Японія та заморожені активи РФ: позиція у контексті допомоги Україні

На початку грудня 2025 року низка ЗМІ поширила інформацію, що Японія нібито відмовилась долучитися до європейської ініціативи щодо використання заморожених активів Росії для підтримки України. Міністерка фінансів Японії Сацуті Катаяма нібито заявила про неможливість використати близько $30 млрд таких активів для надання кредиту Україні. 

У відповідь заступник міністерки фінансів Японії з міжнародних питань Ацуші Мімура спростував ці повідомлення: “Це повна неправда”. Він підкреслив, що Токіо й далі підтримує Україну відповідно до власних національних інтересів, оскільки збереження суверенного імунітету активів є фундаментальним принципом країни.

Контекст заморожених активів

За даними Reuters, з початку повномасштабного вторгнення було заморожено близько $210 млрд державних активів Росії в країнах Заходу. Приблизно €185-192 млрд з них припадають на Європу (насамперед у бельгійському депозитарії Euroclear), і ще близько $30 млрд – на активи в Японії. 

Ці гроші нещодавно опинилися в центрі дискусії про так званий “репараційний кредит” для України. Єврокомісія пропонує видати Києву кредит загальною сумою до €165-210 млрд, забезпечений замороженими російськими активами, причому основна частина суми – активи в Euroclear. Для ухвалення цієї ініціативи потрібна одностайна згода усіх країн ЄС. Найбільшим опонентом є Бельгія, яка утримує майже €185 млрд активів РФ у Euroclear і побоюється юридичних ризиків від їх передачі Україні. 

США та деякі європейські лідери також неодноразово вказували на необхідність зберегти активи для можливих мирних домовленостей, а не просто витрачати їх на поточні потреби – про що відкрито заявляла частина американських чиновників та дипломатів. Попри це на G7-2025 фінансові міністри наголосили на готовності вивчати варіанти підтримки України з “можливою участю повної вартості заморожених російських активів у наших юрисдикціях”, дотримуючись національних правових рамок.

Ініціатива ЄС і позиція Японії

8 грудня 2025 року Politico повідомило, що Японія нібито відмовилась копіювати європейську схему. Заморожені кошти обсягом близько $30 млрд, які перебувають на рахунках у японських установах, не можуть бути використані для кредитування України через внутрішні юридичні обмеження. Як одне з нібито пояснень називали те, що США не прагнули задіювати ці кошти в “репараційних” цілях, щоб залишити їх у резерві на випадок мирних домовленостей. Такі твердження містилися і в матеріалах інших ЗМІ, де повідомлялось, що міністерка фінансів Сацуті Катаяма нібито “відкинула пропозицію G7”, назвавши юридичні причини, які не дозволяють використовувати ці активи. 

Географічний розподіл валютних та золотовалютних активів Центрального банку Росії (%)

Однак влада Японії спростувала ці повідомлення. За словами заступника фінміністра Мімури, жодних подібних заяв від Катаями не звучало: “Це абсолютно неправдива інформація”. Він навів слова міністерки – Катаяма “повідомила на зустрічі, що Японія готується зробити конкретні кроки для підтримки України”. Мімура пояснив, що Японія “завжди діяла в інтересах України, виходячи з власних національних інтересів, оскільки одного дня може опинитись у схожій ситуації в Східній Азії”. Тобто Токіо зацікавлене захищати принцип суверенного імунітету державних активів (що передбачає японське законодавство), але це не означає небажання підтримувати Київ, а радше обережність у використанні коштів за межами національного правового поля.

На практиці Японія вже брала участь у фінансуванні України з коштів, пов’язаних із замороженими активами. Так, у квітні 2025 року Японія домовилась надати Україні кредит 471,9 мільярда єн (понад $3,3 млрд) у межах G7-програми “ERA”, який буде погашено за рахунок доходів від заморожених російських активів у ЄС. Ця угода була частиною загальної $50-мільярдної програми підтримки реконструкції України. З огляду на це Японія вже зробила свій внесок у фінансування оборони України. Тому теза про “відмову” долучатися до фінансування є неправдивою: Токіо обґрунтовує свою позицію юридичними нормами, але інституційно підтримує загальну мету допомоги Україні.

Наслідки для України

Для України питання заморожених активів нині дуже актуальне. Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що Києву необхідні всі можливі фінансові ресурси, зокрема й “заморожені мільярди Кремля”, аби забезпечити відбудову та оборону країни. Він прямо заявив, що “Україна без цих грошей не зможе” вижити і повністю підтримує рішення, щоб ці активи “працювали на відновлення України”. Тому навіть чутки про небажання якоїсь країни долучатися викликають стурбованість. 

У зв’язку з цим офіційне спростування Токіо було надважливим. Воно гарантує, що Японія й надалі залишається партнером України. Уряд Японії підтвердив, що не відмовлявся від співпраці й “готує конкретні кроки для підтримки України”, незважаючи на дезінформацію в ЗМІ. Таким чином, інцидент зі спростуванням не похитнув відносини Києва і Токіо – а навпаки, Японія вкотре підтвердила готовність координувати зусилля з іншими союзниками.

Водночас через опір частини країн G7 до конфіскації активів РФ сума, яку може отримати Україна, залежатиме переважно від позиції ЄС і єдності країн блоку. Японія ж, за заявами офіційних осіб, дотримується власних правових процедур і безпеки, не плануючи самовільно порушувати принципи захисту державних активів. Це означає, що для України вихідні кошти переважно лежать у європейському полі. Утім Токіо підтримує ідею притягнення Росії до сплати репарацій. У своєму комюніке G7 країни підтвердили намір вивчити варіанти такого фінансування, включаючи залучення повної суми активів за потреби.

Прогноз подальшого розвитку подій

Наразі можна очікувати, що Японія й надалі зберігатиме виважену позицію. З одного боку, Токіо публічно підтримує ідею притягнення Росії до відповідальності й не відмовляється від допомоги Україні в інших формах. З іншого – вирішення питання з власними замороженими активами залежатиме від змін у міжнародному правовому полі. Якщо раніше світ обрав механізм використання лише доходів від активів (як кредити від відсотків), то в майбутньому може бути продовження дискусій про самі кошти.

До грудневого саміту ЄС, ймовірно, ситуація залишиться приблизно такою ж. Бельгія і надалі виступатиме проти передачі основної суми активів, тому Єврокомісія буде просувати альтернативи (облігації, “репараційний кредит” з частковими гарантіями). Японія в цих переговорах залишатиметься “позареєстровим” гравцем – її заморожені активи є відносно невеликими і юридично відокремленими. Як наслідок, Україна розраховує на тісну координацію країн Заходу. І на допомогу від G7 (в тому числі з гарантованого фінансування та кредитів), і на збереження підтримки з боку Японії.

У середньостроковій перспективі Японія може розглянути участь у наступних аналогічних ініціативах – залежно від того, якою буде політична воля та правові домовленості на міжнародній арені. Війна ще триває, і питання довгострокових репарацій (а отже, повного використання активів Росії) може повернутись у обговорення після зміни режиму чи поразки агресора. До того часу Токіо найімовірніше гратиме роль відповідального союзника, надаючи кошти та підтримку відповідно до чинних програм і власних законів, й одночасно уникаючи односторонніх дій, що могли б поставити під сумнів міжнародну правосистему.

Аналітичний матеріал підготувала Марія Гірняк, експертка з політики Японії, спеціально для Resurgam