Наслідки війни проти Ірану для США

Photo: Getty Images

Внутрішньоекономічний вимір

Дональд Трамп будував свою передвиборчу кампанію у 2024 році на обіцянках знизити ціни для американських споживачів та не втягувати США у нові війни. Дослідження з 20 по 26 січня цього року продемонструвало, що американці не помітили успіхів Трампа у подоланні цін: 72% американців охарактеризували слабкою або поганою стан економіки. Найбільше американців хвилювали ціни на медичні послуги та продукти харчування. Дуже незручними для адміністрації стали оприлюднені цифри щодо економічного зростання у 4 кварталі 2025 року: ВВП зріс лише на 0,7% у річному обчисленні при запланованому у 1,4%. Війна проти Ірану вже призвела до збільшення на 26,9% цін на пальне, хоча низькі ціни на нього вважалися досягненням другої адміністрації Трампа. Трамп вважав, що війна не затягнеться і не буде мати великий вплив на ціни, проте допустився помилкового судження.

Окрім цього, війна може вплинути на ланцюжки постачання добрив для фермерів. Порушення глобальних ланцюгів постачання добрив призвело до зростання цін у перші тижні конфлікту на сечовину на 50% та аміак — на 20%, оскільки приблизно 30–50% морських поставок азотних добрив та основних компонентів проходять через Ормузьку протоку. Це загрожує і Україні: спочатку були зняті санкції на білоруські добрива, і вже лунають заклики аналогічно зробити і з російськими, що можна допомогти наповнити бюджет країни-агресора.

Блокування Ормузької протоки зупинило постачання алюмінію (доля близькосхідного алюмінію складає 20% в структурі імпорту США) та сульфуру з Близького Сходу, а це вплине на виробництво напівпровідників, які використовуються в усіх галузях. До того ж, ця війна ускладнила роботу ФРС щодо приборкання інфляції. Підвищення цін на паливо вже призвело до зростання цін на споживчі товари на 1%, очікується, що річна інфляція у березні зросте до 3,1% з 2,4% у січні. Це віддаляє бажане для Трампа зменшення відсоткової ставки, яке, на думку адміністрації Трампа, мало би стимулювати економіку, зменшити вартість обслуговування державного боргу та зменшити вартість кредитів для бізнесу та покупців житла .

Посилення внутрішньої напруги

Вже до цього в рядах республіканців лунала критика щодо підтримки Трампом Ізраїлю з боку представників ізоляціоністського табору America First серед республіканців. До цього табору входить член Конгресу від республіканців Томас Массі, колишня конгресвумен Марджорі Тейлор Грін, журналіст Такер Карлсон та популярний серед правої молоді стрімер Нік Фуентес. Війна проти Ірану остаточно розірвала стосунки цього табору з виборчою коаліцією Трампа. Фуентес напряму закликав своїх глядачів голосувати за демократів, Массі перетворився на одного з головних ворогів президента, Трамп навіть брав участь в передвиборчому раллі з суперником Массі на праймеріз. Карлсон вже заявив, що проти нього готує справу ЦРУ. Ультраправий виборець, який ще два роки тому активно підтримував Трампа, ризикує бути демотивованим у рік проміжних виборів. Варто зробити уточнення, America First та MAGA є різними течіями республіканців. Перші є ультраправими та ізоляціоністами, другі просто підтримують будь-які дії Трампа. Опитування на початку війни показало, що 65% MAGA підтримують війну, а 20% — скоріше підтримують. Серед звичайних республіканців лише 27% підтримували війну, а 36% — скоріше підтримували.

Варто зазначити, що віце-президент Венс намагається уникати теми війни проти Ірану, та взагалі зник з інформаційного простора. Це можна пояснити тим, що він намагається заручитися підтримкою MAGA та America First для того, щоб здобути перемоги на республіканських праймеріз у 2028 році, тому зараз він намагається якомога менше з’являтися у публічному просторі та не хоче бути медійно пов’язаним з цією війною.

Війна проти Ірану тільки погіршила ситуацію для республіканців на проміжних виборах, яка і до того була не найкращою. Згідно зі середнім показником опитувань громадської думки, демократи вже мають перевагу у 4,7% над республіканцями на виборах до Конгресу. На бетинг-маркетах їхні шанси виграти вибори до Палати представників оцінюють у 15% проти 85% у демократів. Гіршою є ситуація із Сенатом: ще рік тому шанси демократів виграти його коливалися на рівні 20%, але сьогодні вони вже складають 51%. Контроль демократів над обома палатами Конгресу несе Трампу неймовірні ризики, адже таким чином будуть блокуватися усі його законопроекти, призначення до Кабінету та, можливо, розпочнеться процес щодо імпічменту. Однієї історії зі збільшення статків родини Трампа шляхом маніпуляцій на ринку криптовалют та інсайдерській торгівлі на фондових ринках буде дотстаньо.

Війна проти Ірану дасть демократам досить багато приводів для критики в наступні місяці. До прикладу, шість днів війни обійшлося у 11,3 мільярда доларів, у той же час республіканці урізали витрати на медичну допомогу для малозабезпечених верств населення.

Міжнародний вимір

Впродовж року Дональд Трамп активно знецінював трансатлантичні стосунки: накладав на союзників США тарифи, погрожував анексувати Канаду та Гренландію, фактично припинив допомогу Україні, втручався у виборчі процеси, підтримуючи ультраправі партії у Європі, у національній стратегії визначив розвал ЄС, як основну мету, та не проводив жодної консультації із союзниками щодо початку атаки на Іран.

Тепер, коли США потребують допомоги союзників, ці країни кажуть, що це не їхня війна. Велика Британія, Німеччина, Франція, Японія, Південна Корея тощо. У перші дні була словесна підтримка дій збоку лідерки консерваторів Великої Британії Кемі Баденок та Найджла Фаранджа, прем’єр-міністра Італії Мелоні та канцлера Німеччини Мерца. Проте навіть ця словесна підтримка досить швидко закінчилася, адже і їм стало зрозуміло, що Вашингтон не має жодного плану щодо цієї війни.

Крім того, саме суспільство цих країн негативно оцінює війну. У Німеччині так думку поділяють 58%, Японії – 82%, Великій Британії – 49%, Канаді – 58%.

Єдиною країною, яка планує в тій чи іншій мірі долучитися до подій на Близькому Сході, стала Франція, тільки її інтерес полягає в поширені власного впливу. Наприклад, у Лівані, колишній французькій колонії, котрий зараз потерпає через бої Хезболли та Ізраїлю. Париж навіть запропонував власну концепцію припинення конфлікту, яка передбачає визнання Ліваном Ізраїлю, виведення ізраїльських військ з території країни та міжнародне спостереження за роззброєнням Хезболли. Влада Лівану прийняла цю пропозицію за основу для перемовин. Проте, поза Ліваном Франція явно не збирається нікуди втручатися на Близькому сході до завершення активної фази бойових дій.

Відсутність коаліції

Адміністрація Трампа виявилася не спроможною сформувати коаліцію для цієї війни. Хоча попереднім адміністрація це вдавалося. До прикладу, у 2023 Джо Байдену вдалося залучити британців, австралійців, канадців, данців та інших до операції Prosperity Guardian у Червоному морі, адже були чітка мета, планування та консультації. Іншим прикладом є війни у Афганістані та Іраку, адміністрація Буша молодшого чітко визначала свої цілі, постійно їх пояснювали союзникам, консультувалася з ними та використовувала механізми ООН для виправдання вторгнення. Трамп нічого з цього не зробив, відповідно, решта демократичних країн навряд чи побачить стимул приєднатися до дій США.

Варто зауважити, що нові «друзі» Білого дому, європейські ультраправі, теж не підтримують дії США. Співлідерка AfD Вайдель розкритикувала брак підготовки Вашингтону, а лідер Rassemblement national Джордан Барделла обережно підтримав дії США, але все одно зауважив, що «односторонній аспект» цих дій йому не сподобався.

Війна проти Ірану продемонструвала, що адміністрація Трампа не має союзників на міжнародній арені, внаслідок цього він немає звідки очікувати допомоги для боротьби з Іраном чи розблокування Ормузької протоки. У Дональда Трампа є можливість змінити ситуацію: необхідно припинити погрожувати та знецінювати союзників, а також змінити свою позицію щодо України, як це запропонував президент Фінляндії, тоді буде можливість вести діалог щодо допомоги зусиллям США зі сторони європейських країн

Протистояння з Китаєм

Сполучені Штати вперше беруть участь у війні 21-го століття. Вашингтону та союзникам доводиться витрачати дорогі ракети для збиття дешевих шахедів, а небезпека дронів, морських дронів та мін фактично перекрила Ормузьку протоку.

Головним спостерігачем за війною є Китай, котрий може зробити висновок з того, що використання дешевих дронів дозволяє виснажити кількарічний ракетний запас США за лічені дні. Окрім того, Пекін тепер має у розпорядженні досвід одразу двох союзних країн та їхнього використання дронів на полі бою: Росії та Ірану.

Окрім того, Китай бачить, що США не мають достатньо ресурсів для того, щоб вести бойові дії на декількох фронтах, адже Вашингтону доводиться забирати системи ППО з Південної Кореї для того, щоб посилити спроможність на Близькому Сході. Ці деталі можуть бути враховані для встановлення потенційного контролю над Тайванем чи Південно-китайським морем військовим шляхом.

У цьому випадку Пентагону необхідно зробити свої висновки та розпочати активніший розвиток дронової компоненти, адже Китай вже активно виробляє та експортує бойові дрони. Промислові спроможності Пекіну є набагато більшими, ніж у Ірану. Тому США необхідно вже закуповувати бойові дрони у своїх виробників та переймати досвід в України щодо їхнього використання, перехоплення та збиття.

Лідера Китаю відволікає від нападу в більшій мірі те, що чистки в армії фактично обезголовив НВАК, з 2022 року під зачистки потрапило 100 старших офіцерів, найбільше припало на 2025 рік – 62, а на початок цього року зникли або було заарештовано 11 старших офіцерів, це аналогічно з усім 2024 роком. Головний момент, що 29 трьох зіркових генералів з 32, яких підвищив Сі Цзіньпін, потрапили під чистки. «У результаті чисток, проведених Сі, традиційний резерв кандидатів значно скоротився, і на підготовку нового покоління керівників, що матиме аналогічний досвід, можуть піти роки» - зазначило ChinaPower Project у своєму звіті. Саме тому нападу на Тайвані у найближчій час скоріше за все не буде.

Висновки

Внутрішньоекономічним наслідком війни для США є підвищення цін на добрива для фермерів, зростання вартості пального та зростання інфляції, що вдарить по рядовому американцю. Для Трампа війна вилилася у втрату частини прихильників, загострення суперечок всередині республіканської партії та погіршення шансів на перемогу на листопадових виборах до Конгресу.

На дипломатичному фронті було продемонстровано, що Сполучені Штати не отримали підтримку від більшості своїх союзників, оскільки увесь попередній рік Вашингтон використовував тиск у взаємодії з ними. Ідеологічно близькі європейські ультраправі не підтримали дій адміністрації Трампа, натомість засудили їх.

Війна проти Ірану стала першим випадком, коли США довелося шукати протидію дешевшим дронам, у свою чергу Китай побачив брак досвіду у протидроновій боротьбі з боку Вашингтону, зменшення кількості високоточних ракет, зіпсовані стосунки США з союзниками та концентрацію ресурсів на війну проти Ірану.

На даний момент залишається відкритим питання, яка вигода отримана Сполученими Штатами загалом, чи Дональдом Трампом особисто, від бойових дій проти Ірану.