Європа не збирається дозволяти себе «викинути» з переговорного процесу і для цього готова робити конкретні кроки

Джерело фото: Офіс Президента

Саудівські перемовини США та московії шокували Європу та Україну, оскільки були покликані викинути Європу як незначного геополітичного гравця, а Україну як сторону, яка б перешкоджала адміністрації Трампа досягти сепаратних домовленостей з путіним за спиною союзників.

Очевидно, такі кроки Трампа, як і його системна риторика, свідчать про те, що він не сприймає Європу як повноцінного партнера. Трамп користується уявленнями про Європу часів свого першого терміну. Але Європа 2016 року і Європа 2025 – це дві різні Європи, це два різни стани. У 2025 році Європа не тільки усвідомила власну відповідальність за безпеку, але й готова реалізувати конкретні кроки, які не дозволять США ігнорувати Брюссель та Лондон.

Ідею оборонної суб’єктності активно просував Макрон ще при першому терміні, але з виходом Великої Британії з ЄС, урядом Меркель в Німеччині, аморфними в оборонному плані урядами в Іспанії та Італії говорити про можливість побудови цілісної оновленої безпекової стратегії у рамках всієї Європи було неможливо. 

Але сьогодні Європа має інші особливості, які Трамп не готовий прийняти та побачити:

1. Високий рівень загальноєвропейської координації на тлі комунікації з Білим Домом.

Перед інавгурацією Трампа лідери європейських країн: Франція, Німеччина, Велика Британія, Польща, Італія та керівництво ЄС узгодили, що будуть виступати з єдиною позицією у комунікації з Трампом. На практиці це вже продемонструвало, що це не пусті слова: щодо митних погроз Трампа всі лідери ЄС виступили з єдиними заявами — від попередження до засудження.

Другим публічним проявом спільної координації та спільної позиції стала  «Паризька заява», в якій Франція, Велика Британія, Іспанія, Італія, Польща, Німеччина та ЄС задекларували єдину позицію про неможливість сепаратних домовленостей із московією з боку США, а також підтвердили, що країни Європи попри політику Білого Дому продовжать надавати підтримку Україні.

Третім публічним проявом спільної координації стала реакція європейських міністрів оборони на Рамштайні. У той час як міністр оборони США Гегсет критикував та маніпулював заявами щодо свободи в Європі, висловлював ультиматуми та погрози, європейські лідери продовжили спільно дотримуватись встановленої політики: «Не можна розглядати питання безпеки Європи та України без Брюсселя та Києва». Цю позицію ЄС підтвердив і Лондон.

2. «Оборонна угода» між Великою Британією та ЄС.

Лондон все більше надає переваги координації у питаннях оборони з більш передбачуваними союзниками в Європі, ніж у Вашингтоні. Велика Британія має намір досягти великої угоди з ЄС, у тому числі в питаннях оборони.

Але оборонна угода між Великою Британією та ЄС почне рухатись лише після виборів у Німеччині. Оскільки раніше перемовини велися з Шольцом, але виборча кампанія в Німеччині та низька ймовірність того, що він не збереже посаду канцлера, гальмують процес.

Наразі відомо, що офіс прем’єра Стармера веде неформальні перемовини з Урсулою ф-д Ляєн та потенційним новим канцлером  Мерцом.

В рамках даного процесу 3-го лютого прем’єр Великої Британії провів перемовини з лідерами ЄС у Брюсселі, де темою було «питання безпеки Європи, необхідність збільшення допомоги Україні та посилення тиску на Кремль, оскільки московська економіка відчуває великі проблеми».

Наступного дня прем’єр Стармер доєднався до вечері голів урядів у Брюсселі, що стало вперше для британських прем’єрів після Brexit. Як написали британські аналітичні центри «в меню: трансатлантичні відносини (що робити із Трампом) та питання оборони».

3. Європа готова створити оборонний Фонд на пів трильйона євро.

Після виборів у Німеччині оборонні облігації ЄС на пів трильйона євро мають отримати потужний імпульс, оскільки посилення оборони стоїть у центрі програми потенційного переможця виборів — Мерца.

Тривалий час адміністрація Шольца була однією з головних противників оборонних запозичень у спільний борг ЄС на понад 500 млрд євро.  Натомість імовірний новий канцлер Мерц заявив, що він перегляне німецьке вето, оскільки не проти використання спільних запозичень для оборонних потреб Європи. 

У разі, якщо ЄС вдасться погодити випуск облігацій на оборонні потреби, це дозволить ЄС зайняти сильнішу позицію в комунікації із США. 

Тож поки США проводить сепаратні перемовини з московією із явною спробою викинути Європу із процесу, Європа має робити і робить ряд кроків, які унеможливлять ігнорування ЄС як важливого геополітичного гравця у світі, особливо в тих питаннях, які стосуються стабільності та безпеки Європи.