Атомна геополітика на Балканах. Що стоїть за інтересами Сербії та “Росатома” у переговорах про будівництво АЕС?

У листопаді 2024 року Сербія скасувала чинну з 1989 року заборону щодо будівництва атомних електростанцій. Причиною цього рішення стала залежність країни від вугільних електростанцій, зростання внутрішнього споживання та обмежена здатність до імпорту енергоносіїв. Зокрема, понад 62% виробництва електроенергії Сербії припадало на тверде викопне паливо, що робить перехід на атомну енергетику одним з найреалістичніших шляхів підвищення енергетичної стійкості держави.

У рамках “зеленого курсу” Белград розширював контакти з південнокорейською компанією KHNP, підписавши у 2025 році два меморандуми про співпрацю, та французькою EDF, що проводить дослідження потенціалу використання ядерної енергії у Сербії. Під час візиту до Пекіна Александра Вучича у вересні 2025 року відбулися переговори, у межах яких президент Сербії висловив готовність співпрацювати з “Росатомом” у контексті будівництва атомної електростанції, оскільки корпорація має конкурентні переваги, зокрема наявність повного виробничого циклу – від будівництва до постачання палива та утилізації відходів.

Інтереси Сербії в межах співпраці з “Росатомом”

Європейська комісія у 2023-2024 роках запровадила CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism), у межах якого висувається вимога до Сербії, як кандидата на членство, щодо скорочення викидів СО₂. Це має прямий вплив на експорт сербських металів та цементу і буде означати, що без низьковуглецевої енергетики країна втратить свою конкурентоспроможність на ринку промисловості. Оскільки країна на понад 65% залежить від лігнітних (вугільних) електростанцій, виконання вимог ЄС щодо озеленення енергії змусило державу шукати підтримку у формуванні екологічного джерела енергії.

Сербія прагне забезпечити власну енергетичну безпеку, замінивши при цьому застарілу генерацію. Важливою перевагою стане збалансування попиту і пропозиції на електроенергію та зниження вразливості до сезонних коливань та кризових ситуацій. Крім цього, за умови реалізації проєкту, Сербія здатна буде не лише забезпечити свої потреби, а й стати експортером електроенергії в Балканському регіоні, що сприятиме посиленню геополітичного впливу на сусідні країни та стимулюватиме підготовку висококваліфікованих кадрів.

Сербська влада може використовувати заяву щодо будівництва АЕС, щоб продемонструвати технологічний та євроінтеграційний прогрес, що набуває особливого значення на тлі масштабних демонстрацій в країні, які тривають близько року. З одного боку, для Сербії це буде означати підвищення рейтингу влади, а з іншого – це викликає опір опозиції щодо ризиків залежності від Росії. Проте президент Вучич розглядає будівництво АЕС, щоб продемонструвати себе як лідера, який забезпечив країні “енергетичний прорив”.

Будівництво АЕС – надзвичайно затратна ініціатива для Сербії, яка недосяжна без зовнішнього фінансування. “Росатом” пропонує країні вигідну угоду з низьковідсотковими кредитами через російські держбанки. Проте за таких обставин Белград, що має обмежений доступ до ринків ЄС, опиниться у борговій залежності від Москви на десятиліття. У довгостроковій перспективі існуватимуть ризики зменшення суверенітету Сербії у визначенні національної енергетичної політики.

Інтереси Росії у сербському атомному проєкті

Після 2022 року “Росатом” став об’єктом санкцій, що призвело до обмеження його впливу на значну частину світових енергетичних ринків. Оскільки Балкани залишаються регіоном сталої присутності Москви, спільний із Сербією проєкт може стати економічним та політичним проривом для Росії, демонструючи, що ізоляція не перешкода для Кремля в експорті високотехнологічної продукції. За умови узгодження обома сторонами будівництва, ініціатива може стати прикладом “нової енергетичної дипломатії” Росії.

Енергетична співпраця з Белградом для Москви відкриває нові можливості для посилення впливу на Балканський регіон. Побудова АЕС створює структурну залежність Сербії через паливо, інструменти, сервіс та інші елементи, підконтрольні постачальнику – Росії. У реалізації проєкту Кремль отримає вагомий канал економічного та геополітичного тиску на Балканський регіон, що і без того є досить залежним в деяких сферах та постійно піддається інформаційному впливу РФ.

Узгодження проєкту стане вигідною фінансовою угодою для Росії, оскільки “Росатом” забезпечуватиме повний цикл – від грошового забезпечення до експлуатації, і, як наслідок, Москва здатна отримати прибуток і довготривалі міжнародні контракти на обслуговування, що сприятимуть виходу країни з міжнародної ізоляції. Крім того, Росія отримає контроль над частиною енергетичної політики Сербії, а за умови експорту енергетики до сусідніх балканських країн – можливість для впливу на інші країни-імпортери.

Роль ЄС та інших акторів

Європейська комісія стежить за перебігом перемовин, адже розглядає угоду з “Росатомом” як ту, що може нести загрозу енергетичній безпеці ЄС та регіону в цілому і водночас суперечить санкційному режиму. Брюссель може вимагати проведення міжнародного тендера й залучення до процесу європейських компаній з метою уникнення російської монополії у Сербії.

Оскільки будівництво АЕС має транскордонний вплив, країни, які межують із Сербією, як-от Хорватія, Румунія, Боснія та Герцеговина, можуть висунути ноту протесту щодо будівництва атомної електростанції через екологічні ризики. Це може призвести до додаткових консультацій з міжнародними експертами.

Через санкції світові банки, як правило, не фінансують проєкти із залученням російської сторони. Це означає, що Сербія не матиме альтернативних джерел капіталу і підвищить свою залежність від Москви, що впливатиме на внутрішню й зовнішню політику країни.

Потенційний вплив на Україну та її зовнішньополітичні інтереси

Посилення ролі Росії на Балканах призведе до ускладнення для України просування антиросійських санкцій і послабить позиції у межах боротьби за інформаційний простір. Фінансова залежність Сербії стане важелем впливу для Москви в питанні війни в Україні.

Крім цього, підрив енергетичної солідарності матиме вплив на санкційну політику проти Росії, оскільки є низка країн, які отримають мотивацію йти на перемовини з Кремлем. Співпраця Москви з Сербією може стати сигналом зменшення зовнішньополітичної ізоляції Кремля, що, своєю чергою, послабить підтримку України.

Висновки

Перед Сербією у сфері енергетики постав вибір між московською моделлю розвитку – швидким рішенням, але залежністю, та європейською – повільніший шлях, проте стійкий та безпечний заснований на стандартах прозорості. Переговори Сербії з “Росатомом” – не лише економічний вибір Белграда щодо встановлення енергетичного суверенітету, а й визначення стратегічного напрямку зовнішньої політики.

Крім цього, для Белграда існує ще низка загроз, наприклад: можлива ізоляція від європейських ринків та інвестиційних програм, ризик потрапляння під санкції, ускладнення доступу до фондів та міжнародних кредитів, тощо.

Аналітичний матеріал підготувала Дарія Гончаренко, стажерка аналітичного центру "Resurgam".