Стратегічні лінії Молдови змінюють баланс енергетики у Східній Європі

Фото: GOVERNMENT REPUBLIC OF MOLDOVA

4 лютого 2025 року Європейська Комісія та уряд Молдови підписали дворічну Комплексну стратегію енергетичної незалежності та стійкості з фінансуванням у €250 мільйонів. Стратегія сформувала інституційну основу для реалізації двох високовольтних ліній електропередач напругою 400 кВ, що мають інтегрувати країну до континентальної європейської мережі ENTSO-E.

Молдовські трансформації відбуваються синхронно з українськими зусиллями, що відображає спільну реальність, адже в умовах російської агресії технологічна модернізація енергетики набула характеру не економічної доцільності, а чинника національного виживання.

Особливу роль у цьому процесі відіграють магістральні лінії Вулканешти-Кишинів та Бельці-Сучава, які формують технічну основу для розриву з пострадянською системою енергопостачання, що десятиліттями слугувала Москві інструментом політичного впливу. Також ці проєкти створюють альтернативні маршрути, що оминають придністровську Молдавську ДРЕС, яка виробляла близько 80% електроенергії країни на російському газі. Припинення постачання газу 1 січня 2025 року робить запуск цих ліній критично важливим для забезпечення енергетичних потреб та перевірки стратегії диверсифікації, розпочатої після кризи 2021-2022 років, коли понад 65% населення опинилося вразливим до зростання рахунків за електроенергію.

Побудова лінії Вулканешти-Кишинів довжиною 154 км з’єднує південні райони Молдови з румунською мережею, створюючи альтернативний маршрут постачання електроенергії, що оминає Придністров’я та його ДРЕС. Станом на кінець 2025 року будівельно-монтажні роботи виконані на 99%, що свідчить про готовність об’єкта до введення в експлуатацію, хоча ще тривають додаткові підготовчі роботи.

Стратегічне значення південної траси виходить за межі технічних характеристик. Високовольтна лінія забезпечує стабільну пропускну здатність для покриття критичних потреб енергосистеми та відкриває фізичну можливість імпорту електроенергії з Румунії безпосередньо до Кишинева, обходячи традиційні канали через сепаратистський регіон. Завершення проєкту дозволить Молдові перевірити ефективність стратегії диверсифікації та позбутися залежності країни від Придністровської ДРЕС.

Також проєкт лінії Бельці-Сучава формує північний вектор інтеграції Молдови до європейської енергетичної системи та створює механізм економічного впливу на Придністров'я. Водночас будівництво з'єднує друге за величиною місто Молдови Бельці з румунською Сучавою, проходячи лише за 40 кілометрів від Придністров’я, але повністю оминаючи його територію, що дозволяє виключити придністровську ДРЕС із системи національного енергопостачання.

У свою чергу побудова цієї лінії супроводжується модернізацією Бельцької електростанції та розвитком існуючої інфраструктури, адже планується оновлення близько 200 підстанцій та заміна 10 силових трансформаторів напругою 110 кВ, що підвищить надійність всієї енергосистеми країни. Загальна протяжність лінії Бельці-Сучава на території Молдови становитиме 58 кілометрів, а завершення проєкту заплановано на 2027 рік.  Також уряд Молдови оголосив ці роботи суспільно корисними для національного значення, що прискорює адміністративні процеси, включно з видачею дозволів та експропріацією необхідних земель.

У поєднанні з південним коридором до 2027 року Молдова матиме два незалежних маршрути постачання електроенергії з Румунії, що покриють усю правобережну територію. Така конфігурація радикально змінює баланс сил у відносинах між Кишиневом та Тирасполем. Енергетична залежність трансформується з інструменту шантажу Придністров'я проти Молдови на інструмент тиску Молдови на невизнану державу.

Придністровська економіка критично залежить від промислових підприємств, що споживають величезні обсяги електроенергії та газу. Зокрема,  Молдавська ДРЕС, металургійний комбінат у Рибниці, цементний завод – усі ці підприємства не можуть функціонувати без стабільного енергопостачання. Водночас Росія демонструє нестабільність у фінансуванні, затримуючи платежі кожні три тижні. За умови посилення санкційного тиску європейські компанії можуть відмовитися приймати російські платежі, що змусить Придністров'я купувати газ через Кишинів на молдовських умовах.

Кишинів вже використовує енергетичні важелі для політичного тиску і встановив тарифи на електроенергію для Придністров'я, які відображають реальну ринкову вартість, відмовившись субсидувати лівобережне споживання. Така політика формує економічні стимули для переорієнтації на молдовську юрисдикцію, де доступ до європейського енергоринку забезпечує стабільніші умови. Зростання тарифів та дефіцит енергоресурсів створюють соціальний тиск на адміністрацію Тирасполя, що може призвести до зміни суспільних настроїв щодо орієнтації регіону.

Стратегічне розташування Молдови створює потенціал перетворити країну на транзитний енергетичний хаб між Україною та ЄС. Спільні зусилля обох держав можуть забезпечити вертикальний газовий коридор від Греції через Болгарію та Румунію до Молдови і України, відкриваючи нові маршрути постачання та зміцнюючи енергетичну безпеку ЄС. Оператори газотранспортних систем домовилися про зниження тарифів до кордону на 25%, а GTSOU запровадив локальну знижку 46%, що дозволяє збільшити поставки до підземних сховищ.

Водночас розвиток Молдови як енергетичного хабу зіштовхується з внутрішніми викликами: енергоємність будівель удвічі перевищує середньоєвропейські показники, а 75% споруд зведено до 1990-х років із низькою енергоефективністю. Тож ефективне стратегічне партнерство передбачає узгоджену розбудову взаємодоповнюючих маршрутів, де український досвід синхронізації з ENTSO-E може прискорити інтеграцію Молдови, а спільні інвестиції у транскордонну інфраструктуру знижують залежність від російських енергоносіїв. Механізми координації кризового управління, взаємного резервування потужностей та спільної політики щодо Придністров’я перетворюють енергетичні проєкти на інструмент регіональної стабільності.

Висновок

Завершення ліній Вулканешти-Кишинів та Бельці-Сучава створює технічну основу для енергетичної незалежності Молдови від Москви. Перша лінія, що буде введена в експлуатацію у 2026 році, дозволить країні перейти на європейське постачання, а завершення другої до 2027 року остаточно закріпить цю автономію. Для України це стимул прискорити власні енергетичні проєкти та поглибити координацію з молдовськими партнерами.

У довгостроковій перспективі оптимальна модель передбачає інтегрований енергетичний простір за участі України, Молдови та Румунії під координацією ЄС. У такій конфігурації молдовські лінії стають елементом регіональної безпеки, а Україна закріпить роль ключового вузла між центральноєвропейськими та балканськими мережами. Незважаючи на високі інституційні вимоги, ця модель є найбільш стійкою у протидії російському енергетичному тиску.