важливо додати, що реформа військової служби в тій формі й темпах, у яких вона проведена, знижує рейтинг коаліції.

Дискусія щодо військового призову є важливою для європейської безпеки загалом. Посилення кадрового потенціалу Бундесверу означатиме зростання його спроможностей, що відповідає публічному курсу до становлення  «найсильнішою армією Європи», як його стверджує міністр оборони Пісторіус. Разом з установленням росії як загрози це визначатиме майбутнє зміцнення східного флангу НАТО, що відповідає інтересам України у війні проти рф.

Водночас посилення пацифістських настроїв та несприйняття реформування військової служби населенням можуть стримувати нарощення обороноспроможності Німеччини. Не лише масові протести стануть інструментом впливу поточної опозиції на політичні рішення уряду, зокрема щодо переозброєння та допомоги Україні, а й запити виборців визначатимуть подальше згортання реформ у безпековому секторі.