Економічні проблеми Білорусі та їх вплив на підтримку військових потреб РФ

Getty Images

Контекст

Економічна ситуація Білорусі: Білорусь у 2025 році перебуває на перехресті геополітичної ізоляції, жорстких санкцій та глибокої залежності від Росії. Щоб коректно оцінити стан, в якому знаходиться білоруська економіка, надамо деяку свіжу статистику.

Висока інфляція: інфляція у 2025 році оцінюється в 17%. Основним стимулом росту інфляції став імпорт (електроніка, брендовий одяг, фармацевтичні препарати). Також простежується дефіцит товарів.

Також інфляція зростає через значне знецінення національної валюти. Це ускладнює доступ населення до базових і особливо імпортних товарів. Брак імпортної продукції виникає за накопичувальним ефектом: з одного боку, через санкції та як наслідок обмежену торгівлю із Заходом, з іншого боку — системне руйнування ланцюжків, які РФ використовує для обходу санкцій, перешкоджає і Мінську отримувати доступ до імпорту.

Торговельний дефіцит: Торговельний дефіцит зріс до 3,4% ВВП у першому кварталі 2025 року (порівняно з профіцитом у 0,2% ВВП у першому кварталі 2024 року).

Зміна від торговельного профіциту до дефіциту означає, що країна більше витрачає на імпорт, ніж заробляє на експорті. Така ситуація є тривожною ознакою втрати зовнішньоекономічної рівноваги. Наслідки від якої Білорусь не може повноцінно нівельовувати через доступні світові фінансові інструменти та банківську систему. Тому єдиною опцією залишаються прямі кредити від інших держав РФ чи Китаю.

Різка зміна торговельного балансу стала наслідком зниження попиту на білоруський експорт (в РФ) та зростання витрат на критично необхідний імпорт товарів. Тиск на валютний курс зростає, що також сприяє інфляції й нестабільності на фінансовому ринку.

Критичний дефіцит робочої сили: Станом на 1 липня 2025 року роботодавці заявили про наявність 220,6 тисяч вільних робочих місць, що для 9-мільйонної Білорусі вже набуває ознак кризи.

Велика кількість незаповнених вакансій свідчить про системний дефіцит робочої сили. Це є наслідком еміграції (особливо молоді та кваліфікованих працівників), старіння населення, а також небажання частини громадян працювати за наявні умови.  Як наслідок — дефіцит кадрів уповільнює економічну активність та поглиблює економічну кризу.

Країна, безперечно, має проблеми з економікою. Але складність усієї ситуації полягає в тому, що маневрів для вирішення проблем у Мінська небагато.

Залежність від РФ

Один із доступних варіантів це просити допомогу від Кремля, що взамін призводить до поглиблення залежності. У 2024 році і так близько 65% зовнішньої торгівлі Білорусі припадало на Росію. Дві третини білоруського експорту йдуть до РФ, а значна частина решти залежить від російських логістичних ланцюгів.

З цього можна зробити висновок, що Росія є основним торговельним партнером Білорусі, як з погляду експорту, так і імпорту. Такий рівень концентрації зовнішньої торгівлі створює односторонню економічну прив’язаність, яка знижує гнучкість Білорусі у зовнішньополітичних і економічних рішеннях.

У разі змін в економічній ситуації Росії або її зовнішній політиці, білоруська економіка автоматично стає вразливою. Також це обмежує можливість диверсифікації економіки й змушує країну підлаштовувати свою політику під потреби однієї держави.

З огляду на це, складно уявити ситуацію, в якій Мінськ відвертається від Росії та починає вести незалежну політику. Також помилково вважати, що поведінка Лукашенка буде передбаченою на основі того, що він демонстрував з лютого 2022 року. Криза і як наслідок поглиблення залежності Білорусі від Кремля будуть звужувати для Мінська можливості уникати тих дій, які він уникав до того.

Масштаб російської допомоги

Росія надає Білорусі кредити та іншу фінансову допомогу. Наприклад, у 2023 році Москва надала Мінську 1,7 мільярда доларів кредиту.

Також існує поняття зворотний акциз. Це форма фінансової компенсації, коли країна-експортер (у цьому випадку Росія) повертає частину податків, сплачених при продажі певних товарів.

У Білорусі зворотний акциз та інші трансферти з Росії досягли історичного максимуму, забезпечивши доходи близько 3% ВВП. Без цієї зовнішньої підтримки Білорусь, імовірно, зіткнулася б із серйозним фіскальним дефіцитом.

Ця масштабна фінансова підтримка з боку Росії фактично стала критичним фактором стабілізації білоруських державних фінансів у період економічної турбулентності, санкцій та зниження власних експортних доходів.

Водночас вона ще більше поглибила фінансову й політичну залежність Мінська від Москви. Отримані кредити, трансферти й зворотні акцизи дозволяють білоруській владі зберігати соціальні виплати, фінансувати державні програми та підтримувати ключові галузі, проте ця підтримка має свою ціну — як економічну, так і геополітичну.

Але з іншого боку, із поглибленням кризових явищ в економіці РФ — це неминуче негативно вплине і на режим Лукашенка.

Нарощення боргових зобов’язань перед Росією послаблює здатність Білорусі до самостійного маневру, а щорічне включення російських трансфертів до бюджету робить фіскальну систему Білорусі економічно нестійкою та залежною.

Тому, якщо припустити, що Росія найближчим часом вимагатиме від сусіда активного залучення до військової взаємодії, все з більшою ймовірністю Лукашенко може погодитися.

Тож вкрай важливо не сприймати поведінку Лукашенка зразка 2022 року за незмінну даність. Поглиблення залежності через кризові явище буде призводити до ширшої залученості Мінська в підтримку Кремля.

Наявна військова співпраця

Експерти вважають, що військові замовлення та співпраця з Росією генерують Білорусі додаткові $5-7 мільярдів щорічно. Перевірити це складно, проте, зважаючи на рівень їх взаємодії, можна припустити, що доходи від цього суттєві.

Достатньо підтверджень, що Білорусь постачає до Росії приціли для бронетехніки, бойові дрони, компоненти для військової техніки, а також електронні системи для оборонної сфери.

Компанія «Інтеграл», контрольований державою білоруський виробник мікроелектроніки, є ключовим постачальником мікросхем, що використовуються в російських ракетах, включаючи ракети російського виробництва «Іскандер», Х-101, Х-59М2А та С-300.

За інформацією української розвідки, у Білорусі відкрився завод із виробництва композитних компонентів для безпілотних літальних апаратів. Його експлуатацію розпочато у лютому 2025 року.

На підприємстві «Зеніт-БілОМО» ведеться виробництво оптичних систем прицілювання та автокомпонентів, призначених як для внутрішнього ринку, так і на експорт до РФ. Вихід на повну потужність заплановано до кінця цього року.

Білоруські підприємства не тільки підтримують російський ВПК, але й допомагають обходити міжнародні обмеження, постачаючи необхідні компоненти та обладнання як для себе, так і для Кремля.

Отже, можна створити гіпотезу, що найперше, де буде поглиблюватись співпраця Білорусі та РФ на тлі поглиблення кризи Мінська – це військова сфера. Багато заводів планують вийти на максимальні можливості цього і наступного року. Найімовірнішим здається сценарій продовження співпраці.

Загроза для білоруської економіки

Білорусь стала абсолютно залежною від Росії. Як ми вже писали вище, частка експорту до Росії зросла до близько 65%. Щобільше, більшість з решти 35% експортується через Росію, використовуючи російську інфраструктуру. Тому було б справедливо стверджувати, що Росія в якійсь формі "контролює" приблизно 90% білоруського експорту.

В таких умовах місця для маневру вкрай мало.

Основний ризик для економіки Білорусі — нестабільність російської економіки. Білоруська влада порушила класичне правило: ніколи не кладіть усі яйця в один кошик.

Економічна криза Білорусі дійсно стала каталізатором для більш тісної інтеграції з російським військово-промисловим комплексом.

Це створює порочне коло:

1. Санкції → Ізоляція → Залежність від Росії

2. Військово-промислова кооперація → Короткострокове економічне полегшення

3. Поглиблення залежності → Втрата економічної автономії

Хоча зростаюча торгівля між Мінськом і Москвою полегшила поточні економічні труднощі першого, Білорусь стає більш залежною від Кремля в довгостроковій перспективі та поступається своїм економічним суверенітетом.

Спроби диверсифікації. Китай

Окрім російського напряму, Білорусь активно працює над зміцненням економічних зв’язків з Китаєм, особливо після посилення санкцій.

Наприклад, у серпні 2024 року Білорусь і Китай підписали угоду про створення вільної торгової зони для послуг та інвестицій. За словами Лукашенка, ця угода має сприяти зростанню експорту до Китаю на 12% та залученню 30% додаткових китайських інвестицій протягом наступних п’яти років.

У серпні 2024 року також відбувся візит китайського прем’єра Лі Цяна до Мінська. В результаті було запущено п’ять промислових проєктів на суму 1 млрд доларів, а ще 12 проєктів на суму 2 млрд доларів перебувають на стадії затвердження.

Ці проєкти включають співпрацю з китайськими провінціями Чунцин і Шеньсі, а також модернізацію спільного підприємства BelGee, яке виробило понад 300 000 автомобілів за 14 років. Загалом, за даними китайської статистики, обсяг двосторонньої торгівлі між Білоруссю та Китаєм у першому півріччі 2025 року перевищив 4 млрд доларів, що на 5% більше, ніж у першому півріччі 2024 року.

У 2024 році загальний обсяг торгівлі становив 8,4 млрд доларів, з яких експорт Китаю до Білорусі склав 6,58 млрд доларів. Білоруський експорт до Китаю включає хімічну продукцію, ріпакову олію, деревину, молочну продукцію та целюлозу.

Незважаючи на ці зусилля, диверсифікація економічної залежності через Китай стикається з кількома обмеженнями:

Обсяг торгівлі

Хоча торгівля з Китаєм зростає, вона залишається значно меншою за торгівлю з Росією. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі Білорусі у першому півріччі 2025 року склав 41,2 млрд доларів, з яких експорт становив 19,007 млрд доларів, а імпорт — 22,190 млрд доларів (BelTA). Якщо припустити, що торгівля з Китаєм за весь 2025 рік досягне 8-9 млрд доларів, це становить лише близько 10-11% від загального обсягу торгівлі, тоді як Росія домінує з часткою 65%.

Енергетична залежність

Білорусь залишається критично залежною від російських енергоресурсів. Енергетична залежність обмежує економічну автономію, оскільки Китай не може замінити Росію як постачальника енергоносіїв.

Логістичні обмеження

Значна частина білоруського експорту, навіть до країн, що не є Росією, проходить через російську інфраструктуру. Це робить Росію ключовим гравцем у логістичних ланцюгах Білорусі, що ускладнює диверсифікацію.

Важливим для Пекіну є експорт через Білорусь в Європу, але поточний санкційний стан не дозволяє Мінську мати доступ до балтійських портів, що є предметом зацікавленості Китаю. З огляду на ці факти, можна констатувати, що Білорусь досягла певного прогресу в диверсифікації своєї економіки через співпрацю з Китаєм. Однак ці зусилля не призвели до значного зменшення економічної залежності від Росії. Росія залишається домінантним партнером через значну частку в торгівлі, енергетичну залежність та контроль над логістичними маршрутами. Співпраця з Китаєм має стратегічний характер, але її обсяги та вплив залишаються обмеженими порівняно з російськими.

Щодо майбутніх прогнозів — ймовірно, Білорусь і надалі намагатиметься розвивати відносини з Китаєм, адже їй це, очевидно, вигідно. Проте з огляду на залежність їх товарообігу від російської інфраструктури, складно припустити, що Росія в короткостроковій перспективі дозволить Китаю усунути себе з домінантного становища.

Потенціал для примирення з Європою

Відносини між Білоруссю та ЄС залишаються напруженими з 2020 року, коли фальсифіковані президентські вибори та жорстоке придушення протестів призвели до масштабних санкцій з боку Союзу. Станом на серпень 2025 року, ЄС продовжує накладати обмежувальні заходи, включаючи замороження активів, заборону на подорожі для чиновників та торговельні обмеження.

У лютому 2024 року Рада ЄС прийняла нові висновки, які підтверджують підтримку білоруського народу у його прагненні до вільної, демократичної, суверенної та незалежної Білорусі, але висловлюють стурбованість щодо погіршення ситуації з правами людини, переслідувань громадянського суспільства та дій, що впливають на національну ідентичність. До того ж ЄС не визнає легітимність режиму Лукашенка, що ускладнює будь-який діалог на рівні урядів.

Однак, час від часу, з’являються певні матеріали, які вказують на бажання Мінську покращити відносини з Європою.

Наприклад, дослідження Carnegie Endowment for International Peace вказує, що Білорусь почала демонтувати деякі контрсанкції проти Заходу, зокрема у сфері сільськогосподарської продукції, та висловила зацікавленість у поступовому діалозі з ЄС щодо торгівлі, транзиту, транспорту і політичних в’язнів.

До того ж Мінськ робить певні кроки для того, щоб знизити міграційні потоки до ЄС через свою територію. Зокрема, білоруси обмежили видачу віз та перестали сприяти доступу біженців із країн Близького Сходу до прикордонних з ЄС районів.

Цікаво, що деякі контрсанкції було знято одразу після недавнього візиту Лукашенка до Пекіна. Подібні заходи — не просто жест у бік Заходу, вони відображають масштабніші геополітичні зрушення: на тлі напруги між Ізраїлем та Іраном Китай дедалі більше зацікавлений у розширенні північного транзитного коридору через Білорусь. Принаймні саме таке складається враження, враховуючи скільки часу минуло після візиту до Пекіна. Цілком реальною є теза, що Китай вимагає від Мінська шукати шляхи для нормалізації відносин із Європою.

Тому діалог між Мінськом та Брюсселем присутній, але сторони, ймовірно, дуже далекі до компромісу, враховуючи, у тому числі фактор Тихоновської, яка незацікавлена в нормалізації. Євросоюз все ще привселюдно закликає Лукашенка залишити владу. Деякі країни ЄС надали притулок представникам білоруської опозиції, продовживши жорстку позицію щодо Мінська. Лідери Литви та Польщі послідовно зустрічаються з білоруською опозицією та виступають проти взаємодії з режимом Лукашенка.

США за нової адміністрації навпаки змінили підхід. Вашингтон пообіцяв послабити санкції в обмін на визволення політв'язнів. Але й тут важливо зробити ремарку: йдеться лише про санкції через фальсифікацію виборів. А санкції, введені у відповідь на підтримку Білоруссю війни в Україні, залишаються поза межами перемовин.

Обмеженого результату вони досягли, а деякі політв'язні були звільнені. Можна точно сказати, що за нової адміністрації Трампа контакти будуть частіше, але поки що важко уявити, як вони можуть переважити вплив Росії.

Очікування щодо майбутньої співпраці з РФ

На тлі економічної кризи, зовнішньої ізоляції та зростаючої залежності від Москви, цілком імовірним є подальше поглиблення військової взаємодії між Білоруссю та Росією. Наявні тенденції свідчать, що це не лише можливий, а майже неминучий сценарій.

По-перше, економічні реалії змушують білоруське керівництво активніше шукати джерела валютних надходжень. Військово-промислова кооперація з Росією вже приносить Мінську мільярдні доходи, і з огляду на відсутність альтернатив, цей напрямок буде лише розвиватися. Запуск нових виробництв, модернізація оборонних підприємств, підписання контрактів – усе це вказує на системну співпрацю, яка не обмежується разовими поставками.

По-друге, політична логіка режиму Лукашенка полягає у збереженні влади за будь-яку ціну. Це означає, що він навряд чи піде на конфронтацію з Кремлем, особливо враховуючи, що саме Москва гарантує йому політичну, фінансову та навіть військову підтримку в разі внутрішніх загроз. В обмін на це Білорусь, ймовірно, продовжить відкривати свої ресурси, територію та виробничі потужності для потреб армії РФ.

По-третє, зростає інституціоналізація військової взаємодії. На території Білорусі вже розміщено спільні військові центри, російські війська, а також елементи ядерної інфраструктури. Це свідчить не лише про співпрацю, а про поступову інтеграцію оборонних політик двох держав.

Очікувати ослаблення військової кооперації в найближчі роки, ймовірно, не можна. Навпаки, її посилення буде відповіддю на санкційний тиск, внутрішні проблеми Білорусі та потреби російської армії в умовах затяжної війни проти України та конфронтації із Заходом.

Таким чином, економічна залежність Білорусі, з великою ймовірністю, призведе до ще тіснішої військової інтеграції обох країн у середньостроковій перспективі.

Аналітичний матеріал підготував Анатолій Горшков спеціально для міжнародної інформаційно-аналітичної спільноти Resurgam.