Наймасштабніші протести в Ірані: вплив США та наслідки для України

28 грудня 2025 року на тлі стрімкого знецінення ріала, іранської валюти, почалися протести на тегеранському базарі, що швидко розрослися до загальнонаціонального масштабу та набули антиурядового характеру. У відповідь, Корпус вартових ісламської революції оголосив про рішучу відповідь на дії ворогів — США та Ізраїлю — які нібито стоять за протестами. Вже підтверджена загибель 3,428 іранця від національних сил безпеки, а 8 січня уряд аятол відключив інтернет, щоб приховати масовість протестів та ускладнити подальшу їх організацію. 

Протестанти закликають повернути в країну 65-річного Резу Пехлеві, сина останнього шаха Ірану, якого було усунуто від влади під час Ісламської революції в 1979 році, в результаті якої до влади прийшов режим аятол. Своєю чергою Пехлеві закликав іранців "вийти на вулиці та єдиним фронтом виголошувати свої вимоги". 

В чому причина такого масштабу протестів?

Ці протести стали наймасштабнішими з 2022 року, коли через обурення смертю Махси Аміні, затриманої за неправильне носіння хіджабу, було вбито понад 550 людей. Масштабність січневих протестів можна пояснити відчаєм народу, який, крім проблем з національною валютою, потерпає від високої інфляції під 40%, підірваною санкціями за ядерну програму слабкої економіки, неефективного державного управління та корупції. Так в грудні 2025 року влада підняла вартість палива, що тільки збільшило вартість продуктів харчування та інших товарів.

Чи є зараз альтернативні кандидати владі аятол?

Реза Пехлеві після початку заворушень мав таємну зустріч зі спеціальним посланцем президента США Стівом Віткоффом. Це може свідчити про  активну залученість американців до іранського питання, бо це було вперше, коли на такому високому рівні зустрілися іранська опозиція у вигнанні та адміністрація Трампа.

На противагу Пехлеві, який не був в країні 50 років та позиціює себе як “перехідного” лідера, всередині режиму аятол присутнє помірковане крило на чолі з кланом Садрів. Проте президент Масуд Пезешкіан, протеже клану Садрів, підтримав якраз придушення протестів.

Реакція США на протести

11 січня президент США Трамп погрожував використанням військової сили проти режиму у разі продовження насильства проти протестувальників. Однак такий варіант виглядає малоймовірним, враховуючи доволі низьку військову присутність США в регіоні на цей час. Після того Трамп у своїй соцмережі Truth Social закликав іранців продовжувати боротьбу та запевнив, що допомога вже в дорозі (проте, що під цим розуміється, він не уточнив). Пізніше того ж дня США оголосили про введення 25% мит на будь-яку країну, що веде бізнес з Іраном. 

Проти ймовірного військового втручання США у процеси в Ірані виступають також і країни Перської затоки. Саме їх попередив Іран, що   атакуватиме американські бази в цих країнах у відповідь на американські удари. До того ж ймовірні  бойові дії в регіоні можуть негативно вплинути на нафтові доходи країн ОПЕК.

Іранська пастка

Попри різкі заяви Трампа, міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що Тегеран вивчає ідеї, запропоновані Вашингтоном, та  відкритий до перемовин щодо «ядерної угоди». Минулого разу вони провалилися та призвели до ударів по ядерних об’єктах Ірану з боку США в червні 2025 року.

Іран буде використовувати свою відкритість до перемовин та залякування країн Перської затоки, щоб вони підтримували дипломатичне вирішення конфлікту без застосування сили з боку США, для затягування часу, щоб встигнути придушити протести й щоб будь-яка відповідь зовні була запізнілою.

Новини про залученість країн Перської затоки, призначення Стіва Віткоффа відповідальним за перемовини з Резою Пехлеві, комерційні інтереси близького оточення президента США та, створення Трампом Ради миру, що буде займатися відновленням Сектора Гази, та де важливі будуть голоси країн ОПЕК, а також небажання оточення президента Трампа силових рішень додатково підкреслюють ймовірність потрапляння США в пастку Ірану з переговорами щодо «ядерної угоди».

Потенційні наслідки для України

Як бачимо, зміна влади в Ірані здається малоймовірною. В найгіршому сценарії США погоджуються йти на перемовини з поточною владою Ірану. Але й цей сценарій буде залежати від успіхів переговорів щодо «ядерної угоди»: чи піде Іран на відмову від розробки ядерного озброєння, що ситуативно може призвести до послаблення санкцій та відповідно зменшення вартості на нафту; чи просто скористається ними як можливістю задушити протест. Але вже можна сказати про ефективність санкцій, які створюють соціальну напругу в країні та ризик для чинної влади через виникнення масових протестів та заворушень.

Звичайно, для України найбажанішим сценарієм є успіх протестів та прихід до влади проамериканського уряду на чолі з Резою Пехлеві. Попри малоймовірність такого сценарію, зберігається надія, що США зроблять ставку на зміну влади в Ірані на легітимну та бажану в особі кронпринца Пехлеві, яку потім подадуть як перемогу Трампа на Близькому Сході.

Звичайно, у разі використання сили ціна на нафту підніметься. Проте, послаблення санкцій чи їх повне зняття збільшить об’єми доступної нафти на ринку та зменшить її вартість. Разом з арештами тіньового флоту Росії та атаками України на її нафтову промисловість, це все призведе до значного обвалу нафтових доходів Росії.

Росія зараз підтримує Іран, й в тому числі допомагаючи йому придушувати протести. Ймовірна втрата Ірану означатиме для Росії втрату одного з найбільших союзників, що послабить Росію ще більше (Іран з 2021 року поставив мін та снарядів до Росії на суму в близько 2,7 млрд доларів США). Допомагає Ірану й Китай, що публічно засуджує США за різкі заяви та попри втручання у внутрішні справи Ірану.